СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА 3 ПЕДАГОГIКА ДРОГОБИЧ ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ ДДПУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА 2014 ISSN 2313-2094

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   26

УДК 37 (09) (477)

К 60
Наталія КОЛЯДА
ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ

НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ УКРАЇНИ

(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)
У статті висвітлено досвід гуманістично спрямованої діяльності недільних шкіл України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – нетрадиційних безплатних народно-просвітницьких закладів позашкільної освіти для дітей і дорослих, що діяли у неділю та в святкові дні. Автором розкрито та узагальнено досвід гуманістично спрямованої діяльності українських недільних шкіл досліджуваного періоду: висвітлено специфіку, головні засади, форми і методи організації педагогічного процесу у контексті гуманізації особистості. З’ясовано, що недільні школи стали першою спробою і місцем впровадження принципу гуманізму, який передбачав створення умов для формування кращих якостей і здібностей учнів, гуманізацію взаємин між педагогом і вихован-цями, основаних на взаємній повазі, довірі, розумінні інтересів, гідності особистості, врахування запитів учнів і т. п.

Ключові слова: гуманістична спрямованість діяльності, недільні школи України другої половини ХІХ – початку ХХ ст., принцип гуманізму, форми і методи навчання і виховання.
Постановка проблеми. Центральною складовою нового педагогічного мислення на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи є гуманізація освіти, яка “передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їх людино-творчої функції” [6, 76]. Один із основних напрямів реформування освіти – подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей, відхід від основ авторитарної педагогіки, підготовка нових поколінь педагогічних кадрів на засадах єдності гуманності, демократизму, загальнолюдських цінностей і національної ідеї [7, 7 – 8].
© Коляда Наталія, 2014

Істинне новаторство у будь-якій справі, особливо у такій складній, як виховання, можливе лише на міцному науковому фундаменті, за умови критичного використання досвіду минулого, ознайомлення з яким убезпечує від зайвих захоплень та помилок, від відкриття давно відкритого, натомість забезпечує його прогнос-тичність.

У контексті означеного розвитку гуманістично орієнто-ваної національної системи освіти сприятиме врахування вітчизня-ного історико-педагогічного досвіду, зокрема, діяльності у цьому напрямі українських недільних шкіл другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія розвитку недільних шкіл в Україні протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. позначена доробком кількох генерацій визначних вітчизняних педагогів, громадських та культурно-освітніх діячів. Зокрема, сучасні дослідники Л. Березівська, В. Білан, Л. Бондар, Л. Вовк, О. Мазуркевич, М. Мухін, Н. Побірченко та ін. розглядають окремі аспекти гуманістично спрямованої діяльності недільних шкіл України у контексті висвітлення розвитку громадсько-просвітницького руху другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Проте аналіз теоретичних надбань із вивчення розвитку недільного руху досліджуваного періоду свідчать про недостатню наукову розробленість важливих сторін цього історико-педагогічного явища.

Мета статті полягає у розкритті та узагальненні досвіду гуманістично спрямованої діяльності українських недільних шкіл досліджуваного періоду: висвітленні специфіки, головних засад, форм і методів організації педагогічного процесу у контексті гуманізації особистості.

Недільні школи України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – це нетрадиційні безплатні народно-просвітницькі заклади позашкільної освіти для дітей та дорослих, що діяли у неділю (а для осіб єврейської національності – в суботу) та святкові дні.

Специфіка розвитку недільних шкіл України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. полягала у відкритому характері їхньої діяльності. Переважна більшість недільних шкіл діяла на основі принципів гуманізму, природовідповідності, індивідуалізації, дифе-ренціації, демократизму, зв’язку навчання і виховання з життям, свідомості, активності, самостійності, доступності, наочності, народності та ін.

Головні завдання недільних шкіл другої половини ХІХ – початку ХХ ст. полягали у поширенні знань і підвищенні освітньо-культурного рівня населення, розумовому вихованні та розвитку дітей і дорослих (формуванні навичок самоосвіти, самовиховання і саморозвитку з метою подальшої самореалізації особистості), моральному вихованні та розвитку учнів (вихованні, формуванні та розвитку морально-духовної зрілості, світоглядних переконань учнів), соціалізації особистості дітей та дорослих.

В Україні перша недільна школа була відкрита 11 жовтня 1859 р. в Києві у приміщені Києво-Подільського повітового дворянського училища студентами університету Св. Володимира за сприяння представників прогресивної громадськості міста, зокрема, відомого педагога-гуманіста, попечителя Київського учбового округу М. Пирогова.

На думку Л. Вовк, саме недільні школи стали “першою спробою і місцем впровадження” принципу гуманізму, який передбачав створення умов для формування кращих якостей і здібностей учнів, гуманізацію взаємин між педагогом і вихованцями, основаних на взаємній повазі, довірі, розумінні інтересів, гідності особистості, врахування запитів учнів і т. п. [5, 34].

Не випадково коло витоків громадсько-просвітницького руху “недільників” стояв представник гуманістичного напряму “реформаторської педагогіки” М. Пирогов – відомий педагог, учений – хірург, високоосвічена, талановита людина з прогресив-ними поглядами на життя. Уперше свою педагогічну концепцію він виклав у статті “Вопросы жизни” (журнал “Морской сборник”, № 9 за 1856 р.), в якій порушувалися важливі виховні питання – “питання життя”, оскільки виховання особистості розглядалося автором як проблема загальнолюдського значення. Саме внаслі-док такого загальнолюдського підходу, на думку педагога, від-бувається виховання високоморальної людини. “Бути людиною” в кращому розумінні цього слова – це не тільки основна вимога, яку ставив Микола Іванович перед кожним вчителем і батьком, але й формула, за якою має здійснюватися виховання високо-моральної людини [8, 87].

Відвідуючи недільні школи майже щонеділі, М. Пирогов відзначав відмінність між ними та “казенними” освітніми закла-дами в прийомах, способах навчання, поводженні вчителів з учнями [14, 396 – 397]. Величезна корпорація викладачів-“недільників” мала досить різноманітний склад щодо віку, суспільного становища, роду занять, рівня освітньої підготовки та професійної майстер-ності. З метою узгодження роботи учительського гурту в усіх недільних школах існували особливі правила для викладачів (зокрема, “Обязанности лиц, желающих заниматься обучением в Харьков-ской частной женской воскресной школе” [12]), основні принципи яких полягали у такому: рівність прав усіх вчителів, колектив-ність, гласність та суспільність їх спільної діяльності; глибока повага до особистості кожного учня (чемне звернення на “ви”, відсутність фізичних покарань і стягнень, надання їм права (у разі необхідності) приходити пізніше і йти раніше назначеного строку занять); вивчення запитів та інтересів учнів шляхом про-ведення анкет, бесід, знайомства з родиною і т.д., уважне ставле-ння до цих запитів та узгодження з ними змісту занять і навчальних програм; надання учням права вибору занять і т.п. [4, 8 – 11; 12].

За свідченням сучасників, колектив учителів-“недільників” діяв як “дружна родина, одностайно, в добрій згоді, в мирі та любові” [9, 104]. А такий здоровий морально-психологічний мікроклімат, як наслідок, створював можливість для високої особистісної само-реалізації всіх учасників педагогічного процесу – і вчителів, і учнів.

Недільні школи були відкриті для всіх бажаючих, незалежно від віку, суспільного становища, національності, соціального походження та віросповідання. Сюди приходили діти та дорослі з різним рівнем освітньої підготовки: і такі, що вміли вже читати, і такі, що закінчили курс навчання в парафіяльній школі або повітовому училищі, і такі (їх була більшість), хто не знав жодної літери. Тому учнів розділяли (диференціювали) за віковими категоріями (діти – до 12 років, підлітки – від 12 до 16 років, дорослі – від 16 років) та рівнем загальної освітньої підготовки (неграмотні або неписьменні, напівграмотні або напівписьменні, малограмотні або малописьменні та грамотні або письменні) на групи (гуртки) [4, 15 – 16], [11, 90], [15, 21 – 22], [17, 134].

Такий підхід до побудови педагогічного процесу дозволяв викладачам не лише досягти гарних результатів за умови міні-мальної затрати часу (адже навчання у недільних школах відбу-валось лише раз на тиждень), але й забезпечити належний морально-духовний розвиток дітей та дорослих. Крім цього, педагоги-“недільники” відстоювали індивідуальні та групові форми організації педагогічного процесу ще й тому, що за такої кількості учнів у групі виховання нагадувало домашнє, основане на розумному і мораль-ному єднанні рідних людей, на їх відвертості та любові [10].

Не меншою гуманністю відзначалася методика виховної роботи “недільників”, специфіка якої передовсім полягала в особливій атмосфері взаємовідносин між педагогом та учнем. Молоді педа-гоги були для своїх підопічних не лише наставниками, але й друзями. Вони вважали, що відносини між учителем і учнем повинні мати вільний, природний характер і тільки через повагу та любов до інших, у тому числі й дітей, можна зберегти власну гідність [10, 190]. Недільна школа вносила у життя своїх вихованців світле, радісне почуття; тут вони почували себе людьми, за якими визнавалися права особистості.

Результатом такого приязного та доброзичливого ставлення була довіра до викладачів з боку самих учнів, які особливо ціну-вали кожну нагоду близько підійти до наставника, поділитися з ним своїми думками та проблемами, просто “душевно поспілку-ватися”. Дуже часто учні відвідували своїх учителів вдома. Від-чуваючи відверту прихильність з боку вчителів, вони переставали соромитись та починали розповідати, розпитувати, а іноді навіть сперечались. Однак, за свідченням педагогів-“недільників”, їхні вихованці ніколи не переходили межу фамільярності [16, 193]. На фоні особистої взаємоповаги, любові, дружніх відносин сходились інтереси вчителя і учня. Недільна школа – яскравий приклад того, які труднощі педагогічного процесу можна перебороти при такому незламному – гуманному – союзі. Досить часто такі живі, відверті, теплі стосунки зберігалися і після закінчення недільної школи.

Педагоги-“недільники” діяли всупереч традиційній педагогіці, яка зводилась до цілої системи покарань – до різок включно! Щодо цього І. Піотровський у статті “О направлении школ грамот-ности”, зазначав: “Недільні школи – установа зовсім нова в ряду наших навчальних закладів; тут багато основ, далеких від наших педагогічних методів; тут багато прийомів, незрозумілих жерцям шкільної дисципліни та березових різок” [13, 10]. Як уже зазна-чалось, правилами внутрішнього розпорядку недільних шкіл суворо заборонялися фізичні покарання, які, на думку викладачів, пере-шкоджали не лише розумовому, але й моральному розвитку учнів. Єдиною мірою покарання було зауваження – до того ж навіть не особисте! З цього приводу Ю. Мосаківський у статті “Воскресные школы” зазначав, що ніщо так згубно не впливає на душу людини, як страх, і тим більше страх фізичного покарання, оскільки він “дає перевагу почуттю самозбереження перед усіма іншими почуттями та здібностями і тим самим “зв’язує” вільне ставлення здібностей їхніх до предмета”, що веде до неможливості розвитку духовних сил дитини [10, 189].

Педагоги були переконані в тому, що не формальна, а дотримання саме здорової дисципліни (не в строгому значенні цього слова) благотворно впливає на результати навчально-виховної діяльності. А це, на думку Х. Алчевської, засновниці відомої Харківської приватної жіночої недільної школи, можливе за умови формування та розвитку самодисципліни – як в учнів, так і в учителів [2, 30]. Досвід переконував у тому, що зразковий порядок забезпечувався не введенням фізичних та дисциплінарних покарань, а відданим і серйозним ставленням до справи викладачів (з одного боку), завзятістю і старанністю учнів (з іншого) та щирими і дружніми відносинами між ними [17, 127].

Про вражаючі успіхи учнів-“недільників” не раз згадували Л. Глібов, М. Драгоманов, М. Пирогов та інші представники громадсько-педагогічного руху другої половини ХIХ – початку ХХ ст. У багатьох щоденниках учителів знаходимо порівняльні характеристики учнів: під час вступу до недільної школи – тип зневіреного у житті юнака чи дівчини, з “трагічним відтінком у характері”, з презирливим ставленням до людей, до очікуваної долі; після тривалого навчання у недільній школі – образ бадьорої, “світлої”, допитливої молодої людини з грандіозними планами на майбутнє [3, 216]. За словами ініціатора відкриття однієї з недільних шкіл (священика о. Ремова), учні вчилися “більш правильно дивитись на навколишній світ і на свої обов’язки щодо Бога, людей, природи” [3, 182 – 183]. Педагоги наводили безліч фактів того, що недільна школа майже “перероджувала” учнів у їх ставленні до себе, людей і суспільства.

У чому ж полягає таємниця успішної діяльності недільної школи? Насамперед, у дотриманні основного принципу гуманістично спрямованої діяльності – “школа для учнів”, що передбачав високу ступінь зацікавленості індивідуальністю кожної особистості, довіру до неї, прийняття і врахування її особистісних цілей, запитів, потреб та інтересів, створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку здібностей і обдарувань вихованців, особливу атмосферу “живих, відвертих, теплих” взаємовідносин на основі співробітництва між усіма членами колективу “недільників”, відсутність фізичних покарань і т.п.

Висновки. У результаті проведеного наукового дослідження розкрито й узагальнено досвід гуманістично спрямованої діяльності українських недільних шкіл другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: висвітлено специфіку, головні засади, форми і методи організації педагогічного процесу у контексті гуманізації особистості.

Подальшого вивчення потребують ретроспективний аналіз і розвідки педагогічної спадщини діячів-“недільників” у цьому напрямі та пошуки шляхів творчого використання їх доробку у практиці роботи сучасної школи як складової гуманістично орієнто-ваної національної системи освіти.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   26

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua