Тема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ Мета


Скачати 51.13 Kb.
НазваТема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ Мета
Дата01.04.2013
Розмір51.13 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
Тема. ВИДИ І ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

Мета: викликати живий інтерес та прищепити любов учнів до творів живопису, навчити розуміти їх ідейний зміст та засоби художньої виразності, систематизувати знання про види і жанри мистецтва, формувати емоційно-есте­тичне ставлення до зображуваної дійсності.

Обладнання: дібраний ілю­стративний матеріал; презентація уроку.

Хід уроку:

І. Організаційна частина.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Робота над темою уроку.

Учні на базі раніше здобутих знань повинні систематизувати своє розуміння видів і жанрів живопису.

Живопис — це зоровий вид мистецтва, який всі предмети і явища реальної дійсності передає за допомогою фарб, кольо­рів. Цей вид мистецтва прийшов до нас ще з сивої давнини. Здавалося б, що може бути простішим, ніж розповісти про те, що зображено на тій чи іншій картині. Але коли спробувати глибше розкрити зміст твору живопису — далеко не кожен може справитися з цим завданням.

Не можна підшукати визначення, яке б підійшло для всіх без винятку тво­рів живопису. Хіба що таке кумедне: жи­вопис — це нанесення у певній послідов­ності на ту чи іншу поверхню плям різного кольору. Ніщо інше не єднає кар­тину, на якій зображено багато людей і предметів, картину, що її можна «чи­тати оком», як і літературний твір, і не­складний візерунок на рушнику. Якщо наше визначення правильне, то живо­пис — справжнє диво. Ще б пак: плями здатні впливати і на почуття, і на розум людини! Варто замислитися над тим, як відбувається це чудо, як глядач «читає» твори живопису.

Коли перед нами картина, на якій щось зобра­жено, цей перший крок сприймання. Живописець має розташувати окремі частини зображення так, щоб дру­горядне не відволікало від головного. У побудові живописного твору є, таким чином, своя фонетика, морфологія, син­таксис. «Живописна фонетика», загальне «звучання» твору створює настрій, окремі частини зображення (його «морфологія») складаються в осмислене ціле завдяки взаємному розміщенню, композиції, яку можна назвати «синтаксисом живопису».

Твір живопису — не механічне відтворення всього побачено­го художником на полотні. Щоб одержати естетичну насолоду від твору мистецтва, треба збагнути всю глибину його змісту, а для цього слід виробити і розвивати в собі ці здатності.

«Кольорова музика» не обов'язкова там, де вся суть картини в її «літературному змісті». А часом, навпа­ки, його увагу слід затримати на відтін­ках кольору, на формі предметів, за до­помогою яких живописець хоче вислови­ти не якісь думки, що їх можна викласти і словами, а насамперед невимовні по­чуття. Своїми засобами живопис здатний розв'язувати ті самі завдання, що й літе­ратура всіх видів і жанрів, певною мірою конкурує з скульптурою, відтворюючи об'ємну форму так, що, здається, її мож­на взяти рукою, з театром — у вираз­ності облич, поз і жестів, з музикою — висловлюючи почуття лінійними і кольо­ровими ритмами. Усе, що бачить око, живопис здатний відтворити з точністю майже ілюзорною.

Далі учитель коротко характеризує основні чотири види жи­вопису (монументальний, станковий, мініатюру, декоративний та теат­рально-декораційний) і аналізує жанри, демонструючи відпо­відні репродукції. Залежно від тематики і змісту живописні твори бувають побутового, історичного, портретного жанрів, пейзажі, натюрморти, анімалістичні, де зображено фауну, міфологічні— про героїв античних міфів, легенд та інші. Проте ці жанри у «чис­тому» вигляді, як і жанри художньої літератури, трапляються дуже рідко. Так, наприклад, на одному і тому ж полотні ми часто можемо побачити пейзаж і побутову сцену, портрет чи батальну сцену на фоні пейзажу і т. д.

Побутовий жанр. Це один з найбільш популярних і улюблених жанрів серед народних мас. Це живописні картини, на яких художники зображують типові епізоди та події реальної дійсності, сцени праці, відпочинку, взаємовідносин між людьми у побуті. На одних картинах вони зображували трагічне стано­вище, тяжкий підневільний труд, безправність і темноту тру­дового народу в умовах самодержавства. У інших картинах художники-живописці цього жанру втілюють свої патріотичні по­чуття, синівську любов до рідного краю, його трудового народу.

Історичний жанр.

Портрет. Характеризуючи портретний жанр живопису, учи­тель насамперед повинен домогтися усвідомлення учнями то­го, що головною метою мистецтва є образне відтворення лю­дини в усій її багатогранності, з її складним внутрішнім духовним світом і в найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Завданням справжнього художника-портретиста є не просто «повторити», скопіювати зовнішність людини, а розкрити в ній всі найістот­ніші риси, характер, психологію, навіть її думки і помисли. У цьому розумінні портрет повинен бути більше схожим на портретовану людину, ніж сам оригінал, натура. Отже, висо­кохудожній живописний портрет — це не копія людини, не механічна фіксація пропорцій обличчя, а широке художнє уза­гальнення, «відкриття».

Пейзаж. У розмовній мові під поняттям «пейзаж» розу­міють загальний вид місцевості, краєвид. У мистецтві ж цей термін означає жанр живопису (чи сама картина), присвячений зображенню природи, краєвидів, архітектурних комплексів тощо.

З давніх-давен відомо, що ніщо так не приносить людині душевної втіхи, цілющої бадьорості, як перебування на лоні природи, вдихання пахощів польових квітів, перебування у затінках дрімучих лісів чи на мальовничих берегах річок, милу­вання багатоголосим співом птахів тощо. Ось чому так багато художників завжди прагнули передати в своїх полотнах красу природи, а дехто з них цьому присвятили усе своє життя.

Але художники не зразу звернулись до зображення рідної природи. Довгий час (зокрема в 17—18 ст.) як у країнах За­хідної Європи, так і в Росії під впливом традицій класицизму вважали, що чудові пейзажі є тільки в Італії або Швейцарії. Проте вони не стільки зображували саму природу, як старо­винні руїни фортець, екзотичні гроти і т. п. Головна увага при цьому зверталась на оволодіння технікою живопису, уміння пластично зображувати деталі пейзажу, часто доповнюючи їх такими атрибутами, як шовковими тканинами, складками до­рогих портьєр, мережив тощо. Проте такі пейзажі, незважаючи на майстерність виконання, були статичними, надуманими.

Н а т ю р м о р т. Натюрморти, як жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису), зображують неживі пред­мети. Найулюбленішими об'єктами зображення у натюрмортах є квіти, овочі, фрукти, речі побуту і т. п. Це один з важливих жанрів, який полюбляють май­же всі художники. Нерухомість моделей (дібраних тематично) дає можливість художнику працювати над зображенням, вивча­ти конструктивну будову натури, її форму, кольорову гаму то­що. З другого боку, хоч назва натюрморт і означає «мертва природа», проте він дає можливість відображати найхарактерні­ші ознаки речей, а через них життя і працю людей, їх побут, звичаї, естетичні уподобання. Ось чому живописні натюрморти часто прикрашають наші приміщення, експонуються в музеях, милуючи зір, створюючи хороший настрій.

В історії мистецтва склалося два основних види натюрморту. Речі говорять насамперед не про себе, а про свого влас­ника. Людина незримо присутня на полотні, і часом здається, ніби вона тільки-но відійшла і зараз повернеться. Композиція речей тут природна, життєва.

Через зображення речей, ото­чуючих людину, майстер завжди виражає характерні риси їх пев­ної історичної епохи.

Міфологічний жанр

Біблійний жанр
ІV. Закріплення нових знань

Кросворд «Жанри живопису

Гра : «Знайди Зайве»
ІІV. Підсумок уроку

  • Про які жанри живопису ви дізнались?


«Мікрофон» : Які з них найбільше сподобались?

Які картини запам’ятали?

Схожі:

Тема уроку. Художні засоби живопису. Види та жанри живопису
Ключові слова: живопис, станковий і монументальний живопис, жанри: пейзаж, портрет, натюрморт,анімалістичний, міфологічний, батальний,...
А дипломатичне; б рекламне; в судове; г військове
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
3 Книга В. Сухомлинського «Сто порад учителю» зразок
Жанри та види ораторського мистецтва, вимоги до змісту та запису промови. Оратор та аудиторія
Й основна думка тексту. Види зв’язку речень у тексті
РЗМ. Жанри мовлення, особливості їх побудови. Навчальне аудіювання тексту художнього стилю
Урок №6 Тема: Музика вокальна, інструментальна, театральна. Жанри і форми вокальної музики
Ого мистецтва; систематизувати загальні відомості про вокальну музику; визначити її жанри і форми; виховувати естетичний смак, здібності...
Тема: І. Калинець. «Хлопчик-Фігурка, який задоволений собою» Мета
Разом із тим розповідає про літературні жанри — історичні, пригодницькі, фантастичнітвори, проте, як добре бути розумним, старанним...
Декоративно-ужиткове мистецтво. Різновиди: вишивка, ткацтво, килимарство,...
Вдосконалювати вміння розпізнавати види і жанри декоративно- ужиткового мистецтва
Тема Європейське кіномистецтво Тема: Франція батьківщина мистецтва...
Тема: Франція батьківщина мистецтва кіно (видатні режисери, актори). Кіно США. Основні жанри американського кіно
Чудові барви природи. Пейзаж «Зимова казка» Мета: Познайомити з нетрадиційною технікою малювання
Виховувати любов до природи, вміння бачити прекрасне, розвивати інтерес до пейзажного живопису
Контрольна робота з Історії зарубіжної літератури
Наприклад, серед епічних творів найчастіше виділяють такі жанри (види): казка, байка, легенда, оповідання, новела, повість, роман,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка