Реферат на тему: «Управління силами та засобами ОГ під час НС»

1. 
   Надзвичайна ситуація. Класифікація надзвичайних ситуацій.
   

2. Причини виникнення надзвичайної ситуації.

3. Принципи та заходи захисту в умовах надзвичайної ситуації.

4. Сили та засоби захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

1. 
   Надзвичайна ситуація. Класифікація надзвичайних ситуацій.
   

• 
  за сферою виникнення;
  
• 
  за галузевою ознакою;
  
• 
  за масштабами можливих наслідків.
  

• 
  наявність або загроза загибелі людей;
  
• 
  значне погіршення умов життєдіяльності;
  
• 
  істотне погіршення стану здоров'я людей;
  
• 
  заподіяння економічних збитків.
  

2. Причини виникнення надзвичайної ситуації.

• 
  недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;
  
• 
  зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення, вичерпність ресурсів);
  
• 
  бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т. д.).
  

3. Принципи та заходи захисту в умовах надзвичайної ситуації.

• 
  пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я людей і довкілля;
  
• 
  безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;
  
• 
  вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону;
  
• 
  обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;
  
• 
  урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.
  

Інформування та оповіщення.

• 
  завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення населення;
  
• 
  організаційно-технічного з’єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;
  
• 
  завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки;
  
• 
  централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв’язку, радіо провідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.
  

Спостереження.

Укриття в захисних спорудах.

• 
  комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
  
• 
  дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;
  
• 
  будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об’єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;
  
• 
  масового будівництва, в період загрози виникнення НС техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;
  
• 
  будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.
  

Евакуаційні заходи.

• 
  аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;
  
• 
  усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
  
• 
  загрози катастрофічного затоплення місцевості;
  
• 
  лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
  

• 
  планування евакуації населення;
  
• 
  визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;
  
• 
  організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;
  
• 
  організації управління евакуацією;
  
• 
  всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;
  
• 
  навчання населення діям під час проведення евакуації.
  

Інженерний захист.

• 
  врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;
  
• 
  раціональне розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;
  
• 
  спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;
  
• 
  розроблення та здійснення заходів безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;
  
• 
  створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
  
• 
  розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, проти селевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;
  
• 
  реалізацію заходів санітарної охорони території.
  

Медичний захист.

• 
  планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності і господарювання;
  
• 
  введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації НС техногенного та природного характеру;
  
• 
  розгортання в умовах НС техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;
  
• 
  завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;
  
• 
  контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;
  
• 
  контроль за станом атмосферного повітря та опадів;
  
• 
  завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;
  
• 
  накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;
  
• 
  контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;
  
• 
  підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.
  

Біологічний захист.

• 
  своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
  
• 
  запровадження режимів карантину та обсервації;
  
• 
  знезаражування осередку ураження;
  
• 
  необхідне знезаражування людей, тварин тощо;
  
• 
  своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;
  
• 
  проведення екстреної та специфічної профілактики;
  
• 
  додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.
  

Радіаційний і хімічний захист.

• 
  завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно- і хімічно-небезпечних об’єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження навколо них;
  
• 
  своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно- та хімічно-небезпечних об’єктах господарювання;
  
• 
  створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю;
  
• 
  надання населенню можливостей придбати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;
  
• 
  завчасного пристосування об’єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
  
• 
  розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
  
• 
  пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної та хімічної небезпеки.
  

4. Сили та засоби захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру.

• 
  розвідку осередків надзвичайних ситуацій;
  
• 
  аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;
  
• 
  локалізацію й гасіння пожеж;
  
• 
  відбудову споруд і шляхів сполучення;
  
• 
  проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;
  
• 
  проведення спеціальної обробки населення;
  
• 
  дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.
  

1. 
   Безпека життєдіяльності / Під ред. Я. Бедрія — Львів: Видавнича фірма «Афіша», 1998.
   
2. 
   Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. 2-е вид. – Львів, Львівський банківський коледж; К.: "Знання”, КСО, 1999.
   
3. 
   Я. О. Сєріков. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів України. Харків, 2005. – 298 с.
   
4. 
   Джигирей В. С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. – Львів, Афіша, 1999.
   
5. 
   Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Суми: "Університетська книга”, 2000.