РЕПО-ОПЕРАЦІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Скачати 98.93 Kb.

Назва	РЕПО-ОПЕРАЦІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Дата	28.02.2016
Розмір	98.93 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Банк > Документи

Пестовська З.С., викладач кафедри фінансів та банківської справи

РЕПО-ОПЕРАЦІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація: Фондовий ринок в Україні поступово росте й розвивається. Зокрема зростає ринок корпоративних та муніципальних облігацій. Важливим інструментом покращення портфеля облігацій банків стають операції РЕПО, тобто операції з купівлі та продажу цінних паперів.
1. Вступ. В першій половині 2004 року середні щотижневі обсяги торгів на вторинному ринку корпоративних та муніципальних облігацій зросли з 38 до 87 млн грн. [3]. Тобто, основним двигуном ринку залишалися операції РЕПО, що стали певною альтернативою міжбанківському ринку, додатковим джерелом доходу для інвесторів, інструментом оптимізації портфеля облігацій банків та підтримки андеррайтерами своїх емітентів. Фактично угода РЕПО – це два контракти. Перший – договір купівлі та продажу облігацій (або інших цінних паперів), другий – форвардний контракт (зобов’язання) на купівлю тих самих цінних паперів за обумовленою ціною через певний час. Тому зараз актуально буде більш детально розглянути сутність та види операцій РЕПО та можливі способи їх проведення. Починаючи з 1997р. НБУ проводить на позабіржовому ринку операції з державними цінними паперами на умовах угоди РЕПО. Під час проведення цих операцій НБУ укладає з комерційним банком генеральну угоду про продаж-купівлю цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за ціною, обумовленою заздалегідь. У 2000-02рр. НБУ оголошував тендер на процентні облігації внутрішньої державної позики (ПОВДП) номінальною вартістю 1000 грн. кожна. На тендер приймались заявки комерційних банків у сумі не менш 1 млн. грн. Дохідність - близька 12% річних. Тоді банкіри відзначали низьку привабливість цієї операції для банків у зв’язку з низькою дохідністю порівняно з операціями на міжбанківському ринку. За допомогою операцій "зворотного репо" Нацбанк зв’язував на ринку надмірну грошову масу, яку він змушений був емітувати для викупу з ринку валюти для запобігання надмірної ревальвації гривні. В кінці 2000 року ставки за кредитами у гривні на міжбанківському ринку досягли мінімального значення, вартість "нічних" кредитів склала 0,5-2% річних.[5].

2. Постановка завдання. Мета цього дослідження – розкрити сутність та види операцій РЕПО, показати способи здійснення цих операцій, виявити ризики, що з ними пов’язані, та довести за допомогою порівняльного аналізу, що операції РЕПО більш привабливі для їх учасників, ніж звичайне кредитування на міжбанківському ринку.

3. Результати. Операція РЕПО (REPO, RP – repurchase agreement) – фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції (стандартне РЕПО) одна сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере на себе зобов’язання викупити указані цінні папери у визначений термін або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, що його бере на себе друга сторона. Зворотна купівля цінних паперів здійснюється за ціною, яка відрізняється від ціни первісного продажу. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який має отримати сторона, котра виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у перший частині РЕПО. Ціна зворотного викупу являє собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка РЕПО) розраховується на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати РЕПО як форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.

Процентний доход, який можна отримати від інвестування коштів в угоду РЕПО, визначається за формулою:

S * r * T

D = -----------,

365

де D - процентний доход,

S - сума коштів, інвестованих у проведення угоди РЕПО,

r - ставка РЕПО,

T - термін операції.

Зворотне РЕПО (reverse repurchase agreement) – дзеркальне відображення стандартного РЕПО. Воно означає ту саму угоду, але з позиції покупця цінних паперів у першій частині РЕПО.

Тобто, угоди РЕПО та зворотного РЕПО є звичайними кредитними операціями із залучення або розміщення коштів під заставу цінних паперів.

Операції РЕПО дають змогу центральному банку впливати на короткострокову кон’юнктуру ринку з подальшим нівелюванням ефекту цього впливу через певний проміжок часу і на великі суми, тобто, це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизованими.

В Україні існують два варіанти угоди РЕПО: укладання договору РЕПО, в якому оговорено умови обох частин угоди (схема 1) або укладання водночас двох договорів купівлі-продажу цінних паперів (схема 2). Завдяки другому варіанту можна уникнути необхідності надавати НБУ інформацію щодо операцій РЕПО.

Що стосується переміщення і зберігання цінних паперів, то, як показує світова практика функціонування ринку РЕПО, можуть застосовуватися різні способи.

Банк1

Банк2

4

Зберігач

2

5 5

Схема 1. Договір РЕПО

1 – Укладання договору РЕПО,

2 – Банк1 дає розпорядження на блокування цінних паперів на рахунку у Зберігача,

3 – Видача кредиту Банку1 – перерахування коштів Банком2,

4 – закриття РЕПО – перерахування (повернення) коштів,

5 – розпорядження на зняття блокування рахунку.

Банк1

Банк2
1

3 5

5 5

3 3
Схема 2. РЕПО через два договори купівлі-продажу

1

Зберігач1

ПФТС

Зберігач2
– Укладання двох договорів купівлі-продажу цінних паперів,

2 – (перший договір) перерахування коштів за папери,

3 – (перший договір) поставка паперів,

4 – (другий договір) закриття РЕПО – перерахування коштів,

5 – (другий договір) закриття РЕПО – поставка паперів.
Перший спосіб полягає у тому, що цінні папери, куплені у першій частині операції РЕПО, справді переказуються покупцеві цінних паперів. У цьому разі покупець цінних паперів у першій частині РЕПО мінімізує свій кредитний ризик.

Другий спосіб передбачає переказ (переміщення) цінних паперів на користь третьої сторони, що визначило назву цієї операції “трьохстороннє РЕПО”. Третя сторона – згідно з договором має певні зобов’язання перед безпосередніми учасниками угоди.

Третій спосіб проведення операцій РЕПО вирізняється тим, що цінні папери залишаються у сторони, яка є продавцем цінних паперів у першій частині цієї операції. Продавець виступає зберігачем цінних паперів для покупця. Цей спосіб РЕПО традиційно називають “довірчим” РЕПО. Він характеризується мінімальними витратами на переміщення цінних паперів, а також найвищим рівнем кредитного ризику для покупця цінних паперів.

Згідно з положенням, затвердженим НБУ [4], операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

нічне РЕПО: термін дії становить 1 день, процентна ставка є фіксованою на весь період проведення операції;
відкрите РЕПО: термін операції в угоді не визначається, кожна із сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО у будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення операції, процентна ставка не є фіксованою;
строкове РЕПО: термін операції визначається в угоді, ставка є постійною протягом усього терміну проведення операції.

НБУ може здійснювати операції РЕПО з купівлі-продажу державних цінних паперів, безпосередньо домовляючись з комерційними банками або проводячи тендер заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. В останньому НБУ через свої регіональні управління не пізніше як за тиждень до проведення тендера надсилає повідомлення із зазначенням його умов. Комерційні банки, які бажають узяти участь у тендері, подають заявки, в яких пропонують свої умови, зокрема стосовно ціни в першій і другій частині операції. Після закінчення тендера НБУ наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоду на здійснення операції РЕПО. В угоді передбачаються: термін, сума, ціна і перелік державних цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО; зобов’язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватись із зобов’язанням купити ці державні цінні папери зі зворотним продажем, і порядок установлення процентного доходу.

Під час проведення операцій РЕПО визначаються дві ціни: ціна продажу цінних паперів і ціна їх зворотного викупу. Орієнтиром для визначення ціни продажу в першій частині операції РЕПО може бути середньозважена ціна того аукціону, на якому були придбані державні цінні папери, що є предметом угоди. Ціна зворотного викупу цінних паперів, тобто ціна в другій частині операції РЕПО, визначається в результаті торгів між учасниками угоди.

Операції щодо обліку облігацій за угодами РЕПО здійснюються у депозитарії НБУ. Банк-продавець подає депо-розпорядження, на підставі якого депозитарій здійснює блокування облігацій на окремому рахунку. Виписка з цього рахунку видається банку–продавцю облігацій, а повідомлення про блокування – банку-покупцю. Після надходження повідомлення покупець переказує кошти на рахунок продавця облігація. У разі зворотного викупу після надходження в депозитарій повідомлення про переказування коштів, у депозитарії здійснюються операції з розблокування облігацій. У разі невиконання умов договору РЕПО до порушників застосовуються санкції, що визначені угодою.

Звичайно у першій частині угоди РЕПО облігації продаються за поточною вартістю на ринку, покупаються за ціною продажу плюс відсоток за користування кредитом, що визначається поточними умовами міжбанку, ризикованістю контрагента.

В Росії папери продаються у першій частині з дисконтом, що дає покупцю (кредитору) додаткову гарантію: якщо контрагент не виконає зобов’язань, власник паперу зможе швидко та без втрат продати його на ринку. У нас такі операції проводять банки та НБУ, видаючи кредити та проводячи рефінансування під заставу цінних паперів.

Звичайний термін угод РЕПО – 7-30 днів, а іноді – півроку чи рік. Суми угод між банками 1-10 млн. грн., між інвестиційними фондами чи торговцями цінними паперами 30-100 тис. грн.

Хоча угоди РЕПО – це міжбанківський кредит, забезпечений облігаціями, ставки за ними на 1-2% вищі, ніж за міжбанківськими кредитами, бо це більш трудомісткі операції. Кожна з них потребує підписання договорів купівлі-продажу цінних паперів, переказу їх з рахунку на рахунок, встановлення ліміту на облігацію.

Основними завданнями угод РЕПО є залучення або розміщення коштів, фондирування портфеля або піраміда РЕПО, виведення на ринок емітента, фіксація прибутку та оптимізація портфеля.

Фондирування портфеля облігацій полягає у залученні інвестором коштів на міжбанківському ринку за допомогою продажу облігацій для купівлі нових облігацій, тобто інвестор залучає коротші та дешевші ресурси (продає свій ризик) та вкладає їх у довші та більш дохідні (купує ризик емітента). Інвестор отримує різницю у ставках та ризики емітента, ліквідності, контрагента.

