ЩОДО РОЗВ
|
|
Скачати 451.82 Kb.
|
Частина третяМЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ |
Розділ 15 |
Методика розв’язання практичних задач |
Розділ 16 |
Методичні підходи до аналізу конкретних ситуацій |
Розділ 15
МЕТОДИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ
ПРАКТИЧНИХ ЗАДАЧ
Матеріальні і нематеріальні активи. Задачі розділу 1 мають таку змістовно-методичну спрямованість: а) визначення та аналіз видової, функціонально-групової і поелементної структури матеріальних активів, виробничих основних та оборотних фондів; б) оцінка виробничих основних фондів за балансовою, первісною і залишковою вартістю; в) розрахунок та аналіз показників ефективності відтворення і використання виробничих основних фондів; г) обчислення норм і щорічних сум амортизаційних відрахувань із застосуванням різних методів; д) визначення окремих показників ефективності використання оборотних фондів; е) визначення загальної величини і структури нематеріальних активів, ефективності їх застосування. Тому важливо виокремити методичні особливості розв’язання різних типів задач щодо формування і використання активів первинних суб’єктів господарювання.
Визначення видової структури матеріальних активів передбачає обчислення частки виробничих основних фондів (засобів), оборотних фондів і майна соціального призначення в загальній їх вартості за відповідний ретроспективний (перспективний) період виробничо-господарської діяльності підприємства (організації). Аналітична оцінка такої структури дозволяє визначити тенденцію щодо зміни співвідношення окремих складників матеріальних активів, яке помітно впливає на соціально-економічну ефективність господарювання. Поряд з цим важливе практичне значення має розрахунок та аналіз функціонально-групової структури виробничих основних фондів, тобто часток окремих груп у загальній їх величині на певну дату, що по-різному впливають на обсяг виробництва, оскільки уможливлює краще засвоєння та усвідомлення нової класифікації цих фондів за трьома групами.
Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (травень 1997 р.) балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВоф) обчислюється за формулою
БВоф = БВо + Вноф + Вкр + Врек – Вв – АВо , (1)
де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;
Вноф — витрати на придбання нових основних фондів;
Вкр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;
Врек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;
Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;
АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.
Середньорічна вартість основних фондів підприємства визначається шляхом додавання до їх суми на початок року середньорічної величини введення в дію нових і віднімання такої ж величини виведення з експлуатації діючих через фізичне спрацювання, техніко-економічне старіння або з інших причин. Середньорічна величина введення в дію основних фондів обчислюється як абсолютна сума, перемножена на частку їх дії протягом року (стосовно кількості місяців чи днів року), а виведення з експлуатації — перемноженням суми вибуття і частки їх невикористання протягом того ж періоду. Якщо ж конкретні дати введення в дію нових чи вибуття діючих основних фондів на момент здійснюваних розрахунків є невідомими, то для обчислення середньорічних значень уведення в дію і вибуття основних фондів застосовується встановлений дослідним шляхом коефіцієнт 0,35. З цією метою дозволяється використовувати інше числове значення такого коефіцієнта в межах 0,35—0,50.
Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття впродовж звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів за звітний рік.
Оцінка та аналіз процесу відтворення основних фондів здійснюються з використанням системи показників, у тому числі коефіцієнтів: економічного спрацювання — відношення накопиченої суми амортизації на кінець року до середньорічної вартості основних фондів; вибуття — відношення суми основних фондів, що вибули з експлуатації протягом поточного року, до середньорічної їх величини; екстенсивного оновлення — відношення суми введених в дію на підприємстві основних фондів до середньорічної величини останніх; інтенсивного оновлення — співвідношення абсолютних або відносних величин вибуття і введення в дію основних фондів за звітний (розрахунковий) рік.
Фактичний ступінь техніко-економічного старіння діючого устаткування порівняно із кращими вітчизняними (світовими) зразками визначається за допомогою коефіцієнта kтес, обчислюваного за формулою
(2)де Ц0, Ц1 — продажна ціна одиниці діючого і нового устаткування, по відношенню до якого визначається ступінь техніко-економічного старіння;
П0, П1 — паспортна продуктивність відповідно діючого і нового устаткування.
Амортизаційні відрахування справляють за певними нормами на реновацію (повне відновлення) основних фондів, які характеризують щорічну суму відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Зазвичай норму амортизаційних відрахувань Нав розраховують на основі такої усталеної формули:
, (3)де Фб — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів на кінець розрахункового року;
Л — ліквідаційна вартість основних фондів;
Ап — амортизаційний період (нормативний строк служби).
Наведена норма амортизаційних відрахувань застосовується за умови практичного використання методу рівномірної (лінійної) амортизації. Відповідно до чинного законодавства встановлені такі норми амортизаційних відрахувань по групах основних фондів, %: перша група (будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої) — 5; друга група (автомобільний транспорт; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструмент; включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, телефони, інше офісне обладнання) —25; третя група (будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2) — 15.
Крім того, у практиці господарювання можуть застосовуватися інші методи встановлення норм і нарахування щорічних сум амортизаційних відрахувань. Зокрема в Україні започатковано застосування подвійно-залишкової та прискореної амортизації основних фондів.
Норма амортизаційних відрахувань за методом подвійно-залишкової амортизації встановлюється подвоєнням норми, обчисленої за умови застосування методу рівномірної амортизації, але відносно не до балансової, а залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно прийняти рішення щодо застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за новою класифікацією до групи 3 і придбаних після набуття чинності Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97 – ВР. При цьому використовуються такі норми прискореної амортизації за роками експлуатації засобів праці: перший — 15 %; другий — 30 %; третій — 20 %; четвертий — 15 %; п’ятий — 10 %; шостий і сьомий — 5 %.
Незалежно від застосовуваного методу амортизації річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження балансової вартості основних фондів на кінець розрахункового року та відповідної норми у відсотках.
Фондовіддачу за продукцією (прибутком) найточніше можна обчислити шляхом ділення відповідно виробленої і реалізованої товарної продукції або одержаного валового (чистого) прибутку на попередньо розраховану середньорічну величину основних виробничих фондів конкретного суб’єкта господарювання (підприємства, об’єднання, концерну, корпорації тощо). При визначенні фондовіддачі за продукцією рекомендується застосовувати показник обсягу чистої продукції, що об’єктивніше відбиває результативність виробничих процесів у первинній ланці господарювання.
Об’єктивно на приріст (збільшення) обсягу товарної (чистої) продукції впливає одночасно зміна рівня фондовіддачі та величини основних фондів. При цьому відносний ступінь впливу фондовіддачі на приріст обсягу товарної (чистої) продукції у конкретному розрахунковому році порівняно з попереднім роком обчислюється як різниця між індексами збільшення товарної (чистої) продукції і вартості основних фондів. Різниця між індексами приросту товарної (чистої) продукції та зміною рівня фондовіддачі характеризує відносний ступінь впливу динаміки основних фондів на загальне збільшення обсягу продукції.
Окремі задачі розділу присвячені визначенню частки впливу тих або інших чинників на динаміку фондовіддачі як узагальнюючого показника ефективності використання основних фондів підприємства. Зокрема йдеться про виявлення ступеня підвищення чи зниження рівня фондовіддачі під дією зміни оптових цін на продукцію, середньорічної вартості основних фондів, продуктивності праці і чисельності персоналу.
Абсолютну величину зміни фондовіддачі під впливом підвищення (зниження) оптових цін можна виявити шляхом зіставлення рівнів фондовіддачі, розрахованих за обсягом товарної продукції відповідно в діючих і порівнянних цінах, а вплив зміни середньорічної вартості основних фондів — через порівняння фондовіддачі за товарною продукцією в діючих цінах, яку обчислено без урахування і з урахуванням приросту обсягу основних фондів підприємства.
Зміна абсолютного рівня фондовіддачі під одночасним впливом продуктивності праці, чисельності персоналу і вартості основних виробничих фондів визначається за такою методичною схемою. По-перше, ступінь впливу продуктивності праці на рівень фондовіддачі — порівнянням фондовіддачі, розрахованої діленням відповідно обсягу продукції як добутку продуктивності праці за розрахунковий і звітний роки та чисельності персоналу розрахункового року на обсяг основних виробничих фондів за розрахунковий рік. По-друге, підвищення фондовіддачі під впливом збільшення чисельності персоналу — шляхом зіставлення віддачі основних фондів розрахункового року, обчисленої на основі обсягу товарної продукції як добутку продуктивності праці та чисельності персоналу відповідно за розрахунковий і звітний роки. По-третє, вплив різкого збільшення величини основних фондів у розрахунковому році на абсолютне зменшення фондовіддачі — через визначення і порівняння віддачі основних фондів відповідно в розрахунковому та звітному роках з урахуванням обсягу продукції розрахункового року як добутку продуктивності праці й чисельності персоналу за той самий рік.
Фондомісткість продукції як обернений показник фондовіддачі обчислюється діленням середньорічної вартості основних фондів на обсяг товарної продукції. Її зміна у розрахунковому році під впливом збільшення обсягу реалізованої продукції визначається порівнянням показника фондомісткості за розрахунковий і звітний роки, обчисленого з урахуванням величини основних фондів звітного (базисного) року, а під дією зростання вартості основних фондів — зіставленням фондомісткості продукції розрахункового року, визначеної на основі величини основних фондів відповідно розрахункового та звітного періодів.
До числа основних показників, що характеризують рівень використання устаткування в часі, відноситься коефіцієнт змінності його роботи — відношення суми відпрацьованих за добу машино-змін до кількості встановленого устаткування. Проте таке визначення виокремленого показника не враховує внутрішньозмінних втрат робочого часу. Тому доцільніше застосовувати інший спосіб обчислення коефіцієнта змінності роботи устаткування — як відношення загальної суми відпрацьованих за добу машино-год до змінного фонду часу роботи всього встановленого устаткування.
Аналіз виробничо-технологічної структури оборотних фондів підприємства здійснюється на основі попередньо зроблених розрахунків часток виробничих запасів, незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення, видатків майбутніх періодів у загальному їх обсязі за певний період, що уможливлює виявлення негативних, позитивних і бажаних тенденцій в динаміці структури цих фондів.
Коефіцієнт використання металу визначається відношенням чистої маси деталі (готового виробу) до нормативної чи фактичної витрати металу на виготовлення цієї деталі (виробу). Загальний обсяг його перевитрати чи економії обчислюється як добуток різниці між фактичною і нормативною питомою витратою та річного обсягу виробництва деталей (готових виробів).
Щоб розрахувати оптимальний розмір закупівельної партії сировини, матеріалів чи інших видів матеріальних ресурсів (Q), потрібно використати спеціальну формулу Вільсона, що має такий вигляд:
, (4)де т — річний обсяг закупівлі конкретного виду матеріальних ресурсів у натуральному вираженні;
О — витрати підприємства на обслуговування закупівлі матеріальних ресурсів, гр. од.;
k — ціна франко-склад покупця одиниці матеріальних ресурсів, грош. од.;
r — витрати, пов’язані зі зберіганням закуплених матеріальних ресурсів, % від вартості виробничих їх запасів.
Ритмічність (періодичність) постачання однієї закупівельної партії певного виду матеріальних ресурсів обчислюється шляхом ділення 360 днів календарного року на число закупівельних партій протягом одного року.
Гранична (економічно виправдана) ціна ліцензії на право використання конструкції і технології виготовлення продукції визначається на основі річного валового прибутку з урахуванням відносного (відсоткового) обмеження його абсолютної величини.
Загальна балансова вартість нематеріальних активів підприємства (іншого організаційного утворення) розраховується шляхом підсумовування окремих її складників (при потребі — попередньо обчислених), а річна сума амортизаційних відрахувань — на основі норми, встановленої чинним законодавством (10 %).
Оборотні кошти. Задачі розділу 2 за своєю змістовно-методичною спрямованістю охоплюють визначення, оцінку та аналіз: а) функціонально-технологічної й елементної структури оборотних коштів; б) поелементного і загального нормативу оборотних коштів підприємства; в) показників ефективності використання оборотних коштів первинних суб’єктів господарювання.
Функціонально-технологічна структура оборотних коштів того чи іншого суб’єкта господарювання характеризує відсоткове співвідношення часток оборотних фондів і фондів обігу. При цьому треба зважати на той важливий факт, що частка оборотних фондів завжди має перевищувати частку фондів обігу приблизно в 2—2,5 раза. Елементна структура оборотних коштів обчислюється шляхом розрахунків частки окремих їх елементів-складників (виробничих запасів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виготовлення, витрат майбутніх періодів, залишків готової продукції, відвантаженої продукції, грошових коштів на розрахунковому рахунку, дебіторської заборгованості, інших оборотних коштів) у загальному обсязі на певну дату (у конкретному розрахунковому році).
Загальний норматив оборотних коштів являє собою суму нормативів останніх у виробничих запасах, незавершеному виробництві, витратах майбутніх періодів і залишках готової продукції.
Схожі:
|
Урок №73 Тема. Системи двох лінійних рівнянь із двома змінними та... Ня щодо залежності кількості розв'язків системи лінійних рівнянь від співвідношення коефіцієнтів a, b, c цих рівнянь; вироблення... |
УРОК №66 Тема. Уявлення про звичайні дроби Мета: закріпити знання учнів щодо читання, запису звичайних дробів та розв'язування задач на знаходження дробу від числа, а також... |
|
Урок №10 Тема. Розв'язування задач Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів щодо означень, властивостей та ознак різновидів паралелограма; вдосконалити вміння... |
Тема уроку: Розв’язування тригонометричних рівнянь Навчальна: ознайомити учнів з іншими способами розв'язування тригонометричних рівнянь; навчити раціонально вибирати метод їх розв'язування;... |
|
Урок №9 Тема. Розв'язування задач за допомогою рівнянь Мета: розширити знання про види задач, що розв'язуються складанням рівнянь, розширити спектр умінь щодо складання математичної моделі... |
9-й клас. ГЕОМЕТРІЯ Розв'язує трикутники. Застосовує алгоритми розв'язування трикутників до розв'язування прикладних задач |
|
Урок №11 Тема. Підсумковий урок «Чотирикутники» знання учнів щодо означень, властивостей та ознак таких понять, як чотирикутник, паралелограм, прямокутник, ромб... |
Урок №60 Тема. Розв'язування прямокутних трикутників Мета: працювати над засвоєнням учнями змісту поняття «розв'язати трикутник» та схем розв'язання чотирьох основних задач на знаходження... |
|
Тема. РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ ВИЩИХ СТЕПЕНІВ Заняття 1 Розв'язування рівнянь виду (х+а)(х+b)(х+с)(х+d) = А за умови, що а + b = с + d, або а + с = b + d, або а + d = b + с, де А Розв'язування... |
Розв’яжіть задачу, використовуючи зразок Задача Проаналізуйте хід розв’язування задачі для випадку а і розв’яжіть її самостійно для випадку б |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua