ТАКТИКА

Скачати 3.07 Mb.

Назва	ТАКТИКА
Сторінка	2/16
Дата	06.04.2013
Розмір	3.07 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Військова справа > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16

Глава 2. Основи бойового застосування авіаційних підрозділів і частин
§ 2.1. Основні принципи ведення бойових дій авіаційними підрозділами і частинами
2.1.1. Основні принципи ведення бойових дій авіаційними підрозділами і частинами
Принципи – це основоположні правила, якими необхідно керуватися при ведення бойових дій.

Вивчення досвіду бойових дій авіації в війнах і військових конфліктах показало, що основними принципами ведення бойових дій авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями є:

Постійна висока бойова готовність до виконання бойових завдань.
Зосередження основних зусиль авіації на основних напрямках у вирішальний момент для виконання головних завдань.
Активність, рішучість і раптовість дій.
Безперервність бойових дій.
Економія сил і засобів.
Своєчасний маневр авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями.
Завчасне створення резервів, їхнє вміле використання і своєчасне відновлення.
Тісна взаємодія між родами авіації, а також з об'єднаннями, з'єднаннями інших видів ЗС і родів військ.
Всебічне забезпечення бойових дій.
Централізоване управління авіацією з широким застосуванням автоматизованих систем управління (АСУ) військами і зброєю.
Облік і повне використання морально-психологічних факторів в інтересах виконання поставлених завдань.

Постійна висока боєготовність до ведення бойових дій дозволяє в будь-яких умовах обстановки організовано, в встановлені терміни привести апчз в готовність до ведення бойових дій і успішно виконувати поставлені бойові завдання.

Зосередження основних зусиль авіації на найважливіших напрямках в вирішальний момент для виконання основних завдань (принципи цілеспрямованості та масованості) дозволяє досягати переваги над супротивником, ставити його в невигідні умови, успішно виконувати поставлені завдань.

При виконанні бойових завдань авіація повинна діяти з граничною активністю, рішучістю і раптовістю для противника. Активність і рішучість дій авіації (принцип наступальності) досягається:

постійним прагненням командирів і усього льотного складу захопити і утримати ініціативу в повітрі в будь-яких умовах обстановки, нав'язати супротивнику свою волю, діяти зухвало, сміло, енергійно з граничною наполегливістю і завзяттям;
упередженням супротивника, в застосуванні зброї і нанесенні ударів, готовністю до кінця виконати бойове завдання в будь-яких умовах обстановки.

Нерішучість і пасивність ведуть до поразки.

Раптовість дій (принцип раптовості) полягає в нанесенні авіаційних ударів в той момент і в тому місці, коли, і де супротивник їх не очікує або не встигає прийняти заходи для їхнього відбиття і захисту своїх військ.

До раптовості буде прагнути і супротивник, тому необхідні висока пильність, постійна готовність до зриву і відбиттю його раптових дій.

Безперервність бойових дій означає готовність авіації вести бойові дії удень і вночі, в будь-який час року та доби і в будь-яких метеоумовах.

Економія сил і засобів авіації (принцип економії) полягає в витрачанні їх суворо у відповідності до потреб для вирішення бойових завдань з заданими результатами.

Маневр авіаційними підрозділами, частинами і з'єднаннями (принцип маневреності) здійснюється з метою створення необхідного угруповання авіації, виводу її з-під ударів супротивника доцільного використання при виконанні поставлених завдань або тих які знову виникли.

Маневр виконується перебазуванням апчз на інші напрямки (в нові райони) з використанням аеродромів маневру.

Успішне досягнення мети бойових дій можливо лише спільними зусиллями всіх родів авіації і родів військ (сил) інших видів Збройних Сил.

Тісна взаємодія між з'єднаннями і частинами організовується командирами всіх ступенів і підтримується під час усього бою (операції).

Всебічне забезпечення бойових дій апчз має метою створити їм сприятливі умови для виконання бойових завдань з високою ефективністю і мінімальними втратами.

Централізоване управління (принцип єдності управління) полягає в зосередженні управління підлеглими частинами і підрозділами в руках одного командира з'єднання (частини).

Так, наприклад, в роки ВВВ створення однорідних авіаційних з'єднань дозволило жорстоко централізувати управління авіацією в масштабі фронту.

Всебічний облік і використання морально-психологічного фактору - важливі умова успішних бойових дій авіації. Вони досягаються:

глибоким знанням морально-психологічного стану особистого складу;
вихованням у льотного складу високого бойового духу;
постійним вивченням морально-психологічних якостей супротивника, передусім льотного складу, виявленням його сильних і слабких сторін.

Аналіз основних принципів ведення бойових дій апчз показує, що грамотне використання дозволяє виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.
2.1.2. Основні форми бойового застосування авіації Повітряних Сил
Форми застосування авіації Повітряних Сил зумовлюються необхідністю ефективного виконання покладених на них завдань та їх специфікою.

В залежності від масштабу бойових дій, особливостей родів авіації, які в них застосовуються, а також характеру завдань, що виконуються, основними формами бойового застосування авіації Повітряних Сил є:

авіаційні удари;
повітряні бої;
повітряні битви;
спеціальні бойові польоти;
бойові дії.

Авіаційний удар – організований вплив авіації на противника для ураження його наземних (морських) об’єктів із застосуванням авіаційних засобів ураження (АЗУ).

В залежності від складу сил, які залучаються для виконання авіаційного удару, він може бути поодиноким, груповим і масованим.

Поодинокий авіаційний удар завдається окремим ЛА, який атакує ціль з одного або декількох заходів. Він закінчується виходом від цілі після виконання останньої атаки.

Груповий авіаційний удар завдає авіаційне з’єднання, частина (підрозділ) для ураження одного або кількох об’єктів противника в обмеженому районі в короткий термін.

Масований авіаційний удар завдається угрупованням авіації Повітряних Сил звичайно по кількох об’єктах, а іноді і по одному важливому об’єкту у визначеному районі.

Кожна з частин (підрозділів), які приймають участь в авіаційному ударі, може прямувати до цілі по одному або відмінним маршрутам і здійснювати удар з різних напрямків і висот.

Авіаційні удари застосовують апчз БА, ША, а також ВА, РА, ВТА, АА при діях по наземним (морським) цілям.

Повітряний бій – озброєна протидія в повітрі поодиноких літаків (вертольотів), підрозділів авіації з метою знищення повітряного противника, відбиття його атак, примушення до відмови від виконання поставленого завдання.

Повітряні бої у залежності від умов проведення поділяються:

за складом сил, які приймають в них участь (поодинокий – ведеться поодиноким літаком, вертольотом з поодиноким літаком або групою літаків (вертольотів); груповий – ведеться групою літаків (вертольотів) з поодиноким літаком або групою літаків (вертольотів) противника);
за висотами, на яких вони ведуться (на малих, середніх, великих або у стратосфері);
за часом доби (денні, нічні);
за умовами погоди (у ПМУ, СМУ).

Повітряні бої, крім того, можуть бути наступальними та оборонними.

Повітряна битва – сукупність організованих і взаємопов’язаних повітряних боїв авіації, що здійснюються за єдиним замислом при централізованому управлінні у визначеному районі повітряного простору з метою знищення авіації противника в повітрі та примушення його до відмови від виконання поставленого завдання.

Спеціальний бойовий політ – це дії авіації щодо виконання бойових завдань, непов’язаних із застосуванням засобів ураження. Спеціальний бойовий політ виконується для ведення повітряної розвідки, десантування, перевезення військ і вантажів, виконання завдань управління, встановлення радіоелектронних перешкод, виконання пошуково-рятувальних робіт і для інших завдань. Спеціальні бойові польоти можуть бути масованими, груповими і поодинокими.

Основною формою застосування авіації Повітряних Сил є бойові дії.

Бойові дії – основна форма оперативного застосування авіації ПС при спільному виконанні завдань з іншими видами ЗС України.

У бойових діях авіаційні з’єднання (частини) у взаємодії з ЗРВ виконують поставлені перед ними бойові завдання нанесенням авіаційних ударів, веденням протиповітряних (повітряних) битв (боїв) та здійсненням спеціальних бойових польотів.
2.1.3. Способи бойових дій і бойові порядки авіаційних частин та підрозділів
Авіаційні підрозділи, частини і з'єднання при виконанні бойових завдань застосовують різноманітні способи бойових дій.

Спосіб бойових дій – це порядок застосування сил та засобів при виконанні бойового завдання.

Способи бойових дій які застосовують авіаційні підрозділи і частини визначають порядок введення їх в дію або заняття ними положення перед нанесенням удару, що забезпечує своєчасну і найбільш ефективне ураження наземної (морської) або повітряної цілі.

Кожний спосіб бойових дій залежить від:

умов обстановки;
бойових можливостей апчз;
характеру дій противника.

Кожному способу притаманні свої особливості організації і виконання бойових завдань.

Спосіб бойових дій містить один або декілька основних прийомів дій. До них відносяться:

- в залежності від направлення (місця) прикладення зусиль:

зосереджені дії;
розосередженні дії (розосередженні польоти) за часом і в просторі.

Наприклад: удари по одному або декільком об'єктам;

- в залежності від розподілу зусиль за часом:

одночасні дії, одночасне введення в бій‚ одночасні спеціальні бойові польоти;
послідовні дії, послідовне введення в бій, послідовні спеціальні бойові польоти;

- в залежності від повноти інформації про об'єкти дій:

дії по заздалегідь заданим об'єктам;
дії по виявленим в ході бойових дій об'єктам;
дії по самостійно знайденим об'єктам;

- в залежності від терміновості дій:

дії за планом (в встановлений час);
дії за викликом;
дії негайно по готовності;

- в залежності від вихідного положення сил:

дії з положення чергування на землі (аеродромі, майданчику);
дії з положення чергування в повітрі;
дії з засад на землі і в повітрі;

- в залежності від кількості сил‚ що беруть участь:

дії всім складом;
дії частиною сил.

Так‚ наприклад‚ основним способом бойових дій підрозділів і частин бомбардувальників Су-24 є наступний: одночасний удар всім складом або більшою частиною сил по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час.

Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав‚ що велику питому вагу займали послідовні удари підрозділів штурмовиків по знов виявленим наземним цілям та за викликом в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою.

Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій екіпажі, підрозділи і частини шикуються в повітрі в певний бойовий порядок.

Бойовий порядок – це взаємне розташування частин‚ підрозділів‚ літаків /вертольотів/ в повітрі для спільного виконання бойового польоту.

Бойовий політ – це політ на виконання бойового завдання.

Бойовий порядок визначається командиром.

Частини і підрозділи різноманітних родів авіації при спільному виконанні бойового польоту діють в загальному бойовому порядку.

Бойовий порядок повинен відповідати задуму дій, які мають відбутися і забезпечувати:

повне використання бойових можливостей окремих літаків і апчз;
тактичну (вогневу) взаємодію;
успішне подолання ППО супротивника;
найкращі умови для пошуку цілі, виходу на майданчики десантування, спостереження за повітряним простором;
свободу маневру та застосування засобів ураження;
зручність та безперервність управління;
безпеку літаків (вертольотів) від зіткнення в повітрі з наземними перешкодами‚ а також від ураження своїми боєприпасами.

Бойовий порядок апчз може включати групи різноманітного тактичного призначення.

До них відносяться:

основна /ударна, десантна, транспортна або інші/група;
групи забезпечення,
резерв.

Кількість‚ склад і місце цих груп в бойовому порядку визначається в залежності від бойового завдання і умов його виконання‚ а також етапу бойового польоту.

Основна група призначена для виконання головного завдання. Вона складає основу бойового порядку.

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій основної групи. До них відносяться групи:

дорозвідки;
радіоелектронної боротьби;
знищення наземних засобів ППО;
прикриття від атак винищувачів (бойових вертольотів) супротивника;
демонстраційні та відволікаючі;
пошуку та позначення (освітлення) цілей;
наведення ударних (десантних‚транспортних) груп;
та інші.

Резерв призначений для вирішення завдань, які раптово виникають або для нарощування зусиль основної групи.

Так, наприклад, в ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан при нанесенні ударів по цілям з заданими координатами‚ як правило, виділялися такі групи тактичного призначення:

дорозвідки і позначення цілей (2 Ми-8 МТ);
придушення засобів ППО (2-4 Су-17 МЗР, МиГ-27);
ударна (4-6 Су-25);
контролю результатів удару (2 Су-17 М3Р, 2 Ми-8МТ);
пошуково-рятувального забезпечення (2 Ми-8 МТ).

Бойовий порядок міг включати також демонстраційну (відволікаючу) групу та групу нарощування зусиль (резерв).

В окремих випадках група придушення ППО не виділялася тоді її завдання вирішували спеціально призначені екіпажі ударної групи.

Група дорозвідки і позначення цілі по характерним орієнтирам і демаскуючим ознакам (русла річок, пішохідні тропи, опорні пункти з ходами сполучення, позиції вогневих засобів та ін.) виявляла і розпізнавала ціль. Пошук цілі здійснювався на висотах 600-800 м.

По досвіду дій на позначення і розпізнавання цілі витрачалося 3-5 хв. Найбільш ефективними для позначення цілі були бомби САБ-100 і САБ-250, дим і смолоскип яких було видно з дальності 10-15 км з середніх висот і з 4-6 км - з малих, час горіння САБ складає 6-9 хв.

Через 1-2 хв., після позначення цілі по виявленим вогневим позиціям і районам де передбачувалося розміщення засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Атака, як правило‚ виконувалася з ходу з пікірування поодинокими літаками або парами з різноманітних напрямків. Дистанція між літаками (парами) - 2-3 км‚ що дозволяло підтримувати зоровий зв'язок‚ здійснювати взаємне вогневе прикриття. Всі екіпажі вели розвідку на предмет розкриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи. В залежності від обставин група придушення ППО виконувала повторну атаку з протилежного напрямку або набирала висоту 4-5 км над ціллю і знаходилась в готовності до придушенню знов виявлених засобів ППО.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв., після відходу попередньої групи. Атака цілі виконувалася з ходу зі скиданням бомб на виводі з пікірування. По можливості атака виконувалась з різних напрямків поодинокими літаками або парами. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які виключали можливість потрапляння літака в зону розльоту осколків від бомб‚ ракет та снарядів літаків ,що летять попереду (3-6 км в залежності від типу боєприпасів).

Основними параметрами бойового порядку є: інтервал, дистанція, перевищення або приниження.

Інтервал – це відстань між літаками або групами літаків по фронту.

Дистанція – це відстань між літаками або групами літаків в глибину.

Перевищення або приниження-це відстань між літаками по вертикалі (табл.).

Таблиця

Бойовий порядок груп тактичного призначення в залежності від дистанцій‚ інтервалів та перевищень (принижень) між літаками (вертольотами) підрозділами і частинами‚ які в них входять може бути наступних видів:

зімкнутий;
розімкнутий;
розосереджений.

В зімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) і підрозділи слідують один відносно іншого на мінімальних за умовам безпеки польоту дистанціях‚ інтервалах‚ перевищеннях або приниженнях.

В розімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) підрозділи та частини слідують один відносно одного на збільшених дистанціях і інтервалах на візуальній або видимості за приладами.

В розосередженому бойовому порядку літаки (вертольоти)‚підрозділи, частини слідують один відносно одного поза візуальною або видимістю за приладами.

При польоті в зімкнутому бойовому порядку досягається висока щільність удару‚ скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира але ускладнюється маневр та пілотування літака (вертольота) і збільшується небезпека одночасного ураження декількох літаків (груп) однією ракетою зі звичайним зарядом.

При польоті в розімкнутому бойовому порядку полегшується пілотування, маневр, спостереження за повітряним супротивником та пошук цілі‚ забезпечується одночасна атака цілі з індивідуальним прицілюванням кожного льотчика‚ виключається можливість одночасного ураження сусідніх літаків (підрозділів) однією зенітною ракетою.

Формами бойових порядків можуть бути “колона”, ”клин”, ”пеленг”, ”фронт”, ”змійка” та ін.

Вид і форма бойового порядку можуть бути змінені командиром в польоті в залежності від обставин. Можливі зміни бойового порядку повинні передбачатися‚ як правило‚ до вильоту.

Таким чином, правильно вибраний спосіб бойових дій і правильно застосований при цьому способі бойовий порядок дозволяють успішно виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.
2.1.4. Поняття про бойову могутність авіаційних підрозділів і частин
При прийняті рішення на бойові дії виникає необхідність порівняти можливості своєї частини з можливостями противника, або визначити їх бойові можливості. Тому треба знати такі поняття , як : бойова могутність та показники бойових можливостей.

Знання бойової могутності та показників бойових можливостей дозволяють прогнозувати можливий результат виконання бойового завдання в часі і просторі, а також допомагає командирам обґрунтовано ставити завдання на кожний виліт і тим самим підвищувати ефективність бойових дії.

Бойова могутність апч – це категорія, що виражає їх стан і потенційну здатність виконувати поставлені перед ними бойові завдання під час ведення бойових дій. Головні складові бойової могутності:

кількісний і якісний стан особового складу, авіаційної техніки і озброєння;
морально-психологічний стан особового складу;
ступінь бойової готовності апч.

Бойова могутність апч складається з можливостей окремих бойових одиниць. Під бойовою одиницею розуміється авіаційний комплекс: екіпаж–літак–озброєння–обладнання. Кожна бойова одиниця має багато різних можливостей: вогневих, маневрених, десантних і т.п. Тому при плануванні бойових дій та оцінці співвідношення сил по авіації необхідно об’єктивно виразити і порівняти різного роду якісні та кількісні характеристики бойових одиниць через будь-який один показник, зручний для математичних розрахунків і застосування на ПЕОМ. Тоді суб’єктивні поняття “краще” та “гірше” будуть замінені об’єктивною характеристикою, що дозволяє виконувати оперативно – тактичні розрахунки та вибирати на їх підставі оптимальний варіант дій.

Такою універсальною кількісною мірою можливостей будь-яких бойових одиниць є бойовий потенціал кожної одиниці.

Бойовий потенціал авіаційного комплексу характеризує можливості однієї бойової одиниці в ході бойового польоту досягати максимального результату у визначених умовах.

Основні компоненти бойового потенціалу:

професійні та морально-бойові якості екіпажу;
ЛТД та вогневі (розвідні, десантні, завадові) характеристики літаків;
бойовий цикл і норма бойового напруження;
якість забезпечення бойових дій;
якість управління.

Під час розрахунків частіше, ніж сам бойовий потенціал, застосовується його вираження у загальному вигляді, тобто коефіцієнт бойового потенціалу.

Коефіцієнт бойового потенціалу – це число, що показує у скільки разів більше(менше) вражається об’єктів, що приходяться на одну нашу втрату, конкретним типом літака в порівнянні з еталоном.

Кбп = БП1 / БПет,

де БП1 – бойовий потенціал досліджуваного авіакомплексу;

Бпет – бойовий потенціал еталонного авіакомплексу.

Якщо за еталон прийняти авіакомплекс МіГ-23 то коефіцієнт бойового потенціалу буде складати:

Тип літака	Харіер	Ягуар	МіГ-21біс	F-4Е F-18	МіГ-23	МіГ-29	F-15А	Су-27
Кбп	0.2	0.35	0.7	0.95	1	1.8	2.4	2.7

Варто мати на увазі, що той самий авіакомплекс при виконанні різних завдань має різни коефіцієнти бойового потенціалу. Так Кбп літака F-15А, при діях по повітряним цілям складає - 2.4, а по наземним – 1.4.

Знання коефіцієнту бойового потенціалу (Кбп) дозволяє визначити бойову могутність апч, що мають N бойових одиниць.

БМапч = N Кбп
2.1.5. Бойові можливості апч та їх основні показники
Бойові можливості – це кількісні показники, що характеризують максимально очікуваний результат дій при виконанні певного бойового завдання апч, наявною бойовою могутністю, за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

Бойові можливості характеризуються рядом показників, основними з яких є:

рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу;
тимчасові показники;
просторові показники;
імовірнісні показники.

Рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу є одним з основних факторів, що впливає на боєздатність апч, тому ще в мирних умовах у процесі бойової підготовки закладаються ці якості.

Тимчасові показники характеризують можливості виконання бойового завдання у часі. До них відносяться:

час вильоту з різних ступенів готовності до польоту;
час підготовки до повторного вильоту;
тривалість чергування літаків (груп) в повітрі;
час виконання бойового завдання і бойова напруженість(кількість вильотів за добу на екіпаж, чи літак).

Час вильоту з різних ступенів готовності до польоту складає від декількох хвилин (10-15) до декількох годин.

Час підготовки до повторного вильоту залежить від організації підготовки, кількості фахівців та варіанту спорядження літака (так для Су-25 він складає від 40 хвилин до 140 хвилин).

Тривалість чергування літаків (груп) в повітрі залежить від варіанту заправки літака пальним, варіанту бойової зарядки та висоти польоту в зоні чергування.

Час виконання бойового завдання залежить від віддалення аеродрому базування від цілі, характеру цілі.

Бойова напруженість залежить від різних факторів і для літаків тактичної авіації складає 4-6 вильотів за добу.

Просторові показники характеризують повітряний простір у якому частина (підрозділ) може виконувати бойові завдання. До них відносяться:

тактичний радіус – Rтакт (км);
глибина бойових дій – Dбд (км).

Тактичний радіус Rтакт –це максимальна відстань від аеродрому злету до району бойових дій при умовах повернення на аеродром при заданому варіанті бойової зарядки і профілю польоту з мінімально безпечним залишком пального.

Глибина бойових дій Dбд – це максимальна відстань від лінії бойового зіткнення з противником до району бойових дій. Ці поняття пов’язані між собою.

Dбд (км)= Rтакт – L , де L – глибина базування. Для Су-24М на малих висотах вона складає 400-500 км , а зі змінним профілем до 850 км.

Ймовірнісні показники (показники результатів бойових дій) кількісно характеризують очікуваний результат виконання бойового завдання в цілому і на окремих етапах.

Показники результатів бойових дій залежать від таких випадкових факторів як:

стану сил і засобів противника;
стану своїх сил та ряду інших.

Тому ці показники розглядаються як імовірнісні, це:

ймовірність виконання бойового завдання;
математичне очікування числа знищених, чи збережених об’єктів.

Кожний з цих узагальнених показників визначається частковими, такими як:

потрібний наряд літаків для ураження заданої цілі з заданої імовірністю;
ймовірність подолання ППО противника;
ймовірність виходу на ціль;
ймовірність враження цілі та ін.

Так, наприклад, розрахунки показують, що потрібний наряд вертольотів Мі-24В, який необхідний для знищення групових цілей складає:

Об’єкт дії (кількість одиниць броньованої техніки)	Знищується кількість одиниць броньованої техніки	4 ПТКР х 128 НАР		8 ПТКР х 64 НАР
Об’єкт дії (кількість одиниць броньованої техніки)	Знищується кількість одиниць броньованої техніки	Полігонний наряд вертольотів	Полігонний наряд з врахуванням забезпечення	Полігонний наряд вертольотів	Полігонний наряд з врахуванням забезпечення
Ротний опорний пункт Танкова рота в бойовому (передбойовому) порядку	10 9	10 5	13 7	7 3	9 4

Таким чином, знання бойових можливостей апч, їх показників дозволяє оптимізувати процес вироблення рішення на бойові дії та проводити оперативно-тактичні розрахунки по найбільш вигідному розподілу сил і засобів при виконанні бойового завдання.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16

Схожі:

ПЛАН-КОНСПЕКТ ТЕМА № Тактика дій при гасінні пожеж на енергетичних підприємствах і в приміщеннях з електроустановками	ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення занять з тактичної підготовки з особовим складом 4-го караулу СДПЧ-1 ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Тактика дій при ліквідації НС ( НП: пожеж в лісах, степах, збирання врожаю, допомоги людям на воді.)
ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення заняття з тактичної підготовки з начальницьким... ТЕМА №2 Тактика ведення бойових дій підрозділів на об'єктах з наявністю радіоактивних речовин (гасіння пожеж та ліквідація наслідків...	Перелік запитань Хвора С. поступила в стаціонар в тяжкому стані, скарги на повторну блювоту, пронос без покликів, наростаючу слабість,судоми в гомілкових...
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ТАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ Слідча тактика, як розділ криміналістики, вивчає основні напрямки і способи найбільш ефективного виявлення, переробки і використання...	ПЛАН-КОНСПЕКТ на проведення занять з пожежно-тактичної підготовки... ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Тактика дій при гасінні пожеж на об’єктах з масовим перебуванням людей (лікарнях, будинках культури, школах, будинках...
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з начальницьким складом СДПЧ-3 з цивільної оборони ТЕМА: Тактика дій у випадку загрози хімічного зараження. Захист особового складу від зараження збудниками інфекційних хвороб в умовах...	ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з психологічної підготовки з... ЛІТЕРАТУРА: Котик М. А. Психологія та безпека. Таллін, 1987. Китаев-Смик Л. А. Психологічні стреси. М., 1983. Пожежна тактика / Під...
С.І. Черніков майор вн служби ЛІТЕРАТУРА: “БСПО”, “Довідник керівника гасіння пожежі” 1987р. П. П. Клюс, “Пожежна тактика” К. Ф. Кімстач, наказ МВС України №657...	Гасіння пожеж у навчальних закладах ЛІТЕРАТУРА: “Тимчасовий статут дій у НС”, “Довідник керівника гасіння пожежі” 1987р. П. П. Клюс, “Пожежна тактика” К. Ф. Кімстач,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання