Урок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"


НазваУрок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"
Сторінка2/6
Дата17.03.2013
Розмір0.7 Mb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Музика > Урок
1   2   3   4   5   6

Симфонія (з ф. "співзвуч­чя") — значний за тривалістю виконання твір для симфоніч­ного оркестру з кількох (3-4) контрастних за характером частин. До основного складу симфонічного оркестру вхо­дять: дерев'яні духові інстру­менти (флейти, гобої, клар­нети, фаготи), мідні духові (валторни, туби, труби, тромбо­ни), струнно-смичкові (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси), ударні інструменти (литаври, барабани, тарілки, тамтами, трикутники).

Сюїта (з фр. "ряд", "послідовність") — багаточастинний музичний твір, що складається з низки самостійних, контрастних за характером п'єс, об'єднаних спільною художньою ідеєю. Класичною є сюїта, що складається з різнохарактерних танців (жига, менует, полонез, чакона, ригодон, пасакалья, сарабанда тощо). Набули популярності сюїти, складені з музики до театральних спектаклів, білетів, опер, кінофільмів.

Концерт (з лат. "змагання") — термін, який ширше відомий у значенні публічного виконання музики певним виконавцем чи групою виконавців за заздалегідь оголошеної програми і в спеціально обладнаному приміщенні. Найбільш поширеними і концерти для одного або кількох інструментів з ор­кестром (концерт для скрипки, альта, флейти і т. д.), концерт для скрипки та флейти з оркестром, концерт для двох (трьох) скрипок з оркестром тощо.

Увертюра (з лат. «початок») – інструментальний вступ до театральної вистави з музикою (оперою, балетом, оперети, кантати або ораторії, кіно­фільму тощо).

Дивертисмент (з фр. — "розвага", "забава") - сценічна вистава, до якої входять танцювальні номери або пісні.

Симфонічна поема - великий симфонічний твір, де в музичних образах втілений конкретний сюжет, поетична або філософська ідея (напр., "Фатум" П. Чайковського, "Моя Батьківщина" Б. Сметани, "Каменярі" С. Людкевича).

Симфонічна фантазія - симфонічний твір, створений з домінуванням елементів фантастики, буянням художньої уяви ("Фантазія на тему Рябіна" А. Аремського, "Іспанське капричіо" М. Римського-Корсакова, "Ніч на Лисій горі" М. Мусоргського). Камерно-інструментальна музика призначена для невеликого складу ви­конавців.

Соната — багаточастинна (найчастіше тричастинна) інструментальна п'єса для інструмента соло (наприклад, для фортепіано) або для інструмен­тального ансамблю (напр., для скрипки з арфою тощо).

Тріо— п'єса, написана спе­ціально для ансамблю з трьох музикантів-інструменталістів.

Квартет — п'єса для ан­самблю з чотирьох музикантів-інструмента-лістів. Класичний склад струнного квартету — дві скрипки, альт та віолончель.

Алегро — швидкий, жвавий темп.




Ноктюрн — лірична наспівна мелодична п'єса, зміст якої пов'язаний з художніми образами ночі.

Прелюдія — невеликий вступ імпровізаційного характеру перед основним викладом музичного твору.

Баркарола — пісня човняра, поширена у Венеції; наспівна вокальна інструментальна п'єса.

Кантилена — здатність вокаліста до злитого звукоутворення та фонації викладом музичного твору. на широкому диханні, найважливіший компонент співацької майстерності.



Музичні жанри та форми—музично-театральні (опера, балет, оперета, мюзикл). Напрями музики . масових жанрів (джаз, диско, поп- і рок-музика). Проведення конкурсу "Відгадай мелодію"

Поєднання різних видів мистецтва: музики, поезії, театру, хореографії, архітектури й живопису зустрічаємо в оперному мистецтві. Оперний спек­такль — це мистецтво колективне, результат діяльності багатьох людей — не тільки тих, хто знаходиться на сцені, а й тих, хто шиє костюми, майструє предмети реквізиту, займається декорацією сцени, налаштовує світло.

Першим оперним твором вважають досвід Вінченцо Галілея (батька зна­менитого астронома), який склав музику деклараційного характеру на текст однієї з частин "Божественної комедії" Данте. Основа професійного україн­ського оперного мистецтва була закладена С. Гулаком-Артемовським — його лірико-комічною оперою "Запорожець за Дунаєм".

Водночас з оперою народився балет. Балет — музично-хореографічний виступ, у якому художній зміст, думки та почуття дійових осіб розкривають засобами музики, танцю, пантоміми.

У найперших балетних спектаклях танець і пантоміма ще не були відділе­ні від поетичного слова і співу. Як і опера, балет належить до складних, син­тетичних жанрів, які поєднують кілька мистецтв. Це мистецтво ще називають "зримою музикою". Рухи й пластика танцю, як і музичні інтонації, настільки виразні, що можуть передавати широку гаму людських емоцій, подій і явищ життя.
Оперета — музично-сценічна вистава розважального характеру, що по­єднує монолог і діалог мовлення з вокальною та інструментальною музикою.

Мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографії, драматургії й оперного мистецтва.

Із розвитком мистецтва його видово-жанрова система постійно зазнає змін: застарілі жанри виходять із вжитку, а натомість з'являються нові. Так, у XX ст. поширились нові види і жанри музичного мистецтва, пов'язані насам­перед із джазом та роком.

Джаз — жанр професійної музики, що виник на поч. XX ст. у південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцюваль­ної музики. Джерелом джазу були імпровізаційні форми негритянської на­родної музики.

Диско — стиль популярної танцювальної музики другої половини XX ст., яка характеризується чітким ритмом бас-барабана.

Рок-музика — з'явилася у Великобританії та США на межі 50-60 pp. XX ст.

Поп-музика — поняття, що охоплюють різноманітні стилі, жанри та на­прями масового музикування.




Основні елементи художньо-образної мови театрального мистецтва. Театральні професії (актор, режисер та ін.). Створення ляльок до театральної вистави


Театр – особливий і прекрасний світ. У ньому все надзвичайне Перебуваючи в театрі, ми бачимо декорації, намальовані художником і виготовленні в театральних майстернях. На сцені – надзвичайні люди, котрі не існують в повсякденному житті: їх придумав драматург, а зіграли актори. Та, дивлячись на сцену, забуваєш про все: про декорації, освітлення, акторів – тут поринаєш у зовсім інший світ, той, що існує лише на сцені, співчуваючи й переживаючи за героїв. Театр вчить бачити прекрасне в житті та людях.

Величезна армія людей — письменників, режисерів, композиторів, худож­ників, хореографів, гримерів і костюмерів, операторів світла і звуку — пра­цює для того, аби ми зустрічалися з головними чарівниками — акторами.

Це вони знаходять шлях до наших сердець. Часто актор створює на сцені образ, відмінний від його власного, для різних ролей змінює своє обличчя як зовнішнє, так і внутрішнє. Змінити зовнішність актора допомагають грим, костюм, маска. Для відображення характера персонажа актор використовує свою пластику, мистецтво мовлення, міміку, жести. Художня мова акторів залежить насамперед від жанру. В оперному спектаклі актори співають, у балетному всі думки й переживання героїв передають мовою танцювальних рухів, у драматичному театрі вони розмовляють, "як у житті", а в ляльковому — беруть собі за помічників ляльок.

Послідовність виготовлення театральної ляльки





Види театру. Хореографія — вид сценічного мистецтва. Види танців. Створення реклами-афіші

Слово "театр" у перекладі з грецької означає "видовище". У ньому від­бувається таке життя, якого немає в жодному іншому виді мистецтва. Те­атр посідає важливе місце в естетичному вихованні людини. Кожен вид те­атрального мистецтва своїми засобами розповідає глядачеві про людські переживання, думки, почуття, про різні події — реальні й вигадані, теперішні та історичні.

Ляльковий театр існує дуже давно. Впродовж тисячоліть у всіх країнах світу з допомогою ляльок розігрувалися легенди про богів, демонів, переверт­нів, джинів. В середні віки ляльки зображували перших людей світу — Адама і Єву, чортів, ангелів, грали народні казки й комічні сценки, що висміювали людські вади: нахабство, брехливість, жадібність, боягузтво. Зароджуються й розвиваються: в Україні — вертеп, у Польщі — шопка, в Росії — Петрушка, в Білорусії — батлейка.

Ляльки в театрах поділяються на три види: маріонетки (ляльки на нитках), рукавичкові (ляльки на пальцях), тростинові (ляльки на тростинах).

Висота ляльок буває різною: від кількох сантиметрів до подвійного люд­ського зросту.

Театр тіней — вид театрального видовища, сюжет у якому розкрива­ється за допомогою рухомих пласких фігурок з картону, шкіри чи особливих кольорових плівок, якими керують актори з допомогою паличок. Ляльки освіт­люються ззаду екрану спеціальними пристосуваннями, і на екрані з'являється кольорове або чорно-біле зображення.

Оперний театр — особливий вид музичного театру. Музика і драматур­гія, живопис і пластика зливаються в ньому в єдине ціле. Якщо в драматич­ному театрі зміст того, що відбувається на сцені, передається за допомогою

слів, то в оперному основним виражальним засобом є спів. Сценічне дійство в опері розкривається за законами музики. Так, в опері існує вокальний моно­лог — арія чи музичний ансамбль (дует, коли співають двоє, квартет — четве­ро, квінтет — п'ятеро голосів разом).

Театр балету — виражальним засобом є пластика. Адже скільки праці треба вкласти, щоб виразом обличчя й рухом тіла передати найскладніші по­чуття. Балетний спектакль має кілька складових: літературна першооснова (лібрето, або сценарій), музика і хореографія. Всі танцювальні сцени мають відповідати змістові лібрето й настроєві музики.

Цирк (від латинського "коло") — як і театр, виник із трудової, обрядової та військової діяльності. Цирк має сеої жанри — акробатика, еквілібристика, жонглювання, гімнастика, фокуси. Шапіто — пересувний, розбірний цирк.

Танець (від нім. слова "рух") — вид мистецтва, матеріалом якого є по­етично осмислені, організовані у часі та просторі рухи і пози людського тіла. Танець, пов'язаний безпосередньо з музикою, називається хореографією. Синтез різних напрямів хореографічного мистецтва має своє місце в балет­них виставах, де поєднується класична хореографія і народний танець.

Танець — вид мистецтва, в якому художній образ втілюється через музично організований рух. Головне завдання танцю — виховання засобами хореогра­фічного мистецтва "музичного тіла", здатного виразити в хореографічній плас­тиці всю складність того музичного твору, за змістом якого створюється танець (народний, класичний, бальний). Пластична природа танцю через самобутню і складну техніку даного виду мистецтва допомагає розкрити внутрішній світ людини, її героїчні вчинки, створює зовнішню характерність, показує його на­ціональну, стильову та історичну належність. Виховання засобами хореографіч-

ного мистецтва відображає естетичну категорію прекрасного. Свого найвищого розквіту танець набув у наш час, увібравши найкращі традиції танцювального мистецтва, що відображає типові риси народного характеру, картину життя, по­буту, рідну природу.

XXI ст. характеризується певним етапом розвитку суспільства, в якому на­мітилися конкретні стилі та художні напрями в хореографічному мистецтві. Сучасна хореографія базується на класичній хореографії, тоді як сучасний

танець бере свою основу у масових та популярних формах танцю. Це хіп-хоп, брейк, реп та інші, що є найбільш динамічні складові сучасної хореогра­фії. Сучасний танець постійно змінюється. Його різновидом є також народно-сценічний танець, гімнастика, масові популярні форми танцю, модерн-джаз. Синтез різних напрямів у хореографічному мистецтві дозволяє створити більш ясні художньо-образні форми, що дає можливість людині сприймати на­вколишній світ у цілому, проникати у найпотаємніші куточки людської душі.

Види танцю

Віденський вальс— виник на поч. XIX ст. у Західній Європі. Попри давню історію, танець постійно розвивається. В австрійській столиці йому приділяли більше уваги, ніж в інших містах. Чимало мелодій для цього танцю написали батько та син Штрауси.

Танго — вважають аргентинським танцем, утім своїм національним над­банням його називають у Бразилії, Мексиці, Болівії, Парагваї, Іспанії, Кубі. Танго відзначається сплетінням величної, гордовитої постави та різних по­ривчастих рухів, які стали основною рисою хореографії танцю.

Фокстрот — походить від прізвища відомого танцюриста Гаррі Фокса. Танець набув популярності спочатку в Нью-Йорку, потім у Лондоні, а приман­дрував до Європи лише після Першої світової війни. Успіх фокстроту поясню­ється тим, що він тоді став першим відкритим протестом проти старомодних танців вікторіанської епохи.
Румба з'явилася в Латинській Америці разом з африканськими рабами. Румба — це споконвічна гра в кохання.

Ча-ча-ча вигадав англійський учитель П'єр Лавель після поїздок на Кубу в 1947 р. Танець схожий на неслухняного, емоційного, вередливого підлітка.

Джайв походить із південного сходу США. Там має неабияку популярність серед темношкірого населення майже сто років. Сучасний джайв нагадує та­кож військові ритуальні танці індійців Флориди.

Пасадобль — з іспанської означає "подвійний крок". Танець пов'язаний з іспанською коридою. Викладачі танцю радять учням буцімто постійно "стежи­ти за биком".

Самба — танець африканського походження. На щорічному карнавалі у Ріо-де-Жанейро саме самба є головною особливістю яскравого дійства. До Америки та Європи танець примандрував лише на початку XX ст.



Намалюй проект своєї реклами-афіші

Поява кінематографа. Види кіно: ігрове, анімаційне, документальне, науково-популярне. Створення (малювання) "картин, що ожили"



Кіно в житті людини посідає значне місце. Ми ходимо до кінотеатрів, дивимось кіно­фільми по телевізору. Кіно є знаряддям на­укового пошуку й засобом навчання.

Головний секрет кіно криється в особли­вості нашого зору. Око, що бачить предмет, певний час зберігає його зображення. По­єднання кількох кадрів створюють у людини ілюзію руху на екрані й дозволяють отримати логічний візуальний ряд, який називається кінозображенням. Поява фотографії в 1839 році, а згодом винахід целулоїду наблизили світ до нового відкриття. Треба було створити апарат, у якому б ковзала плівка.

Брати Луї та Огюст Люм'єри перші зрозуміли, що цей рух має бути не плавним, а уривчастим, таким чином поставивши крапку в ланцюгу технічних винаходів і започаткувавши еру кінематографа. 28 грудня 1895 року в Парижі вони вперше в історії влаштували прилюдний показ нового винаходу, який називався кінематографом. Перший фільм був знятий на вокзалі й отримав назву "Прибуття поїзда". Коли на полотні з'явився поїзд, що їхав на глядачів, ті, хто сидів у перших рядах, перелякано схоплювалися з місць. За кілька місяців брати вдосконалили апарат, збільшили кількість фільмів і відкрили перший у світі кінотеатр. Цей день і вважають днем народження нового мистецтва.

Перші фільми не претендували на глибокий зміст, але підкреслювали ви­ключну якість нового видовища — здатність відтворювати рух. І це захоплю­вало й дивувало.

У 1896 р. апарап Люм'єрів придбав француз Жорж Мельєс. Він з'ясував, що апарат може робити дива: якщо крутити ручку в зворотному напрямку чи з різною шиидкістю, можна змусити людей рухатися на екрані задки, швидше чи повільніше. Брати Люм'сри знімали все, що бачили, вели так звані репорта­жі або документальні зйомки. Жорж Мельєс вигадав своїх героїв і розігрував дійство, як у театрі, що народило ігрове кіно. А далі кінематограф розширив свої функції – як книги, став розповідати, показувати і навчати. Такі кіностріч­ки почили називати науково-популярними. І, звісно, найулюбленішим видом кіно стала анімація (мультиполі-кація).

Для розвитку просторового мислен-ня сучасна наука і техніка розробляє нові й ефективні засоби. Так, комп'ютер-на графіка до­зволяє значно збільшити резу-льтативнісь традиційних методів розвитку просторового мислення, а в деяких випадках створює нові, притаманні лише комп'ютерним технологіям можливості.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Уроку Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови
Мета: дати учням загальне уявлення про культуру, мистецтво як складову частину духовної культури людини, про види мистецтва та їх...
Урок з образотворчого мистецтва у 5-му класі на тему: «Витинанка. Види витинанок»
Ознайомити учнів з різноманітними формами декоративно-прикладного ужиткового мистецтва, розповсюдженого в Україні
ТЕМА: ЕКРАННІ ВИДИ МИСТЕЦТВА. КІНО
Учитель. Наш попередній урок був присвячений театру. Ми з вами розглядали основні художні засоби театрального мистецтва, ознайомились...
В’язівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Урок з образотворчого мистецтва по темі
«Види декоративно-ужиткового мистецтва: килимарство, ткацтво, розпис, лозоплетіння, флористика, різьба по дереву, ковальство, гончарство...
Тема. Художні техніки декоративно-прикладного мистецтва. Виготовлення...
Нців, види декоративно-ужиткового мистецтва (визначати практично). Познайомити із складною витинанкою-композицією (багатоколірною),як...
Тема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ Мета
Мета: викликати живий інтерес та прищепити любов учнів до творів живопису, навчити розуміти їх ідейний зміст та засоби художньої...
Конспект уроку у 6 класі Тема. Філософ. Поет. Музикант
Мета. Визначити особливості відображення життєвого змісту та почуттів у пісенній творчості Г. Сковороди; збагачувати емоційно-естетичний...
Тема: «Аплікація як вид декоративно-ужиткового мистецтва»
Мета: узагальнення і систематизація знання з теми Аплікація як вид декоративно – ужиткового мистецтва, закріпити знання про види...
А дипломатичне; б рекламне; в судове; г військове
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
3 Книга В. Сухомлинського «Сто порад учителю» зразок
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка