Урок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"


НазваУрок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"
Сторінка4/6
Дата17.03.2013
Розмір0.7 Mb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Музика > Урок
1   2   3   4   5   6

Культура і людина в сучасному світі. Відображення емоцій і почуттів, думок і мрій людини у цінностях художньої культури. Порівняти засоби вираження внутрішнього світу людини у різних видах мистецтва

Майже у кожної людини з перших років життя відбуваються приємні зустрічі з мистецтвом. З дитинства у своїй пам'яті вона зберігає не лише знайомі краєвиди, а й обличчя багатьох людей, образи предметів, що оточували її в рідній оселі. У кожному будинку — своя краса, у кожної особистості — свої улюблені речі. Це сорочка, вишита добрими матусиними руками, керамічний посуд, дерев'яні ложки та шкатулки, прикрашені різьбленням, яскраві писанки, пухнасті килими та багато інших речей, які викликають яскраві й милі серцю

спогади. Більшість цих речей можна зарахувати до естетичних предметів або мистецьких творів, бо вони мають справжню художню цінність, певне ставлення людини до навколишнього світу. У свідомості людини ці предмети залишають певні емоції та почуття, надихають на різні думки та мрії. Вони надзвичайно важливі своєю самодостатністю, унікальністю та художньою досконалістю, своєю дотичністю до духовного світу людини, її культури.


Художня культура як засіб самопізнання і творчої самореалізації особистості. Зображення абстрактної композиції "Натюрморт"

Мистецтво — один із засобів просвітництва, що передає досвід, утвер­джує факт як явище, закріплює навички мислення, узагальнює систему поглядів, є "підручником життя", який читають навіть ті, хто не полюбляє навчання, суттєво доповнює знання людини про світ. Поєднуючи життєвий досвід особистості з досвідом інших людей, мистецтво є засобом пізнання світу та самопізнання.

Сприйняття твору відбувається за законами спілкування. Художнє спілку­вання дає можливість людям обмінюватися думками, опановувати історич­ний і національний досвід незалежно від часу і простору. Мистецтво завжди зміцнює духовний потенціал і сприяє консолідації людських спільнот.

Інформація, яка передається мовою мистецтв – через танець, театр, ар- хітектуру, живопис, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, кіно тощо, — максимально доступна і легко засвоюється, на відміну від тієї, що передаєть­ся легше в мовному еквіваленті.

Провідною в мистецтві є виховна функція. Завдяки їй формуються почут­тя, думки, дії людей. Тоді як інші форми громадської свідомості мають частко­вий характер (мораль формує моральні норми, політик — політичні погляди, філософія — світогляд, освіта і наука готують спеціаліста), мистецтво діє на особистість комплексно, одночасно на розум, серце і почуття, тобто істотно впливає на духовний світ людини.

Ще стародавні греки стверджували, що мистецтво облагороджує та очи­щає людину від усілякої скверни.


Намалюй абстрактну композицію «Натюрморт»

Художні напрями та стилі. Античний, романський, готичний стилі. Зображення елементів розпису на античних вазах
Слово "стиль" має давньогрецьке походження, в давнину означало назву різних художніх напрямів, індивідуальної манери художника. У цьому випадку

палички для письма. З ппином часу шачоння слова змінювалося. Стиль у поняття "напрям", "течія" можна вважати синонімами стилю. Передумовами

мистецтві - цп глрукіурн.і і днісіь оьр.і тої системи, зовнішньо виявлених виникнення стилю виступають особливості історичного моменту, який пере-

прийоміп художньої нмр.мііосіі, що застосовуються у мистецтві. Поняття живає суспільство. До деякої міри можна вважати стиль у мистецтві своєрід-

"стиль" никориї іомус.ім и дни характеристики етапу в розвитку мистецтва ним віддзеркаленням епохи, її візитною карткою.
Античне мистецтво

Єгипет мав іоріові та культурні зв'язки з іншими народами Середземно­мор'я та Передньої Азії. Це були найкращі на ті часи мореплавці та засно­вники великої аш ичної культури (античною називають культуру Стародавньої Греції та Риму). Ця культура оспівана в поемах Гомера "Іліада" і "Одіссея" та в легендах і міфах Давньої Греції. Таку культуру називають крито-мікенською. Вона мала три основні центри: перший — острів Крит із легендарним "лабірин­том Мінотавра" — Кносським палацом, другий — місто Мікени, навколо якого були зведені могутні "циклопічні" стіни, третій — місто Троя.

Античне мистецтво у своєму розвитку пройшло такі основні етапи:



Романський стиль

Цей художній стиль пов'язаний з античною культурою Риму. Набув розпо­всюдження в країнах Західної та Центральної Європи у добу раннього Се­редньовіччя (X—XIII ст.). Романський стиль об'єднав в одне ціле всі види мис­тецтва: монументальне малярство, скульптуру, декоративне мистецтво, що невід'ємно пов'язані з архітектурою. Але головним видом мистецтва тієї доби була архітектура, що вражала своєю масивністю та строгістю споруд з чітко визначеними об'ємами та великими баштами. Товсті стіни, вузькі вікна, мо­гутні вежі лицарських замків, монастирів, храмів повинні були, перш за все,

захищати від ворога. Зовні храми прикрашали пофарбовані рельєфи, всере­дині — фрески, скульптура. Романські храми підготували готику, що прийшла на зміну Ренесансу в середині XIII ст.

Романський стиль був поширений повсюдно, але найяскравіше — в мис­тецтві Німеччини, Франції, Італії, Іспанії та Англії. Світська культура в роман­ську епоху не зникла. Героїчний епос, поезія трубадурів, лицарський роман, по­бутовий жанр, фарси, байки досягли в той час розквіту


Готичний стиль

Стиль західноєвропейського мистецтва (переважно архітектури) другої полови­ни XII—XV ст. — доби найвищого розквіту феодалізму та його занепаду.

Поступово вигляд храму змінювався: замість купола з'явилась висока вежа, її висота постійно зростала. Дедалі більшала й уся споруда. Велич і краса го­тичного храму стала можливою завдяки геніальним знахідкам середньовічних архітекторів: замість монолітної стіни — система багатоповерхових арок, ароч­них вікон; зовні стіни храму підпирають аркбутани (напіварки), що спираються на вертикальні стовпи-контрфорси. Завдяки цьому стало можливим будувати дуже високі храми зі стрілчастими вікнами і шпичастими вежами.

Для готичних соборів характерна велика кількість скульптури, декоративних

деталей. Так, у Шартрському соборі є близько дев'яти тисяч статуй. Вони займа­ють не тільки портали, галереї та капітелі колон, а й підіймаються на покрівлі, карнизи, розташовані на гвинтових сходах та водостічних трубах. Словом, готич­ний собор — це цілий світ.

Вімперги (загострене завершення над вікнами і входами), пінаклі (загострені вежі), кам'яне різьблення, крабби (різьблене кам'яне листя), хрестоквіти (різь­блені кам'яні квіти), рельєфи і статуї, химери (скульптурні зображення фантас­тичних чудовиськ) створюють особливий і неповторний вигляд будівлі. На фаса­дах, капітелях, склепіннях розміщувалися релігійні та світські сюжети. Вони були покликані показати все різноманіття світу.

Античні вази — одні з найдовершеніших. Вони чудово розписані й вирізняються чіткими силуетами. До найпопулярніших типів посудин належали амфора (овальна посудина з двома ручками) і кратер. Амфори ставили над могилами жінок, кратери — над могилами чоловіків. На поверхні ваз зазвичай був зображений меандр – геометричний орнамент у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами.

Намалюй орнамент та композицію

Ознаки стилів Ренесанс і Бароко. Порівняння репродукцій, знакових для культури Ренесансу та Бароко



Епоха відродження, що охоплює XIV-XVI ст., — час корінних змін у соціально-економічному житті багатьох країн Європи, передусім Італії, Ні­дерландів, Франції, Німеччини.

Зв'язок епохи Відродження з античністю очевидний, його підкреслювали навіть італійські гуманісти, — звідси й походить термін "відродження" (фран­цузькою — Ренесанс, італійською — Рінашименто), що означає "відродження античної культури". Величезного розквіту зазнало тоді мистецтво живопису, архітектури та скульптури. Образ людини в творах Відродження, на відміну від ідеального образу античного героя, конкретний і психологічний. Люди в зображенні художників епохи Ренесансу виглядають живими і незвичайними. Обличчя переважно малювали великим планом, іноді надзвичайні гарні, іно-

ді неправильні але завжди значні. Такі несхожі між собою, ці образи, проте,
мали щось спільне. Згадаймо хоча б чорно-кучерявих флорентійських юна­
ків, тонкі жіночі профілі з великим відкритим чолом, гордовитий погляд Джу-
ліана Медічі з напівопущеними повіками та холодною посмішкою на портреті
Ботічеллі, громіздко-прекрасний образ Давида у виконанні Мікеланджело чи

незбагненно спокійну, з таємничою усмішкою, Мону Лізу великого Леонардо да ВінчІ.

Італійське Відродження художньо виразило себе не тільки в портретах. Воно створило новий, суто світський архітектурний вигляд міст, населило міста статуями та фонтанами, а стіни палаців і капел вкрило розписами.


Бароко


Стиль бароко виник в Італії ще в XVI ст. і пов'язаний з ім'ям великого архі­тектора і скульптора Лоренцо Берніні. Вже одна з перших його статуй "Давид" демонструє відмінність нового мистецтва від мистецтва епохи Відродження. Статуя Давида зображена в динаміці — в момент кидання каменя; він весь

у русі, напруженні. Саме такі риси притаманні стилю бароко. Для цього

стилю зовнішнє вираження пристрасті та хвилювань стало важливішим за людські почуття.

Термін «бароко» означає "незвичайний", "вигадливий", "дивний", "химер­ний". Першим зразком стилю бароко вважається церква Іль-Джезу, зведена в Римі архітекторами Джакомо Бароцці та Віньйола та Джакомо делла Порта. Інший великий архітектор Італії XVII ст. — Франческо Борроміні — створив ряд споруд, палаців і храмів, особливістю яких є характерна лише для бароко значна кількість прикрас, обрамлень дверей та вікон. Він першим почав оздоб­лювати фасади скульптурними фігурами чи цілими групами, поєднувати най-

різноманітніші будівельні матеріали. Для архітектури цього стилю характерні грандіозні будівлі. Переважно це були палаци королів, князів і світської знаті, а також церкви і монастирі. Фасади будівель прикрашали деталями, які час­то повторювались. Архітектори широко використовували живопис, позолоту, всі види декоративного мистецтва. Особливо характерним став розпис стель найскладнішими багатофігурними картинами. Розписи плафонів створювали ілюзію безмежного простору. Майстрами декоративного малярства були П. де Картона, А. Поццо. Майстрами живопису — художник Ель Греко. Релігійні полотна писали — X. Рібера і Ф. Сурбаран, Рубенс. Чудові портрети і сцени придворного життя створив великий іспанець Дієго Веласкес.

Українське та російське бароко набуло розвитку в першій половині XVIII ст. Однією з національних шкіл бароко була українська школа, відома під назвою "Українське бароко".

Класицизм, романтизм, реалізм, імпресіонізм. Порівняння живописних і музичних творів, що належать до певного стилю
Класицизм

Провідним стилем французької художньої культури XVIII ст. став класи­цизм — друге в історії мистецтва після Відродження звертання до ідеалів античності. Він був дуже регламентованим та канонізованим (обов'язкова золотисто-коричнева гама, античні або біблійні сюжети, класична центральна симетрична композиція).

Найвидатнішим живописцем класицизму вважається Н. Пуссен. У його формуванні велику роль зіграло вивчення античного мистецтва, а також

творчості корифеїв італійського Відродження. В рамках класицизму виникає пейзаж як самостійний жанр. Пуссен подарував світові чудові взірці в архі­тектурі, для яких характерні прямі чіткі лінії, врівноважені форми, оздоблення елементами класичної давнини — строгими колонами та античними деталя­ми, портики і фронтони на фасадах. На зміну історичному жанру в живопису з'являються нові — портрет, пейзаж, побутовий жанр.

Реалізм

Третій великий стиль — реалізм. Він розквітає у творчості голландських від "великих", котрі писали в релігійно-міфологічному та історичному жанрах),
художників Франса Хальса, Рембрандта Гарменса ван Рейна, а також так званих У творчості художників реалізму виникає новий жанр — морський пейзаж

"малих голландців" ("малими" їх почали називати за невеликі розміри полотна і "марина",
за звернення до "малих жанрів" — натюрморту, побутового, пейзажу, на відміну Творчість Веласкеса та Мурільо належить також і до стилю реалізм.



Романтизм

Романтизм— напрям у європейському мистецтві 20-30 pp. XIX ст., що прийшов на зміну класицизму. Він передавав мрійність, поетичність почуттів або їхню бурхливість, напруженість. Художники цього стилю звертались до екзотики Сходу, часів Середньовіччя, тем художньої літератури, драматич­них подій сьогодення, відроджували традиції бароко. Головною рисою ро-

мантизму є ідеалізація класичного минулого: спочатку мистецтва Стародав­нього Риму (звідси й назва), а потім античності та Середньовіччя.

Найвидатнішими представниками романтизму були в живописі — Т. Жеріко, Е. Делакруа, Жак-Луї Давід, Ф. Гойя; в архітектурі — Г. Ейфель, Дж. Пакстон.

Імпресіонізм

Напрям у мистецтві останньої третини XIX ст. — початку XX ст. Назва стилю походить від французького слова impression, що означає "враження". Ця назва виникла після виставки 1874 р., на якій була продемонстрована картина Клода Моне "Враження. Схід сонця". Імпресіоністи прагнули пере­дати миттєве враження від природи, від людини, не вдаючись до психоло­гічної глибини і нехтуючи усіма канонами і традиціями живопису. їхня поява була скандальною, їхні твори не приймали на виставки офіційного худож­нього паризького Салону. Згодом вони відкриють свій "Салон незалежності". До імпресіоністів належали Е.Мане, К.Моне, К.Піссаро, А.Сіслей, О.Ренуар,

скульптор — О.Роден. Вони відмовлялись від локального кольору, писали яскрав йми чистими спектральними кольорами, прагнучи точно передати освітлення, подих вітру, коливання хвиль, намагались схопити миттєвий стан природи та душевний стан людини. їхня техніка — великий пастозний мазок замість традиційних тонких лесеровок, де мазок був непомітним.

Розвиток ідей імпресіоністів був у течії неоімпресіонізму (кінець XIX ст.) в творчості Ж.Сьора, П.Синьяка, котрі писали чистими кольорами маленькими кріїмкомими мазками, що надавало картині декоративної мозаїки.




Художні напрями та стилі. Художні напрями мистецтва XX ст.: від модернізму до постмодернізму. Створення живописної композиції у різних художніх стилях

Модерн-стиль у європейському мистецтві кінця XIX — поч. XX ст. з'явився насамперед у художній промисловості та архітектурі, а потім відчутно позначився також у малярстві, графіці та скульптурі. В Англії він асоціювався з лондонською фірмою Ліберті і К°, чиї майстри, наприклад, Арчибальд Нокс, створили багато різноманітних прикрас і чудових срібних виробів. Для цього стилю характерні зображення морських мешканців, змій, комах і рослин. Людину зображали як струнку, гнучку, мрійливу дівчину з довгим розпущеним волоссям. Серед найбільш талановитих представників цього стилю —

француз Рене Лалік, котрий створив оригінальні та чудові ювелірні прикраси. Лалік з великою точністю відтворював натуру, часом створював фантастичні химерні образи надзвичайної привабливої сили. Архітектори модерну прагнули до різноманітності в розміщенні вікон, дверей. Вони вводили в оздоблення фасадів великі вітражі. Будівлі складались із приміщень різної форми і різного призначення. Основні течії модернізму: фовізм, експресіонізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм, абстракціонізм, дадаїзм, поп-арт.

Фовізм – від франц. «хижак», «дикий» – метою було відображення настроїв, вражень

Експресіонізм – («виразність») – зображення, форма, колір – все підпорядковане прагненню виразності. Стиль зародився у 20-х роках ХХ ст. у Німеччині. Е. Мук, Е. Кірхнер, О. Кокошка, Е. Нольде, К. Кольвіц

Кубізм – виник у Франції у 1908 році на початку Першої світової війни. Митці цієї течії прагнули виявити геометричну структуру об’єму, розкладаючи предмети на плоскі грані або уподібнюючи його простим тілам – кулі, кубу, конусу

Футуризм – («майбутнє») – мистецтво майбутнього. В картинах передавали рух, застосовували техніку темпу життя
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Уроку Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови
Мета: дати учням загальне уявлення про культуру, мистецтво як складову частину духовної культури людини, про види мистецтва та їх...
Урок з образотворчого мистецтва у 5-му класі на тему: «Витинанка. Види витинанок»
Ознайомити учнів з різноманітними формами декоративно-прикладного ужиткового мистецтва, розповсюдженого в Україні
ТЕМА: ЕКРАННІ ВИДИ МИСТЕЦТВА. КІНО
Учитель. Наш попередній урок був присвячений театру. Ми з вами розглядали основні художні засоби театрального мистецтва, ознайомились...
В’язівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Урок з образотворчого мистецтва по темі
«Види декоративно-ужиткового мистецтва: килимарство, ткацтво, розпис, лозоплетіння, флористика, різьба по дереву, ковальство, гончарство...
Тема. Художні техніки декоративно-прикладного мистецтва. Виготовлення...
Нців, види декоративно-ужиткового мистецтва (визначати практично). Познайомити із складною витинанкою-композицією (багатоколірною),як...
Тема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ Мета
Мета: викликати живий інтерес та прищепити любов учнів до творів живопису, навчити розуміти їх ідейний зміст та засоби художньої...
Конспект уроку у 6 класі Тема. Філософ. Поет. Музикант
Мета. Визначити особливості відображення життєвого змісту та почуттів у пісенній творчості Г. Сковороди; збагачувати емоційно-естетичний...
Тема: «Аплікація як вид декоративно-ужиткового мистецтва»
Мета: узагальнення і систематизація знання з теми Аплікація як вид декоративно – ужиткового мистецтва, закріпити знання про види...
А дипломатичне; б рекламне; в судове; г військове
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
3 Книга В. Сухомлинського «Сто порад учителю» зразок
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка