ЩОДО РОЗВ

Скачати 451.82 Kb.

Назва	ЩОДО РОЗВ
Сторінка	3/5
Дата	17.03.2013
Розмір	451.82 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 2 3 4 5

Показник чистого приведеного доходу (ЧПД) дає узагальнену характеристику результату інвестування — абсолютну величину ефекту від реалізації певного обсягу інвестицій. При оцінці ефективності реальних інвестицій він є основним (критеріальним) і залежно від конкретної ситуації (необхідності обчислення чистої теперішньої чи майбутньої вартості) визначається з однієї з двох формул

ЧПД =

(17)

або ЧПД =

, (18)

де ГП_і — грошовий потік і-го розрахункового року;

ІК_і — сума інвестицій і-го розрахункового року.

Як синоніми стосовно чистого приведеного доходу в окремих задачах цього розділу використовується показник чистої приведеної (поточної, дисконтної) вартості.

Індекс дохідності (ІД) у методичному відношенні є схожим на використовуваний раніше показник «коефіцієнт ефективності капітальних вкладень». Проте в даному випадку як дохід виступає не прибуток, а грошовий потік (ГП) стосовно інвестиційних коштів (ІК), приведених за умови різночасності до теперішньої або ж майбутньої вартості. Виокремлений показник характеризує не абсолютну, а відносну ефективність інвестицій і розраховується за формулою

ІД = ГП / ІК. (19)

У кількох задачах розділу замість точнішого за назвою індексу дохідності використовуються індекси прибутковості та рентабельності інвестицій. Хоч останні правильніше було б визначати на основі лише прибутку.

Термін окупності інвестицій (Т_ок) як показник їх ефективності також базується на дисконтованій величині грошового потоку. Найточніше його можна розрахувати, користуючись формулою

(20)

де Т_і_ц — тривалість інвестиційного циклу (кількість років грошових надходжень);

ІК_д_і — дисконтована сума інвестицій за і-й рік розрахункового періоду;

— сума грошових потоків за зростаючим підсумком, що за абсолютною величиною найбільше наближається до дисконтованої суми інвестицій;

— дисконтована сума грошового потоку в останній чи передостанній розрахунковий рік.

Цілком допустимим, хоч і менш точним, є методичний підхід до визначення терміну окупності інвестицій на основі середньорічної величини грошових потоків.

З огляду на технологію обчислення складнішим за інші є показник внутрішньої норми дохідності (ВНД), який характеризує рівень дохідності інвестицій через дисконтну ставку, за котрої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю, тобто абсолютні величини дисконтованих грошових потоків та інвестицій стають однаковими. ВНД завжди знаходиться в межах кількісно меншої і більшої дисконтної ставки та обчислюється за формулою

, (21)

де ДС_м, ДС_б — задана умовою задачі відповідно кількісно менша (індекс «м») і більша (індекс «б») дисконтна ставка, %;

ЧТВ_мдс, ЧТВ_бдс — чиста теперішня вартість за умови взятої відповідно меншої і більшої дисконтної ставки.

Можливим є дещо інший методичний підхід до визначення ВНД, який зводиться до розв’язання рівняння

(22)

де ГП_д — сумарний дисконтований грошовий потік за весь період реалізації інвестиційного проекту;

ІК — обсяг інвестиційних коштів за альтернативними проектами;

t — тривалість реалізації інвестиційного проекту, років.

Таке рівняння прийнятне для визначення ВНД за можливими варіантами інвестування за умови невеликого (тривалістю 3—4 роки) періоду реалізації інвестиційного проекту, оскільки стає квадратним або кубічним і розв’язується за загальновідомою розрахунковою процедурою. Тому по відповідних задачах розділу 3 ВНД рекомендується визначати за універсальнішою формулою (21).

Обсяг фінансових ресурсів, одержуваних емітентом від продажу акцій на аукціоні, дорівнює добутку ринкової ціни однієї акції і кількості проданих акцій. У свою чергу ринкова ціна однієї акції Ц_ар визначається за формулою

(23)

де Ц_ан — номінальна ціна однієї акції;

П_а — прибутковість акцій, %;

В_п — ставка позикового відсотка.

Кількість акцій для аукціонного продажу розраховується як їх залишок після реалізації працівникам підприємства (фірми), включаючи реалізацію за готівку, приватизаційні сертифікати і так звані «акції на посаду». Прибутковість однієї акції визначається співвідношенням розміру дивідендів у розрахунку на одну акцію й ринкової вартості акцій у конкретний період господарювання. Відносний рівень віддачі на капітал у наступному році, яку очікує інвестор від купівлі акцій підприємства на фондовому ринку обчислюється шляхом ділення очікуваного розміру дивідендів на ймовірну вартість акцій на фондовому ринку. Зрештою доцільність купівлі акцій того або іншого підприємства при наявності альтернативного варіанта вкладення капіталу можна визначити, якщо порівняти майбутню вартість акцій на кінець прогнозованого періоду і майбутню вартість доходу за альтернативним варіантом.

Науково-технічний та організаційний прогрес. Розділ 4, як видно з його назви, охоплює два взаємодоповнюючі блоки задач. У першому з них містяться задачі, за змістом пов’язані з науково-технічним прогресом: вартісній оцінці основних результатів використання нових засобів і предметів праці, визначенню та аналізу економічної ефективності застосування у виробничій сфері нових технологій, технологічного устаткування, конструкційних і допоміжних матеріалів, механізації та автоматизації виробничих процесів і процесів управління. Другий блок складається зі значної кількості задач, що охоплюють організаційний прогрес, зокрема обчислення рівня та ефективності процесів концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва. Заключною для розділу є комплексна задача по визначенню інтегрального організаційно-технічного рівня виробництва на гіпотетичному підприємстві.

Вартісна оцінка результатів використання виготовлених впродовж кількох років нових засобів праці здійснюється шляхом перемножування ціни і продуктивності одиниці та обсягу їх щорічного використання в усіх сферах. При цьому задля безпомилкового визначення обсягу використання нових засобів праці по роках розрахункового періоду доцільно побудувати спеціальну таблицю із зазначенням років їх експлуатації і сфер використання. Вартісна оцінка результатів використання нових предметів праці зводиться до визначення сукупного обсягу виробництва відповідної кількості продукції у вартісному виразі по всіх сферах застосування. Методично розрахунки здійснюються у такій послідовності: 1) обчислюється можливий обсяг виробництва продукції з нових предметів праці по сферах використання шляхом ділення обсягу застосування нових предметів праці за певний рік на нормативну величину їх витрати на один виріб; 2) визначається вартісна оцінка основних результатів використання нових предметів праці множенням ціни одиниці продукції на річний обсяг її виготовлення по кожній сфері застосування; 3) здобуті результати розрахунків за сферами використання нових матеріалів підсумовуються і таким способом визначається шуканий показник.

Основним показником ефективності переважної більшості об’єктових напрямів науково-технічного прогресу слугує річний економічний ефект. Методичний підхід до його визначення диференціюється залежно від груп заходів у галузі науково-технічного прогресу.

Розрахунок річного економічного ефекту від механізації та автоматизації виробництва, застосування нових технологічних процесів, що забезпечують економію виробничих ресурсів за умови випуску однотипної продукції, здійснюється за формулою різниці зведених витрат

(24)

де З₁, З₂ — зведені витрати на виготовлення одиниці продукції за допомогою відповідно базової (індекс «1») і нової (індекс «2») техніки чи технології;

А₂ — річний обсяг виробництва продукції (виконання роботи) за допомогою нового заходу науково-технічного спрямування, фіз. од.

Для розрахунків річного економічного ефекту від виробництва і використання нових засобів праці застосовують модифіковану формулу різниці зведених витрат, що враховує коефіцієнти зростання продуктивності k_зп і зміни довговічності (строку служби) k_t нового засобу праці порівняно з базовим, а також економію споживача за весь строк експлуатації нового засобу праці Е_с. Ця формула має такий вигляд

(25)

де А₂ — річний обсяг виробництва нового засобу праці.

При цьому величина Е_с розраховується за формулою чистої економії експлуатаційних витрат

(26)

де

— річні експлуатаційні витрати споживача за умови використання відповідно базового (індекс «1») і нового (індекс «2») засобу праці у розрахунку на обсяг продукції (роботи), вироблюваної (виконуваної) за допомогою нового засобу праці;

— сукупні капітальні вкладення споживача за умови використання базового і нового засобу праці;

Е_н — нормативний (прийнятний) коефіцієнт ефективності (прибутковості, рентабельності) інвестиційних ресурсів споживача нового засобу праці.

При визначенні річного економічного ефекту від виробництва і використання нових предметів праці застосовується модифікована формула різниці зведених витрат

(27)

де

— питома витрата відповідно базового і нового предмета праці на одиницю вироблюваної споживачем продукції;

Е_пс — питома економія поточних і капітальних витрат у споживача у розрахунку на одиницю споживаного нового предмета праці;

А₂ — річний обсяг виробництва нового предмета праці.

Річний економічний ефект від вироблення нової кінцевої продукції підвищеної якості й конкурентоспроможної на ринку, включаючи товари споживчого призначення, можна визначити за формулою (12).

На госпрозрахунковому рівні річний економічний ефект визначається окремо у продуцента і споживача технічних новин, а також народногосподарський (сукупний) економічний ефект, що являє собою алгебраїчну суму ефектів виробника і споживача нової техніки та технології. Для повнішої (комплексної) оцінки ефективності технічних новин і нововведень можуть використовуватися, крім річного економічного ефекту, інші окремі показники: річна чи загальна економія відокремлених видів за поточними і капітальними витратами, зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості виробів, вивільнення працівників, коефіцієнт (індекс) прибутковості чи термін окупності інвестиційних ресурсів як обернені вимірники тощо. При цьому останні два показники (коефіцієнт прибутковості і термін окупності інвестицій) дозволяється розраховувати на основі не грошового потоку, а прибутку (валового, чистого). Насамкінець варто виокремити необхідність у відповідних випадках визначення соціального ефекту від виробництва та застосування нових засобів і предметів праці, товарів споживацького призначення, підвищення рівня екологізації виробництва. У загальну вартісну оцінку соціального ефекту можуть включатись у першу чергу такі його складові елементи, як економія фонду заробітної плати внаслідок усунення важких умов праці, зменшення витрат на оплату листків непрацездатності, скорочення обсягу капітальних вкладень в охорону праці тощо.

Рівень спеціалізації виробничого підприємства (об’єднання, корпорації) тієї або іншої галузі народного господарства визначається коефіцієнтом спеціалізації, що розраховується як частка основної (профільної) продукції у загальному обсязі товарної продукції відповідного суб’єкта господарювання. При цьому важливо зазначити, що основною (профільною) вважається та продукція, заради виробництва якої створювалося (будувалося) спеціалізоване підприємство певної галузевої підпорядкованості. Об’єктивно обумовлений спеціалізацією виробництва рівень розвитку кооперування даного підприємства з іншими використовується коефіцієнт кооперування, що характеризує частку купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів у повній собівартості товарної продукції підприємства-виробника.

Оптимальний розмір підприємства (об’єднання), економічна ефективність розвитку спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва визначаються на базі показника загальних (питомих) зведених витрат з урахуванням додаткових чинників (транспортних витрат, вартості витрат сировини й матеріалів, капітальних вкладень у суміжні галузі та інфраструктуру). З огляду на це формула зведених витрат

для вибору (обгрунтування) оптимальних розмірів підприємства має вигляд

(28)

де В_т_і — транспортні витрати на доставку сировини (матеріалів) для виробництва та готової продукції споживачам;

Q_i — вартість втрат сировини (матеріалів) і готової продукції у процесі транспортування та зберігання;

— капітальні вкладення (інвестиції) у створення (спорудження) підприємства і-го розміру;

— додаткові інвестиційні ресурси у водопостачання, комунікаційні системи та очисні споруди, транспорт.

Для визначення економічної ефективності концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва обчислюється загальний річний економічний ефект Е_ер у вигляді різниці зведених витрат з урахуванням транспортних витрат до (індекс «1») та після (індекс «2») підвищення рівня розвитку відповідної суспільної форми організації виробництва в розрахунку на річний обсяг випуску продукції ВП₂ після проведення заходів щодо розвитку тієї або іншої форми організації виробництва за формулою

(29)

При цьому враховуються також поодинокі оцінні показники: відносне збільшення обсягу виробництва, приріст прибутку, зростання продуктивності праці, фондовіддачі та рентабельності продукції, абсолютне і відносне зменшення окремих елементів поточних витрат.

Визначення економічної ефективності диверсифікації виробництва, яка стає однією з поширених форм його організації за умови посилення конкуренції продуцентів на ринку, має базуватися на обчисленні кількох взаємопов’язаних показників: зростання обсягу виручки від реалізації диверсифікованої продукції, приріст валового і чистого прибутку, коефіцієнт прибутковості та термін окупності інвестицій у подальший розвиток диверсифікації виробництва. При цьому варто наголосити, що розрахунки коефіцієнта прибутковості і терміну окупності повинні обов’язково здійснюватися з використанням дисконтованих (зведених до теперішньої вартості) щорічних інвестицій та грошових потоків.

1 2 3 4 5

Схожі:

Урок №73 Тема. Системи двох лінійних рівнянь із двома змінними та... Ня щодо залежності кількості розв'язків системи лінійних рівнянь від співвідношення коефіцієнтів a, b, c цих рівнянь; вироблення...	УРОК №66 Тема. Уявлення про звичайні дроби Мета: закріпити знання учнів щодо читання, запису звичайних дробів та розв'язування задач на знаходження дробу від числа, а також...
Урок №10 Тема. Розв'язування задач Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів щодо означень, властивостей та ознак різновидів паралелограма; вдосконалити вміння...	Тема уроку: Розв’язування тригонометричних рівнянь Навчальна: ознайомити учнів з іншими способами розв'язування тригонометричних рівнянь; навчити раціонально вибирати метод їх розв'язування;...
Урок №9 Тема. Розв'язування задач за допомогою рівнянь Мета: розширити знання про види задач, що розв'язуються складанням рівнянь, розширити спектр умінь щодо складання математичної моделі...	9-й клас. ГЕОМЕТРІЯ Розв'язує трикутники. Застосовує алгоритми розв'язування трикутників до розв'язування прикладних задач
Урок №11 Тема. Підсумковий урок «Чотирикутники» знання учнів щодо означень, властивостей та ознак таких понять, як чотирикутник, паралелограм, прямокутник, ромб...	Урок №60 Тема. Розв'язування прямокутних трикутників Мета: працювати над засвоєнням учнями змісту поняття «розв'язати трикутник» та схем розв'язання чотирьох основних задач на знаходження...
Тема. РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ ВИЩИХ СТЕПЕНІВ Заняття 1 Розв'язування рівнянь виду (х+а)(х+b)(х+с)(х+d) = А за умови, що а + b = с + d, або а + с = b + d, або а + d = b + с, де А Розв'язування...	Розв’яжіть задачу, використовуючи зразок Задача Проаналізуйте хід розв’язування задачі для випадку а і розв’яжіть її самостійно для випадку б

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання