М. Кропив'янського скидали у непам'ять, щоб їхнє міс­це зайняв Щорс. З ньо­го зробили полум'яного комуніста, хоч він ніколи таким не був. І походив він не з

«і #8(14) травень 2007 р. М. Кропив'янського - скидали у непам'ять, щоб їхнє міс­це зайняв Щорс. З ньо­го зробили полум'яного комуніста, хоч він ніколи таким не був. І походив він не з бідної родини. І не був атеїстом, адже за­кінчив духовне училище та семінарію. Йому при­писали визволення міст, у яких він ніколи не бував. Не керував він і штурмом Києва, бо й штурму не було. Вже й сам Довженко помітив, що люди, які ділилися спогадами про Щорса, щедро прикрашали їх власни­ми вигадками. „Написавши сценарій, я прочитав його двом моїм консультантам... І ось один із них каже: „Я все згадую і все думаю - ось так воно точно було". Дру­гий товариш підтверджує цю думку. А я повинен сказа­ти, що абсолютно жодного епізоду точного немає. Я все видумав". Тиберій ШПАК Щорс ЯКОГО НЕ БУЛО А все почалося з репліки Сталіна на врученні Довжен­кові ордена Леніна: „За ним долг - украинский Чапаев". А потім поцікавився: „Щорса вы знаєте?" Довженко від­повів ствердно, додавши, що вони із Щорсом земляки. Так виглядала легенда, розтиражована комуністичною пресою 5 березня 1935 р. Нині таке питання Сталіна звучить дивно, бо ні од­ного більшовицького командира не прославили так в Україні, як Щорса. У кожному місті була, та й у біль­шості дотепер є вулиця його імені, два міста носять його ім'я, до цього додаймо десятки колгоспів і пам'ятників. Йому присвячено безліч книг і статей, а ще — п'єси й опера, пісні та, зрештою, і фільм Довженка. У школах діти дізнавалися, що тільки завдяки „ле­гендарному начдиву" Україна звільнилася від німець­ких загарбників. Коли ж Сталін призначив Щорса „українським Чапа-євим", це всіх неабияк ошелешило. Ніхто не відав яки­хось особливих заслуг за Щорсом. Знали його тільки як командира Богунського полку, а начальником дивізії він був дуже короткий час. Ніхто про нього не писав у захоплених тонах, а в дослідженнях з історії „громадян­ської" війни до 1935 р. ніхто його взагалі не згадував. Його прізвища навіть нема в Большой Советской Знци-клопедии 1933 р. Але сталінська репліка усе змінила. Запопадливі міфотворці почали нашвидкуруч ліпити образ героя. У першому виданні монографії С. Рабиновича 1933 р. не було згадки про Щорса, а вже у другому (1935 р.) бравий Щорс героїчно воюєзденікінцями. Фантазуючи нову версію, автори не звернули уваги, що Щорс на ту пору вже був неживий. колаж: ЮрКОХ Розчищаючи для Щорса його міфічне кар'єрне зрос­тання, справжніх командирів - А. Богунського, А куди йому було подітися? Він мусив вигадувати, бо все, що про Щорса писалося і говорилося, не тримало­ся купи. Але вигадки Довженка згодом увійшли до офі­ційної біографії Щорса. Це стосується і зустрічі Щорса з Леніним. На початку липня 1919 р. комісія перевіряла більшо­вицькі дивізії, і мало хто з командирів заслужив пози­тивну характеристику. Не був винятком і Щорс: „Начдив, тов. Щорс, колишній поручик, ніякої підготовки до ни­нішньої своєї посади не мав, хворобливо самолюбний, мало дисциплінований, у стосунках з підлеглими інколи улесливо запобігає, а інколи суворий... Таким чином, він зовсім не підготовлений до своєї посади". Одного разу Щорс відмовився виконати наказ вищо­го командування і перекинути свою дивізію під Київ. Це й вирішило його долю. Щорса ліквідували. Роль кілера ви­конав інспектор Танхіль-Танхілевич. Щорса застрілили у потилицю ЗО серпня 1919 р. А перед тим розправилися й з іншими непокірними командирами. 21 серпня за таєм­ничих обставин загинув В. Боженко. А10 серпня Т. Черняк, якого вбили просто у штабі полку. 26 липня у спину застрілили А. Железняка, 27 липня убили Богунського. Коли у 1949 р. випадково виявили могилу Щорса, то під час ексгумації з'ясувалося і те, що убили його свої. Ця серія убивств збіглася з візитом в Україну Троїць­кого, який розпорядився: „Необхідна чистка командного складу. В українських частинах ще надто багато петлю- ' рівських, партизанських і отаманських елементів... Нині доводиться уже застосовувати розпечене залізо". Насамкінець варто розкрити і таємницю походження Щорса. Дід Щорса був єврей, який згодом вихрестився і став ревним християнином. Батько Олександр був пса­ломщик і навіть брав участь в антиєврейських акціях. Мати Щорса була білоруска. А батьками легенди про нього були Ісаак Мінц і Фрума Єфимова-Хайкіна. Остан­ня пішла навіть значно далі й вигадала, що буцімто була дружиною Щорса, і все своє довге життя непогано на цій легенді заробляла. Родина Щорса, звичайно, неабияк здивувалася, що у них раптом аж у 1935 р. з'явилася не­вістка, але й вони, побачивши в цій авантюрі свою ви­году, змирилися. Ще б пак - дари посипалися, як із рога достатку. Усі вони стали пенсіонерами всесоюзного зна­чення, отримували без проблем помешкання та харчові пайки. А турбот тільки й було, що час від часу ділитися спогадами про Щорса перед піонерами.

Схожі: