СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА 3 ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ДДПУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 2014 ISSN 2313-2094

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

УДК 37 (09) (477)

К 26
Ірина КАРПИЧ
ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ПІОНЕРСЬКОЇ ПЕРІОДИКИ

ТА НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

НА СТОРІНКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

(20-ті – початок 30-х років ХХ ст. )
У статті здійснено аналіз піонерської періодики та науково-методичної літератури на сторінках української преси як важливої складової науково-методичного супроводу дитячого руху у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. Розкрито значення піонерської періодики та науково-методичної літератури щодо розвитку дитячого руху в Україні. З’ясовано, що ефективним засобом підвищення розвитку дитячого руху, могутнім засобом комуністичного виховання дітей були піонерська преса та науково-методична література. Публікації періодичних видань детально розкривали мету, завдання періодики та науково-методичної літератури, відзначали досягнення, підкреслювали недоліки, подавали пропозиції щодо подальшої роботи.

Ключові слова: періодика, піонерська періодика, науково-методична література, література, українська преса.
Постановка проблеми. Процес національного відродження суверенної демократичної держави, перехід на нові інформаційні технології виробництва вимагають оновлення освіти, створення науково обґрунтованої системи входження людини в соціальне середовище, формування у неї свідомого ставлення до засвоєння й відтворення культурних цінностей і соціальних норм. Сучасні суспільні процеси сприяють розвитку національної освіти та виховання, вивченню та творчому використанню найкращих здобутків вітчизняної педагогіки [11, 4]. У контексті означеного актуальності набуває таке соціально-педагогічне явище, як дитячий

© Карпич Ірина, 2014

рух – унікальний феномен соціально-громадянського виховання підростаючого покоління, як форма активного вираження дитин-ства [4, 62], зокрема висвітлення науково-методичного супроводу дитячого руху періоду 20 – початку 30-х рр. ХХ ст.

Значну роль у розвитку дитячого комуністичного руху у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. відігравала періодична преса та навчально-методична література, які стали важливою складовою науково-методичного супроводу дитячого руху,а також були засобом підвищення ефективності розвитку дитячого руху, ефективним засобом його популяризації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Джерельна цінність преси характеризується оперативністю та безпосередністю відображення. Практика публікації на сторінках газет і журналів офіційних матеріалів перетворює пресу на своєрідну скарбницю джерел епохи, які різнопланово висвітлюють події [3, 403 – 404]. Першими дослідниками періодичної преси 20 – 30-х рр. ХХ ст. були співробітники редакцій періодичних видань: В. Арнаутов, Л. Гострий, А. Гурарій, А. Журавський, С. Кільколих, М. Крупе-ніна, В. Лір, М. Миронов, В. Мускін, І. Петровський, Н. Потапов та ін. У своїх працях науковці розглядали періодичні видання як загальнопедагогічні, так і “спеціальну” піонерську періодику. Тогочасні праці дослідників періодичної преси, аналізуючи пресу в контексті агітатора дитячого руху, підкреслювали її надзвичайне значення як могутнього засобу комуністичного виховання дітей.

Наступні періоди представлені науковими працями С. Гармаш (1976), І. Зайченка (2002), В. Зябкіна (1987), Н. Коляди (2010), Е. Панасенко (2001), К. Присяжнюка (1965), А. Пугач (2008), А. Токарської (1987). Наприклад, у дисертаційному дослідженні А. Токарська порушує питання становлення та розвитку періо-дичних видань для дітей в Україні 20 – 30-х рр. ХХ ст.

Також на особливу увагу заслуговують російські дослідже-ння. Наприклад, М. Холмов (1983) розглядає питання виникне-ння піонерської організації та її періодики, створення мережі газет та журналів для піонерів у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. М. Басов детально аналізує піонерську періодику з моменту свого виникнення, висвітлює програму періодичних видань, пояснює значення періодики для розвитку дитячого руху.
Оскільки більшість наукових досліджень опосередковано стосуються означеної проблеми, присвяченні загальним питання періодичної преси, то виникає потреба у детальному та зваженому аналізі періодичної преси щодо висвітлення науково-методичного супроводу дитячого руху у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст.

Мета статті – здійснити аналіз піонерської періодики та науково-методичної літератури на сторінках української преси як важливої складової науково-методичного супроводу дитячого руху у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст.

З початку свого становлення піонерська організація мала суто класовий характер та ставила за мету підготовку політично грамотної особистості. Теоретичним фундаментом дитячого кому-ністичного руху було вчення про комуністичне виховання під-ростаючих поколінь. Потрібно було реалізувати намічений план, пояснити його педагогам, вожатим та дітям. Значну роль у цій роботі відігравала преса. Вона виступала пропагандистом, агіта-тором і організатором піонерських загонів. Водночас дитячий рух визначав програму всієї періодики, їх подальший пошук художньо-виразних засобів, удосконалення форм і методів виховання під-ростаючого покоління [14, 72].

Питання про пресу постійно обговорювали сторінки періо-дичних видань. Тогочасна періодика інформувала про діяльність різноманітних часописів, подавала їх історію становлення та розвиток. Зокрема періодика пояснювала необхідність та надзвичайне значення преси для розвитку дитячого комуністичного руху. Актуальні питання періодичної преси висвітлювали, передусім методичні періодичні видання для вожатих – всесоюзний журнал “Вожатый” (1924) та всеукраїнський журнал “Дитячий рух” (1925):

• 
  журнал “Дитячий рух”: “Піонерські газети та часописи” (В. Лір) (1925, № 2); “П’ять років дитячої періодичної преси на Україні” (В. Арнаутов) (1927, № 7 – 8); “Дитячій пресі і Україні – 10 років” (А. Журавський) (1932, № 21); “Дитяча преса – могутній засіб ком виховання” (М. Миронов) (1932, № 22) та ін.
  
• 
  журнал “Вожатый”: “Пионерская печать” (Н. Потапов) (1925, № 7 – 8); “Как поставить пионерскую живую газету” (В. Боровиков) (1925, № 19 – 20); “Как нужно выпускать пионерскую газету” (Д. Иванов) (1924, № 9 – 10) та ін.
  

У той час, коли дитячий комуністичний рух почав набу-вати масових форм, поступово почала з’являтися піонерська періодика. Так, В. Лір у статті “Піонерські газети та часописи (“Червоні квіти”, “Октябрьские Всходы”)” (журнал “Дитячий рух”, 1926, № 3) охарактеризував перші піонерські видання. Зокрема, у статті було здійснено аналіз журналів “Червоні квіти” та “Октябрьские Всходы”. Було проаналізовано мету, завдання та програми часописів. Автор відзначив, що ці журнали були призначені для обслуговування школярів та орієнтувалися на школу. Зміц-нення дитячого руху відобразилося і в діяльності журналів [6, 39].

Один з організаторів дитячого руху в Україні – В. Арнаутов у статті “П’ять років дитячої періодичної преси на Україні” (журнал “Дитячий рух”, 1927, № 7 – 8) проаналізував дитячу періодику як важливу складову дитячого комуністичного руху, наголосивши на важливості саме дитячої періодичної преси щодо розвитку дитячого комуністичного руху. Адже періодичні видання система-тично й детально віддзеркалювали історію становлення та роз-виток дитячого руху в Україні. Було відзначено, що головним завданням дитячої преси, як і всього дитячого комуністичного руху, було класово-пролетарське виховання дітей, тобто внесення політики в дитяче життя [1, 18].

Підкреслюючи позитивні моменти дитячої періодики, автор звернув увагу також на недоліки. В. Арнаутов вважав, що голов-ним недоліком дитячої періодики було недостатньо уваги з боку керуючих органів. Тому автором було запропоновано залучити до періодичних видань авторитетніші літературні сили [1, 21].

У статті “Дитячій пресі України – 10 років” (журнал “Дитячий рух”, 1932, № 21), А. Журавський в загальному підсумував досвід роботи за 10 років існування дитячої періодики в Україні.

Автор аналізує дитячу періодику як засіб зміцнення піонер-ської організації. Стаття підкреслила позитивні моменти дитячої періодики, а саме, вона мала значні успіхи в комуністичному вихованні підростаючих поколінь [2, 34].

На думку А. Журавського, проводячи десятиріччя, головну увагу потрібно було приділяти поліпшенню якості дитячої періо-дики. Зокрема потрібно було розпочати працювати над пробле-мами оперативної газети, її ідейно-політичної витриманості, мовою й художнім оформленням [2, 35].

Автор вважав, якщо вся пролетарська громадськість цікавити-меться питанням дитячої преси – могутнім знаряддям кому-ністичного виховання, бо тільки за таких умов можна досягти бажаних результатів у роботі піонерської організації [2, 37].

На особливу увагу заслуговує стаття педагога та пропаган-диста дитячого руху М. Миронова – “Дитяча преса – могутній засіб ком виховання” (журнал “Дитячий рух”, 1932, № 22), в якій теж підкреслювалося надзвичайне значення дитячої преси як могутнього засобу комуністичного виховання дітей. Констатувалося, що дитячий рух породив першу дитячу комуністичну газету і від того часу дитяча преса стала невід’ємною частиною усієї роботи піонерської організації, одним із найактивніших засобів комуніс-тичного виховання дітей [8, 8].

Отже, як свідчать праці періодичних видань, у 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. значну роль у справі науково-методичного супроводу дитячого руху відігравала періодична преса; не меншою була також роль науково-методичної літератури.

Відомий російський педагог, організатор та теоретик дитя-чого руху Н. Крупська говорила про велике значення книги у роботі піонерської організації. Як зазначала педагог: “…піонерам потрібно багато читати, оскільки їм потрібно багато знати. Книжки допомагають краще працювати, краще розуміти навколишнє життя, краще налагодити все життя. Книжки дають знання, а знання – велика сила” [13, 10].

Підтвердженням слів педагога слугують безліч періодич-них видань, на сторінках яких подавалася детальна інформація щодо літератури з питань дитячого руху. На їхніх шпальтах постійно аналізували та рекомендували необхідну літературу як для дітей, піонерів, вожатих, так і для організаторів дитячого руху. Найбільш важливими для нашого дослідження є методичні видання для організаторів дитячого руху, сторінки яких найбільш детально та систематично знайомили своїх читачів з провідною літературою з питань дитячого комуністичного руху. Наприклад:

• 
  журнал “Дитячий рух”: “Провідна література по комдитруху на Україні за п’ять років” (1927, № 7 – 8); “Нові книжки з питань комуністичного виховання та КДР” (1932, № 13 – 14); “До наради в справі дитячої літератури” (М. Миронов) (1931, № 2) та ін.
  
• 
  журнал “Вожатый”: “Обзор литературы по детдвижению” (А. Волков) (1924, № 3); “Что читать” (1924, № 5); “Лицо пионерской и детской литературы” (1926, № 4) та ін.
  

Так, М. Крупеніна у статті “О задачах местной печати” (журнал “Вожатый”, 1925, № 3 – 4) відзначила велике значення літератури для розвитку дитячого руху, підкресливши водночас, що з цим питанням були значні проблеми. Тому що масовий ріст дитячого комуністичного руху все наполегливіше вимагав квалі-фікованих керівників, потребував висвітлення питань практики і методики роботи дитячих груп, а належної літератури з питань піонерського руху майже не було. З огляду на це, ЦК з питань вивчення дитячого комуністичного руху при ЦБ юних піонерів поставив завдання систематичного висвітлення літератури з піонерського руху, що виходила на місцях [5, 29].Стаття акцентувала необхідність видання книг, які могли б доступно і чітко висвітлювати основні рішення з’їздів, орієнтувати робітників у чергових завданнях комуністичного дитячого руху [5, 29].

У 20 – на початку 30-х рр. ХХ ст. особлива увага також приділялася дитячій літературі. Так, М. Миронов у статті “До наради в справі дитячої літератури” (журнал “Дитячий рух”, 1931, № 2) зазначав: “…якщо наймогутніше із знарядь у боротьбі партії за впливи на маси, за їхнє комуністичне виховання та організацію займало друковане слово, то ще більше значення його було для дитячого читача” [9, 35].

Також на нашу увагу заслуговують інші періодичні видання, зокрема, дитяча періодика, яка теж подавала інформацію про літературу з дитячого руху. Наприклад, журнал “Будь напоготові” з рубрики “Нові книжки” постійно друкував коротенький огляд тих книг, що виходили у світ, та які можна було отримати в центральній бібліотеці [12, 7].

Висновки. Детальний аналіз праць періодичних видань 20 – початку 30-х рр. засвідчує, що ефективним засобом підвищення розвитку дитячого руху були періодичні видання та науково-методична література, які стали важливою складовою науково-методичного супроводу дитячого руху. Оскільки численні шпальти періодичних видань підкреслювали надзвичайне значення преси та навчально-методичної літератури в розвитку дитячого кому-ністичного руху як могутнього засобу комуністичного виховання дітей. На сторінках таких методичних періодичних видань, як всесоюзний журнал “Вожатый” та всеукраїнський журнал “Дитячий рух” подавали детальний аналіз газет, журналів, як для дітей, так і для дорослих; детальний список рекомендованої навчально-методичної літератури з актуальних питань дитячого руху, що були необхідними для піонерів і організаторів дитячого руху.

Подальших досліджень потребують окремі аспекти проблеми, зокрема висвітлення значення дитячої періодики для роботи піонер-ської організації у 20 – 30-х рр. ХХ ст.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua