СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА 3 ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ДДПУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 2014 ISSN 2313-2094

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

УДК 37(09)(477)

Д 81
Тетяна ДУКА
НАПРЯМИ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У ЗМІСТІ РОБОТИ ПІОНЕРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ у 60-ті рр. ХХ ст.
У статті досліджено проблему історико-краєзнавчої діяль-ності піонерської організації в 60-ті рр. ХХ ст. Схарактеризовано основні напрями історико-краєзнавчої діяльності піонерської орга-нізації 60-х рр. ХХ ст. Здійснено аналіз основних історико-краєзнавчих заходів, спрямованих на ознайомлення піонерів з рідним краєм.

Ключові слова: піонерська організація, історико-краєзнавча діяльність, напрями історико-краєзнавчої діяльності.
Постановка проблеми. Сучасна навчально-виховна робота в освітніх закладах України спрямована на відродження народних традицій, звичаїв, вивчення історії та сучасних проблем соціально-економічного розвитку рідного краю. Надзвичайно дієвим засобом виховання любові до своєї країни, джерелом знань про неї є історико-краєзнавча діяльність. Тому вивчення історії і краєзнавства – одне із важливих завдань кожного сучасного навчального закладу та дитячих громадських організацій.

На нашу думку, в контексті пропонованої розвідки доцільно вивчити основні історико-краєзнавчі заходи та виокремити їх за напрямами історико-краєзнавчої діяльності у змісті роботи піонер-ської організації України 60-х рр. ХХ ст.

Аналіз наукових студій з означеної проблеми свідчить, що загальні уявлення про історико-краєзнавчу діяльність є досить вузькоспеціалізованими та фрагментарними. Зокрема, залишаються недостатньо дослідженими питання, що торкаються характе-

© Дука Тетяна, 2014

ристики напрямів історико-краєзнавчої діяльності у змісті роботи піонерської організації України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасними дослідниками в галузі історико-краєзнавчої роботи (В. Бугрій, Б. Пангенов, О. Уривалкін та ін.) накопичено вагомий науковий і емпіричний досвід розгортання, тенденцій розвитку та вивчення її організаційно-педагогічних форм; певною мірою висвітлено в контексті проблем освіти і виховання молоді (Н. Коляда, О. Лісо-вець, Р. Охрімчук, І. Руденко, Т. Трухачева та ін.); розроблено засади туристсько-краєзнавчої роботи та теоретико-методологічні засади освітнього краєзнавства (О. Барков, В. Борисов, Ю. Грабов-ський, А. Даринський, Ю. Кононов, В. Корнєєв, М. Костриця, М. Крачило, О. Тімець-Браславська, В. Серебрій, А. Шипко та ін.).

Мета статті – теоретичне обґрунтування й дослідження напрямів історико-краєзнавчої діяльності піонерської організації України в 60-ті рр. ХХ ст., розкриття їх характеру та спрямованості.

Слід зазначити, що історико-краєзнавча діяльність на тери-торії СРСР, до складу якого входила Україна упродовж всього ХХ ст. зазнавала злетів і падінь. У 60-ті рр. XX ст. краєзнавство актуалізувалося у педагогіці та в роботі шкіл, позашкільних установах, громадських організаціях. Швидкі темпи розвитку історико-краєзнавчої діяльності припадають на 1950 – 1980-ті рр., до якого належить досліджуваний нами період.

У досліджуваний період із метою виконання завдань дос-лідницького характеру в різні місця Радянського Союзу вирушали історико-краєзнавчі експедиції піонерів та школярів, які досліджу-вали край на державному рівні за напрямами: місця бойової слави, географічні, історичні, екологічні та ін., що вимагав закон “Про зв’язок школи з життям” (1958) [9, 16].

Під час всесоюзних експедицій піонери та школярі збирали документи, матеріали, реліквії, пов’язані з революційними подіями, громадянською і Великою Вітчизняною війнами, історією піонерії і ВЛКСМ. Знайдені документи і речі ставали експонатами крає-знавчих музеїв та музеїв Великої Вітчизняної війни [7, 188].

З 1957 р. розпочався рух червоних слідопитів, у ході роботи якого піонери встановлювали імена полеглих у боях солдат, без-іменно похованих, розкопували місця падінь літаків, битв, установ-лювали імена героїв, на місці їх загибелі встановлювали пам’ят-ники, розшукували родичів загиблих тощо.

Усі історико-краєзнавчі заходи досліджуваного періоду показували значущість роботи піонерської організації та завойо-вували їй авторитет.

Окрім того, у 60-ті рр. ХХ ст. піонерами було зібрано вагомий фактологічний доробок матеріалів з історії комуністичного руху та ленінської тематики, на основі яких у школах та поза-шкільних закладах відкривалися ленінські, а також бойової та трудової слави рідного міста чи села [10, 30].

Виходячи з цього, уся історико-краєзнавча діяльність у змісті роботи піонерської організації України 60-х рр. була спрямована на вивчення історії краю та країни загалом, за такими основними напрямами:

• 
  вивчення історії свого краю (міста, села, району, області);
  
• 
  вивчення минулого країни (революційні події, події Великої Вітчизняної війни, здобутки в соціально-економічному розвитку країни);
  
• 
  вивчення життя і діяльності відомих земляків (передовиків виробництва, героїв революції та Великої Вітчизняної війни, письменників, художників та ін.);
  
• 
  вивчення життя і діяльності відомих людей країни (дер-жавних діячів (І. Леніна, Н. Крупської та ін.), героїв Великої Вітчиз-няної війни (маршала Г. Жукова, С. Ковпака та ін.), письмен-ників (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, А. Гайдара та ін.);
  
• 
  пошук імен та останків воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни;
  
• 
  вивчення історії буднів (створення колгоспів, заводів, фабрик, музеїв тощо)
  
• 
  вивчення історії створення піонерської та комсомольської організацій у їхніх населених пунктах;
  
• 
  топоніміка (легенди і перекази про походження назв географічних об’єктів населеного пункту);
  
• 
  вивчення інтернаціональних та прикордонних зв’язків республіки;
  
• 
  охорона та збереження історико-культурних пам’яток та природних багатств краю;
  
• 
  популяризація історико-краєзнавчих надбань рідного краю серед жовтенят.
  

Отже, щодо напряму історико-краєзнавчої діяльності у змісті роботи піонерської організації України з вивчення історії свого краю (міста, села, району, області) у досліджуваний період організовувалися одно- та багатоденні походи, екскурсії, зльоти, краєзнавчі ігри. Так, у 1960 р. учасники гуртка юних істориків м. Умань випускали листівку “Історик” та разом із географічним гуртком готували збірку краєзнавчих матеріалів про місто. З особливим захопленням діти збирали матеріали про Трипільські розкопки, які потім були розміщені на сторінках газети “Ленін-ська іскра” [І, 21].

Водночас у Черкаській області на початку 1960-х р. тривала краєзнавча гра “Вивчайте Черкащину”, під час якої піонери збирали та оформляли матеріали у вигляді щоденників-літописів, фото-альбомів, де був накопичений вагомий історико-краєзнавчий матеріал про минуле Черкащини, яким діти поповнили краєзнавчі музеї. Великий інтерес у дітей викликали розповіді про історію міста, назву вулиць, історію будинків, де відбувалися події 1905 – 1920 рр. Крім того, для дітей організовувалися екскурсії Дніпром на річкових трамваях, вечори художньої самодіяльності, зустрічі з краєзнавцями інших областей [І, 5 – 16].

Слід наголосити, що за напрямом з вивчення минулого країни (революційні події, події Великої Вітчизняної війни, здобутки в соціально-економічному розвитку країни) в Україні 60-х рр. ХХ ст. в змісті роботи піонерської організації постійно діяли різні форми роботи. Так, піонери Одеси вивчали історію прориву кільця фашистської блокади 10 квітня 1941 р. Окрім того, піонери міста брали активну участь у створенні Музею Меморіальної слави, до експозиції якого ними були передані гільзи від гаубиць [4, 186].

За напрямом щодо вивчення життя і діяльності відомих земляків (передовиків виробництва, героїв революції та Великої Вітчизняної війни, письменників, художників та ін.) в досліджу-ваний період піонерами України здійснювалася активна робота. Так, у Львові було створено один із найкращих музеїв Лесі Українки, в Любомській середній школі в шкільному музеї була розміщена експозиція, присвячена висвітленню життя поетеси [ІV, 8].

Окрім того, під час літніх канікул піонери України відвіду-вали музей Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського району Волинської області, а піонерські загони шкіл Горохівського району та низки шкіл інших районів Волинської області організовували екскурсії до Берестечка Горохівського району Волинської області на козацькі могили [ІІІ, 9].

Зазначимо, що персоніфікація та героїзація у досліджу-ваний період державних діячів СРСР спрямовували роботу піонер-ської організації щодо історико-краєзнавчої діяльності за напрямом вивчення життя і діяльності відомих людей країни (державних діячів (В. Леніна, Н. Крупської, М. Хрущова, Л. Брежнєва та ін.), героїв Великої вітчизняної війни (маршала Радянського Союзу Г. Жукова, командира партизанського загону С. Ковпака та ін.), письменників (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, А. Гайдара та ін.)). Так, піонерами середніх шкіл № 4 та № 5 м. Черкаси на основі зібраних матеріалів, були створені ленінські куточки та краєзнавчі музеї, альбоми про життя В. Леніна, мапи місць, де він побував, електрифіковані мапи [І, 105].

Також у досліджуваний період юні краєзнавці України та всього СРСР збирали цікаві факти з життя відомого на той час дитячого письменника Аркадія Петровича Гайдара (Голіков) (1904 – 1941), на основі яких створювалися музеї [8, 100].

У контексті нашого дослідження період 60-х рр. ХХ ст. був пронизаний пошуковою романтикою, яка активно відобра-зилася за напрямом пошук імен та останків загиблих воїнів в роки Великої Вітчизняної війни, внаслідок чого робота юних слідопитів велася в усіх піонерських загонах України. Так, ціка-вими були пошукові дії піонерів 4-А класу Керченської школи № 17, які знайшли останки загиблих воїнів у катакомбах під с. Аджимушкай, біля Керчі. Діти написали листа родичам В. Сальни-кова, одного із загиблих, на якого отримали відповідь: “Діти, а я живий!”. Пізніше В. Сальников приїхав до школи та розповів піоне-рам, як група аджимушкайців вирвалася із каменоломень і пішла на прорив фашистського кільця. Згодом на основі списку батальйон-ного писаря піонери знайшли усіх родичів загиблих та почали з ними листуватися. Від усіх надійшли листи, фотографії, спогади про загиблих героїв-захисників. Із отриманих матеріалів діти оформили дві експозиції, в яких було вміщено 173 фотографії та біографії загиблих аджимушкайців, що було свідченням їхнього копіткого пошуку [6, 180].

Для кращого сприйняття та розуміння вагомості індустріа-лізації в державі для піонерів України організовувалися екскурсії та поїздки до передових підприємств та міст-новобудов, що визначало зміст напряму з вивчення історії буднів (історії створення колгоспів, заводів, фабрик, музеїв тощо). Так, із доповіді зав райвно Чигирин-ського району Черкаської області П. Левченка прослідковується значення цього напряму: “В школах району сплановано екскурсії, об’єктами яких, в першу чергу, були місцеві промислові під-приємства, колгоспи, новобудови, історичні місця” [V, 21].

Період 60-х рр. ХХ ст. був насиченим святкуванням ювілейних дат, зокрема, днів народження піонерської та комсомольської організації та присвоєння їм імені В. Леніна. Це визначило акту-альність у змісті роботи піонерської організації напряму з вивчення історії створення піонерської та комсомольської організацій у своїх населених пунктах. За ініціативи комітету комсомольської організації з 1960 р. проводився збір матеріалів про піонерів та комсомольців, які загинули в роки Великої вітчизняної війни. Окрім того, кожен піонерський загін до 40-річчя піонерської організації вів літопис піонерських справ та історії своєї організації у своєму регіоні [8, 103]. Так, піонери-слідопити Тальнівського району Черкаської області у 1963 р. створили літопис героїчних справ кращих комсомольців та комуністів району [ІІ, 35].

Заслуговує на увагу той факт, що комуністична ідеологія спрямовувала усю роботу піонерської організації, проте під час деяких форм історико-краєзнавчої діяльності піонери паралельно за переказами старожилів дізнавалися про походження географічних назв. Тому топоніміка (легенди і перекази про походження назв географічних об’єктів населеного пункту) займала свою нішу серед напрямів історико-краєзнавчої діяльності.

Так, під час проведення вечорів, присвячених передовикам сільського господарства у Чорнобаївському районі, діти дізнава-лися про історію сіл Самовиці, Мутихи та Більки, що до революції належали князям Кантакузеним, потім поміщикові Треблин-ському, а після революції об’єднали свої три малі колгоспи в один, який почав носити назву “Імені ХVІІІ з’їзду ВКП (б), а село – Ленінське” [VІ, 21].

Напрям історико-краєзнавчої діяльності з охорони та збереже-ння історико-культурних пам’яток та природних багатств краю реалізовувався через більшість форм роботи, проте саме під час міжнародної кампанії щодо збереження пам’ятників культури та історії був найбільш поширеним: тривало активне будівництво нових пам’ятників, відкривалися стелли та обеліски на вшанува-ння героїчного минулого. Так, в 1963 р. на громадських засадах та завдяки піонерам району біля с. Милятин Іваничівського району Волинської області було споруджено обеліск Слави воїнам 124 стрілецької дивізії, які першими розпочали бій з німецько-фашистськими загарбниками на території їхньої області [ІІІ, 6].

Досить жорстокі бої точилися біля м. Рава-Руська Львівської області. Після вторгнення на територію Рава-Руського району 27 червня 1941 р. гітлерівці організували масове винищення мирного (переважно єврейського) населення та військовополонених, які перебували в таборі “Штадтлаг”. На околицях міста були знайдені великі могили масового захоронення. Піонери вивчали історичні факти про ті події та прагнули увіковічнити пам’ять, тому 20 липня 1964 р. відбулося урочисте відкриття пам’ятника героям визволення Рави-Руської від фашистських загарбників. Кошти на його спорудження були зароблені піонерськими дружинами і комсомольськими організаціями району [5, 168].

Слід зазначити, що вивчення інтернаціональних та при-кордонних зв’язків республіки у період 60-х рр. ХХ ст. був дещо новим напрямом у історико-краєзнавчій діяльності, який більш яскраво почав реалізовуватися на кінець досліджуваного періоду. Велика увага приділялася розвитку прикордонних зв’язків піонерів Яворівщини з харцерами Польської Народної Республіки. Піонерські дружини району листувалися зі школами Люблінського повіту, разом проводили естафети, конкурси та змагання. Робота приурочу-валася до святкування Дня народження Всесоюзної піонерської організації імені В.І. Леніна. [5, 170]. Окрім того, в досліджу-ваний період бере початок гра “Кордон”, під час якої створюва-лися прикордонні піонерські застави, які вивчали історію при-кордонних військ, біографії героїв-прикордонників, створювали музеї історії прикордонних військ [1, 211]. Так, у м. Володимир-Волинський у школі № 2 було створено піонерську заставу № 117 імені Івана Пархоменка, яка була однією з кращих в Україні. Силами піонерів у школі було створено музей, в якому зберігалися фотографії, малюнки, газети, значки, книги, документи, які відобра-жали історію 90-го прикордонного загону [1, 212].

Зрозуміло, що загони жовтенят були попередниками піонерів, тому піонерська організація приділяла велику увагу підготовці піонерів-інструкторів, які працювали з групами жовтенят для виховання гідної зміни. Тому популяризація історико-краєзнавчих надбань рідного краю серед жовтенят становила один із напрямів історико-краєзнавчої діяльності. Так, під час перебування жовте-нятам у піонерському таборі імені Олега Кошового в м. Сміла Черкаської області піонери навчали жовтенят вести календар природи, поливати квіти, доглядати за рослинами, орієнтуватися на місцевості, закладати сади і клумби, озеленювати вулиці, тери-торії заводів і фабрик тощо [2, 132].

Слід зазначити, що паралельно з позитивними сторонами історико-краєзнавчої діяльності піонерської організації України в 60-ті рр. ХХ ст. спостерігалися й певні недоліки, які були наслідком “…штучної “героїзації” історії, ідеологізації місцевих діячів – всього того, що найчастіше вкладалося в поняття “істо-ричний романтизм”. Утім, від такої небезпеки не застрахована жодна галузь історичного знання” [3, 263]. Проте отримані надбання історико-краєзнавчих досліджень піонерської організації не втрачають історичної цінності і до сьогодні.

Висновки. Отже, здійснивши аналіз заходів з вивчення історії та краю піонерами за основними напрямами історико-краєзнавчої діяльності, ми бачимо, що з боку піонерської організації України 60-х рр. ХХ ст. були активні пошукові дії, які забезпечували виховання патріотичних почуттів та шанобливого ставлення до земляків, до героїчних сторінок краю і бережливого ставлення до природних багатств.

Подальшого вивчення потребують такі аспекти означеної проблеми, як форми організації історико-краєзнавчої діяльності піонерської організації та ін.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua