Сценарій
літературно-музичної композиції
«Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
рабою німецьких катів»
Підготувала
вчитель вищої категорії
ЗНЗ №63 м.Києва Маринич О.Б.
1 ведучий
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
А сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
2 ведучий (Слайд 1)
27 міліонам загиблих, які не повернулися з кровавих ланів війни, присвячується
3 ведучий
Славним ветеранам Великої Вітчизняної, котрі вистояли, перемогли, подарували світу життя та щастя, присвячується.
4 ведучий
Поколінню, яке тільки починає свій шлях дорогами Батьківщини, нам, що нині живуть, присвячується.
Звучить вальс (трек 1). На сцені кружляють пари. Раптом музика переривається. Танцюючі пари завмирают. Диктор повідомляє про напад фашистскої Германії . (Слайд 2) Звучить фонограма голосу Левітана (трек 2).
1 ведучий
(на фоні пісні «Священная война» , трек 3)
Закривавлений чобіт чужинця
На землю Вітчизни ступив,—
Серця наші сповнив по вінця
Священний і праведний гнів,
Бо дух вільнолюбний вкраїнця
Не стерпить наруги катів.
4 ведучий
Сильніше гриміте, гармати,
І, полум'я, ринь із рушниць!
На бій! Ворогам не зламати
Народу вкраїнського міць —
Під нашим мечем супостати
Впадуть, обезглавлені, ниць.
3 ведучий
За смерть ми їм смертю відплатим
І кров'ю відплатим за кров.
Вмирай, хто загарбником клятим
У наші оселі прийшов,
Хто думає паном і катом
Над нами владичити знов!
2 ведучий (Слайд 3)
Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
1 учень.
Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп'яте
Сини на пару піднялись.
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
1 ведучий (Слайд 4)
На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1941р. по 28 жовтня 1944р. Більш ніж у 100 населених пунктах України точилися особливо запеклі бої. У боях на нашій території взяло участь 54 армії збройних сил СРСР. По всій території України точилися кровопролитні бої. Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі, Протягом січня в Україні було проведено радянськими військами 13 наступальних та 2 оборонні операції. Великі бої точилися за кожний дім. Війна не припинялася ні на годину.
2 учень (Слайд 5, на фоні пісні «Темная ночь» (трек 4) хлопчик у військовій формі читає лист з фронту)
«Здравствуйте, дорогі мої Ніно і Миколко! Шлю вам великий бойовий привіт, міцно цілую і обнімаю вас!
Дорога Ніно!
Десятого я прибув у свою частину, яка знаходиться на передній лінії фронту. Сьогодні весь день іде мокрий сніг, а це означає зайву і важку роботу для нас, бо вночі стоятимемо на колінах, треба викидати сніг з окопу, вдень не можна – ворог за сімдесят метрів від нас… Про тебе з малим синочком я думаю весь час, та листа не ждіть, не завжди є можливість їх писати. Але ви пишіть частіше – листи зігрівають у холодній, сирій траншеї. До побачення, мої дорогі!»
4 ведучий (Слайд 6)
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму. А ще слід додати мільйони інвалідів, вдів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі. Вони вмирали за Батьківщину у смертельному вирі боїв. У партизанських нерівних сутичках із карателями. У катівнях гестапо. У рідних хатах, охоплених вогнем. У ріках і морях. Ми не все знаємо про них. Ще не всіх названо поіменно.
3 ведучий
Сьогодні ми звертаємось до історії, щоб зачерпнути сил із джерел стійкості та нескореності.. Україна протягом 1941-1945рр. направила до Збройних Сил СРСР 7млн. чоловік, кожен другий з яких загинув. Воїни-українці з честю виконали свій військовий обов’язок перед рідними й близькими, зробили вагомий внесок у звільнення європейських народів від фашизму.
2 ведучий
У роки війни багато наших воїнів уславили свої імена безсмертними подвигами. За роки війни українські воїни одержали 2, 5 млн. орденів та медалей за хоробрість і відвагу, 2072 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу, 32 –двічі Героя Радянського Союзу, Івану Кожедубу - тричі.
1 ведучий (Слайд 7)
22 червня 1941 року назавжди залишиться в історії нашого міста. Днем великої туги, бо на довгі чотири роки світ забуде про спокій і мирне життя. Днем великого жалю, бо нашому місту випало першим від імені всього Радянського Союзу прийняти на себе удар фашистів. Днем великої скорботи, що й до сьогодні відлунує в нашій пам’яті смутком і розпачем тужливої скрипки Бабиного Яру, де було страчено понад 150 тисяч людей різних національностей.
(Слайд 8)
Але цей день став і днем великої гордості. За наших простих людей-трударів, що взяли в руки зброю і пішли на фронт. Без розмов і нарікань. За наших чоловіків, що вийшли захищати рідну хату. За наших жінок, що своїм чеканням рятували і підтримували. За наш народ, що не здався і вистояв.
3 учень (Слайд 9)
В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розтрощимо в пень ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
До бою звелась богатирська дружина
Слов”янських народів-братів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
Іде по шляху перемог Батьківщина
Під прапором вільних синів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою німецьких катів.
4 ведучий (Слайд 10)
Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про іхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.
4 учень (коментарі до слайд шоу на фоні пісні «22 июня», трек 5).
Слайд 11 Мирний довоєнний Київ. Андріївська церква,
Слайд 12 бульвар Шевченка,
Слайд 13 будинок Верховної Ради.
Слайд 14 І раптом на улюблені вулиці нашого рідного міста нахабно та самовпевнено входять німецькі війська.
Слайд 15 Вони зайняли наші установи, повісили на будинках свої прапори.
Слайд 16 Впізнаєте? Це червоний корпус Університету ім. Шевченка.
Слайд 17 Фашисти намагалися ввести свої закони.
Слайд 18 Карали за найменші порушення своїх указів. В цих оголошеннях говориться про розстріл 400 чоловіків в одному випадку та сотні людей в іншому за факти саботажу.
Слайд 19 А це оголошення від 29 вересня 1941 року про збір євреїв на розі вулиць Мельникова та Дехтярівської. Сумнозвісний Бабин Яр.
Слайд 20 Майже 150 тисяч чоловік мирного населення було розстріляно тут протягом короткого часу. На цій фотографії ми бачимо захоронення жертв Бабиного Яру.
Слайд 21 А це в’язні Сирецького концтабору. Десятки тисяч військовополонених знайшли тут свій останній притулок.
Слайд 22 На цих фотографіях ми бачимо центр нашого міста-красеня після пожежі 1941року.
Слайд 23 Фашисти думали, що їм вдасться зламати киян.
Слайд 24 Ось подивіться, які вони задоволені та самовпевнені біля Аскольдової могили. Вони відчували себе переможцями.
Слайд 25 А ось чим закінчилась для багатьох із них окупація Києва. Це німецьке кладовище на Дніпровських кручах біля тієї ж Аскольдової могили. Хто до нас з мечем прийде - від меча й загине.
Слайд 26 6 листопада 1943 року Київ був звільнений радянськими військами.
Слайд 27 Зруйноване місто почало відбудовуватись. На цій фотографії ми бачимо, як населення розбирає завали в серці Києва – на Хрещатику.
Слайд 28 Київ – вільний. Він дихає на повні груди, але все це ще попереду. Про операцію звільнення Києва від німецько-фашистських загарбників ми ще розкажем вам більш детально.
3 ведучий (Слайд 29)
Операція із захисту Києва – одна з найтриваліших у Великій Вітчизняній війні. Фашистська окупація Києва тривала довгих 778 днів. Протягом вересня—листопада розгорнулась гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила радянським військам завдання захопити невеликий плацдарм у районі с. Букрина на правому березі Дніпра.
(Слайд 30)
Двічі війська Воронезького фронту (з 20 жовтня — 1-й Український) під командуванням генерала М.Ватутіна здійснювали спробу прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів. Командування фронту перекинуло війська на північ від Києва, під с. Лютіж.
5 учень (Слайд 31)
Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядати.
Тихо, вітри і люди,
Тихо вітри і люди.
Син її - той солдат.
Нам тих розлук не забути ,
Мир нам повік врятувати.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат
1 ведучий (Слайд 32, на фоні пісні «Эх, дороги», трек 6).
На напрямі головного удару було зосереджено понад 2000 гармат і 500 установок реактивної артилерії («катюш»). З листопада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 26-ї річниці Жовтневої революції. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці під час нічних наступів танки в бойових порядках ішли з увімкнутими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2438 присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
6 учень
Згадую рік сорок третій,
Юність солдатську свою,
Що пронеслась на лафеті
В смертнім, кривавім бою.
Бачу Славутича кручі,
Мінами зритий плацдарм,
В лозах окопи сипучі...
Чую могутній удар
Хвилі, що гупає глухо
В берег невпинно, щомить...
Глухнуть від вибухів вуха,
Серце в напрузі щемить.
Чую, як гнівом клекоче
Грізний слов'янський потік
.
3 ведучий (Слайд 33)
Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, і розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були надзвичайно важкі й кровопролитні, деякі місцевості переходили з рук в руки по кілька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони осіб, 4200 танків та САУ, більше 4000 літаків.
4 ведучий
В ході звільнення України радянські війська здійснили 35 наступальних операцій. У результаті Корсунь-Шевченківської операції 24 січня—17 лютого 1944 року було оточено 10 дивізій противника.
(Слайд 34)
Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, яких простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
2 ведучий
Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.
3 ведучий (Слайд 35)
На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників,
(Слайд 36)
2,4 млн працездатних громадян примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини. На цих листівках розповідається про чудові умови, які чекають там на українців, але насправді…
7 учень (Слайд 37, дівчинка в старому одязі читає лист)
12 березня1943 року. Ліозно
Дорогий, добрий татусю!
Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.
Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...
Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.
... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.
Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.
Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...
Твоя доня
1 ведучий (Слайд 38, на фоні пісні «Степом, степом», трек 7).
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
8 учень (Слайд 39, учні 8, 9, 10 виходять на сцену разом, у руках тримають запалені свічки)
До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
9 учень
Перед трагічною хвилиною мовчання
словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.
Хвилина мовчання.
10 учень
У тиші урочистій до Пам'яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покорив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаємо своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.
4 ведучий (Слайд 40)
Минають роки, відлітають у вічність. Минуло стільки років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя. Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: „Ніхто не забутий, ніщо не забуто”.
11учень
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
2 ведучий (Слайд 41)
Діти, ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам’ятники, обеліски. Завжди вклоніться пам’яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам’ятайте про героїв, які живуть разом із нами.
12 учень (учениця з квітами в руках)
Я покладу вінок червоний
До обеліска мужніх воїнів,
Які життя своє віддали
За те, щоб ми війни не знали.
Були, як всі вони, всі смертні,
Але вони, вони безсмертні,
Безсмертні подвигом великим,
Що пролетів над всеньким світом.
Ми не забудем вас ніколи,
Ми пам’ятатимем вас всіх.
...Я покладу вінок червоний
І він осяє обеліск.
Вокальний ансамбль виконує пісню «Журавлі» (Слайд 42)
3 ведучий (Слайд 43)
Наш обов’язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про усіх, хто кував перемогу і загинув.
Ми хочемо без воїн жити.
Хай буде мир на всій землі!
2 ведучий (Слайд 44)
Мир – це квіти у сонячних росах.
Мир – це радість малих і дорослих.
1 ведучий
Мир – це усмішка в очах матусі.
Мир – це лани золотаво-русі.
3 ведучий
Мир – це потоки весняні сині.
Мир – це дружній танок при гостині.
4 ведучий
Мир – це все, що у світі найкраще,
Не забувайте цього нізащо!
13 учень (Слайд 45)
Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
14 учень
Хай ці квіти весняні чудові
Подарують вам подих краси,
Щоб жилося у щасті й любові,
Благ усіх вам з роси і води!
Всю доброту, яка існує в світі,
Всю радість, що живе серед людей,
Найкращі всі, що до вподоби, квіти
Даруєм вам у цей святковий день.
Учні дарують квіти ветеранам в залі.
Всі учасники концерту виходять на сцену і виконують пісню «Солнечный круг» (трек 8).
Ветерани та гості свята розходяться під пісню «Не стареют душой ветераны» (трек 9).
|