Якщо у власника облігацій виникла потреба у ресурсах, від має змогу підвищити свою ліквідність, для чого при формуванні портфеля необхідно включити до нього високонадійні папери, на які у більшості банків встановлені ліміти (облігації м. Києва, Київстар, АВК, ЗАЗ).

Виведення на ринок емітента відбувається у три етапи. На першому етапі розміщення облігації певного емітента активно продаються за схемою РЕПО у межах лімітів на андеррайтерів заради того, щоб добитися встановлення лімітів на зобов’язання емітента серед великої кількості інвесторів. Тоді на другому етапі облігації будуть продаватися у межах ліміту на адеррайтера та на емітента-контрагента. Якщо велика кількість інвесторів відкрили ліміти на певні облігації, тоді ці облігації стають більш ліквідними, бо багато осіб зможуть купити облігації відкритим способом або в РЕПО. Це полегшує розміщення паперів емітента та знижує вартість позичання для нього. На третьому етапі облігації можуть продаватися в РЕПО лише у межах ліміту на емітента.

Наприкінці місяця або кварталу угоди РЕПО можуть допомогти банкам дотримуватися вимог НБУ. Якщо, скажімо, банк перевищив ліміт на одного позичальника, він може продати облігації в РЕПО, й отримати більші можливості для виправлення становища у період до укладання закриваючої угоди.

Операції РЕПО можуть мати такі ризики: ризик контрагента (невиконання зобов’язань контрагентом), ризик емітента (невиконання зобов’язань емітентом), ризик транзакційний (несвоєчасне виконання операцій інфраструктурою – ПФТС, депозитарієм, зберігачем та ін.), ризик процентних ставок – тобто вартість облігацій з часу початку операції РЕПО до часу її закриття може змінитися.

Основні ризики – це ризики контрагента та емітента. Для їхньої мінімізації необхідний ретельний аналіз та моніторинг фінансового стану контрагентів та емітентів, встановлення лімітів на операції з ними. Існують ризики, пов’язані з побудовою пірамід РЕПО, де зв’язки між контрагентами можуть бути дуже заплутаними, іноді дефолт одного учасника ринку може призвести до невиконання зобов’язань іншими.

4. Висновки. Зараз в Україні операції РЕПО здійснюються з обмеженим колом цінних паперів, тобто з облігаціями 20 найкращих емітентів та з облігаціями м. Києва. Ринок облігацій більш прозорий, надійний та ліквідний, ніж, скажімо, векселів чи акцій. Його основними операторами (20-30 учасників) є найбільші андеррайтери, системні банки та банки з іноземним капіталом. Тобто цей ринок дуже схожий на ринок міжбанківського кредитування. Але на відміну від міжбанківського кредитування, угоди РЕПО можуть укладатися як у межах лімітів на контрагента (встановлених банками одне на одного), так і у межах ліміту на цінний папір.

Кількість інвесторів поступово збільшується, ринок РЕПО наповнюється якісними облігаціями, але значна частка вторинних торгів – це кредитні операції під заставу корпоративних та муніципальних облігацій. Є надія, що ринок РЕПО-угод буде й надалі розвиватися та позитивно впливати на ринок облігацій в цілому.

Література:

А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна. Національний банк та грошово-кредитна політика. – К.: КНЕУ, 1999. – 368с., с.53-56.
А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна, М.І.Савлук. Банківські операції. – К.: КНЕУ, 2000. – 384с., с. 238-240.
Бизнес № 24 (598) от 14.06.2004, с.48-50, Р.Кильмухаметов, “Туда, сюда, обратно…”.
Постанова НБУ № 204 від 29.05.01 «Про затвердження Положення про порядок здійснення Національним банком України ~~операцій репо~~».
Бизнес № 50 (416) от 11.12.00 “Банковская система”.

Схожі:

Операції банків із обслуговування платіжного обороту. Операції банків...	КВ 1 ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТА ЦІН: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ Розглянуто сучасну цінову ситуацію на продовольчому ринку України з точки зору динаміки пропозиції з боку виробництва та торговельного...
ТЕМА: «Касові операції. Авансовий звіт» МЕТА: навчитися вводити інформацію про господарські операції за допомогою документів	ТЕМА: «Банківські операції. Оплата рахунків постачальникам» МЕТА: навчитися вводити інформацію про господарські операції за допомогою документів
“ ГЕНОМ ЛЮДИНИ: ФІЛОСОФСЬКІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ... ...	СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЗЕЛЕНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ Аналітична доповідь Зелена економіка як нова парадигма економічного зростання у ХХІ столітті та шлях до сталого розвитку
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА КОМП’ЮТЕРНИХ... «ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ»	Сучасний стан та перспективи розвитку конярства України та Миколаївської області Конярство в Україні завжди було галуззю загальнодержавного значення, функціональна спрямованість якої змінювалась в залежності від...
Викладач Палєєва Ю. С «Проблеми й перспективи розвитку Європейського Союзу. Взаємовідносини Україна-ЄС»	Державно приватне партнерство В ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ: світовий досвід...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання