Словник
базис притаманна суспільству сукупність виробничих відносин, «економічний скелет» (за виразом Лєніна) суспільної формації. Див. також надбудова.
буржуазія одна з основних кляс капіталістичного суспільства, що володіє засобами виробництва та живе за рахунок експлоатації найманої праці. Пор. пролєтаріят.
відчуження процес і результати перетворення продуктів людської діяльности, а також властивостей і здібностей людини на щось незалежне від людини і над нею пануюче; перетворення явищ і відносин на щось инше, чим вони насправді не є. Див. також товарний фетишизм, уречевлення.
виробничі сили основні й в решті-решти визначальні фактори історичного процесу: сировина, інструменти, знаряддя, машини матеріяльного виробництва, а також люди, що ними у процесі виробництва користуються.
виробничі відносини матеріяльні і незалежні від свідомости людей взаємовідносини, в які люди вступають у процесі матеріяльного виробництва та становлять основу істнування економічних і соціяльних законів.
власність приналежність якихось об’єктів суб’єктам, якими можуть бути окремі люди, їхні ґрупи, держава, суспільство. Див. також приватна власність.
геґемонія панування чи домінування у сфері економіки, політики чи культури або у всіх сферах водночас.
держава основний інститут політичної системи клясового суспільства, що здійсню управління суспільством, охорону його економічних і соціяльних структур.
диктатура пролєтаріяту державна влада пролєтаріяту, політична система, що встановлюється в результаті ліквідації капіталістичного ладу й руйнування буржуазної державної машини.
додаткова вартість вартість додаткового продукту, створеного працею найманого працівника і привласненого капіталістом.
експлоатація безкоштовне привласнення людьми, соціяльними ґрупами чи клясами продуктів праці инших людей, соціяльних ґруп чи кляс.
засоби виробництва сукупність предметів праці та засобів праці, що їх людина використовує в процесі матеріяльного виробництва.
ідеалізм філософський напрямок, що виходить з первинности духовного, нематеріяльного, і вторинности матеріяльного та вважає дійсність втіленням «універсальних ідей» чи «свідомости», що зближує його з реліґійними доґматами. Пор. матеріялізм.
ідеолоґія сукупність суспільних ідей, теорій, поглядів, що відображають і оцінюють соціяльну дійсність з точки зору інтересів певних кляс; ідеолоґія спрямована або на закріплення істнуючих суспільних відносин (ідеолоґія панівних кляс), або на їхню зміну й перетворення (ідеолоґія революційних кляс).
інтернаціонал 1. Міжнародне товариство робітників — перше міжнародне об’єднання пролєтаріяту (Перший Інтернаціонал, 1864-1876); 2. Міжнародне об’єднання соціялістиних партій (Другий (Соціялістичний) Інтернаціонал, 1889-1916); 3. Міжнародне об’єднання комуністичних партій (Третій (Комуністичний) Інтернаціонал, 1919-1943); 4. Міжнародне об’єднання комуністичних ґруп і окремих марксистів (Четвертий (Троцькістський) Інтернаціонал, засн. 1938); 5. Ініціятива Ліґи революційного комуністичного інтернаціоналу, міжнародного об’єднання троцькістських ґруп (П’ятий (Троцькістський) Інтернаціонал, започ. 2003).
капітал суспільне відношення, представлені у речі (сукупності засобів виробництва) й істнуюче там, де власник засобів виробництва і життєвих засобів знаходить на ранку вільного робітника — продавця своєї робочої сили.
капіталізм суспільно-економічна формація, що базується на індустріяльному способі виробництва, приватній власності та експлоатації найманої праці.
кляса велика ґрупа людей з певним місцем у системі суспільного виробництва, стосунком до засобів виробництва й ролю в суспільній орґанізації праці.
клясова боротьба боротьба між клясами з несумісними інтересами.
клясова свідомість усвідомлення місця в суспільстві й інтересів своєї кляси.
комунізм суспільно-економічна формація, що характеризується суспільною власністю на засоби виробництва, відсутністю суспільних кляс і держави.
матеріялізм філософський напрямок, що виходить з первинности матеріяльного і вторинности духовного, ідеального, що означає вічність світу та його безкінечність у просторі й часі. Пор. ідеалізм.
надбудова взаємопов’язана система суспільних явищ, породжених економічним базисом. Надбудова включає сукупність політичних, правових, моральних, реліґійних, естетичних і філософських утворень, відносин між людьми, обумовлених ідеолоґією, та установ і орґанізацій (державні орґани, партії, суд, церква тощо). Надбудова характеризує своєрідність соціяльного та духовного життя кожної формації. Див. також базис.
наймана праця продаж робочої сили за матеріяльну (грошову або в иншій формі) винагороду.
націонал-комунізм течія в українському революційному русі, представлена Українською Комуністичної Партією (боротьбистів) (1919-1920) і Українською Комуністичної Партією (1920-1925).
національне питання питання про звільнення та умови вільного розвитку нації.
нація форма спільности людей, що склалась історично і що характеризується спільністю території, економічного життя, мови, певних рис національного характеру і культури.
приватна власність приналежність якихось об’єктів окремій людині (приватній особі) та вилучення цих об’єктів із суспільного користування. Див. також власність.
пролєтаріят одна з основних кляс капіталістичного суспільства — кляса найманих працівників, що не володіють засобами виробництва, продають свою робочу силу та експлоатуються клясою капіталістів; головна рушійна сила революційного процесу переходу від капіталізму до комунізму. Пор. буржуазія.
робітнича кляса див. пролєтаріят.
соціялізм див. комунізм.
спосіб виробництва конкретний вид виробництва необхідних для життя засобів, що відбувається у формі історично визначених суспільних стосунків.
суспільно-економічна формація історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва.
товарний фетишизм приписування речам (товарам) самім по собі специфічних соціяльних якостей (надприродної чи чарівної сили) і сприйняття створених культурних якостей як природних. Див. також відчуження, уречевлення.
третій світ збірна назва для слаборозвинених країн Латинської Америки, Африки та Азії («перший світ» — розвинені капіталістичні країни; «другий світ» — «соціялістичні» країни). Із зникненням «другого світу» дещо втрачає сенс, але продовжує вживатися для позначення капіталістичної периферії.
уречевлення перетворення людських властивостей, стосунків та дій на властивості, стосунки та дії рукотворних речей, що вони відокремлюються від людей й починають керувати їхнім життям. В результаті люди починаються сприйматися як речі чи абстрактні поняття, а ті в свою чергу заступають місце людей і сприймаються як живі істоти. Див. також відчуження, товарний фетишизм.
хибна свідомість продукт ідеолоґічного панування буржуазії; ситуація, коли вигляд матеріяльних процесів в капіталістичному суспільстві, часто сконструйований із «загальноприйнятих» штампів і норм, не відповідає їхній сутності та заважає пролєтаріяту усвідомити свої клясові інтереси.
Рекомендована література
Карл Маркс
Економічно-філософські рукописи (Ökonomisch-philosophische Manuskripte, 1844).
Клясова боротьба у Франції у 1848-1850 рр. (Die Klassenkämpfe in Frankreich 1848 bis 1850, 1850).
Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта (Der achtzehnte Brumaire des Louis Bonaparte, 1852).
До критики політичної економії (Zur Kritik der politischen Ökonomie, 1859).
Капітал. Том 1. (Das Kapital. Band 1, 1867).
Громадянська війна у Франції (The Civil War in France, 1871).
Критика Ґотської проґрами (Kritik des Gothaer Programms, 1875).
Фрідріх Енґельс
Основні засади комунізму (Grundsätze des Kommunismus, 1847).
Переворот науки пана Ойґена Дюрінґа (Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschaft, 1878).
Початок родини, приватної власности й держави (Der Ursprung der Familie, des Privateigenthums und des Staats, 1884).
Карл Маркс, Фрідріх Енґельс
Німецька ідеолоґія (Die deutsche Ideologie, 1845).
Маніфест комуністичної партії (Manifest der Kommunistischen Partei, 1848).
Марксизм II Інтернаціоналу
Антоніо Лабріола. Нариси матеріялістичного розуміння історії (Saggi intorno alla concezione materialistica della storia, 1895).
Рудольф Гільфердінґ. Фінансовий капітал (Das Finanzkapital, 1910).
Роза Люксембурґ. Акумуляція капіталу (Die Akkumulation des Kapitals, 1913).
Більшовизм
Владімір Лєнін. Що робити? (Что делать?, 1902).
Владімір Лєнін. Імперіялізм як вища стадія капіталізму (Империализм как высшая стадия капитализма, 1916).
Владімір Лєнін. Держава і революція (Государство и революция, 1917)
Троцькізм
Лєв Троцький. Безперервна революція (Перманентная революция, 1928).
Лєв Троцький. Зраджена революція (Преданная революция, 1936).
Ернест Мандель. Влада і гроші (Power and Money, 1992).
Західний марксизм
Ґеорґ Лукач. Історія та клясова свідомість (Geschichte und Klassenbewuβtsein, 1923).
Карл Корш. Марксизм і філософія (Marxismus und Philosophie, 1923).
Антоніо Ґрамші. В’язничні зошити (Quaderni del carcere, 1929-1935).
Вальтер Беньямін. Про поняття історії (Über den Begriff der Geschichte, 1939).
Луї Альтюссер. За Маркса (Pour Marx, 1965).
Лючіо Коллетті. Ідеолоґія і суспільство (Ideologia e societá, 1969).
Нікос Пуланзас. Суспільні кляси у сучасному капіталізмі (Les Classes sociales dans le capitalisme aujourd’hui, 1973).
Етьєн Балібар. Про диктатуру пролєтаріята (Sur La Dictature du prolétariat, 1976).
Джералд А. Коен. На захист Марксової теорії історії (Karl Marx’s Theory of History: A Defence, 1978).
Іштван Месарош. По той бік капіталу (Beyond Capital, 1995).
Франкфуртська школа
Еріх Фромм. Втеча від свободи (Escape from Freedom, 1941).
Теодор Адорно, Макс Горкгаймер. Діялектика просвітництва (Dialektik der Aufklärung, 1947).
Герберт Маркузе. Одновимірна людина (One-dimensional Man, 1964).
Теодор Адорно. Неґативна діялектика (Negative Dialektik, 1965).
Герберт Маркузе. Контрреволюція та бунт (Counter-revolution and Revolt, 1972).
Еріх Фромм. Мати чи бути? (To Have or to Be?, 1976).
Екзистенціялізм
Жан-Поль Сартр. Буття і ніщо (L’être et le néant, 1943).
Альбер Камю. Бунтівна людина (L’homme révolté, 1951).
Ситуаціянізм
Рауль Ванейґем. Трактат про життя для молодого покоління [Революція повсякденности] (Traité du savoir-vivre à l’usage des jeunes générations, 1967).
Ґі Дебор. Суспільство спектаклю (La société du spectacle, 1967).
Національне визволення і постколоніялізм
Франц Фанон. Гнані і голодні (Les damnés de la terre, 1961).
Кваме Нкрума. Африка має об’єднатися (Africa Must Unite, 1963).
Мелколм Ікс. Автобіоґрафія Мелколма Ікса (The Autobiography of Malcolm X, 1965).
Елридж Клівер. Душа на кризі (Soul on Ice, 1968).
Ахмед Секу Туре. Африка і революція (L’Afrique et la révolution, 1969).
Боббі Сіл. Не гай часу. Історія Партії Чорних Пантер і Г’ю П. Нютона (Seiz the Time. The Story of Black Panther Party and Huey P. Newton, 1970).
Г’ю П. Ньютон. Революційне самогубство (Revolutionary Suicide, 1973).
Амілкар Кабрал. Єдність і боротьба (Unité et lutte, 1975).
Самір Амін. Кляса й нація в історії та сучасна криза (Classe et nation dans l’histoire et la crise contemporaine, 1979).
Томас Санкара. Визволення жінок і боротьба за визволення Африки (L’émancipation des femmes et la lutte de libération de l’Afrique, 1990).
Едвард В. Саїд. Культура й імперіялізм (Culture and Imperialism, 1993).
Маоїзм
Мао Цзе-дун. Стосовно практики (1937).
Мао Цзе-дун. Стосовно протиріччя (1937).
Мао Цзе-дун. Цитатник (1966).
Збройний спротив
Ернесто Ґевара. Партизанська війна (La guerra de guerrillas, 1960).
Режі Дебре Революція в революції? (Révolution dans la révolution?, 1967).
Карлос Маріґела. Короткий підручник з міської партизанської війни (Manual do guerrilheiro urbano, 1969),
РАФ. Концепція міської партизанської війни (Das Konzept Stadtguerrilla, 1971).
Американські «нові ліві»
Джеррі Рубін. Дій! Сценарії революції (Do it! The Scenarios of the Revolution, 1970).
Дейвид Деллінґер. Ненасильницька революція (Nonviolent Revolution, 1970).
Еббі Гоффман. Вкради цю книжку (Steal this Book, 1971).
Соціяльна історія
Едвард П. Томпсон. Становлення анґлійської робітничої кляси (The Making of the English Working Class, 1963).
Перрі Ендерсон. Перехід від античности до февдалізму (Passages from Antiquity to Feudalism, 1974).
Ерік Гобсбаум. Вік крайнощів. Коротке двадцяте століття 1914-1991 (The Age of Extremes: The Short Twentieth Century 1914-1991, 1994).
Говард Зінн. Народна історія Сполучених Штатів (A People’s History of the United States, 2003).
Літературна критика
Лєв Троцький. Література і революція (Литература и революция, 1923).
Ґеорґ Лукач. Історичний роман (Der historische Roman, 1937).
Вальтер Беньямін. Шарль Бодлер. Ліричний поет в епоху зрілого капіталізму (Charles Baudelair: ein Lyriker in Zeitalter des Hochkapitalismus, 1940).
Фредерік Джеймсон. Марксизм і форма (Marxism and Form, 1971).
Террі Іґлтон. Марксизм і літературна критика (Marxism and Literary Criticism, 1976).
Український марксизм
Микола Зібер. Девід Рікардо і Карл Маркс в їх суспільно-економічних дослідженнях (1885).
Юліан Бачинський. Ukraina irredenta (1895).
Лев Юркевич. Національна справа і робітництво (1913).
Микола Порш. Автономія України і соціял-демократія (1917).
Василь Шахрай, Сергій Мазлах. До хвилі. Що діється на Вкраїні і з Україною? (1919).
Андрій Річицький (Анатолій Пісоцький). Од демократії до комунізму (1920).
Микола Скрипник. Кляса і партія (1930).
Іван Майстренко. Більшовицький бонапартизм (1948).
Роман Роздольський. Історія виникнення Марксового «Капіталу» (1968).
Всеволод Голубничий. Діялєктичний матеріялізм Мао Цзе-дуна (1962).
|