|
|
Скачати 0.58 Mb.
|
1861-1917 роки Після соціально-економічних і суспільних реформ 1860-1870-х років у Росії розпочався новий етап піднесення Корця: створювалися нові підприємства, відкривалися лікувальні та освітні заклади. У 1897 році в місті працювало 2 шкіряних і 1 пивоварний заводи, 5 водяних млинів і 1 паровий, знову відновила роботу суконна фабрика. У 1898 році граф Й.Потоцький побудував тут цукровий завод, на якому в 1906 році працювало 437 робітників. У 1893 році в Корці було відкрито перший у його історії офіційний навчальний заклад – двокласну церковнопарафіяльну школу. Збільшується населення міст і містечок Кореччини. Так, у Межирічах у 80-х роках ХІХ століття нараховувалось 302 будинки і 1612 мешканців; працювали невелика суонна фабрика і пивоварний завод; діяла школа військових писарів. Корець у 80-х роках ХІХ століття був одним із найгарніших міст Волині. У ньому була поштово-телеграфна контора і станція диліжансів. Містечко займало велику територію і складалося з власне містечка (переважно єврейським населенням) і кількох передмість – Жадківки, Заруддя, Юзефина та інших, де мешкало православне населення. Загальна кількість жителів сягала 12 тисяч чоловік, з них 10 тисяч становили євреї. Вигідне положення на Києво-Брестському шосе сприяло розвитку в місті торгівлі та промисловості. На початку ХХ століття площа Корця становила 350 десятин, у ньому було 13 вулиць і провулків, 2007 будинків, з них 88 - кам»яні. У місті діяли 4 приватні школи та 4-класне державне міське училище. Оскільки Корець розташовувався на шосейній дорозі Житомир-Рівне, то в ньому була дорожня станція, поштово-телеграфна контора, земська поштова станція (яку обслуговувало 10 коней), діяв поліцейський стан. Велика увага зверталася на лікарську дільницю. При ній працював фельдшер Осип Незнайко. Також існували єврейська лікарня, лікарня пр цукрозаводі, земська лікарня на 10 ліжок, дві аптеки; медичну допомогу населенню надавали чотири лікарі, три зубних лікарі, акушерка і баба-повитуха. Проводились ярмарки: у Корці – в перший день кожного місяця, а також 9 лютого, 10 березня, 10 травня, 24 червня та 7 грудня. Ситуація в краї ускладнилася під час першої світової війни. Кореччина знаходилася у прифронтовій смузі. У Корці та Межирічах розташовувалися військові частини царської армії. У Межирічах також знаходився госпіталь. 1917-1921 роки Суспільно-політичний рух у Корці активізувався після лютневих подій 1917 року в Петрограді. У місті посилились українські державницькі настрої, населення виступило в підтримку Центральної Ради, створеної 4 березня 1917 року в Києві. Коли на початку червня Тимчасовий уряд відхилив вимогу Центральної Ради надати автономію Україні, місцеве населення підняло повстання проти представників адміністрації, які виконували вказівки комісарів Тимчасового уряду. У той же час у місті діяв досить сильний більшовицький осередок, члени якого були, в основному робітниками цукрового заводу. Після того ж, як у вересні 1917 року розпочалася більшовизація рад в Україні, корецькі більшовики прийняли резолюцію про необхідність завоювання більшості у волосній раді. Комуністи поступово витісняють українських есерів. Їхні позиції особливо зміцнилися після перевороту 25 жовтня 1917 року в петрограді. Як наслідок – ще до того, як більшовицькі війська під командуванням Муравйова, що рухалися зі сходу, 26 ісчня 1918 року зайняли Київ, у Корці 12 січня було проголошено Радянську владу. Щоправда, протрималися вони менше, ніж півтора місяця. 19 лютого 1918 року німецькі війська згідно з умовами Берестейської угоди між Центральною Радою та Четвертним союзом, вступили на українську землю. 21 лютого вони зайняли Корець, а наступного дня з»єдналися із загонами Центральної Ради у Новоград-Волинському. З квітня по грудень 1918 року в Корці при владі були представники адміністрації гетьмана павла Скоропадського. 14 грудня до Києва вступили війська так званої Директорії, і владу гетьмана було повалено. На початку січня 1919 року більшовицька Червона Армія розпочала наступ на Україну, змушуючи Директорію постійно відступати на захід. першого травня війська Першої української радянської дивізії під командуванням Миколи Щорса вступили до Корця. З липня 1919 року армія Української Народної Республіки знову розпочала наступ по всьому фронту. 200 серпня 10-а дивізія стрільців оволоділа Новоградом-Волинським. Радянським військам не вдалося зупинити цей рух та з цим завданням успішно справилися польська армія – не без допомоги більшовиків. У серпні 1919 року Польща захопила Корець, і він став опорним пунктом, з якого поляки вирушили до Новоград-Волинського, де і розгромили стрілецькі обози. З осені 1919 року до весни 1920 року Корець постійно переходив з рук у руки, влада в місті змінювалася з блискавичною швидкістю, що було характерно для військово-політичної обстановки в тогочасній Україні. 15 серпня 1920 року польська армія, перейшовши у контрнаступ, розгромила частини Червоної Армії під варшавою. Наприкінці вересня польські війська окупували Корець. 1921-1939 роки Згідно з мирним договором, підписаним у ризі 18 березня 1921 року між РРФСР, УСРР і Польщею, Корець входив до складу Польщі як центр гміни Рівненського повіту Волинського воєводства. відразу ж за східною околицею міста проліг кордон між Польщею та Радянським Союзом. Корець перебував на жорсткому прикордонному та поліцейському режимі, в місті постійно знаходилися військові частини, в”їзд дозволявся лише за перепустками. Згідно з переписом 1921 року в корці проживало 4946 осіб, з них: українців - 521 (10,5% від загальної кількості мешканців), поляків – 481 (9,7%), євреїв - 3887 (78,6%), росіян – 32 (0,6%); німців – 14 (0,3%), інших - 5 (0,1%). За віросповіданням населення Корця розподілялося таким чином: православні – 570 осіб (11,6% від загальної кількості віруючих); римо-католики - 470 (9,5%); іудеї - 3888 (78,6%), інші - 18 (0,3%). Таким чином, Корець на початку 20-х років ХХ століття був маленьким містечком з переважно єврейським населенням, що було характерно для Західної України ще в часи Російської імперії (український етнічний елемент переважав в основному на селі ). Дещо непропорційно до відсоткового співвідношення між віруючими різних конфесій були представлені культові споруди міста. У 20-х роках у місті діяло 6 православних церков, 2 синагоги, костел і жіночий православний монастир. На початку польської окупації в 1920-1921 роках у місті й навколишніх селах панував безлад, повна дезорганізація всіх сфер життя. Основною причиною цього були постійні військові дії у попередні роки та часта зміна влади. Щоб встановити хоч якийсь порядок у такому важливому прикордонному пункті, як Корець було відновлено діяльність поліції. За польським документом 1920 року, на території міста діяло 19 поліцаїв, з них четверо скеровані з Рівного через старосту, а 15 тимчасово були виділені через начальника 4-го прикордонного району. Надзвичайно погіршилася криміногенна обстановка. великого розмаху набули крадіжки та нищення лісів, у чому здебільшого були винні державна поліція та власники, які легковажно до цього ставилися. Зросла кількість звернень населення району до начальства з судовими позовами. та багато з них, особливо спірні питання, не вирішувалися через брак умов для цього. У районі не було приміщення для судді й тому така посада взагалі була відсутня. Корець був основним пунктом масового самогоноваріння, яким займалися в основному євреї. Всього в районі було відомо до 30 таємних горілчаних виробництв. Влада намагалася вжити всіх заходів для їх викриття. У лісах навколо Корця діяли озброєні банди. Найвідомішою з них була банда Митрофана Заклініка, яка нараховувала 8 осіб. Вони грабували навколишні села і часто здійснювали напади на людей. У багатьох випадках бандити перодягалися у форму польських солдатів, а при небезпеці рятувалися за прикордонною лінією. На початку 20-х років катастрофічне становище спостерігалося у всіх сферах соціального життя населення краю, особливо в галузі освіти. Через брак коштів і належної організації на кінець 1920 року лише кілька шкіл у районі продовжували проводити навчання: у Корці – російсько-українська школа, російська гімназія, чотирикласна українська школа та кілька невеличких шкіл у селах. Особливо страждали народні школи через те, що багато шкільних приміщень було зруйновано, а вчительський персонал не мав належної професійної підготовки. У Корці на той час діяли цукровий завод, фабрика сукна та мила, млин, крупорушка. Добували граніт на березі Корчика та поблизу сіл Голічівка і Головниця. У місті було два готелі – “Europejski” та “Warszawski”, ресторан, кав”ярня. Діяли також два філантропічних і одне спортивне товариство, дві кредитні установи. Двічі на місяць проводились ярмарки. З лікувальних установ у місті існувала “izba chorych” (на 6 ліжок) і диспансер (на 2 ліжка). На території Корецької гміни діяв сеймиковий шпиталь. У Межирічах з подібних закладів діяли амбулаторія на два ліжка і. як і в Корці, “izba chorych”, теж на 2 ліжка. Працювали два лікарі, дантист, фельдшер, була невелика приватна аптека. Незважаючи на те, що у Корецькій та Межиріцькій гмінах діяли певні підприємства, виробництво їх було не на високому рівні. Фактично Польща перетворила західноукраїнські землі на ринок збуту товарів і сировинний придаток. На розбудову промисловості уряд не звертав уваги. Переважна більшість населення була зайнята у сільському господарстві. На підприємствах, які існували на кресах, робітники отримували значно меншу зарплатню, ніж їх колеги у Великій Польщі. Продукцію, що вироблялася на місцевих фабриках та заводах, продавали за значно нижчою ціною. Це призводило до погіршення матеріального становища місцевого населення. Ці факти у поєднанні з насильницькою полонізацією кресових земель спричинювали спротив українців. Так, восени 1922 року Рівненським повітом прокотилася хвиля економічних страйків. Один з найбільших виступів відбувся на Корецькому цукровому заводі. Але цей виступ був локальним, тому влада порівняно легко придушила його. Та на цьому заворушення не припинились. У селі Користь у 1924 році місцеві жителі побили групу поліцаїв, які прибули в село описати лісоматеріали, захоплені селянами у місцевого поміщика. Виступ вдалося придушити за допомогою великого загону поліції. Було заарештовано 27 чоловік. У тому ж році було спалено панський маєток у селі Забара. Прояви непокори владі були й пізніше. У березні 1936 року, в селі Морозівка деякі селяни відмовилися сплачувати податки, та у великий виступ ця подія не переросла. 14-15 червня 1937 року внаслідок зниження денної платні відмовилися приступити до роботи робітники цукрозаводу, зайняті на обробітку буряків. Вимога не була задоволена, а стосовно одного з ініціаторів страйку, Пилипа Якубовича, було розпочато слідство. Найактивнішими суспільно-політичними чинниками в 20-30 роках у корці були радикальні організації, головним чином, Сельроб (місцеве відділення відкрите в 1926 році) та Комуністична партія Західної україни (КПЗУ; осередок у місті виник у 1933 році). Це було зумовлено прикордонним розташуванням міста, що, в свою чергу, призводило до подвійної комуністичної обробки місцевого населення - з-за кордону та зсередини. Потрібно відзначити, що спочатку діяльність цих організацій мала певний успіх. Особливо сильні прокомуністичні настрої спостерігалися в самому Корці та прикордонних селах Корецької гміни. Докорінно ситуація змінилася в 1933 році, коли в Радянській Україні відбувся голодомор. Реальні відомості про нього друкувала не тільки офіційна польська, а й українська преса, головним чином соціально-демократичного спрямування. Тоді ж КПЗУ активізувала свою діяльність у східних прикордонних районах Польщі. У корці на цукровому заводі теж було створено комуністичний осередок. Члени прикордонних осередків доводили, що ніякого голоду в УРСР немає, що все це вигадки панів, куркулів і попів. Здійснювалася ця пропаганда посередництвом газет “Сель-Роб” і “Сила”. Та жителі міста невдовзі самі довідалися правду про дійсне становище з перших вуст. Влітку 1933 року розпочався масовий перехід кордону селянами з голодуючої Великої України. місцеві жителі були занепокоєні долею своїх рідних по той бік кордону. Вони збирали харчі і йшли до прикордонних постів, прохаючи червоноармійців-прикордонників передати їжу тим, хто потребує, але зустрічали тут відмову, лайку та погрози. 25 липня 1933 року у Львові з ініціативи Української Парламентської Репрезинтації було утворено Український Громадський Комітет Допомоги Страждальній Україні, який зайнявся збором коштів і матеріальних пожертв для голодуючих. Допомогу, яку збирали у Волинському воєводстві, мали переправляти через Корецьке митницю. Чим це закінчилося, згадує учасник тих подій, житель Корця: “Пункти збору допомоги були в Дубно та Дермані. Обози прийшли в Корець. Польський прикордонний корпус обози пропустив, а московські прикордонники завернули їх назад, заявивши, що нікому на Україні це не потрібно, колгоспники живуть заможно, так що самі кому завгодно допоможуть при потребі. Але ж ми добре знали, що там повальний мор, знали також, що в Одеському порту відправляється мука за безцінь за кордон у мішках з написом “Излишки УССР”. таким чином, бачимо. що місцеві жителі мали уявлення про те, що голод в УРСР мав штучний характер. Тим більше, що, за свідченнями очевидців, урожаї в 1932-1933 роках як по один, так і по другий бік кордону були значно вищими, ніж у попередні роки. Тим часом, на початку 30-х років і так нечисленне населення Корця ще зменшилося. Станом на 9 грудня 1931 року в Корці мешкало 4039 осіб, що було на 907 осіб менше, ніж у 1921 році. Найбільше зменшилася кількість українського населення – з 521 у 1921 до 292 у 1931 році, або ж на 44%. Досить міцні та впливові позиції в місті займала православна церква. У 1936 році в Корці діяв Свято-Троїцький жіночий монастир і 5 православних приходських церков: Свято-Вознесенська (в передмісті Жадківка, тепер село Жадківка), Свято-Юр”ївська, Свято-Миколаївська, святої Параскеви П”ятниці (П”ятницька), Кузьмо-Дем”янська. У всіх церквах, окрім церкви святого Миколи, богослужіння проводились українською мовою. про високий рівень національної свідомості жителів міста свідчать виступи священнослужителів і прихожан на честь приїзду до Корця архієпископа Волинського Алексія. Приїхавши увечері 25 вересня 1936 року до міста, він одразу ж відвідав монастир, де виступив з промовою антикомуністичногго та антирадянського змісту, в якій змалював ті завдання, які повинна виконувати церква на польсько-радянському кордоні. Зокрема, він сказав: “ Тут (у монастирі) світло, гул дзвонів – може, їх серце пробуджується і, може, вони зобачать світло. 1939-1945 роки Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, який було підписано 23 серпня 1939 року, Західна україна увійшла до сфери впливу Радянського Союзу. Одним з перших населених пунктів, у який 17 вересня 1939 року увійшли радянські війська, був Корець, котрий у 1940 році став районним центром. Тоді в ньому проживало 15 тисяч осіб. Нова влада розпочала свою діяльність з організації радянського управлінського апарату: в січні 1940 року було проведено вибори до районної та міської Рад народних депутатів. Розпочалося також закладення фундаменту соціалістичної економіки – створення колективних селянських господарств. По селах організували колгоспи, а в місті дрібних кустарів об"”днували в артілі; в Корці був націоналізований цукровий завод, на якому розпочалася реконструкція. на околиці міста виникла машинно-тракторна станція (МТС: 11 тракторів, 5 сівалок, 11 плугів, зернозбиральний комбайн, автомобіль). Було також реорганізовано систему освіти, внаслідок чого в райцентрі відкрилися середня та неповна середня школи з українською мовою викладання. 22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Менше ніж через тиждень бойові дії велися вже під Корцем. 27-29 червня тут відбувалися танкові бої на зустрічних курсах між німецькою 13 танковою дивізією та радянською 43 танковою дивізією 19 механізованого корпусу 5 арміїі. 29 червня Ровенський обком КП(б)У провів у Корці свою останню перед виступом нараду на території області, на якій було прийнято рішення про створення підпілля у німецькому тилу. 4 липня 1941 року німецькі війська захопили Корець, що загрожувало оточенням частинам 19 радянського мехкорпусу, які відступали за Новоград-Волинський укріплений район (НВУР). Для того, щоб забезпечити нормальний відступ, потрібно було на деякий час знову оволодіти містом. Командир 19 мехкорпусу генерал-майор Фекленко і комісар корпусу полковий комісар калядін почали організовувати з відступаючих бійців боєздатну військову одиницю. У ніч на 5 липня було зупинено першу машину з відступаючими червоноармійцями, а до ранку було затримано і послано на Корець майже полк. Того ж дня німецькі частини були вибиті з міста. Військова рада 5 арміїі віддала наказ утримувати його до моменту відходу частин і підрозділів армії за НВУР. Остаточно радянські війська залишили Корець 8 липня. У перші тижні німецької окупації в Корці було розстріляно 300 осіб,головним чином партійних і радянських активістів. Частину території міста окупанти відвели під єврейське гетто. Взагалі за роки окупації в корці німці розстріляли понад 8 тисяч жителів міста. Після того, як вся Україна була окупована німецькими військами. на її території було утворено рейхскомісаріат “Україна”, який поділявся на 6 генеральних округів. Корець увійшов до складу генерального округу “Волинь”, який охоплював територію довоєнних Рівненської та Волинської, північні райони Тернопільської області, а також частину Брестської та Пінської областей Білорусі. Центром рейхскомісаріату “Україна” та генерального округу “Волинь” стало місто Рівне. Ця обставина призвела до концентраціївеликої кількості радянських партизанських загонів у навколишній місцевості. Їх закидали з неокупованої німцями території СРСР, і вони проводили майже виключно диверсійні та розвідувальні акції, уникаючи прямих бойових зіткнень з німецькими регулярними частинами, оскільки були невеликими за чисельністю. Особливо багато таких загонів знаходилось у трикутнику Городниця-Новоград-Волинський-Корець, що призводило до постійних сутичок у цьому районі між радянськими партизанами, німецькими гарнізонними командами та відділами Української Повстанської Армії (УПА). Так, на початку 1943 року загін спеціального призначення під командуванням полковника Д.Медвєдєва громив фільварки у Корецькому районі та робив рухливі засідки на шосе Рівне-Корець. 22 червня 1943 року ЦК КП(б)У та український штаб партизанського руху (УШПР) видали спільну директиву, в якій приписувалося командуванню з”єднання партизанських загонів Житомирської області посилити диверсійні акти на шосейних дорогах у межах Овруч-Коростень-Житомир-Бердичів-Краснопіль-Полонне-Корець-Олевськ –Словечно-Овруч. У тому ж місяці під Корцем німецькі літаки закидали бомбами місце постою куреня УПА, який йшов з рейдом на східноукраїнські землі. У самому Корці під час війни діяла підпільна група на цукровому заводі під керівництвом колишнього секретаря Збаразького райкому КП(б)У у Тернопільській області С.Зіненка. Окрім загонів червоних партизанів, в околицях Корця діяли відділи Української Повстанської Армії. У серпні 1943 року було введено територіальний принцип організаційної будови УПА. Згідно з ним, Корець увійшов як тактичний відтинок до військової округи “Волинь-Південь” групи УПА-Північ. поблизу міста, в Люблінецьких лісах, між селами Даничів і Головниця діяла школа новобранців УПА, в якій одночасно займалося близько 100 осіб, а в самому Корці, на плодоовочевому заводі, для вояків УПА нелегально виготовляли овочеві консерви, фруктові соки і повидла. У зв”язку з наближенням лінії фронту відбулася різка активізація дій радянських партизанських загонів у районі Корця. 14 листопада 1943 року загін імені Кутузова партизанського з”єднання під командуванням Шитова вів бій з німецькою частиною, яка рухалася на Корець з Новоград-Волинського. Тоді було вбито і поранено 306 німецьких солдатів та офіцерів. 21 листопада група автоматників з”єднання даньшина на цьому шосе знищила 5 автомобілів, 1 мотоцикл і 16 німців. У Корці перед наближенням радянських військ розпочалися суперечності між німецькими та угорськими частинами окупаційного гарнізону. 14 листопада 1943 року образа німецьким офіцером угорського спричинила збройну сутичку між їхніми підлеглими. Вагання розпочалися і серед української поліції, чисельність якої в Корці та районі становила 200 осіб. активна антинімецька агітація, яку проводили члени УПА в її середовищі, призвела до того, що на бік повстанців перейшло 25 поліцаїв на чолі з комендантом поліції району Бобровським, який згодом загинув у боротьбі з німцями вже як старшина УПА. Радянські війська вступили до Корця 12 ісчня 1944 року. Бій за місто вів 416 стрілецький полк (командир – майор Макеєв) 112 Рильсько-Коростенської стрілецької дивізії 13 армії. У сутичці загинуло 59 радянських і 195 німецьких бійців та офіцерів, а радянські частини захопили 8 гармат, 7 кулеметів, 7 тракторів, 25 гвинтівок, 1 легковий автомобіль, 50 коней, 20 возів з військовим майном, 34 полонених. 15 січня 1944 року радянська влада оголосила загальну мобілізацію всіх чоловіків від 18 до 60 років. усіх, хто ухилявся від неї або ж був запідозрений у зв”язках з УПА, заарештували і відправляли до Рівненської тюрми, а звідти - у трафні батальйони. УПА не припинила своєї діяльності в районі та околицях міста з приходом частин Червоної Армії. Навпаки - місцеві відділи було значно збільшено. 20 березня 1944 року на шосе Корець-Гоща бійців відділів сотника Енея смертельно поранили командувача Першого українського фронту генерала армії Миколу Ватутіна. Відразу ж після звільнення Корця в місті та районі почала діяти державна надзвичайна комісія зі встановлення та розслідування злочинів фашистських загарбників на Рівненщині. Її результати були викладені у повідомлені від 7 травня 1944 року. Згідно з висновками комісії, за час німецької окупації у Корці було зруйновано 50% житлових будинків і знищено 909 селянських господарств у районі. Асигнування на введення в експлуатацію нових житлових площ у місті були виділені через рік, відповідно до постанови Рівненського облвиконкому від 1 березня 1945 року. планувалося збудувати в місті 90 квадратних метрів житлової площі, на що виділялося 12000 карбованців. Нове житло, насамперед, призначалося для 30 осіб, відряджених для роботи в Рівненській області Центральним комітетом КП(б)У. Всі вони були вихідцями з Росії та Східної України. Ці люди посіли керівні посади в районному та міському керівництві. Таким чином, було виявлено недовіру місцевому населенню, а підозри з одного боку викликали відповідну реакцію з боку протилежного. Обстановка на Кореччині загострилася після того, як 19 травня 1945 року ЦК КП(б)У звернувся до бійців УПА з вимогою скласти зброю і “чесно спокутувати свої злочини”. У відповідь на це загони повстанців у травні-червні 1945 року провели на території Гуцульщини, сокальщини, Крем”янеччини та Рівненщини масову акцію нападів на радянські військові гарнізони та відділи НКВС у містах і райцентрах.У чеврні один з відділв УПА здійснив напад на Корець. Після останнього терміну здачі зброї, який минав 20 липня 1945 року, частини Червоної Армії почали здійснювати посилену блокаду базування повстанських відділв. У грудні 1945 року почалася блокада району Гоща-межирічі-Корець. Під час неї було вперше застосовано новий метод боротьби з повстанцями: на села висилалися відділи НКВС у формі бійців УПА, які грабували селян і знущалися над ними за те, що “замало” підтримують український визвольний рух. Проте подібний метод не був на землях Кореччини новиною – ще в жовтні 1944 року червоні партизани, проходячи через територію району, причіплювали до шапок тризубівці й намагалися вдавати із себе “українських повстанців”. Політика масових репресій за підтримку підрозділів УПА та масові каральні акції спричинили до поступового згасання бойової активності загонів повстанців у місті та районі. Останній напад на Корець УПА провела силами невеликого відділу в травні 1949 року. Після цього повстанський рух у районі припинив своє існування. |
| Стародавнє містечко на Поділлі, що вперше згадується як місто в Руському... Меджибіж стародавнє містечко на Поділлі, що вперше згадується як місто в Руському літописі у 1146 році, яке лежало недалеко двох... |
Київська Русь? Під яким ім'ям увійшов в історію варязький конунг, який у 862 році, згідно літопису, був запрошений на князювання у місто Новгород... |
| ЗДОРОВ’ Ся значно швидше під час розумової праці, ніж працюючи фізично. Розумова діяльність школяра на уроках до певної міри пов’язана з... |
ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА Список газет, матеріали з яких буде вміщено в "Літописі газетних статей" у 2007 році 7 |
| Законодавча влада Держава у своїй діяльності пов'язана й обмежена правом стоїть під правом, а не поза і над ним |
Оксано, Ви народилися в Луцьку, але вже в ранньому дитинстві переїхали... Потребу артикулювати відчуття відчула ще в «дописемному» віці. У два з чимось роки навчилася читати, і відтоді тісно пов’язана з... |
| Яке місто Александр Македонський обрав культурною та адміністративною столицею власної імперії? Який із згаданих народів ніколи не перебував під владою Александра Македонського? |
ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З Супутнє захворювання: *патологія, що супроводжує основне захворювання, але не пов'язана з основним захворюванням і не домінує в даний... |
| Етапи розробки процедури оцінювання На наш погляд, це пов’язано з відсутністю обґрунтованих підходів до розробки стратегії оцінювання, яка тісно пов’язана з підготовкою... |
1. Сучасний стан Місто Луцьк старовинне і водночас сучасне місто,... України, в якому є цінні пам’ятки історії, культури і архітектури і, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня... |