Збірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією кандидата наук з державного управління Валентина Михайловича Петрика Київ 2005


НазваЗбірник наукових праць (навчальний посібник) За загальною редакцією кандидата наук з державного управління Валентина Михайловича Петрика Київ 2005
Сторінка2/38
Дата22.02.2016
Розмір5.69 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

3.2. Лев Силенко та його “Мага Віра”(погляд православного історика) /протоієрей Юрій Мицик/

3.3. РУН віра: православна критика /Дмитро Степовик/


3.4. Загальна характеристика і єретична суть віровчення культів і сект /Дмитро Степовик/

3.5. Богословська критика віровчення “Свідків Єгови” /Володимир Тимків/

3.6. Біблійний аналіз державно-церковних відносин у контексті критики ідеологій неокультів /Роман Якимовський/

Розділ 4. Політико-правове дослідження неокультів

4.1. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна /Валентин Петрик/

4.1.1. Світова практика побудови сучасних систем відносин держави з новітніми і традиційними релігіями

4.1.2. Правове регулювання релігійних організацій в Україні

4.1.3. Стратегія реалізації національних інтересів України у духовно-релігійній сфері (на прикладі новітніх релігійних об’єднань)

4.2. Ваххабізм та її ймовірний негативний вплив на національну безпеку України /Олег Лікаренко/


4.3. Причини та наслідки використання в ідеологічній боротьбі неокультів у роки „холодної війни”: аналітична оцінка стану проблеми для сучасного українського суспільства /Анатолій Кузьменко/


Додатки


Додаток 1. Програма та підсумковий документ науково-практичної конференції “Новітні релігійні та містичні рухи: системний аналіз”

Додаток 2. Религиозная экспансия против России /Наталья Кривельская/

Додаток 3. Програми:

1. Навчального курсу з державного управління: “Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історичний, правовий та соціально-політичний аналіз)”

2. Навчального спецкурсу з безпеки життєдіяльності: “Соціально-правові основи інформаційної безпеки”

3. Навчального курсу з релігієзнавства: “Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України”
Вступ (свобода совісті і тоталітарні секти)
За звичай свобода розуміється як щось формальне, як пуста можливість вибору, а коли вибір зроблено, то свобода вже тут ні до чого. Для християнина істинна свобода можлива тільки в Христі. Для нього - це абсолютна істина. Але ми часто не знаємо, як ця істина повинна відображатися не тільки в аскетично-індивідуальному аспекті, де найвищим проявом свободи є самовідречення, але й в соціальній площині, у взаємовідносинах між людьми. Наприклад, як нам відноситись потрібно до людей інших віросповідань, до атеїстів, агностиків і навіть до тих самих неокультів, зокрема тоталітарних? Чи потрібно на них піднімати гоніння, чи терпіти, чи може потрібно радіти такій релігійній різноманітності? Всі нібито згідні, що сприйняття істини може бути тільки вільним. Але свобода несе завжди за собою ризик, і той самий ризик заблуджень, відмову від цієї Істини. Як сумістити монізм Істини з плюралізмом свободи?

Істина релігійна відрізняється від істини наукової. Нездібність людей доказати загальнообов’язковість релігійно-зрозумілої істини нібито повинна навчати їх смиренню. Не можна обмежувати один одного в релігійній свободі, так як всі люди знаходяться онтологічно на одному рівні і не мають права вирішувати один за одного світоглядні питання.

В західній суспільній свідомості історично склалась уява, що першопочатковим правом людини є право на вільнодумство, яке не доходить ще до атеїзму. Сьогодні однак і цей бар’єр подоланий. Історична боротьба за це право відбувалась в епоху Реформації як за право сповідувати різноманітне розуміння християнства. Тут слід було б зупинитись і сказати в контексті сьогоднішньої заданої проблематики більш точніше. Різноманітне розуміння Христа. Посягання на Господа Ісуса Христа з боку лідера тоталітарної секти. Його навіть заміна або затьмарення своєю постаттю. Все це відбулося в наш час, але причини вбачати слід там, ще в епоху Реформації.

З часом склалось так, що свобода формування і висловлення світоглядних і інтуїтивно-релігійних позицій свідомості людини стала називатися свободою совісті.

Християнське визначення свободи совісті дав російський філософ Микола Бердяєв: «Свобода совісті – основа всілякого права на свободу, тому вона не може бути відмінена або обмежена людською волею, державною владою. Вона є вияв Бога. Бог у свободі бачить достоїнство створеної Ним людини. Тільки у вільній істоті образ і подоба Божа виявляються»

Принцип свободи совісті, який з’явився як юридичне поняття в ХVІІІ-ХІХ століттях, перетворився в один із головних принципів міжособистих відносин після другої світової війни, яка привела до небаченої в історії масової наруги над людством. В європейській суспільній свідомості, зокрема в християнських церквах, прокинулась турбота питаннями прав людини, перш за все як захисним механізмом, здатним попередити подібні катастрофи. Це був час появи багатьох рухів за мир і правозахисних організацій. У ці роки створюється ООН, Всесвітня Рада Церков, в діяльності яких захист прав людини стає постійною темою. Нині принцип свободи совісті затверджений Загальною декларацією прав людини, входить до конституції більшості держав. Його поява – свідчення того, що в сучасному світі релігія із загальної справи перетворилася в особисту справу кожної людини. Сам по собі цей процес засвідчує про розпад системи духовних цінностей, втрати направленості до спасіння в більшості людства, яке стверджує принцип свободи совісті. Утвердження юридичного принципу свободи совісті свідчить про втрату суспільством релігійних цілей і цінностей, про масову апостасію і фактичну байдужість до справи Церкви і до перемоги над гріхом. Але цей принцип, як не дивно є одним із засобів існування Церкви в безрелігійному світі, який дозволяє їй мати легальний статус в секуляризованій державі і незалежність від інославних і невіруючих людей.

Чи можна сьогодні стверджувати, що виникнення тоталітарних неокультів у світі є природнім наслідком вже законодавчо-закріпленої свободи совісті? Якщо слідувати за логічним осмисленням поступового відступництва людства від Бога, або цей процес ще називають апостасією, то це дійсно так.

Як в умовах свободи совісті, панування прав людини, релігійної свободи боротися з тоталітарними сектами, які дуже часто в своїй діяльності прикриваються цими поняттями для досягнення своєї мети. Мета ж у них може бути охарактеризована кількома складовими їх діяльності: влада, підкорення своїм спокусам людей, які в духовному плані не зміцнилися, гроші і слава. Основа тоталітарних сект – підміна Істинного Бога, як вже зазначалось вище. Заперечення Ісуса Христа як Божественної Іпостасі, призначення нового бога, об’явлення нового Ісуса Христа, ствердження нового месії. Хіба все це не відчуло українське суспільство на собі? Хіба ми не зустрічаємося з такими новоявленими християнами і месіями сьогодні? Слід зазначити, що тоталітарне сектантство загрожує сьогодні не тільки Християнству, але й іншим традиційним релігіям світу.

Для суспільства і окремих особистостей загроза тоталітарного сектантства насамперед обумовлена тим, що секти замінюють вищу духовність «не від світу цього» своїми ерзацами духовності, якими камуфлюють власні інтереси. Ці інтереси не співпадають з інтересами рядових адептів, яких і експлуатує верхівка секти. Загроза самій особистості полягає в тому, що адепти сект позбавляються однієї із найвищих властивостей – духовної свободи особистості, і втрата цієї свободи рано чи пізно приведе до сатанізму.

Перед нами діячами Церкви, правоохоронними органами, психологами, лікарями постає найтяжче питання – як виокремити від такої великої кількості культових новоутворень, нових релігійних рухів саме тоталітарні секти. Якщо подивитись на цю проблему в психолого-психіатричному ракурсі, то слід вимагати тонкий диференційований підхід, щоб розрізнити: чи був вибір людиною темної духовності вільним або ні? Чи не було при виборі цілеспрямованого визначення себе на служіння сатані? Чи прихід в секту відбувався з інших причин, наприклад психопатологічних.

Спрага істини ще залишається. Її продовжують шукати. Нажаль багато хто за духовної спраги не може самостійно визначитися, де живе джерело, а де духовні сурогати. Істина скромна, і вона не завжди буває почутою за бурхливою рекламою новоявлених сект. Це здебільшого стає причиною того, що люди попадають в тенета, завчасно придуманого сценарію під вивіскою «Слова живого», чи ще якоїсь «Духовної ниви» і т. д.

В наш час багато єретичних культових новоутворень являють собою малі групи, так звані релігійні меншини. Вони не становлять ніякої загрози і мова тут про них не йде. Проблема в тих культах, які під вивіскою духовності приховують зовсім іншу мету – захоплення влади, маніпулювання людьми, експлуатацію тяжіння до духовності для досягнення матеріальної вигоди. Нерідко в таких тоталітарних організаціях розроблена ціла доктрина, яка діє на підсвідомому ґрунті з настійливою пропагандою і наявністю тоталітарного правління всередині організації і їх бажанням поширити по всій Землі своє теократичне правління.

Вже давно відомо, що в основі затягування в тоталітарні секти лежить психотехнологія формування DDD-синдрому, що означає обман, залежність, страх. Цей синдром відповідно містить втаємничення справжньої мети культу, камуфлювання першопочатковим бомбардуванням любов’ю з наступаючою жорсткою експлуатацією, пригнічення власної особистості з повним підкоренням культу і страх як головний інструмент маніпулювання, який ґрунтується на постійно палаючому відчутті провини. Загальнодоступно це називається зомбуванням і є однією із характерних психотехнологій тоталітарних сект.

Загроза, яка виходить від тоталітарних сект, настільки гостра, що традиційні церковні організації і держава, відповідні її інституції не мають права залишатися осторонь. Який із цього вихід. Дотримуватись свободи совісті цього тепер вже юридично-правового терміну потрібно всім, але необхідно подбати і про вдосконалення законодавчої бази, яка ефективно регулювала б церковно-державні відносини в площині захисту духовно-релігійної складової національної безпеки.

Духовна освіта у світських навчальних установах - це також важливий фактор боротьби із деструктивними ідеологіями тоталітарних сект. Через засоби масової інформації необхідно висвітлювати негативний вплив з боку деструктивних неокультів на особу, суспільству та державу. Створення необхідних механізмів реабілітації, центрів постраждалих від тоталітарного сектантського зомбування. Створення дорадчого органу, який би міг включати представників різних релігійних конфесій і представників державних відповідних органів і центрів. Слід зазначити і те, що священнослужителі різних традиційних конфесій повинні виробляти свій пастирський досвід протистояння тоталітарному сектантству. Період діяльності в огорожі храму вже закінчився.


  1. Международная научно-практическая конференция «Тоталитарные секты – угроза ХХІ века». – Нижний Новгород, 2001.

  2. Петрик В. М., Сьомін С. В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України. – К., 2003.

  3. Осипов А. И. Тоталитарные секты технология обмана. – Минск, 2004.

  4. Дворкин А. Сектоведение. Тоталитарные секты. – Нижний Новгород, 2002.

  5. Тоталитарные секты в России. Справочник. – Белгород, 2002.


Архиєпископ Димитрій (Рудюк), кандидат богословських наук, ректор Київської Духовної Академії УПЦ Київського Патріархату
Розділ 1. Соціально-психологічний аналіз неокультів
Валентин Петрик, кандидат наук з державного управління, доцент

Київського національного лінгвістичного університету

1.1. Системне дослідження технологій маніпулювання свідомістю, які використовуються у новітніх релігійних організаціях
Ключеві слова: нові релігійні організації (неокульти), “Церква Єднання” (муніти), “Церква Сайєнтології”, “Велике біле братство”, “АУМ сінрікьо”, “Церква Христа”, “Свідки Єгови” “Церква Ісуса Христа святих останніх днів” (мормони), “Міжнародне товариство свідомості Крішни” (крішнаїти), рух Ошо, “Трансцендентальна медитація”, харизмати, типи мотивів ступу у неокульти, вербування, богообраність, мантра, медитація, глосолалія, молитва, навіювання, свідомість, підсвідомість, бомбардування любов’ю, наставництво, гурізм, групова свідомість, програмування на конкретну поведінку, “промивання мозку”, “зомбіювання”.
Якщо ти дійсно бажаєш отримати мільйон доларів, то найкращий спосіб заснувати свою власну релігію” [14].

Р.Хаббард
1.1.1. Класифікація та спільні ідеологічні ознаки неокультів. Причини їх виникнення та розповсюдження, зокрема на теренах України

Особливістю сучасної релігійної ситуації в Україні є те, що її формування відбувається не лише за рахунок традиційних конфесій (православ’я, католицизм, греко-католицизм, протестантські течії, іудаїзм, іслам), але й новітніх релігійних об’єднань (неокультів). Серед них є такі, що історично не успадковані нашим народом від попередніх поколінь, проте набувають популярності внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини.

Неокульти стали невід’ємним атрибутом українського сьогодення. Вони є складним соціально-політичним феноменом. Можна спостерігати як за зростанням їх кількості, так і ступеню впливу на різноманітні процеси в нашій державі. Наприклад, у 1992 році діяло 79 громад новітніх релігійних течій, 1995 - 318, 1997 - 399, 2000 - 1034, 2001 - 1328, а на початок 2003 року діяло 1617 громад неокультів.

Ставши фактом і фактором сучасного релігійного життя, нові релігійні об’єднання активно змінюють усталену релігійну карту світу, геополітичний баланс між певними релігіями. Вони, як правило, не знають географічних, державних, національних та культурних кордонів. Їх поява зумовлена змінами світоглядних парадигм, кризою традиційних релігій, взаємовпливами різних культурних світів. Водночас, неокульти стають результатом релігійної ініціативи окремих осіб, які на базі певної віросповідної традиції або синкретизмі кількох творять нове віровчення, культ, організацію.

Часто неокульти у періодиці, релігійних, науково-популярних та наукових виданнях іменують по-різному: секти, новітні релігійно-містичні течії, квазірелігії, псевдорелігії, рухи “Нового віку” тощо.

Використовувати для неокультів таке визначення як “секта”, на нашу думку, дуже вузько, не конкретно та не зовсім науково. “Секта (лат. sekta - вчення, напрямок, від sequor - наслідую) - релігійна група (громада), яка відокремилася від пануючої церкви” [16]. Таке поняття, як “секта”, рідко використовується у сучасній науковій лексиці (вживається переважно в журналістиці або богословській літературі). На наш погляд, тут доцільніше вживати визначення культ. Адже, культ є більш ширшим поняттям ніж секта. Культ (лат. - cultus) - “схиляння перед чимось, безмірне звеличення або обожнювання чогось або когось” [17]. Щоб уникнути понятійного зміщення, на наш погляд, варто визначитися з термінологією дослідження.

Новітня релігійна організація (неокульт) – релігійне об’єднання, що виникло у другій половині ХХ століття - на початку ХХІ століття.

Переважна більшість нетрадиційних релігій є неокультами. Хоча ці поняття близькі за змістом, але не є синонімічними. Слід зауважити, що не всі нетрадиційні для України релігійні угруповання належать до неокультів. Деякі з них є давніми релігіями - це, наприклад, буддизм, даосизм, зороастризм та ін. Щоб уникнути понятійної невизначеності, на наш погляд, варто дати визначення “нетрадиційної релігійної організації”.

Нетрадиційна релігійна організація (нетрадиційний культ) – релігійне об’єднання, що культурно, ментально, побутово не укорінене в Україні, історично не успадковане нашим народом від попередніх поколінь, не притаманне його релігійній духовності [18].

Новітні та нетрадиційні культи доцільно, на нашу думку, розглядати використовуючи одночасно дві окремі класифікації. Критерієм поділу першої класифікації є форма функціонування, а другої – сутність. Отже, вони поділятися
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38

Схожі:

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА Навчальний посібник За загальною редакцією професора Пастухова В. П
Кримського економічного університету КНЕУ; М. Ю. НАУМ доцент Прикарпатського державного
УДК 37. 03. 6-057. 36: 355 (477) М
За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора...
Збірник наукових праць «Інформаційні технології в освіті»
Збірник присвячено таким напрямам наукових досліджень у галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті та науці
КУРС ЛЕКЦІЙ ЗА ЗАГАЛЬНОЮ ТА ГАЛУЗЕВОЮ СКЛАДОВИМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ...
У курсі лекцій із загальної та галузевої складових у стислій формі висвітлюються питання державного управління і місцевого самоврядування,...
КА ЛЮДИНОЗНАВЧI СТУДII ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
СТУДI¯ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ДДПУ ВИПУСК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТИЙ ЧАСТИНА...
Збірник наукових праць ДДПУ ім. Івана Франка “Людинознавчі студії” є фаховим виданням з педагогіки (перереєстровано і затверджено...
ISBN Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей Збірник...
Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей: Збірник наукових праць. Книга / Редколегія. Відп секретар З. С. Скринник....
Баранівський В. Ф., Бабенко М. С. та ін.: Навчальний посібник //...
У навчальному посібнику у стислій формі викладені основні положення тем з навчальної дисципліни “Організація й методика виховної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка