Урок 18
Тема. Події 1939 – червня 1941 рр. Причини, характер та періодизація Другої світової війни.
Мета уроку: визначити причини, характер, періодизацію Другої світової війни, залучаючи історичну карту, характеризувати основні театри воєнних дій у 1939 - червні 1941 рр.: охарактеризувати умови мирних договорів Німеччини та її союзників; аналізувати процес формування антигітлерівської коаліції; розвивати в учнів вміння встановлювати причино - наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, робити висновки та узагальнення; сприяти патріотичному вихованню учнів.
Тип уроку: вивчення нових знань.
Обладнання: підручник, стінна карта "Друга світова війна" , презентація Power Point, кадри з кінофільму "Вторая мировая в цвете", DVD, телевизор.
Основні поняття і терміни: "бліцкриг", агресія, Друга світова війна, окупація. Троїстий пакт, "зимова війна", плани операцій: "Вайс", "Грюнг","Морський лев".
Основні дати: 1 вересня 1939 р.-початок Другої світової війни.
Листопад 1939 р. - прийняття Західної України і Західної Білорусії до складу СРСР.
Листопад 1939 - березень 1940 р. - війна між СРСР і Фінляндією.
Червень 1940 р.- - приєднання Бессарабії й Північної Буковини до СРСР.
Серпень 1940 р. - приєднання Латвії, Литви, Естонії до СРСР.
27 Вересня 1940 р. - укладення Троїстого пакту між Німеччиною , Італією, Японією.
ХІД УРОКУ
План
1. Причини, характер. Періодизація Другої світової війни.
2. Початок війни. Бойові дії 1939 - 1941 рр.
а) Напад на Польщу (операція "Вайс").
б) "Дивна війна".
в) Напад СРСР на Фінляндію ("Зимова війна").
г) Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, й Люксембургу. Поразка Франції.
д) Доля Західної України, Західної Білорусії, Бессарабії. Держав Прибалтики.
е) Зміцнення фашистського блоку. Відносини між СРСР і Німеччиною.
ж) Повітряна війна над Англією. Боротьба за Атлантику.
з) Фашистська агресія в Північній Африці та на Балканах.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Оголошення теми та мети уроку
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Бесіда
Яку політику проводили тоталітарні і демократичні країни в 30-х роках? Наведіть приклади.
Чому не була створена система колективної безпеки?
Чому Ліга Націй і демократичні сили світу не змогли перешкодити агресорам у здійсненні їхніх планів?
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
Причини, характер. Періодизація Другої світової війни.
Війна — соціальне явище — форма розв’язання суспільно-політичних, економічних, ідеологічних, національних, релігійних, територіальних суперечностей між державами, народами, націями, класами засобами збройного насильства. Основним елементом сутності війни є політика, саме вона визначає цілі війни, її соціально-політичний, правовий і морально-етичний характер.
Витоки найстрашнішої в історії людства війни полягали в непримиренних суперечностях між світовими державами.
Причини і передумови війни:
1) Несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, що сприяло приходу до влади сил, які прагнули до реваншу. Найбільшою мірою це проявилось у політиці Німеччини. Італії, Японії. Вони і стали паліями війни.
2) Економічна криза 30- х р. загострила суперечності між країнами світу.
3) розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США.
4) Не останню роль у розв'язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши з Німеччиною пакт про ненапад і таємний протокол до нього, відкрив Німеччини шлях для нападу на Польщу.
Нацистська Німеччина
|
Розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити радянський Союз, створити нову колоніальну систему в Африці, на Близькому сході; прагнула панування в Європі і світі
|
Фашистська Італія
|
Бажала перетворити Середземне море в італійське озеро, підпорядкувати собі країни Балканського півострова і близького Сходу, частину Східної і північної Африки.
|
Мілітаристська Японія
|
Мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму, Індонезію, Філіппіни та інші країни в басейні тихого океану; прагнула світового панування.
|
Характер війни:
Головна мета - завоювання світового панування. З одного боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії війна була справедливою. Найскладніше визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. до 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби, і війна мала для нього справедливий характер.
Робота з таблицею
За текстом підручника заповніть таблицю.
Періоди війни
Перший період
1 вересня 1939 р. – 22 червня 1941 р.
|
Початок Другої світової війни:від нападу Німеччини на Польщу до агресії проти СРСР
|
ІІ період
22 червня 1941 р-18 листопада 1942 р
|
Розширення нацистської агресії : від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ під Сталінградом
|
ІІІ період
19 листопада 1942 р.- 5 червня 1944 р.
|
Корінний перелом у ході війни: від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до відкриття ІІ фронту і наступу в Україні.
|
Четвертий період
6 червня 1944 р.-8 травня 1945р.
|
Розгром фашизму і нацизму в Європі: від відкриття ІІ фронту до капітуляції Німеччини.
|
П’ятий період
9 травня 1945р.- 2 вересня 1945р.
|
Розгром мілітаристської Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії.
|
Початок війни. Бойові дії 1939 - 1941 рр.
Керівництво нацистської Німеччини, починаючи війну, розраховувало не тільки повернути втрачені за Версальським договором території, але й мріяло про світове панування. Її союзниками були Італія, Японія, Фінляндія, Угорщина, Румунія, Словаччина і Болгарія.
Англія і Франція, що відігравали провідну роль у Лізі Націй, не змогли зупинити агресорів, вони багато в чому потурали їхнім задумам. 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Для воєнних дій проти цієї країни було виокремлено 62 дивізії, у тому числі 7 танкових.
За планом "Вайс", затвердженим ще 11 квітня 1939 р., стратегічне зосередження й розгортання німецьких військ завершилося 25 серпня.
Німецьким військам протистояла польська армія, що налічувала 1 млн 750 тис. солдатів і офіцерів. Але на її озброєнні було лише 29 рот застарілих панцерників, 9 рот легких танків та близько 500 літаків також застарілих конструкцій. Отже, сили були нерівними.
Польські війська мужньо билися проти переважаючих сил ворога. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона Варшави. Варшаву гітлерівці змогли захопити лише 28 вересня після 20-денних боїв. За три з лишком тижні польську армію було розгромлено. Німці втратили близько 10 тис, убитими. За умовами таємного протоколу Молотова—Ріббентропа радянські війська вступили на територію Західної України та Західної Білорусі, це сталося 17 вересня, і менше ніж за два тижні зайняли її.
28 вересня між Німеччиною та СРСР було підписано, договір "Про дружбу і кордон". До договору додано карту і два додаткові секретні протоколи. В одному з них зазначалося, що Люблінське воєводство і частина Варшавського воєводства відходять до сфери впливу Німеччини, а СРСР передається Литва. Цей договір зафіксував четвертий поділ Польщі та уточнив-лінію радянсько-німецького кордону. За домовленістю її було пересунуто на схід порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939 р.; вона майже цілком відповідала етнографічній межі проживання поляків, з одного боку, та українців, білорусів — з іншого. Землі з суто польським населенням залишились у складі Німеччини, а навзамін СРСР отримав у свою сферу впливу Литву. Отож, до Німеччини відійшло 48,6% території Польщі і 69,9% її населення, а до СРСР — 51,4% території та 30,1% населення.
І жовтня у Бресті з нагоди перемоги у війні проти Польщі відбувся радянсько-німецький військовий парад.
Вступ Червоної армії до Західної України й Західної Білорусії. Включення їх до складу СРСР
17 вересня 1939 р. частини Червоної армії вступили до східних районів Польщі. Метою операції, за заявою радянського керівництва, був захист українського й білоруського населення, що проживало на територіях, приєднаних до Польщі за Ризьким мирним договором 1921 р. За два тижні частини Червоної армії, втративши в боях понад тисячу чоловік, дійшли до так званої «лінії Керзона», що вважалася етнічним кордоном проживання поляків, з одного боку, українців і білорусів — з іншого.
28 вересня 1939 р. був укладений радянсько-німецький договір «Про дружбу й кордони», що закріпив ці землі в складі СРСР. Секретні протоколи до цього договору дозволили Сталіну створити свої військові бази на території Латвії, Литви й Естонії. 14–16 червня 1940 р. Сталін поставив перед цими державами ультиматум про введення на їхню територію контингентів радянських військ і формування нових урядів, готових «чесно» виконувати укладені з СРСР договори. Уже через кілька днів в Естонії, Латвії й Литві були створені «народні уряди», які за допомогою місцевих комуністів установили в Прибалтиці радянську владу.
Включення до складу СРСР Північної Буковини й Бессарабії
Наприкінці червня 1940 р. Сталін зажадав від Румунії повернення Бессарабії, втраченої в 1918 р., і передачі Північної Буковини, населення якої в основному становили українці. Румунія була змушена поступитися цими територіями. У серпні 1940 р. Молдавська РСР разом із приєднаною до неї Бессарабією була перетворена на союзну республіку. Північна Буковина увійшла до складу УРСР. У результаті включення нових територій населення Радянського Союзу збільшилося на 14 млн. чоловік. Державний кордон СРСР був відсунутий від 300 до 600 км. на Захід, убезпечивши промислові центри Європейської частини країни. Разом з тим незабаром після початку Великої Вітчизняної війни виявилися й негативні наслідки настільки стрімкого територіального розширення. Оборонні споруди на старому кордоні були демонтовані, а спорудити нові, бракувало часу. Ще більш протяжним виявився радянсько-німецький кордон, що став вихідним рубежем для наступу фашистської Німеччини.
Радянсько-фінська (зимова) війна
Фінляндія слідом за Польщею потрапила в сферу геополітичних інтересів Сталіна. Восени 1939 р. радянське керівництво пред’явило цій країні ряд ультимативних вимог, головними з яких були встановлення нового кордону на Карельському перешийку й надання в оренду острова Ханко. Мета радянських пропозицій полягала у віддаленні кордону від Ленінграда й закритті входу в Ботнічну затоку для суден імовірного супротивника. Уряд Фінляндії відповів відмовою. 30 листопада 1939 р., використовуючи як привід прикордонний інцидент, СРСР розгорнув воєнні дії проти Фінляндії. Наступальна операція Червоної армії (45 дивізій понад 1 млн. чоловік, 1500 танків, 3000 літаків, проти 9 дивізій — 200 тис. чоловік, 270 літаків) розвивалася невдало. Фіни, підтримані добровольцями з багатьох країн, чинили завзятий опір. Найбільш запеклі бої йшли в районі оборонної «лінії Маннергейма», що перекривала Карельський перешийок. Лише в лютому 1940 р. ціною величезних жертв і зусиль Червона армія змогла прорвати оборонну лінію. 12 березня був підписаний мирний договір, за яким СРСР одержав ті території, на які претендував. Однак наслідки війни виявилися для СРСР досить невтішними. Червона армія втратила 127 тис. чоловік убитими й 270 тис. пораненими й обмороженими, у той час як фінські війська відповідно — 48 тис. й 43 тис. Війна продемонструвала низьку боєздатність Червоної армії. Війна сприяла різкому падінню міжнародного престижу СРСР. Він, як агресор, був виключений з Ліги Націй і опинився в міжнародній ізоляції. Чимало людей на Заході ставили знак рівняння між Сталіним і Гітлером. Результати війни спонукали керівництво Фінляндії виступити в червні 1941 р. на боці Німеччини проти СРСР.
Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії
Розв’язуючи агресію проти Польщі, Гітлер думав, що Англія й Франція не зможуть швидко організувати наступальні дії. Ці розрахунки виправдалися. Союзники Польщі, маючи величезну перевагу в силах (понад 90 дивізій проти 23 німецьких, що перебували на заході), не проводили яких-небудь наступальних операцій. Сподіваючись на міць оборонної «лінії Мажино», англо-французьке командування мало намір за допомогою військово-морських сил нав’язати супротивникові економічну блокаду. Це обіцяло французам й англійцям досягти перемоги без великих утрат. Така стратегія воєнних дій одержала назву «дивної війни».
Гітлерівське командування скористалося безініціативністю супротивника. Після розгрому Польщі Німеччина зосередила проти сил англо-французької коаліції потужне угруповання військ. У квітні 1940 р. гітлерівці майже без пострілів окупували Данію й почали вторгнення в Норвегію. Незабаром вони зуміли придушити опір норвезької армії й десантних сил, висаджених Англією й Францією. Важливий стратегічний плацдарм, що забезпечував контроль над усією Північною Європою й морськими комунікаціями, був захоплений. Німецький флот й авіація одержали додаткові бази для протидії британським військово-морським і військово-повітряним силам. 10 травня 1940 р. німці почали потужний наступ на заході. Порушивши нейтралітет Бельгії і Голландії, вони вторглись на територію цих країн і з півночі обійшли «лінію Мажино». Через прорахунки англо-французького командування, що не зуміло визначити напрямок головного удару супротивника, танкові корпуси німців у лічені дні досягли узбережжя Ла-Маншу. Бойові порядки союзних армій виявилися розсіченими. Залишки британських експедиційних військ, притиснуті до моря в районі міста Дюнкерка, несучи величезні втрати, евакуювалися до Англії.
Розгром Франції
Поразка експедиційних сил Англії зумовило долю Франції, тим більше що у війну на боці Німеччини вступила Італія. Після оточення французьких армій на «лінії Мажино» моральний дух французького суспільства й особливо керівництва країни був надломлений, набирали силу капітулянтські настрої. 14 червня 1940 р. німці вступили в Париж, який уряд оголосив відкритим містом. Уряд на чолі з маршалом А.-Ф. Петеном звернувся до німецького командування з проханням про перемир’я. Воно було укладено 22 червня 1940 р. у Комп’єнському лісі, в тому ж вагоні, де в 1918 р. Німеччина підписала акт про капітуляцію в Першій світовій війні. У результаті тільки в південній частині Франції збереглася влада французької адміністрації уряду Петена, що розташовувався в місті Віші. Північна й центральна частини країни були окуповані німцями.
Гітлер уважав себе вершителем доль Європи. Однак завзятий опір йому чинила Великобританія. Хоча вона не мала у своєму розпорядженні більш-менш значні сухопутні сили й не була готова до оборони островів, уряд У. Черчілля, що прийшов до влади 10 травня 1940 р. категорично відкинув можливість мирної угоди з Німеччиною й розгорнув енергійну роботу з мобілізації всіх ресурсів для відсічі ворогові. Незважаючи на масовані бомбардування й величезні втрати флоту від німецьких підводних човнів, моральний дух англійців не був зламаний. Фашистській Німеччині не вдалося захопити панування в повітрі й на морі. У запеклих повітряних боях у небі Англії винищувальна авіація Британії зуміла завдати супротивникові значних утрат і разом з військово-морськими силами унеможливлювала висадження десанту на Британські острови. Фюрер відмовився від плану вторгнення на Британські острови. Він почав підготовку до нападу на СРСР.
Воєнні дії в Африці й на Балканах
Улітку 1940 р. почалися бойові дії в Північній Африці. Італія з території Лівії розгорнула наступ на Єгипет, де перебували британські війська. Спочатку успіх був на боці італійців. Однак незабаром англійці зуміли не тільки повернути втрачені позиції, але й просунутися в глиб Лівії. Поразки італійців змусили німецьке командування перекинути в Північну Африку німецький танковий корпус. Це дозволило італійським військам до початку квітня 1941 р. відкинути англійські частини до кордонів Єгипту.
У жовтні 1940 р. італійці вторглись у кордони Греції, відкривши новий фронт Другої світової війни — Балканський. Грецькі й англійські війська завдали італійцям ряд поразок. Гітлер прийняв рішення про допомогу Муссоліні. Німецьке командування було змушено призупинити зосередження військ на південній ділянці радянсько-німецького кордону й перекинути їх на допомогу союзникові, що зазнавав поразки.
У квітні 1941 р. німці розгорнули широкомасштабний наступ проти Югославії й Греції. Змусивши капітулювати своїх супротивників, німецькі війська примусили англійців евакуюватися з Балкан до Єгипту. У ході Балканської операції, що тривала біля двох місяців, сили вермахту зазнали незначних утрат. Однак намічений за планом Барбаросса на квітень напад німецьких армій на СРСР був перенесений на 22 червня 1941 року.
Робота з таблицею, що супроводжується показом на карті .
Територіальні загарбання Німеччини у 1939 – 1941 рр.
Країна - агресор
|
Дата
|
Загарбні території
|
Німеччина
|
1 вересня – жовтень 1939р
9 квітня – червень 1940р
10 травня 1940р.
5-22 червня 1940р.
Квітень 1941р
|
Північна Польща
Норвегія , Данія
Голландія, Бельгія, Люксембург
Північна і Центральна Франція
Югославія , Греція
|
СРСР
|
17 вересня 1939р.
Червень 1940 р.
Серпень 1940р.
Листопад 1939-березень 1940 р.
|
Південно – Східна Польща
(Західна Україна і Білорусія)
Північна Бессарабія
Прибалтика ( Литва, Латвія,Естонія)
Війна з Фінляндією.
|
ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.
Бесіда
1. Які були причини та передумови Другої світової війни.
2. Пояснити поняття "дивна війна"?
3. Показати на карті країни , які були окуповані Німеччиною, в Європі.
4. Чому Німеччині вдалося за короткий час встановити своє панування в Європі.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу Німеччини на Польщу. Причинами війни стали весь попередній розвиток міжнародних відносин, прагнення Німеччини, Японії, Італії до переділу світу і світового панування. Заволодівши стратегічною ініціативою на початку війни, Німеччини до літа 1941 року встановила свій контроль над континентальною Європою (крім СРСР). Перші успіхи призвели до того, що лідери держав-агресорів втратили відчуття реальності: поразки і невдачі вважалися тимчасовими і несуттєвими. Агресори розробляли плани нових загарбань. Проте Німеччині не вдалося зломити опір Англії, Італії зазнавала постійних поразок в Африці, США, з їх могутнім промисловим потенціалом, усе більш схилялися до підтримки Англії , почав розгортатися рух Опору поневолених народів. Усе це заклало основи майбутніх поразок. Але поки що Німеччина вважала себе непереможною.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
1.Опрацюйте матеріал підручника.
2. Підготувати реферати: „Розгром Франції”, „ Радянсько - фінська війна”.
|