О. С. Мазур ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
|
|
Скачати 4.24 Mb.
|
|
Тема 1. Договори купівлі-продажу, міни та даруванні Анотація Поняття договору купівлі-продажу. Предмет, ціна, форма договору купівлі продажу. Права та обов'язки продавця і покупця. Момент виникнення права власності у покупця, і Виконання договору купівлі-продажу. Відповідальність сторінщ за порушення зобов'язань за договором. Відповідальність продавця за недоліки проданої речі. Види договору купівлі-прода жу. Роздрібна купівля-продаж. Договір міни (бартер). Договір. дарування. Література !. Бірюков 1.А., Заїка Ю.О., Підопригора 0.0. Цивільне право України: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.
Матеріал для вивчення Договір купівлі-продажу — це угода, за якою одна ctoj (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у ність Іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язує прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму: 655 ЦК України). Тобто за договором купівлі-продажу, який є оплат двостороннім і консенсуальним, продавець зобов'язується покупцеві майно у власність або господарське відання чи операті управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплат за нього обумовлену угодою грошову суму. Такий договір спрямої на безповоротне відчуження продавцем майна і перехід його у влас покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зо< 166 зальних правовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права. Оплата придбаного майна має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, передбачених законом. Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Універсальність договору полягає в тому що він може укладатися між громадянами, між організаціями (підприємствами установами), а також між організаціями та громадянами. Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК України, законами України „Про захист прав споживачів", , Про цінні папери і фондову біржу", „Про товарну біржу", „Про приватизацію майна державних підприємств", „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", іншими законами та численними нормативно-правовими актами. Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема- а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі;договори, що їх укладають на біржах та аукціонах; б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому тазовнішньоекономічному обігу; в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютнихцінностей, житлових будинків, квартир, автомашин; г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації тапоставки; д) договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;є) форвардні та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу. Сторони у договорі купівлі-продажу. Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути громадяни, юридичні особи або держава. Суб'єктами зовнішньоекономічної торгівельної діяльності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи на засадах, визначених спеціальним законодавством, зокрема Законом України „Про Зовнішньо-економічну діяльність". За ст. 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Тільки за такої умови у Покупця може виникнути відповідне право придбання такого майна власникові не обов'язково особисто брати участь в укладенні договору 167  купівлі-продажу. Він може здійснити ці повноваження через св( представника або комісіонера. Так, при продажу майна, зданого комісію, продавцем виступає комісіонер, а не власник такого маГ Держава і територіальні громади діють через утворювані ні спеціальні органи.Якщо продавець товару не є його власником, покупець право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимаї його повернення (ст. 658 ЦК України). Якщо продавцем майна м( бути лише певна особа — власник, то покупцем може бути буд особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною у догої купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. ПІдприєм< (організації, установи) повинні мати статус юридичної особі договори, які вони укладають, не суперечити цілям їх діяльне передбаченим в установчих документах. Недодержання цієї виї може призвести до визнання такого договору недійсним. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору. Ісі ними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та Доки сторони не дійдуть згоди щодо цих двох умов, договір не м< вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можлі інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо). Інші умови також можуть набути значення істотних, якщо них за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так, у продажу товарів у кредит з наступним погашенням платежів встаї лення у договорі строку повернення кредиту набуває значення істот умови. Відповідно до п. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купі! продажу можуть бути майнові права, до договору купівлі-продг яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, яі інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речЬ їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною матеріальні блг земельні ділянки, майно, визнане законом об'єктом права власне не вилучене з товарообігу, а також певні зобов'язальні права, пов'ї з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на отримг майнових вигод (зафіксованих, зокрема, у цінних паперах). Законом встановлено вимоги щодо якості товару. Продаї зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимс або вимогам про підвищену якість товару, якщо це було обумої договором. У ЦК України досить докладно врегульовано також відносини щодо гарантій якості товарів, кількості, асортименту, комплектності, тари та упаковки товару, що продається (статті 669-690). Наступною істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна — певна грошова сума, сплачувана покупцем за одержану від продавця річ. Ціна має бути обов'язково визначена в договорі шляхом досягнення сторонами щодо цього обопільної згоди. Так, згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. У свою чергу ст. 632 ЦК передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. За чинним законодавством, сторони у договорі купівлі-продажу, які займаються підприємницькою діяльністю, мають право вільно визначати ціну предмета угоди, а в передбачених законом випадках повинні керуватися державними фіксованими чи регульованими цінами. Абсолютно вільно визначають ціну громадяни, які укладають разові угоди купівлі-продажу, зокрема на речових ринках. Залежно від організаційно-правової форми торгівлі ціни на товари (продукцію) можуть бути оптовими або роздрібними. У роздрібній торговельній мережі їх фіксують у прейскурантах, цінниках тощо. Придбання продукції на підставі державного замовлення здійснюється за закупівельними цінами. Національний банк України визначає закупівельні ціни також на дорогоцінні метали. У договорі купівлі-продажу, крім предмета та ціни, сторони можуть встановлювати й інші умови: порядок розрахунків, доставки товару, строки виконання договору. Недодержання форм договору купівлі-продажу та інших вимог до його оформлення тягне за собою наслідки, визначені загальними правилами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом. Зміст договору купівлі-продажу. З укладенням договору 168 169  купівлі-продажу у кожної із сторін виникають права та обов'язки становлять його зміст. Одним з найважливіших обов'язків продаві передача ним майна у власність (у господарське відання або операт управління) покупця, а останній набуває право вимагати пере йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти продавця придбане майно і сплатити за нього обумовлену цінуі продавець, відповідно, має право вимагати від покупця прийш продане майно (якщо він у цьому зацікавлений) і сплатити за ні належну грошову суму. Виконання зазначених обов'язків здійснюватися обома сторонами водночас, якщо інше не передба» законом або договором. Законодавство України визначає ряд інших додаткових обов' продавця. Продавець зобов'язаний:
— повідомити про можливі наявні недоліки товару, що продаєтіДодаткові обов'язки можуть встановлюватися також законом. чими актами (наприклад, про приватизацію, цінні папери) та випливав із самого договору. У разі порушення обов'язків продавець або покупець несуть нову відповідальність чи інші правові наслідки, які можуть і не мірою цивільно-правової відповідальності, яка настає за наявності передбачених законом за порушення зобов'язань. Основний обов'язок продавця полягає в тому, що він повиі одночасно з товаром передати покупцю також його приналежності; відповідні документи (ст. 662 ЦК України). Невиконання цього обов'ї ку надає покупцеві право вимагати від продавця передачі купле речі (товару) у примусовому порядку або відмовитися від подалыш виконання договору. При цьому і в першому, і в іншому виш покупець має право вимагати також відшкодування збитків, заподіяні йому внаслідок таких дій продавця. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручемі товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продаї доставити товар, або у момент надання товару у розпорядження поі ця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходжені товару, або в інший момент, обумовлений договором. Якщо договору не випливає обов'язок продавця доставити товар або передав 170 товар до його місцезнаходження, обов'язок продавця вважається виконаним у момент здачі перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 662 ЦК України). У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, а якщо не передано індивідуально-визначену річ, покупець має право витребувати її від продавця. Має також право звернутися до продавця з позовом про відшкодування збитків на підставі загальних положень зобов'язального права про відповідальність боРжНИка за порушення договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на корИсть третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві збитки, якщо покупець не знав і не повинен був знати про ці підстави. При цьому правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним. Відповідно до п. 1 ст. 678, на продавця покладається відповідальність за продаж майна належної якості. Покупцеві надається право у разі придбання речі неналежнії якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, за своїм вибором вимагати:
Згідно з п. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які вия0лялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має пРаво за своїм вибором: — відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. При цьому, якщо продавець такого товаРУ не є його виготовлю- \1\ вачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків і відіш дування збитків можуть бути пред'явлені і до виготовлювача (п. З сі 678 ЦК України). Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або ст( придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлеї покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумної строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна — в мез трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором а( законодавством не встановлено більший строк (п. 2 ст. 680 ЦК Украй Якщо на товар встановлено гарантійний строк або строк прі датності, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недолікаї товару, які були виявлені протягом цього строку. Продавець не< відповідальність також за недоліки, які були виявлені за межами строків, але коли покупець доведе, що недоліки товару виникли передання товару або з причин, які існували до цього моменту. Водночас продавець не відповідає за недоліки товару, які виниі після передання товару внаслідок порушення покупцем правил кори< тування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборн< сили (ст. 679 ЦК України). За ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданої товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюєті від дня виявлення недоліків у межах строків, установлених ст. 6Ї цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (стрс придатності) — від дня виявлення недоліків у межах гарантійної строку (строку придатності). Якщо покупець відмовиться прийняти куплену річ, він зобов'язаі забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про продавця. Продавець, у свою чергу, зобов'язаний забрати товар а( розпорядитися ним у розумний строк (ст. 690 ЦК України). Якщо покупець відмовляється заплатити за неї встановлену ції продавець має право вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціні а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, аб< з свого боку, відмовитися від договору і вимагати відшкодування збиті у подвійному розмірі та відшкодування моральної шкоди, що завдг у зв'язку з вчиненням цього правочину (п. 2 ст. 230 ЦК України). Додаткові права та обов'язки для продавця та покупця мож виникнути за договорами купівлі-продажу з умовою попередньої оплат товару та продажу товару в кредит (статті 693-695 ЦК України). Договір міни (бартеру). У Цивільному кодексі Украї» зазначається, що за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст. 715 ЦК). Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна. За своїми юридичними ознаками договір міни є сплатним, двостороннім і консенсуальним. Договір міни за змістом і формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що у договорі купівлі-продажу за майно, що продається, продавцеві сплачується відповідна його вартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разі нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною сумою. Однак, за таких умов договір міни не перетворюється на договір купівлі-продажу. Така вартісна різниця може бути також компенсована виконанням певних робіт та наданням за товар меншої вартості відповідних послуг. У чинному законодавстві немає перешкод для подібних розрахунків у договорі міни. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 715 ЦК України). Відповідно до ст. 716 ЦК, правове регулювання договору міни має здійснюватися за загальними положеннями про купівлю-продаж, положеннями про договори поставки, контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Таким чином вирішуються питання про форму та умови договору міни, про права, обов'язки та відповідальність сторін за недоліки обмінюваного майна тощо. Правила купівлі-продажу, невластиві договору міни, або ті, що суперечать його змістові, зокрема правила про сплату за куплену річ грошової суми, до договору міни не застосовуються. Не є договором міни угоди про обмін громадянами житлових приміщень, які вони займають як наймачі, відносини з обміну промислових товарів, придбаних громадянами в роздрібній торговельній мережі, якщо вони з якихось причин не влаштовують покупця або є неякісними. 23 грудня 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон України „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", який набрав чинності через 90 днів 172 173 з дня його опублікування. Відповідно до згаданого закону бартеї (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерні договором або договором із змішаною формою оплати, яким частко оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натураль формі між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачі збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами; будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівко! або безготівковій формах. За вищезгаданим законом товари, що імпортуються за бартерні договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строї зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днії дати митного оформлення товарів, які фактично експортовані бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором р( послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідч виконання робіт, надання послуг. Порушення строків ввезення товарів (виконання робіт, надаї послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за со( стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсот від вартості неодержаних товарів, загальний розмір якої не мс перевищувати розміру заборгованості. На відміну від традиційного договору міни предметом бартерне договору можуть бути не лише майно, а й послуги і роботи, що виплі Із змісту зазначеного Закону. Можлива ситуація, за якої взагалі неї обміну реальними товарами, наприклад, коли кожна із сторін бартерне договору надає одна одній послуги чи виконує роботи. До бартерного договору в зовнішньоекономічній дяльж застосовуються відповідні положення Закону України зовнішньоекономічну діяльність" та інші спеціальні законодавчі аі Поняття та ознаки договору дарування. За договором вання одна сторона (дарувальник) передає безоплатно іншій сто( (обдарованому) майно у власність (ст. 717 ЦК). Як і продавець, вальник повинен бути власником відчужуваного в такий спосіб маі Договір дарування є завжди безоплатним, а тому дарувальникЦ має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майної характеру. Договір дарування вважається укладеним з момеї передачі майна обдарованому, тому він належить до категорії реалы угод. Подарувати майно іншим особам є виключним правом власні Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обов'язки. Щодо Прав, то їх набуває лише обдарований у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Сторони та зміст договору дарування. Сторонами у договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випадках — держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади (ст. 720 ЦК України). Укладення договорів дарування громадянами має здійснюватися з додержанням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність. Крім того, сімейне та цивільне законодавство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не має права без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами є договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо. Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування в межах своєї спеціальної дієздатності. При цьому законодавство не містить будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дарунку. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) вони мають здійснювати відповідно до вимог їхніх статутів та законодавчих актів. У ЦК України вміщена спеціальна ст. 718 щодо предмета договору дарування, за якою дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Отже, предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з товарообороту і яке може бути у власності особи, якій воно дарується. При даруванні слід також додержуватися спеціальних правил, установлених для набуття права власності громадянами на Деякі види майна (наприклад, вогнепальна зброя). Дарувальник зобов'язаний інформувати обдарованого про відомі йому недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути Небезпечні для життя, здоров'я, майна як самого обдарованого, так і •нших осіб. Якщо дарувальник не виконає цього обов'язку, він має відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, ншим ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком (ст. 721 ЦК). 174 175   З укладенням договору дарування фактично припиняється дичний зв'язок між сторонами. Обдарована особа, безперечно, право добровільно прийняти на себе обов'язок належного ставлеї до дарувальника. Такий обов'язок має суто морально-етичний харг і не породжує відповідних юридичних наслідків. Договір дарувг укладається у формі, визначеній загальними правилами цивіль законодавства про форму угод. Кодексом передбачено усну форму договору дарування предме особистого користування; письмову форму — для дарування майної права та дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньої разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним), дарування рухомих речей, які мають особливу цінність; письмову фо з нотаріальним посвідченням — для дарування нерухомої речі лютних цінностей на суму, яка перевищує 50-кратний розмір неопол ковуваного мінімуму громадян (ст.719). Правила цивільного закс давства про форму договорів дарування мають поширюватися і щ угоди, що укладаються між подружжям, батьками і дітьми та іншими близькими особами. При укладенні договорів дарування слід додержуватися спеціг них правил, установлених для відчуження частки у спільному май об'єктів, використовуваних у підприємницькій діяльності тощо. для укладення угод про відчуження спільного майна подружжя, потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має письмова згода другого з подружжя. Не можуть вважатися даруванням виплати премій працівни порядку Існуючої системи оплати праці, виплати в порядку соціальї захисту населення, приватизація громадянами державного майна' підставі приватизаційних сертифікатів тощо. За ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування майна досягнення її одержувачами певної наперед обумовленої мети. цьому пожертвувач має право контролювати використання поже відповідно до обумовленої договором мети. Якщо ж така поже( використовується не за призначенням, пожертвувач або його П наступники мають право вимагати розірвання договору про поже( (ст. 730 ЦК України). Ст. 727 ЦК України встановлює спеціальні підстави розірваі договорів дарування. Так, на вимогу дарувальника (а у разі вчинеї обдарованим вбивства дарувальника — на вимогу спадкоємців) доі дарування нерухомості чи іншого особливо цінного майна може 6) розірваний, якщо: 176 а) обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я,власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей; б) обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка,то має для дарувальника велику майнову цінність; в) внаслідок недбалого ставлення обдарованого до речі, щостановить історичну, наукову, культурну цінність, їй загрожує знищення або істотне пошкодження. У разі розірвання договору обдарований повинен повернути дарунок у натурі. При цьому розірваннядоговору можливе лише за наявності дарунка в натурі. До таких вимогвстановлено позовну давність в один рік (ст. 728 ЦК України). ЦК України врегульовано також відносини дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ст. 726) з обов'язком обдарованого на користь третьої особи. Контрольні питання
177  
|
Схожі:
|
Методичні рекомендації до самостійної роботи роботи студентів з дисципліни... Цивільне процесуальне право. Робоча навчальна програма / Кіреєва Н. О., Захароіва О. С., Грабовська О. О. – Київ нац ун-т імені Тараса... |
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
|
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
Право України Підручник Видання друге, перероблене і доповнене Київ Х68 Харитонов Є. О., Старцев O. B. Цивільне іиічно-правових елементів — традиційно державним установам надаються пільги і нерепані,... |
|
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва,... Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.... |
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
|
План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між... |
1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua