|
|
Скачати 0.56 Mb.
|
| ВСТУП Велика війна випровадила на поверхню не одного героя і не одну велику людину, якої ім'я довго горітиме в історії людства. Одним з тих великих людей, на якого з подивом і пошаною дивилися і прихильники, і вороги, і свої і чужі – був бельгійський кардинал Мєрсіє. Доля призначила йому сповнити твердий і тяжкий обов'язок – стати заступником і оборонцем свого народу під час німецької навали, оборонцем своєї, зачепленої воєнною завірюхою, пастви і потоптаної в своїх правах – нації. Відважно виконав він цей обов'язок. Ніколи не благав ні милосердя, ні ласки у переможця, звертався лише до моральної сили вірних, до їх почуття справедливості, до їх гарту перетерпіти великий історичний іспит, немов кару Божу, яку треба мужньо перенести. Закликав до віри в Провидіння, яке – своєю караючою десницею – скоріше чи пізніше – але завжди покарає тих, що порушили чиєсь право. В своїх проповідях велів молитися за найвищі інтереси своєї країни, кріпив почуття ображеної справедливості в душах вірних, сповняючи свою "божественну місію – скріплювати відвагу свого народу". Не пробував зійти на низ, "на ринок" з ієрархічного Синаю, а коли німецький генерал-губернатор фон Бісінг захищався тим, що від воєнних переслідувань терплять переважно селяни і робітники, не так інтелігенція і священство, кардинал подякував за ласку, заявивши, що священство не прагне бути винятком у нещасті, яке звалилося на всю Бельгію. З його проповідей, які тут, у витягах, подаємо, визирає не тільки високошляхетна й мужня душа оборонця й заступника нації, але й глибокого мислителя, який одушевлений любов'ю до своєї релігії й свого народу, висвітлює великий ряд дражливих сучасних проблем: війни і миру, одиниці і долі, патріотизму і релігії, Церкви і рідного краю, розв'язуючи їх яскравим, відважним і щирим розвитком своєї блискучої думки. Кількадесят літ тому, коли всією своєю силою звалився на Україну антирелігійний і антиукраїнський більшовизм, київський архієпископ Константин звертався в проповіді до вірних: "Найбільше буду учити вас віри в Господа нашого Ісуса Христа, буду проповідувати любов до обездолених усього світу, а найперше до народу України, до його тяжкого минулого і славного майбутнього, буду закликати вас відкинути ганебну байдужність до своєї рідної Матері і любов'ю своєю залікувати її рани, обтерти її сльози. А коли поле ваше бур'яном заросло, коли ворог толочить і нищить вашу ниву, коли потрібна вам буде допомога братерська, йдіть за нею до мене" ("Церква і Життя", орган Української Автокефальної Православної Церкви, ч. 1 (6), 1928, Харків). В такі моменти, всім, хто не зневірився у посланництві християнської релігії, втіхою можуть служити і проповіді кардинала Мерсіє. Вони показують правдивий дух воюючої Церкви, яка вміє єднати в душах своїх вождів – велику релігійну ревність з такою ж ревністю в службі для свого рідного краю. Дезіре-Жозеф Мерсіє родився 21 листопада 1851р. в родині, що 300 років мешкувала в Бельгії. Призначений для священства, він закінчив університет в Лювені як бакалавр і ліценціат теології. В 1877р. – стає професором філософії в Малому Семінарі в Маліні, де має загальний догляд над духовим розвитком учнів. Розірвавши з еклектичним спіритуалізмом, Мерсіє започаткував на своєму курсі студіювання схоластичної філософії. Його блискучі здібності лектора хутко вирвали його з Маліна. В енцикліці Аеtеrnі Раtrіs папа Лев XIII (1879) постановив здвигнути з руїн томістичну філософію (філософію Томи Аквінського (1225-1274), який пристосував науку Аристотеля до церковної ортодоксії). Професором тої дисципліни при Лювенському університеті з 1882р. стає Мерсіє. Він, очима сучасної людини, заглиблюється на ново в "Сумму" Томи, укладає її в формули, пристосовані до думки сучасників; створює неосхоластику, не анахронічну, лише повну життя й актуальності, союз філософії й теології, синтез метафізики й досвіду. На його лекції злітаються студенти всіх відділів. Рівночасно видає Мерсіє ряд наукових творів, що перекладаються майже на всі європейські мови. В 1906 Мерсіє – єпископ Малійський, в 1907 – кардинал. Займаючись адміністрацією дієцезії, він весь час присвячує і улюбленій справі – підготовці своїх учнів. Його амбіція – надихнути своєю душею всіх, хто наближався до нього. Його амбіція – не лише формувати думку своєї пастви і учнів, але й душу. Цієї правдиво апостольської місії не занедбав Мерсіє ні під час окупації німецькою армією Бельгії, коли закликав вірних до спокою, та рівночасно протестуючи проти вчинків Німеччини, ні потім, коли в 1922 році звертається до цивілізованого світу прийти на допомогу жертвам більшовицької політики терору й голоду в Україні. Своєю поставою під час 15-місячної німецької окупації Бельгії – коли ім'я кардинала стало прапором Бельгії, символом її моральної сили й опору, – Мерсіє з'єднав у собі подив і пошану всього світу. День його смерті, 23 січня 1926р. став днем національної жалоби його нації, якій він віддав – в буквальному значенні слова – всю свою шляхетну і велику душу... СВЯЩЕНИК – СЛУГА І ПРОВІДНИК НАРОДУ Вже чотири вершники з Апокаліпсису з'явилися на обрії Європи, щоб незабаром залити її кров'ю, сплюндрувати вогнем і мечем. Величезна, вкрита славою трьох останніх виграних воєн, армія цісаря німецького – збирається затопити маленьку Бельгію. І ось в цей час гарячкового напруження і страшних очікувань – підносить свій голос кардинал Мерсіє, насамперед до священиків і навчає їх – як і що мають робити вони у цю грізну хвилину. Його наказ звучить: стояти з нацією і при нації, щоб не сталося в майбутньому. Їх обов'язок залишитися з паствою, кріпити її дух, розвивати героїзм її душі, підносити її відвагу, не заломитися на важкому іспиті, щоб "не посміялися над нами вороги наші". На ці теми виголошує кардинал дві проповіді: Перша. До духовенства і єпископату в Маліні, датована 11 серпня 1914. В ній звертається до священиків, як до своїх "дорогих братів": "Надзвичайна ревність нашого духовенства зворушила і підняла наш дух. Великий легіон священиків, з-поміж білого й чорного духовенства, що так швидко зголосилися нести священицькі обов'язки у війську, чи по шпиталях, зазнали прикрості, бо їм відмовили у тій праці, якої вони домагалися. Але Господь не забуде їм їх шляхетного наміру. Можуть наступити болючі обставини, які таки дадуть їм нагоду заопікуватися нашими дорогими воїнами. Ми не знаємо певно, коли і де відбудеться найближчий бій, що має бути жорстокий і кривавий. Всіх закликаю, хоч би були на відпочинку, приготовитися і мати в порядку свої особисті документи. Парохи, що опиняться в безпосередній небезпеці, мають відразу йти на поміч війську. Попереджаю, що ці добровольці-священики не можуть з певністю розрахувати ні на харчі, ні на мешкання, зарезервовані для армії. Вони підуть на власний ризик і небезпеку. На війні, як на війні! Багато парохів сумують тому, що вони мають лишатися дома, в той час, як інші мають змогу піти за голосом свого першого пориву. Їх праця, хоч і скромна і неголосна, є тим не менше мила Господові. Також вони виконують патріотичне посланництво. Хай опікуються військом, що стоїть в їхній парафії, хай підтримують спокій серед населення, хай заохочують його закінчити жнива, хай потішають сумуючих і схвильованих, закликаючи вірних до милосердних вчинків, хай перестерігають їх перед нерозважними кроками супроти ворогів. Школи, що не розміщатимуть в своїх стінах поранених, можуть принести користь, коли створять захисти для дітей родин, які були змушені покинути свої вогнища. В той час, як ці рядки дійдуть до вас, можливо, що вже наступить страшний вибух, що спричинить тисячі жертв. У перший вільний день в усіх парафіях єпископату мають бути відслужені Служби Божі за спокій душ тих хоробрих, що принесли на вівтар батьківщини в жертву своє життя. Нація охоплена героїзмом. Приєднаймося ж і ми по нашій змозі, до цього пориву. Молімося і каймося! Постимося і доручаймо піст християнським родинам бодай одного разу на тиждень. Заохочуймо вірних, щоб подбали про чистоту своєї совісті та про строгість своїх звичаїв, для того, щоб був ласкавий Господь благословити далекозорість наших вождів і мужність наших воїнів. "До Тебе, Господи, підношу душу мою. Боже мій, на Тебе уповаю, не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішалися перемогою наді мною". (Пс. XXV, 1-3). У славний день звільнення нашої землі ми зуміємо дати прилюдний доказ нашої вдячності Святому Серцю Христовому, Пресвятій Діві і св. Йосифу. Ви всі спільно з нами, сьогодні це обіцяєте. Отці парохи мають ознайомити своїх вірних зі змістом цього листа. Амінь." Друга. До вірних єпископів в Маліні. "Наші дорогі брати! Ще ніколи не відчували ми такої душевної близькості з духовенством і вірними нашої дієцезії, з всією великою бельгійською нацією. О так, вона є великою! Великою через свого Короля, що без перерви бореться на чолі трьох союзних армій за звільнення наших земель, великою через свій уряд і начальну команду, що відвернули від нас грізну небезпеку; великою через своїх синів, що вмирають, щоб ствердити, що право і честь вартують більше за життя, або які без вагання займуть славні місця тих, що полягли. Бельгія пише на полях своїх боїв найславнішу сторінку своєї історії. Але те, чого вона не записує, те, чого лише сам Бог є свідком, це героїзм душ. Лише деякі ознаки його бачимо ми, але як багато вони говорять! В неділю, під час процесії, яка відбулася в місті Малін, на честь Богородиці з Ансвіку і під протекторатом мощей св. мученика Ромбарта, – один батько простягнув до мене свою міцну руку: "Я маю шість синів – сказав він мені – всі вони у війську." Одна молода мати пише до мене: "Мій найстарший син пішов на фронт, я мала досить відваги, щоб благословити його." Один робітник має семеро дітей: "Я не можу опертися поривові, що тягне мене в ряди війська, — каже він до мене, — але ж ви подбаєте про мою жінку і дітей". А які шляхетні в своїй похмурій самітності ці скромні жінки, яких чоловіки пішли з кіньми, і їх стайні стали порожніми і вони змушені в руках зносити до дому збіжжя з поля. А наша аристократична молодь, про яку часами думали, що вона захоплена лише розвагами і грою, вона, згідно зі своїми старими традиціями вірності і честі, захоплена, створила корпус охотників, які своєю кількістю і відвагою перевищив всі сподівання. Я поблагословив цілі сотні тих відважних юнаків щасливий, що хоч на хвилину міг замінити їм відсутніх батьків. Брати мої, я мушу зупинитися, бо моє перо не замовкло би, якби я захотів переповісти тут всі ті героїчні вчинки, яких зворушеними свідками ви і ми були протягом тих восьми днів. Ми не знаємо самі величі душі нашої країни. Терпіння відкриває нам людську душу. Коли старець Симон повідомляє, що Христос має перенести страсті, а душу Його божественної матері перейде меч, він додає рівночасно, що всі ці криваві переслідування будуть для того, "щоб відкрилися багатьох сердець думки". Бельгія в цю саму годину справджує ці натхненні пророцтва. Вся нація, без різниці племен і партій, піднеслася вище всіх особистих справ; всі її надії скеровані до одного ідеалу: батьківщина, її свобода, тріумф її права. Будьте відважні, мої дорогі брати, наше право, ми твердо віримо в це, переможе! По правді кажучи, воно вже тріумфує. Тому, що вся Європа плеще геніальності і рішучості наших вождів, мужності наших військ, гордості нашої нації. Молімося далі, щоб успіх зброї зміцнив моральну перемогу нашого патріотизму. Церкви в наших парафіях не порожніють; на світанку всі є на Службі Божій і багато підходять до причастя; пополудні спільна молитва в родинах; о восьмій годині адорація Св. Сакраменту, спів, Літанії Святим і семипокаянних псалмів, безперервна рецитація молитов в Божому Домі. Публічні процесії; всі ці релігійні маніфестації, що відбуваються спокійно, зі схвильованою, але міцною душею, з серцем змученим, але твердим – достатньо свідчать про вашу одностайну довіру до милосердя Божого. Будьте відважні, мої брати, будьте сталі у вашій вірі, у вашому каяттю, у вашому милосерді. Вище всього поставте чистоту вашої совісти. Найголовніше в першу чергу, не те, що бачить світ, лише те, що є в серці, в тому невидному куточку, куди може лише заглянути погляд божественної справедливості і любові. Християнські матері, ваші сини, покидаючи вас, примирили душі свої з Богом. Підтримуйте їх віру, коли писатимете до них. Поручіть їх ангелу хоронителю. Оживлюйте благочестивих, що залишилися у ваших вогнищах. Як висока не була б вартість наших військ, проникливість наших генералів, сила наших союзників, Бог залишається найвищим суддею історії. Хіба не відчувають наші віруючі душі під час цієї страшної переломної хвилини, яку переходить Європа, що над нами є предвічна влада Того, хто все бачить, все може, але хто рівночасно є батьком, що нас любить. Я шлю вам, мої дорогі брати, вам, нашим комбатантам, вашим вогнищам, вашим настоятелям, вислови моєї зворушеної любові, моєї батьківської гордості й моє єпископське благословення. Святе Серце Ісусове, охорони Бельгію! Амінь." |
|
ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ Періодизація історії людства. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства. Історичні джерела. Відлік... |
Оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле наука, яка займається... Рід — доісторична і ранньоісторична суспільно-організаційна спільнота, стадія еволюції Етносу, до якої належали кровно пов'язані... |
|
Як називається епоха, яка по праву вважається найпрогресивнішим переворотом в історії людства? |
Прайс-лист вартості одного номера за одну добу перебування в санаторії... |
|
Биркович Олександр Іванович, здобувач кафедри історії держави та... Одним із найвизначніших явищ в історії України є національно-визвольна війна українського народу проти колоніального гніту Речі Посполитої... |
І. Основні принципи творення історії у романі Л. Толстого «Війна і мир» 5 Психологізм як художній засіб розкриття внутрішнього світу літературного персонажа 11 |
|
Науково дослідницька робота Велика Вітчизняна війна — найтяжча з воєн. Ніколи нашому народу не загрожував такий небезпечний ворог, який ніс безпрецедентні розорення,... |
ТЕМА І. Перша світова війна і революція (1914 1921 рр.) ПЛАН ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (для студентів ІV курсу історичного факультету) |
|
Уроку: Подорож Скруджа Різдвяної ночі в часі і просторі Ключові поняття : Різдвяне оповідання, життєвий шлях героя, деградація, відродження особистості героя |
Інтернет: безпека чи ні Сьогодні на уроці інформатики ми постараємося вирішити одну дуже важливу проблему, яка стосується одного з найбільш значних досягнень... |