|
|
Скачати 4.24 Mb.
|
|
Тема 4. Об'єкти цивільних прав Анотація Поняття та види об'єктів цивільних прав. Речі як об'єкти цивільних правовідносин. Види речей і особливості їх цивільно-правового режиму. Дозвільний порядок набуття окремих речей. Гроші. Цінні папери. Види цінних паперів. Майно. Дії, послуги, продукти творчої діяльності як об'єкти цивільних прав. Особисті немайнові блага (ім'я, честь, гідність, ділова репутація) як об'єкти цивільних прав. Основна література
4. Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов,Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с Додаткова література
56 57 Матеріал для вивчення Під об'єктом цивільних прав розуміють матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини. Об'єкти цивільних прав та об'єкти цивільних правовідносин — поняття тотожні. Стаття 177 ЦК України відносить до об'єктів цивільних прав речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, роботи та послуги, результати творчої діяльності, службову та комерційну таємницю, особисті немайнові блага та інші матеріальні І нематеріальні блага. За критерієм їх оборотоздатності об'єкти цивільних прав можна поділити на три види:
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про власність", власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Згідно зі статтею 178, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку право-наступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної або юридичної особи. Цивільне право розрізняє універсальне та сингулярне правона-ступництво. При універсальному правонаступництві до правонаступника в результаті одного акта переходять всі права та обов'язки право володільця. Таке правонаступництво має місце при спадкуванні або при реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до особи переходять лише деякі права та обов'язки іншого Це стосується, наприклад, відчуження майна. Об'єкти, обмежені в обігу, — це об'єкти, які можуть належати тільки окремим учасникам цивільного обороту, або обіг таких об'єктів, їх придбання або відчуження може здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу. Вилученими з цивільного обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом угод та іншим чином переходити від одного суб'єкта до іншого в межах цивільного обороту. Порушення встановлених правил обігу для об'єктів, обмежених в обігу, та для об'єктів, вилучених з обігу, при укладенні угод тягне за собою визнання таких угод недійсними. Речі як об'єкти цивільних прав Об'єктами цивільних прав є все те, з приводу чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки. Будь-який об'єкт повинен задовольняти потреби й інтереси учасників цивільних правовідносин. Найпоширенішими об'єктами цивільних прав є речі. Під річчю розуміють все те, за допомогою чого можна задовольнити ту чи іншу потребу і з приводу чого виникають цивільні правовідносини. Це предмети матеріального світу в своєму природному стані або предмети, створені в результаті людської діяльності, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). Речі залежно від їх особливостей поділяють на такі види:
Статтею 180 ЦК України особливим об'єктом права визнані тварини, на яких поширено правовий режим речі, крім випадків, установлених законом. Речі рухомі та нерухомі. ЦК України поділяє речі на рухоме та нерухоме майно. При віднесенні речей до категорії нерухомості використовують два критерії: матеріальний — ступінь зв'язку цих речей із землею, і юридичний — віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих. За першим критерієм до нерухомого майна належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку для призначення їх, є неможливим (житлові будинки, насадження, підприємства як майнові комплекси). Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є вичерпним. Об'єкти нерухомості мають особливий правовий режим, який полягає у тому, що законодавство встановлює особливий порядок набуття права власності на них, їх відчуження тощо. Державну реєстрацію права власності, зокрема на житлові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та Іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, квартири у багатоквартирних будинках, 58 59 здійснюють державні комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Порядок даної реєстрації регулює Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. Що стосується земельних ділянок, то Земельний кодекс України 2001 р. (ст. 202) передбачає обов'язкове здійснення державної реєстрації земельних ділянок у складі державного реєстру земель. Рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати у просторі. Рухомі речі, а також угоди з ними підлягають реєстрації тільки у випадках, передбачених законом. За ступенем свободи участі в цивільному обороті речі поділяються на: вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті та не вилучені з цивільного обороту. Під оборотоздатністю розуміють можливість відчуження певного об'єкта за договором купівлі-продажу, міни, дарування, а також перехід його від однієї особи до іншої у порядку універсального правонаступництва (при спадкуванні чи реорганізації юридичної особи). Постановою Верховної Ради України „Про право власності на окремі види майна" від 17 червня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями) було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України та Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, викладені відповідно в додатках № 1 і № 2. До майна, що не може перебувати у власності громадян, належать бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини та інше. Щодо видів майна, для якого встановлюється спеціальний порядок набуття права власності громадянами (зброя, вибухові та радіоактивні речовини тощо), то дані предмети можуть бути придбані лише з дозволу відповідних органів. Законодавство України також встановлює особливий правовий режим для такого виду майна, як земельні ділянки, валютні цінності, цінні папери та інші речі. Порядок укладення угод щодо них регулюється спеціальними нормативними актами. Всі інші — це речі, не вилучені з цивільного обороту, тому вони можуть вільно відчужуватися, переходити у власність на підставах, передбачених законом. Речі Індивідуально-визначені і родові. Індивідуально-визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді (наприклад, Києво-Печерська лавра); б) відрізняються від інших кількома ознаками (наприклад, будинок Верховної Ради); в) виділені із загальної маси речей даного роду (наприклад, зпартії авторучок, холодильників). Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом. Речі головні та їх приналежність. Приналежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі не встановлено інше ( ст. 186 ЦК України). Це означає, що, наприклад, за договором купівлі-продажу житлового будинку до набувача разом Із предметом договору переходять І господарські будівлі. Проте дана норма має диспозитивний характер, з огляду на це сторони можуть самостійно в договорі визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі. І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а ЇЇ приналежність — залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. ЦК України виділяє складні речі. Відповідно до ст. 188, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вважаються однією річчю (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше. До складних речей належить майно селянського (фермерського) господарства. Речі споживні та неспоживнї. Споживними є такі речі, які в результаті одноразового свого використання повністю знищуються (продукти харчування, паливо) або перетворюються на іншу річ (сировина). До споживних речей належать також гроші, оскільки використовувати їх можна, лише витрачаючи (ст. 185 ЦК України). Неспоживними речами є такі, які при тривалому використанні зберігають своє призначення, їх зношування відбувається поступово (наприклад, взуття). Речі подільні і неподільні. До подільних речей належать речі, які внаслідок поділу в натурі не змінюють свого призначення наприклад, продукти харчування). Неподільними вважаються такі Речі, які при поділі втрачають своє цільове призначення (ст. 183 ЦК України). Подільність речей набуває правового значення стосовно 60 61 поділу спільної власності. Так, якщо спільна власність є частковою, кожний з її учасників має право вимагати виділення своєї частки зі-спільного майна. Продукція, плоди І доходи. У ст. 189 нового ЦК України; записано, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Плоди — це результат органічного розвитку самої речі (приплід тварин, майбутній урожай). Доходи — це те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації і цивільному обороті (орендна плата, дивіденди, плата за житло). Відповідно до ст. 189 ЦК України, плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою. Гроші та валютні цінності. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня (ст. 192 ЦК України). Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом указаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами. У ряді випадків гроші можуть виступати самостійним об'єктом певних договорів, зокрема позики, дарування, банківської позички. Валютні цінності — певні види майна, які визначаються законом такими. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання І валютного контролю" від 19 лютого 1993 p., до валютних цінностей належить валюта України, іноземна валюта, монетарні метали. Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України. До валютних цінностей належать також кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України. Іноземною валютою визнаються відповідні Іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, що ебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших дитно-фінансових уСтанов За межами України, а також зазначені вище платіжні та інші документи, виражені в Іноземній валюті або монетарних металах. Монетарними металами вважаються золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів. Цінні папери. Відповідно до ст.1 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", цінними паперами визнаються грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також передачу грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Стаття 3 цього закону дає вичерпний перелік видів цінних паперів, до яких належать: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерси, варанти та інші. ЦК України виділяє такі групи та види цінних паперів:
Майно. За ЦК України, майном, як особливим об'єктом, вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190). Цілісний майновий комплекс. Підприємство. У ЦК України записано, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять усі види майна. Підприємство є нерухомістю. Воно в Цілому або його частини можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (ст. 191). 62 63 Контрольні питання
Тема 5. Правочини (угоди) Анотація Поняття та види правочинів. Односторонні правочини та їх види. Двосторонні та багатосторонні правочини (договори). Поняття договору. Умовні правочини. , Умови дійсності правочинів. Дієздатність осіб, що укладають правочини. Форма правочину. Правові наслідки порушення форми правочину. Зміст правочину. Єдність волі і волевиявлення. Недійсні правочини. Види недійсних правочинів. Нікчемні правочини. Правові наслідки визнання правочину недійсним. Поняття та види реституції. Основна література
Додаткова література
Матеріал для вивчення За ЦК України — правочини (ст. 202), тобто дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини — це вольові і правомірні дії. ТІК України (ст. 205) допускає різні форми зовнішнього вияву лі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою оби Б останньому випадку йдеться про конклюдентні дії (від лат. onclude - укладаю, роблю висновок), тобто дії, в яких втілюється особи укласти правочин. Мовчання визначається виявом волі укласти правочин у випадках, передбачених законом або договором. Правочини бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виникнення правочину достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім. Наприклад, розпорядження своїм майном на випадок смерті (заповіт) є одностороннім правочином, бо для його складання і оформлення необхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніх правочинів належать також прийняття і відмова від спадщини. Якщо для виникнення правочину необхідні зустрічні волевиявлення, то це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двостороннім правочином купівлі-продажу або договором купівлі-продажу. Для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. Залежно від способу укладання правочини поділяються на реальні. Консенсуальні правочини (від лат. consensus — згода) вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами, Більшість правочинів є консенсу-альними. Для укладення реального правочину (від лат. res - річ) разом зі згодою сторін необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних правочинів належать договори позики, перевезення, дарування. За особливостями мети правочини поділяються на платні І безплатні, казуальні і абстрактні. У платному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У Договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні правочини, за певним винятком, є платними. У безплатному правочині сторона зобов'язана вчинити Дії, а інша має право вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. Односторонні правочини є безплатними. З Двосторонніх правочинів до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном. Правочини, дійсність яких залежить від їх мети, називаються 64 65 каузальними. У деяких випадках законодавець допускає правочивді на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть за її відсутності таї правочини мають належну юридичну силу. Вони називають абстрактними (від лат. abstractio — відтягнення, відвернення), абстрактних правочинів, зокрема, належить вексель. Умови чинності правочинів. Умови чинності правочинів: а) про форму; б) про сторони; в) про зміст правочину; : г) волевиявлення учасника правочину має бути вільнимвідповідати його внутрішній волі; д) правочин має бути спрямований на реальне настання правовінаслідків, що обумовлені ним; є) правочини, що вчиняються батьками (усиновителями), н< можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей (ст. 203 нової ЦК України). Недодержання стороною (сторонами) вимог чинності правочш , в момент його вчинення є підставою недійсності правочину. В ЦК (ста 203) підкреслюється, що правочин не може суперечити закону, іншия правовим актам. Всі недійсні правочини суперечать правовим норма! Якщо такий правочин укладено, але не виконано, то суд (у т.ч. господарський) визнає його недійсним без застосування будь-які санкцій до сторін, оскільки вони ще не порушили закон. Про: найчастіше такі суди визнають недійсними правочини, які вже повністі або частково виконано. У таких випадках визнання правочин недійсним означає, що він не породжує юридичних наслідків, зар; досягнення яких його укладено. Тому кожна зі сторін зобов'язується повернути іншій стороні все одержане за угодою (а за неможливості повернути все одержане в натурі — відшкодувати його вартість у' грошах), тобто сторони поновлюються у стані, в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди називаються двосторонньою реституцією (ст. 217 нового ЦК України). Недійсні правочини. Правочини можуть вчинятися усно або! письмово. Письмові правочини вчиняються у простій або нотаріальній письмовій формі. Письмова форма правочину вимагається в таких випадках. Письмової мають вчинятися: правочини між юридичними особами; правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передба- них У п. 1 ст- 206 ЦК України; правочини фізичних осіб, відповідно о п 3 ст. 208 ЦК, між собою на суму, що перевищує у двадцять разів озміо доходу, який не підлягає оподаткуванню, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 ст. 206 цього Кодексу. Недодержання письмової форми правочину спричинює його недійсність лише у випадках, коли такий наслідок прямо зазначений у законі. ЦК України передбачає наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину і договору (статті 219 і 220). Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність. ЦК України допускає виняток з цього правила. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність. З цього правила також передбачені винятки. Якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Вчинення правочинів недієздатними особами, а також малолітніми до 14-ти років, особами, що мають неповну чи обмежену дієздатність за межами їх дієздатності, зумовлює їх недійсність. ЦК України передбачає правові наслідки вчинення правочину, якщо обома сторонами правочину є малолітні: у разі його недійсності застосовується двостороння реституція. У разі неможливості повернути майно в натурі його вартість відшкодовують батьки (усиновителі) чи опікун, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину сприяла їхня винна поведінка. У ЦК України одним з правових наслідків недійсності правочину, вчиненого недієздатною особою, є обов'язок Дієздатної сторони компенсувати опікунові недієздатної особи моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічну хворобу або недоумство іншої сторони або могла припускати такий стан особи. Правочини, укладені неповнолітніми за межами їх дієздатності і Межено Дієздатними особами за межами їх дієздатності, можуть &ути визнані недійсними за позовом їхніх батьків, усиновителів та піклувальників. 66 67 ЦК України передбачає загальну правоздатність юридичних осіб Ця обставина вплинула на формулювання норм про правові наслідкі укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала правг вчиняти. У ст. 227 передбачається, що правочин юридичної особи, вчиненні нею без спеціального дозволу (ліцензії), якщо таке вимагається законом або іншим правовим актом, є недійсним. Наслідки недійсності праве чинів юридичних осіб різні. Якщо угодою юридичної особи (юридичних) осіб) порушено публічний порядок, то до сторін (сторони), що діялі навмисно, застосовуються суворі санкції, встановлені ст. 228 України. Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв — волевиЛ явлення. Розходження між внутрішньою волею і волевиявленням може виникнути у разі, коли угода укладається під впливом насильства. Насильство —- фізичний або психічний вплив на особу учаснш угоди або його близьких з метою спонукати до укладення угоди. Особа,! яка укладає угоду під впливом насильства, фактично позбавляється) можливості виявити власну полю, ЇЇ воля замінюється волею насильника. Волевиявлення особи, до якої застосовано насильство, не є виявом її волі. Немає відповідності внутрішньої волі і волевиявлення і прі укладенні угоди під впливом погрози. Застосування погрози — це вплив на чужу волю під загрозою заподіяння майнової або немайнової шкоди. Потерпілий виявляє свою волю, але оскільки це відбувається під впливом погрози, то вона не! збігається зі справжнім його бажанням. Таким чином, і у цій угоді є розходження між справжньою, внутрішньою волею особи та її воле-1; виявленням. Погроза може бути підставою для визнання угоди недійсною.; Угода з недоліками волі має місце і тоді, коли вона укладається; у зв'язку з тим, що сторона умисно вводить в оману іншу, повідом- ляючи її про факти, які не відповідають дійсності. Обман має місце іі тоді, коли одна із сторін замовчує обставини, які мають істотне зна-! чення для угоди. Наприклад, сторона замовчує недоліки майна, яке відчужується. Угода, що укладається під впливом обману, може бути визнана недійсною. ЦК України відмовився від односторонньої; реституції, внаслідок якої тільки потерпіла сторона поновлюється у; попередньому майновому стані. Він допускає двосторонню реституцію, тобто в попередньому стані поновлюється не тільки потерпіла сторона, а й правопорушник. Види недійсних правочинів. У цивільному законодавстві поряд 68 вищезазначеною класифікацією угод передбачено також іншу, в нову якої покладено таку ознаку, як ступінь недійсності. Відповідно зоізняють правочини: абсолютно недійсні або нікчемні; відносно дійсні або заперечні. Нікчемні правочини, їх недійсність визначено безпосередньо у правовій нормі. Саме тому вони є недійсними вже у момент їх укладення незалежно від пред'явлення позову і рішення суду або господарського суду. Суд та господарський суд зобов'язані констатувати факт недійсності правочину, незважаючи на бажання сторін, і за власною ініціативою застосовувати статті ЦК України, що передбачають певні види нікчемних правочинів. До нікчемних належать правочини: а) укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної або простоїписьмової форми (стаття 218, 219, 220 ЦК); б) укладені малолітніми, які не досягли 14-ти років (ст. 221 ЦК); в) укладені неповнолітніми (ст. 222 ЦК); г) укладені громадянами, визнаними недієздатними (ст. 226 ЦЮ; д) укладені з метою порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК);є) юридичних осіб, що суперечать їхнім цілям (ст. 227 ЦК); є) фіктивні та удавані правочини (ст. 234, 235 ЦК). Заперечні правочини. Деякі угоди з дефектами суб'єктного складу волі все ж таки породжують права та обов'язки сторін, а, отже, є дійсними. Проте їх дійсність є нестійкою, нестабільною, оскільки законодавець надав право відповідним особам заперечувати правочини в суді або господарському суді, а тому вони можуть бути визнані недійсними. Тому й називаються вони відносно дійсними або заперечними. До них належать правочини, укладені: а) неповнолітніми віком від 14-ти до 18-ти років (ст. 222 ЦК); б) громадянами, обмеженими у дієздатності (ст. 223 ЦК); в) громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій (ст. 225 ЦК); г) внаслідок помилки (ст, 229 ЦК); д) внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою або збігу тяжких обставин (ст. 230,231 ЦК). Правочин, визнаний нікчемним, вважається таким з моменту його укладення (ст. 236 ЦК). Це правило поширюється на всі недійсні правочини. Наприклад, угода купівлі-продажу, укладена під впливом погрози, набуває належної юридичної сили. Проте за позовом особи, Що уклала її під впливом погрози, вона визнається недійсною не з 69 моменту пред явлення позову і не з моменту вступу судового рішені у законну силу, а з моменту її укладання. Законодавець допускає винятки з цього правила, а саме: якщо: самого змісту правочину випливає, що він може бути припинений лиі на майбутнє, дія правочину визнається недійсною і припиняється майбутнє (ч. 2 ст. 236 ЦК ). Виходячи з цього правила, угода визнаєт недійсною з моменту вступу судового рішення у законну силу. Воі може бути визнана недійсною повністю або недійсними визнаються окремі частини. При цьому недійсні частини угоди не тягнуть за со( недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угоду буі б укладено і без включення недійсної її частини. Обставини і строки в правочинах. Обставини поділяюті на відкладальні і скасувальні. Правочин визнається укладеним за відкладальною обставиної якщо сторони поставили виникнення прав та обов'язків у залежнісі від настання цієї обставини. Наприклад, угоду піднайму ж приміщення укладено за такою обставиною: наймач надасть жш приміщення піднаймачеві, як тільки його син переїде на постійне місі проживання до іншого міста. Правочин визнається укладеним за скасувальною обставиної якщо сторони поставили припинення прав та обов'язків у залежнісі від настання цієї обставини. Наприклад, вищезазначену угоду піднайв жилого приміщення може бути укладено за обставиною: піднаймї може поселитися і проживати у жилому приміщенні доти, доки сі наймача не повернеться із відрядження. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкодила стороні якій настання обставини не вигідне, вважається, що обставина HacTaj Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якії настання обставини вигідно, вважається, що обставина не настала., Виконання обов'язків, установлених правочином, здійснюється певний термін. Ще не відомо, станеться чи ні обставина, а термі неминуче настане. У цьому полягає різниця між обставинами і теріі нами в правочинах. Строки можуть визначатися зазначенням конкреІ ної календарної дати, певного проміжку часу, події, щодо якої відомі що вона обов'язково станеться. Контрольні питання:
правочинах?
Тест-тренІнг 1. Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: A. неправоздатні особи; B. недієздатні особи; C. громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи; D. неосудні особи; 2. Згідно із законом цивільна дієздатність громадянина — це: A. така здатність громадянина, що не може бути примусово обмежена; B. правове становище громадянина, яке встановлюється тількиу судовому порядку; C. природний стан людини. D. здатність громадянина своїми діями набувати цивільних праві створювати для себе цивільні обов'язки. 3. Безвісною відсутністю громадянина визнається: A. засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутностігромадянина в місці його проживання, якщо не вдалося встановитимісце його перебування; B. відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом 3-х років з дня отримання останніх відомостей про нього, а вдеяких випадках, зазначених у законі, — протягом 6 місяців; C. громадянин, який зник під час воєнної події; D. громадянин, про якого вірогідно відомо, що він живий, аленемає точних відомостей про його місце перебування. 4. Відповідно до чинного законодавства правоздатними є громадяни:А. зачаті, але не народжені; 70 71 В. здатні мати цивільні права та обов'язки; С померлі; D. внаслідок закону. 5. Оголошення громадянина у судовому порядку померлим вста-::новлює: A. факт смерті громадянина; B. місце фактичного проживання громадянина;С місце знаходження його майна; D. презумпцію смерті. 6. Правоздатність юридичної особи: A. виникає з моменту надання заявником документів до органуреєстрації; B. припиняється в період перереєстрації суб'єктів підприємницької jдіяльності у зв'язку із зміною форми власності; С виникає з моменту її державної реєстрації (реєстрації статуту); D. не збігається з моментом виникнення цивільної дієздатності юридичної особи. 7. Під об'єктом цивільних прав розуміють:А. об'єкти інтелектуальної власності; 8. матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникаютьцивільні правовідносини; С об'єкти екологічних правовідносин; D. предмети домашнього вжитку. 8. Проаналізуйте наведені поняття і визначте, які з них розкривають зміст правочинів: A. у правочині може виявлятися не тільки воля його учасників,але і третіх осіб; B. правочин може існувати окремо від волевиявлення його учасників; C. правочини — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; D. в цивільному праві діє загальне правило: у всіх випадках приукладенні правочину не вчиняються дії щодо фактичної передачі майна. 9 Під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти: А конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин; В.' будь-яку життєву обставину; С відповідальність суб'єктів права; D. тільки ті юридичні факти, що закріплені у цивільному законодавстві. 10. Визначте поняття недійсного правочину: A. недійсним є правочин, який не відповідає вимогам закону; B. недійсний правочин породжує ті правові наслідки, зарадидосягнення яких його укладено; С якщо правочин укладено з порушенням вимог, але не виконано, то суд застосовує правило двосторонньої реституції; D. суд не може визнати недійсним правочин, якщо він уже частково чи повністю виконаний; такий правочин кваліфікується як дійсний. 11, Охарактеризуйте форму правочину, застосувавши одне з ниж-ченаведених понять: A. форма правочину обирається за рішенням сторін, з цьогоправила закон не встановлює будь-яких винятків; B. форма правочину — це форма його волевиявлення, якаскладається з усної або письмової (простої чи нотаріальної) форми; C. ст. 208 ЦК дає вичерпний перелік випадків укладання правочинів у письмовій формі; D. письмові правочини не обов'язково мають бути підписані особами, які їх укладають. 72 73 МОДУЛЬ 3. ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ |
|
Методичні рекомендації до самостійної роботи роботи студентів з дисципліни... Цивільне процесуальне право. Робоча навчальна програма / Кіреєва Н. О., Захароіва О. С., Грабовська О. О. – Київ нац ун-т імені Тараса... |
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
|
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
Право України Підручник Видання друге, перероблене і доповнене Київ Х68 Харитонов Є. О., Старцев O. B. Цивільне іиічно-правових елементів — традиційно державним установам надаються пільги і нерепані,... |
|
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва,... Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.... |
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
|
План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між... |
1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей |