Питання Поняття “валютні відносини” та “світова валютна система”


Скачати 249.41 Kb.
НазваПитання Поняття “валютні відносини” та “світова валютна система”
Сторінка1/3
Дата20.04.2013
Розмір249.41 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Банк > Документи
  1   2   3
ТЕМА 8 СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА


  1. Поняття “валютні відносини” та “світова валютна система”.

  2. Поняття “валюта”. Конвертованість валют.

  3. Валютний ринок та його види. Валютний курс.

  4. Варіанти валютної політики.

  5. Вибір конкретної валютної політики.

  6. Валютна політика України.


Самостійна робота


  1. Система “Золотого стандарту”.

  2. Бреттон-Вудська валютна система.

  3. Принципи Ямайської валютної системи.

  4. Європейська валютна система.

Питання 1. Поняття “валютні відносини”

та “світова валютна система”
Кожна країна є складовою світового ринку, жодна країна не є ізольованою. Усі вони пов’язані між собою міжнародними валютними відносинами, які активно впливають на розвиток міжнародної торгівлі, міжнародного ринку капіталів, робочої сили, науково-технічного співробітництва, туризму тощо.

Як відомо, кожна країна має свою грошову одиницю (валюту).

При міжнародних розрахунках по світогосподарському товарообігу та кредиту, прямих зарубіжних інвестиціях та інших міжнародних зв’язках виникає необхідність обміну грошей однієї країни на гроші іншої країни. На цьому ґрунті виникають валютні відносини – це сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжно-розрахункові операції між агентами (суб’єктами) світового господарства. Учасниками цих відносин є банки, девізні відділи великих підприємств та маклери.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин між країнами, юридичними та фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями щодо функціонування валюти.

Валютні відносини – це невід’ємний елемент сучасних ринкових зв’язків, а відтак вони регулюються такими чинниками як максимізація прибутку і конкуренція (попит і пропозиція). Тому для аналізу валютних ринків застосована теорія ринкового попиту і пропозиції, що ґрунтується на законах конкуренції. У сфері прямих валютних інвестицій існують монополія і олігополія.

Суть підприємницької діяльності у валютній сфері полягає в торгівлі іноземною валютою, котра являє собою угоду купівлі-продажу однієї валюти на іншу або на національну валюту за заздалегідь встановленою (договірною) ціною (валютному курсу). Торгівля валютою викликана необхідністю здійснювати різного роду платежі, тобто перекази грошей з однієї країни в іншу, пов’язанні зі світогосподарською діяльністю.

Метою торгівлі валютою (в рамках, власне, підприємницької діяльності, насамперед, банків), є отримання прибутку. Промислові і торгівельні підприємства торгують своїми, на якийсь відрізок часу вільними, ліквідними коштами переважно з метою уникнення можливих втрат через коливання курсів. Державні девізні (валютні) банки купують і продають валюти, як правило, з метою збереження курсу власної національної валюти в рамках позначеного граничного відхилення.

Для інвестора вибір валюти вкладання ґрунтується на трьох основних критеріях:

1. безпека в політичному та регламентаційному розумінні: чи можливо буде отримати вклад назад?

2. безпека в фінансовому розумінні: чи не витратить інвестований капітал на момент відшкодування частину своєї міжнародної купівельної спроможності?

3. дохідність: реальна відсоткова ставка розрахована, як різниця між відсотковою ставкою і нормою інфляції.

Отже, місце валютних відносин в системі світогосподарських зв’язків визначається тим, що вони опосередковують відносини світової торгівлі і міжнародного кредиту, інтернаціональний рух капіталів, впливаючи, з одного боку, на ці відносини, а з іншого, - знаходячись під їх впливом.

Розрізняють національну та світову валютні системи. Національна валютна система є органічною складовою грошових відносин окремих країн. Їх функціонування регулюється національним валютним законодавством, згідно з яким запроваджується механізм взаємодії національних і світових грошей, умови їх конвертованості, валютні обмеження та їх форми і методи, квотування й регулювання валютних курсів, формування золотовалютних резервів та ін. Національна валютна система органічно пов’язана з внутрішньою кредитно-фінансовою системою, банками, біржами, спеціальними органами валютного контролю та іншими державними та приватними інфраструктурними ланками.

Наприкінці ХІХ ст. на основі міжнародного поділу праці, посилення світових інтеграційних процесів, формування світового ринку виникає світова валютна система. Вона є формою організації валютних відносин на рівні міжнародних зв’язків. Для її регулювання були створені міжнародні валютно-фінансові та банківські установи. Складовими ланками валютної системи є міжнародні ліквідні ресурси; механізми регулювання валютних курсів та їх співвідношень; міжнародні валютні ринки та ринки золота; міжнародні фінансово-кредитні розрахунки; міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.

Виникнення валютних відносин як світової системи зумовлене процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Ця система створювалась і видозмінювалась як елемент та інструмент економічної інтеграції.

Водночас у валютній сфері найбільше відчутним є вплив, у тому числі і негативний, загальних економічних процесів світового господарства, що, природно, породжує прагнення національних органів регулювання захистити економіку від несприятливих впливів. Тому проблема співвідношення національного і інтернаціонального у валютній політиці країни є однією з ключових. Тим більше, що світогосподарські зв’язки і відносини опосередковуються національними інструментами регулювання економічного і правового порядку. Незалежність національної економічної політики уявляється все менше і менше сполучною з посиленням економічної та валютно-фінансової взаємозалежності. Це – з одного боку. З іншого – “зовнішній примус” стає найчастіше неприйнятним для країни.

Питання 2. Поняття “валюта”. Конвертованість валют.
Валюта – це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару.

Поняття “валюта” означає:

1. грошову національну одиницю, що лежить в основі грошової системи (долар тощо);

2. тип грошової системи в даній країні (золота, біметалічна, паперова і т.д.);

3. іноземну валюту (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).

До ХІХ ст. загальне розповсюдження мали або срібна валюта, або біметалізм (срібло і золото одночасно). На початку ХІХ ст. в Англії, а в другій половині ХІХ ст. і в інших головних капіталістичних країнах вводиться золота валюта.

Крім золота в грошовому обігу знаходились грошові знаки – представники певної кількості золота – неповноцінні монети, паперові гроші (казначейські білети – вони випускаються для покриття бюджетного дефіциту і не підлягають розміну на золото) і банкноти (банківські білети - кредитні знаки грошей, що випускаються емісійними банкнотами. Продукт розвитку функції грошей як засобу платежу. Випускаються в порядку кредитування товарообігу і при золотій валюті вільно обмінювались на золото). Функції світових грошей виконувало золото. Валютний паритет, тобто співвідношення між валютами, дорівнював монетному паритетові, тобто співвідношенню золотого змісту грошових одиниць країн.

З припиненням обміну банкнот на золото, вони набувають двоїстої природи, займають проміжне становище між справжніми банкнотами та паперовими грошима (остаточне витіснення дорогоцінних металів з внутрішнього грошового обігу завершилось наприкінці 20-х – на початку 30-х років ХХ ст.).

Сучасні гроші (банкноти) володіють двома групами властивостей. Одна – споріднює їх з класичними кредитними грошима (вони є знаками вартості, в їх основі лежить вексельний та чековий обіг, їх функціонування регулюється банками). Друга – (можливість додаткової емісії, здійснюваної банківською системою в порядку кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту), зближує з паперовими грошима, робить можливим їх знецінення. Держава вдається до свідомого знецінення національної валюти для форсування експорту.

У світогосподарській сфері валюти існують у вигляді депозиту до вимоги в банках (переважна частина) і готівкових грошей (незначна частина), і функціонують як кредитні гроші.

Валюти підрозділяються на:

1. конвертовані;

2. частково конвертовані;

3. неконвертовані.

Конвертація – це обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни за відповідним валютним курсом. На етапі золотого стандарту проблеми конвертованості не існувало, національні валюти мали фіксований валютний вміст і обмінювались на конкретний товар. На етапі валютно-доларового стандарту тільки США мали конвертовану валюту. Сьогодні майже 100 країн-членів МВФ забезпечують конвертованість своєї валюти.

Повна (вільна) конвертована валюта передбачає, що кожна юридична чи фізична особа (резидент чи не резидент), яка володіє певною сумою грошей цієї країни, може використовувати їх на будь-які цілі без обмежень – обмінювати на іноземну валюту, розраховуватися нею за експортно-імпортні операції, купувати цінні папери, депонувати в національних банках тощо. Але кількість валют, що діють у такому режимі, незначна (приблизно 30). Валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші валюти. До них відноситься долар США, канадський долар, швейцарський франк та ряд інших.

Понад 60 країн діють у режимі часткової конвертації валюти. Частково конвертовані – це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій (регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів; заборона вільного продажу і купівлі щоденної валюти, обов’язково здавання іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; контроль за валютними операціями для нерезидентів та за поточними операціями). МВФ не передбачає жодних обмежень щодо міжнародних поточних операцій.

Існують ще неконвертовані (замкнуті) валюти. Серед 300 валют світу їх більшість. Неконвертованість валют означає, що держава повністю забороняє будь-які операції щодо обміну своєї валюти на іноземному або дає змогу це робити за згодою уповноважених валютних органів.

Кожен уряд сам визначає конвертованість своїх грошей. Україна також повинна запроваджувати той чи інший режим конвертації.

Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти в Україні – складне завдання, вирішення якого вимагає певних умов, пов’язаних, насамперед, із роздержавленням економіки та власності, створенням резервного та валютного фондів, збалансованості платіжного балансу, бездефіцитності державного бюджету, проведенням науково обґрунтованої кредитної політики, політики ціноутворення тощо. Звичайно, вирішення цих проблем в Україні потребує тривалого часу, тому доцільно ставити за мету досягнення спочатку часткової конвертованості гривні.

Конвертованість валют з точки зору відношення резидентів і нерезидентів до валют поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня конвертованість – право обмінних операцій національної валюти на іноземну валюту мають тільки резиденти усередині країни. Зовнішня конвертованість – право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Синонімом конвертованості валюти є термін “тверда валюта”. Це валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом, рухи якого підпорядковуються макроекономічним закономірностям.

В міжнародних розрахунках розрізняють валюту платежу і валюту угоди. Валюта платежу – це валюта, в котрій обумовлена оплата товару за зовнішньоторговельною угодою або погашення кредиту. Валюта угоди – валюта, в котрій виражена ціна товару або сума наданого кредиту. Валюти угоди може не співпадати з валютою платежу. В цих випадках в договорі вказується, за яким курсом валюта угоди повинна бути перерахована у валюту платежу.

Нині всі розрахунки між промислово розвинутими країнами відбувається, в основному, у вільно конвертованій валюті (ВКВ) на відміну від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами або зовнішньоторговельними банками здійснюються в одній країні, а остаточний розрахунок проводиться між банками цих країн.

Питання 3. Валютний ринок та його види. Валютний курс.
Важливою складовою ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок, на якому здійснюються купівля і продаж національної та іноземної валюти з метою її використання для обслуговування міжнародних платежів. Валютним ринком користуються банки різних країн, банківські та небанківські установи в одній країні, а також валютні біржі.

Валютний ринок (ВР) – це ринок, на якому здійснюються попит та пропозиція іноземних валют, що оцінюються в національній валюті. Цей ринок є:

    1. нематеріальний;

    2. не має конкретного місця знаходження;

    3. є міжбанківським ринком (банківські депозити);

    4. завдяки процесу телекомунікації та інформатики є глобальним, тобто розгорнутим в масштабі всього світу.

Сучасний валютний ринок являє собою суму телефонних і телетайпних контактів між учасниками торгівлі іноземною валютою. Термінал комп’ютера показує поточні котировки курсів усіх основних валют з датою здійснення операцій. Знайшовши підхожий курс, банк-покупець по телефону укладає угоду. Звичайно угода укладається за усною домовленістю При необхідності документи, що підтверджують угоду, відсилаються пізніше.

На валютному ринку вирішальним чинником є швидкість отримання необхідної інформації, оскільки курси змінюються протягом лічених секунд. За допомогою супутникового та моніторного зв’язку, що охоплює весь світ, відбувається обмін інформацією між банками-учасниками цієї системи про валютні курси, обсяги своєї пропозиції валюти, умови купівлі-продажу, платіжний баланс провідних країн тощо.

Сучасний валютний ринок передбачає поєднання механізмів інституційних і ринкових регуляторів.

Які ж валютні операції здійснюються на валютному ринку? По-перше, це касові операції, що мають короткострокову основу – не більше 48 год. (операції своп) і, по-друге, строкові операції, розрахунки за які мають здійснюватися у майбутньому (форвардні операції).

Спот” – це валютні операції з негайною поставкою. Вони становлять до 90% валютних операцій. Це операції за курсом (спотовий валютний курс), зафіксованим в момент їх укладання (звичайно застосовується курс телеграфного переказу). Строкові валютні угоди (форвардні, ф’ючерсні) – це угоди, за яких домовляються про постановки обумовленої суми іноземної валюти після закінчення угоди за курсом, заздалегідь зафіксованим в момент її укладання. Форвардні операції використовуються для страхування валютного ризику зарубіжних капіталовкладень. Ці операції банки укладають лише з фірмами, що мають гарну репутацію, головним чином з ТНК.

В залежності від обсягу, характеру валютних операцій та кількості використовуваних валют розрізняють такі види ринків:

1. світові (Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сянган, Сінгапур, Бахрейн);

2. регіональні (місцеві);

В міжнародній валютній термінології розрізняють:

    • валютні ринки: продаж і купівля валюти в країні, її походження;

    • євроринок: операції по закупівлі і продажу валюти поза країною, її походження.

Наприклад, якщо банк у Франції бере кредит в доларах у США, то це – операція на Міжнародному валютному ринку, а якщо кредит в доларах США – у банку в Лондоні або в Гамбургу (ФРН), то контракт укладається на ринку євровалют. Євродолар або євро – це однойменні валюти на рахунках банків, котрі знаходяться не в США і ФРН, тобто не “на батьківщині” цих валют, а в інших країнах. Отже, долар в пасиві банку Франції є євродоларом, євро в пасиві банку Великобританії – євро. Банки, які проводять ці операції, є євробанками в тій частині своєї діяльності в іноземній валюті, котрі вони проводять на своїй території. На євроринку відбувається швидке переміщення грошей з однієї країни в іншу в залежності від величини відсоткової ставки та співвідношення валютних курсів.

Євроринки набули розмірів світового масштабу. Вони охоплюють всі великі міжнародні банки, фінансові центри всього світу і всі конвертовані валюти.

Особливе місце займає ринок євродоларів. Його утворення викликане тим, що в ході розвитку світової системи склались особливі обставини формування пропозиції та попиту на долар поза США. Початок ринку євродоларів було покладено доларами СРСР, вкладеними в 50-ті роки в Євробанк – філію Держбанку СРСР і в Британський Московський народний банк. Євробанк розміщував ці доларові суми у французьких та британських банках. Отже, своїм походженням і назвою євродолари зобов’язані доларам Євробанку. У формуванні ринку євродоларів беруть участь доходи від торгівлі наркотиками, котра ведеться в основному в американських доларах, нафтодолари, ліквідні кошти ТНК, гроші мафіозних груп різних країн тощо. З 1959 по 1971 р., а потім у 80-ті роки, платіжний баланс США з ряду причин мав від’ємне сальдо, а платіжний баланс європейських країн та Японії – позитивне сальдо, внаслідок чого кількість доларів, що знаходилось в руках іноземців, стрімко зростала, розширюючи ринок євродоларів. Неабияким чинником розширення ринку євродоларів є роль долара як провідної резервної валюти, котра “так само добра, як і золото”.

Конвертованість валюти передбачає з’ясування механізму запровадження валютного курсу, характеристики його видів.
  1   2   3

Схожі:

8. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
Суть міжнародних валютних відносин. Види валютних систем. Валютні курси. Котирування валют. Конвертованість валют. Еволюція валютної...
План вивчення теми: Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість...
Валютні системи та валютна політика. Особливості формування валютної системи України
Теми індивідуальних робіт
Міжнародні валютні відносини на сучасному етапі розвитку сві­тового господарства
1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система
У кожній державі найважливішим регулятором суспіль­них відносин є право. Праву притаманні такі особливості як система юридичних норм,...
Регламентація міжнародних розрахунків
Світова валютно-фінансова система як форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин. Поняття валютних відносин та валютної...
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ І СВІТОВА ПОЛІТИКА
Книш Т. В. 212 Чарікова І. В. 10 Харкевич Г.І. 13 Сахащик О.І. 106 Семенюк Л. Й. 105 Карпчук Н. П. 209
1. Поняття і структура кредитної системи
Сучасна кредитна система являє собою сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють...
Володіння двома іноземними мовами (англійською, німецькою)
Сучасні ринкові відносини, світова глобалізація, швидкий розвиток наукових досліджень, нові інформаційні технології впливають на...
Самостійна 3(3) 1)Правові засади регулювання міжбюджетних відносин: поняття, мета
Міжбюджетні відносини відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних...
Контрольні питання для підготовки до заліку із Загальної частини кримінального права
Поняття, завдання та система кримінального права. Наука кримінального права як галузь правознавства
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка