|
|
Скачати 4.24 Mb.
|
|
Контрольні питання 1. Які нормативні акти входять до складу цивільного законодавства України?
Тест-тренІнг 1. Майнові відносини — це: A. виробничі відносини; B. результати науково-технічної діяльності; C. форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ; D. конкретні вольові економічні відносини з приводу належності,використання, переходу засобів виробництва, предметів споживаннята інших матеріальних благ. 2. Предметом цивільно-правового регулювання є:А. суспільні відносини; 26 27 B. майнові та особисті немайнові відносини; C. моральні відносини; D. економічні відносини. 3. Майнові відносини у галузі товарообігу — це відносини, пов'язані зпереходом матеріальних благ від одних суб'єктів до Інших, які і виникають з: A. трудових договорів (контрактів); B. зовнішньоекономічних договорів; С договорів купівлі-продажу, поставки; D. адміністративних актів. 4. Система курсу цивільного права як навчальної дисципліни: A. несумісна із системою понять цивільного права як галузі права; B. у цілому відповідає системі цивільного права як галузі права;С може існувати незалежно від норм цивільного законодавства;D. не пов'язана зі судовою практикою з розгляду і вирішення цивільних справ. 5. Особисті немайнові відносини виникають у зв'язку зі здійсненням: A. майнових прав; B. адміністративних прав;С міжнародних прав; D. особистих прав. 6. Зміст норм і інститутів цивільного права визначається: A. соціально-економічними особливостями суспільних відносин, щовходять до предмета цивільно-правового регулювання; B. морально-етичними чинниками; C. статутними цілями юридичних осіб; D. політичними відносинами. 7. Диспозитивні засади в цивільному праві надають можливість: А. вибору між кількома варіантами поведінки в межах, установлених законом; 8. за будь-яких обставин розпоряджатися суб'єктивними правамина свій розсуд; С підпорядковувати вимоги однієї із сторін іншій при укладенні угоди; D. встановити доцільність застосування норм чинного законодавства на власний розсуд. 28 МОДУЛЬ 2. ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Тема 1. Поняття, зміст та види цивільних правовідносин Анотація Поняття цивільного правовідношення. Елементи і структурні особливості цивільного правовідношення. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивних цивільних прав і суб'єктивних цивільних обов'язків. Класифікація цивільних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин. Основна література
2003. — 416 с 4. Цивільне право України: Підручник //Є.О. Харитонов, Н.О. Са- ніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с Додаткова література
Матеріал для вивчення Поняття та особливості цивільних правовідносин. Цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права. Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості Цивільно-правових відносин: 29 а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) та особисті;немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права; б) їх учасники характеризуються майновою відокремленістю іюридичною рівністю; в) суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставіюридичних фактів. Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права) між майново відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу. Елементи цивільно-правових відносин. Громадяни та організації вступають у різні цивільно-правові відносини. Наука цивільного права окреслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок. У цивільно-правових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (ставлення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. У цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, кожен із суб'єктів правовідносин має права і обов'язки. Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства, орендні підприємства), Українська держава, інші організації (наприклад, релігійні організації, спільні підприємства з участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації). Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті ЗО і 91 ЦК України). ЗО Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах. Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав І створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин також мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність. Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною, оскільки встановлюється відповідно до цілей кожної юридичної особи, тоді як громадяни мають однакову для всіх правоздатність. Дієздатність юридичних осіб виникає водночас з правоздатністю. Особливості виникнення і змісту праводієздатності юридичних осіб зумовлені тим, що юридичні особи — це організації. А щодо організацій питання про вік, стан здоров'я відпадає. Кожна організація має свої завдання і цілі діяльності. Об'єкти цивільно-правових відносин. Громадяни та організації укладають угоди І, отже, вступають у цивільно-правові відносини з метою задоволення своїх інтересів. Залежно від змісту останніх можна говорити, що виникнення цивільно-правових відносин пов'язано з необхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі і гідності тощо. Об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та організацій. Тобто об'єктами цивільних правових відносин є; а) речі; б) дії, у тому числі послуги; в) результати духовної та Інтелектуальної творчості; г) особисті немайнові блага. А. Речі ~- найпоширеніший об'єкт цивільно-правових відносин, оскільки за їх допомогою задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Речі є об'єктами речових правовідносин, що виникають з договору застави, купівлі-продажу, обміну, дарування. Тут суб'єктивні обов язки продавця, дарувальника спрямовані на передачу права власності на річ і самої речі. Б. Да __ об'єкт цивільно-правових відносин, які виникають з 31 договорів. Так, об'єктом цивільно-правових відносин з договор перевезення є діяльність (система дій) перевізника, зобов'язаної здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не пов'язаної зі створенням матеріальним благ (ст. 908 ЦК України). Послуги можуть мати юридичний характер. Об'єктом цивільну правових відносин, що виникають з договору доручення, є певні юридич дії, оскільки за цим договором повірений укладає угоди, оформл спадкові права, одержує поштові перекази, кореспонденцію тощо. В. Результати духовної та інтелектуальної творчості. очинним цивільним законодавством, факти створення літературнимнаукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійнипередач тощо є юридичними фактами, що породжують авторсыправовідносини, їх об'єктом будуть визнані й інші твори, на які пошірюється авторське право. Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторськапропозиція, промисловий зразок є об'єктами винахідницьких відносинщо виникають на підставі фактів створення винаходу, розробкираціоналізаторської пропозиції, промислового зразка. . Г. Особисті немайнові блага. Вони регулюються нормами цивільного,права, і тому це різновид цивільно-правових відносин, їх об'єкт - особистінемайнові блага: честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо. ) Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право цсуб'єктивний обов'язок. В юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів: І а) вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи,в якій виявляється ЇЇ самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки!в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними!і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і!товарообігу, тобто право на власні дії; б) право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка'забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії; в) право (можливість) вимагати застосування засобів державного;примусу до зобов'язаних осіб. Отже, суб'єктивне цивільне право ~ це можливості відповідного суб'єкта. Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб. Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні оечі Він як власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Він також може вимагати від усіх громадян, організацій, Української держави утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні — пред'явити позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суб'єктивне право також пов'язано зі суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб. Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Так, ст. 665 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він установлений нормою об'єктивного права. Види цивільно-правових відносин. Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) та особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин відбувається правомірна діяльність громадян та організацій. Саме тому вони виникають із договорів, односторонніх угод. Наприклад, на підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини, в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужувач), передає у власність іншій стороні (набувачеві майна) будинок, а набувач зобов'язується утримувати відчужувача (ст. 744 ЦК України). Тут діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною. Дії спадкоємців з прийняття спадщини є односторонніми угодами (ст. 1269 ЦК України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме — відносини власності. Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим. Абсолютні, загальнорегулятивнІ та відносні правовідносини. В основу їхнього розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Громадяни та рганізації, що мають суб'єктивні права, в ряді випадків реалізують їх 32 33 за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тоц« і при цьому безпосередньо не пов'язані з діяльністю інших суб'єкті До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власносі немайнові авторські і винахідницькі відносини, що пов'язанії майновими (статті 319, 418 ЦКУкраїни), особисті немайнові відносні не пов'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як жит здоров'я, честь, гідність, недоторканність особистого життя. Цивільно-правове врегулювання вищезазначених суспільні,відносин полягає в наданні власникам, авторам творів наукілітератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нематеріальнудуховних благ суб'єктивних прав І в покладенні на всіх інших громадта організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушеніїхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаютіабсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні праваобов'язки в цих відносинах. ,-& Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного праї Абсолютність суб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожж та в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої осоС Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише оді сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону. Зобов'язаі сторона — це кожен, чий обов'язок полягає в утриманні від порушеї суб'єктивних прав, тобто невизначене коло осіб — кожен і всі. Загольнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожної з кожним. У них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — коже» і всі. Наприклад, цивільно-правові відносини, пов'язані із здійснення! права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальні регулятивними. Вони виникають між усіма особами, які потрапляю! у сферу дії цивільно-правових норм про охорону здоров'я. У відносних правовідносинах конкретно визначено обидь сторони — уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинамі є зобов'язальні (статті 509, 665, 759, 837 тощо ЦК України). Стороні в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видг зобов'язальних відносин сторонами є: продавець і покупець цивільно-правових відносинах Із договору купівлі-продажу, страхоц організація І страхувальник — у відносинах із договору добровільної страхування, позикодавець і позичальник — у відносинах із договор позики (статті 665, 827 І 979 ЦК України). Отже, у відносних цивільну правових відносинах сторони наперед відомі. Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різняться характером поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у разі невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст. 509 ЦК України). У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримуватися від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо. Речові та зобов'язальні відносини. Вони різняться об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності (статті 6-9, 12—18 Закону України „Про власність"). У зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (статті 837, 101 ЦКУкраїни). Майнові та особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (стаття 418 ЦК України). Контрольні питання 1. Дайте визначення цивільно-правового відношення іохарактеризуйте особливості цивільно-правових відносин.
34 35 Тема 2. Громадяни як суб'єкти цивільного права Анотація Поняття фізичної особи. Правоздатність фізичної особи. Поняття цивільної правоздатності. Співвідношення правоздатності і суб'єктного цивільного права. Поняття цивільної дієздатності фізичної особи. Види дієздатності. Зміст дієздатності неповнолітніх. Підстави і порядок визнання особи недієздатною. Визнання особи безвісно відсутньою та оголошення особи померлою. Правові наслідки явки громадянина, оголошеного померлим. Основна література
Додаткова література 1. Янкова О. До питання про дієздатність громадян-підприємців //Українське право. — 1997. — Число 3. — С 91-92. Матеріал для вивчення Цивільна правоздатність згідно зі ст. 25 ЦК України — це; здатність мати цивільні права та обов'язки. Така здатність визнається: за всіма громадянами України. Вона виникає в момент народження) громадянина і припиняється з його смертю. Таким чином, правоздат- ність — це невід'ємна властивість кожного громадянина. Він є право-! здатним протягом усього свого життя незалежно від віку та стану! здоров'я. Рівність правоздатності громадян. Для характеристики цивільної правоздатності принципове значення має закріплена чинним законодавством рівність прав громадян. Саме тому і правоздатність, громадян закріплюється як рівна для всіх і однакова для кожного незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової 36 та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, у j характеру занять, місця проживання та інших обставин. Відхилення від принципу рівної правоздатності не можна вбачати в тому, що деякі громадяни фактично або за прямою вказівкою закону не можуть (не здатні) мати окремі права та обов'язки (неповнолітні, психічно хворі). Наприклад, малолітній не може мати такі елементи змісту правоздатності, як право заповідати майно або бути членом кооперативу. У таких випадках йдеться про неможливість мати деякі права, яка поширюється однаковою мірою на усіх громадян (наприклад, на усіх неповнолітніх), і, таким чином, принцип рівності правоздатності не порушується, не має винятків. Невідчужуваність правоздатності та неможливість її обмеження. Правоздатність визнається за кожним громадянином. При цьому відповідно до закону громадянин не має права відмовитися від правоздатності або обмежити її. Отже, правоздатність є невідчу-жуваною. Частина І ст. 27 ЦК України встановлює, що правочин, спрямований на обмеження правоздатності, є нікчемним. Громадянин має право, додержуючись встановлених законом вимог, розпоряджатися суб'єктивними правами (продати або подарувати належну йому річ тощо), але не може розпорядитися своєю правоздатністю. За чинним законодавством обмеження правоздатності можливе, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здатності мати деякі права — обіймати певні посади, займатися певною діяльністю. Примусове обмеження правоздатності не можна плутати з позбавленням громадянина деяких суб'єктивних прав. Так, конфіскація майна за вироком суду означає позбавлення громадянина права власності на певні речі та цінності, але не пов'язана з обмеженням правоздатності. Дієздатність громадянина. Це є здатність своїми діями набувати Цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. ЗО ЦК України). Мати дієздатність означає мати здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: укладати договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду (пошкодження або знищення чужого майна, ушкодження здоров'я), за невиконання Договірних та інших обов'язків. Зміст дієздатності громадян тісно пов'язаний зі змістом їхньої пра-здатності. Якщо зміст правоздатності становлять права та обов'язки, 37 які громадянин може мати, то зміст дієздатності характеризует здатністю особи набувати цих прав та обов'язків і здійснювати 'їх власнт діями. Можна зробити висновок, що дієздатність — це можливість! реалізації своєї правоздатності власними діями. Дієздатність, як і правоздатність — юридична категорія. Щодо дієздатності закон встановлює ЇЇ невідчужуваність І неможливісті обмеження за волею громадянина. Що стосується примусового обмеження дієздатності, то згідно ч. 2 ст. ЗО ЦК України ніхто не може бути обмежений у дієздатності'! інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Види дієздатності. На відміну від правоздатності, яка однакової визнається за всіма громадянами, дієздатність не може бути для всіх'і однаковою. Для того, щоб набувати прав і здійснювати їх власники діями, брати на себе і виконувати обов'язки, треба розумно мислити»! розуміти зміст норм права, усвідомлювати наслідки своїх дій, мати життєвий досвід. Враховуючи ці фактори, закон розрізняє кілька різновидів дієздатності: 1) повна; 2) часткова; 3) мінімальна 4) обмежена; 5) визнання громадянина недієздатним. Повна дієздатність — це здатність громадянина власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права брати на себе й виконувати будь-які обов'язки, тобто реалізовувати; належну йому правоздатність у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України, цивільна дієздатність виникаш у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18г річного віку. У разі реєстрації шлюбу до досягнення 18-річного віку громадянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження (ч. 2 ст. 34 ЦК України). Ця норма спрямоваь на забезпечення рівноправності подружжя і сприяє охороні батьківсь та інших прав осіб, що вступають у шлюб до досягнення 18 років. Неповна дієздатність. Стаття 32 ЦК України регламентує обсягі дієздатності неповнолітніх віком від 14-ти до 18-ти років. Для цього виду дієздатності характерні такі елементи:
та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків ( иновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, що внесені іншими особами у фінансову установу на ЇЇ ім'я. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. Часткова дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст. 31 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 14-ти років. Вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Часткова дієздатність складається з таких елементів:
Обмежена дієздатність. Обмеження дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1-2 ст. 36 ЦК України). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати. Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність. Стаття 36 ЦК України визначає умови обмеження дієздатності громадян: 38 39
Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вжі вання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків).1 Обмеження дієздатності громадянина здійснюється у судово порядку. Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним мо бути порушена лише за заявою: членів сім'ї громадянина, профспіл1 та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки піклування, психіатричного лікувального закладу (ст. 256 Ц України). При підготовці справи до судового розгляду від заявник необхідно витребувати такі дані: акти міліції, громадських організаці; та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртни напоями або наркотичними засобами, а також те, що громадяни ставить себе І свою сім'ю у тяжке матеріальне становище. Спра розглядається з обов'язковою участю представників органів опіки та) піклування (ст. 259 ЦПК України). У резолютивній частині рішення слід зазначити лише висновок; суду про визнання громадянина обмежено дієздатним або про відмову в задоволенні заявлених про це вимог. Суд має надіслати копІк?; рішення, яке набрало законної сили, органові опіки та піклування для призначення піклувальника. Правовими наслідками обмеження ці" вільної дієздатності громадянина є те, що обмежено дієздатний грома-( дянин лише за згодою піклувальника може:
40 Обмеження у дієздатності скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються у судовому порядку з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб, зазначених v ст 256 ЦПК України, піклувальника, самого обмежено дієздатного громадянина, а також за власною ініціативою суду. Визнання громадянина недієздатним. Цивільне законодавство України передбачає можливість визнання громадянина недієздатним, якщо він внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 39 ЦК України). Вказане правило свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивільної дієздатності з урахуванням його психічного стану і неможливості розсудливо вести свої справи. Інші обставини, зокрема сліпо-глухонімота, параліч тощо, не спричинюють настання такого наслідку. В справах про визнання громадянина недієздатним заявником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа, пов'язана з ним родинними або прирівняними до них відносинами, хоч і така, що проживає окремо від хворого. Підготовка справи до судового розгляду здійснюється відповідно до ст. 143 ЦПК України. Пленум Верховного Суду України щодо цього питання вказує, що від заявника мають бути витребувані дані про психічну хворобу, недоумство громадянина. Даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби та інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами (п. З вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3). За відсутності доказів повної нездатності громадянина розуміти значення своїх дій чи керувати ними суд зобов'язаний відмовити у визнанні громадянина недієздатним. За загальним правилом, громадянин вважається недієздатним з часу набрання сили рішенням суду про визнання його недієздатним. Суд має надіслати копію рішення про визнання громадянина недієздатним органові опіки та піклування для призначення над ним опікуна. Крім того, виникають інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним: — від імені останнього укладає угоди опікун (ч. 2 ст. 41 ЦК України). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов'язані з особою громадянина, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняють свою дію; 41 — за шкоду, заподіяну цим громадянином, відповідають його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 1184 ЦК України). Будь-які дії особи, визнаної недієздатною, не мають юридичного значення і не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків. Разом з тим після визнання громадянина в судовому порядку; недієздатним він не виключається з числа суб'єктів права, тому що є правоздатним. За Певних умов, таких, як одужання, значне поліпшення, здоров'я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду. Питання про поновлення у дієздатності розглядає суд в окремій справі за місцем проживання громадянина, який був визнаний недієздатним, за заявою установ, організацій та осіб, вказаних у ст. 256 ЦПК України, опікуна, а також з власної ініціативи суду (ч. З ст. 260 ЦПК України). Пленум Верховного Суду України з цього приводу роз'яснює, що в справах про поновлення дієздатності є ;j обов'язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призна-. чається за ухвалою суду. Громадянина може бути поновлено в діє- , здатності лише за наявності висновку судово-психіатричної експертизи , про значне поліпшення стану його здоров'я або видужання (п. 7 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України). Визнання громадянина безвісно відсутнім. Безвісна відсутність — засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося ' встановити місце його перебування. Для визнання громадянина безвісно відсутнім потрібна наявність; таких умов:
що встановити місце його перебування неможливо. Тому до розгляду справи у відповідні організації за останнім відомим місцем перебування громадянина, місцем роботи, місцем народження і т. п. надсилаються запити про наявні відомості про нього. Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собою ряд правових наслідків, але не відображається на його правоздатності та дієздатності. Громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права. Рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім є підставою для встановлення органом опіки та піклування опіки над його майном. З майна, що належить безвісно відсутньому, видається утримання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи реєстрації актів громадянського стану. Визнання громадянина безвісно відсутнім не допускається у випадках, коли громадянин переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою). Не можна визнавати безвісно відсутнім громадянина, про якого вірогідно відомо, що він живий, але немає точних відомостей про його місце перебування. Якщо громадянин, визнаний безвісно відсутнім, з'явився або виявлено його місце перебування, районний (міський) суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слухання і скасовує попереднє рішення. На підставі рішення суду відміняється опіка, встановлена над майном безвісно відсутнього. Можливе поновлення шлюбних відносин між громадянином, який повернувся, та його дружиною шляхом нової реєстрації шлюбу, якщо шлюб було розірвано. Але ті правовідносини, які були припинені на підставі раніше винесеного рішення, не відновлюються. Оголошення громадянина померлим. Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України, громадянина може бути оголошено померлим у судовому порядку. Підставами оголошення померлим є: U відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, зазначених у законі, — протягом шести місяців; 2) неотримання протягом вказаних строків відомостей про місце перебування громадянина; 42 43 3) неможливість встановити, чи живий він, незважаючи на всі вжиті заходи. Скорочений шестимісячний строк для оголошення громадянина померлим використовується, якщо громадянин пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку. Наприклад, якщо відомо, що громадянин був пасажиром або членом екіпажу морського судна, що затонуло, то для оголошення його померлим потрібно шість місяців, оскільки припущення його загибелі за таких умов не є безпідставним. Але суд у даному випадку визнає не факт смерті громадянина, а оголошує його померлим на підставі презумпції смерті під час нещасного випадку. Окремо закон визначає умови оголошення померлим громадянина, який зник під час воєнних дій: його може бути в судовому порядку оголошено померлим не раніш, ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій (ч. 2 ст. 46 ЦК України). На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАГСу видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення. Юридичним наслідком оголошення громадянина померлим є припинення або перехід до спадкоємців усіх прав та обов'язків, які належали йому, як суб'єкту права. Оголошення особи померлою має підставою лише припущення його смерті, не виключається можливість появи або виявлення його місця перебування. Ця обставина призводить до ряду правових наслідків. Перший наслідок — поновлюється особисто-правовий статус громадянина. Другий з них стосується майна, яке збереглося на момент появи громадянина і яке перейшло безоплатно до інших осіб після оголошення відсутнього померлим. Власник, який з'явився, може вимагати повернення свого майна від цих осіб. Третій наслідок полягає у можливості повернути майно від осіб, до яких воно перейшло за відплатними угодами. Ці громадяни зобов'язані повернути майно власнику, який з'явився, якщо буде доведено, що, набуваючи майно, вони знали, що громадянин, оголошений померлим, перебуває серед живих. Завдані при цьому збитки компенсуються особами, у яких майно набувалося за відплатною угодою. Четвертий вид наслідків стосується майна, яке в порядку спадку- 44 вання перейшло до держави. Якщо майно є в наявності, то воно повертається власникові; якщо ж воно було реалізовано, то після скасування рішення про оголошення особи померлою їй повертається сума грошей, виручених від реалізації цього майна. У сфері сімейних відносин з'явлення громадянина, оголошеного померлим, є підставою для поновлення шлюбних відносин шляхом нової реєстрації шлюбу. Контрольні питання
8. В чому полягають особливості визнання особи безвісно відсутньою? Які підстави необхідно мати для визнання у судовому порядкутакого статусу громадянина? 9. Охарактеризуйте наслідки визнання особи безвісно відсутньою.
45 |
|
Методичні рекомендації до самостійної роботи роботи студентів з дисципліни... Цивільне процесуальне право. Робоча навчальна програма / Кіреєва Н. О., Захароіва О. С., Грабовська О. О. – Київ нац ун-т імені Тараса... |
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах... Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право |
|
ПРАКТИКУМ до курсу “Цивільне право. Особлива частина”. Зміст За цим практикумом передбачено вивчення другої (особливої) частини курсу “Цивільне право”. Практикум включає в себе такі розділи:... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 1 і 2). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний... Цивільне право (частина 3 і 4). Методичні вказівки до семінарських занять для студентів напряму підготовки 030402 Правознавство /... |
Право України Підручник Видання друге, перероблене і доповнене Київ Х68 Харитонов Є. О., Старцев O. B. Цивільне іиічно-правових елементів — традиційно державним установам надаються пільги і нерепані,... |
|
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва,... Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової.... |
Конспект з курсу «Цивільне право України» Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система |
|
План: Загальна характеристика цивільного права. Право власності: поняття, зміст Цивільне право — це сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між... |
1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей |