Тема: «Щасливий, хто уміє дивуватись промінню сонця в крапельці роси…»


Скачати 137.19 Kb.
НазваТема: «Щасливий, хто уміє дивуватись промінню сонця в крапельці роси…»
Дата07.02.2014
Розмір137.19 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Туризм > Документи
Година спілкування екологічного спрямування проведена у вигляді літературно-музичної композиції
Тема: «Щасливий, хто уміє дивуватись промінню сонця в крапельці роси…»
Мета: Формування свідомого уявлення про те, що людина і природа – єдине; розвивати вміння бачити красу рідного краю; виховувати бережливе ставлення до всього живого.
Обладнання: Святково прибраний зал. На стіні малюнки дітей із зображенням рідного краю. Учні 7-го класу у святковому вбранні стоять півколом на сцені.

Присутні вчителі, батьки, учні школи.
Вступне слово вчителя:
Мабуть, найбільшою насолодою і радістю для більшості з нас є спілкування з природою. Вона чарує і хвилює, надихає і заспокоює.

Від ранньої весни до пізньої осені милуємося її квітучим раєм, вбираємо енергію на цілий день від перших сонячних променів.

Людське життя не мислиме без природи: гомону зелених дібров, співу дзвінкоголосих птахів, шепоту хвиль голубої води.

Краса рідного краю надихає композиторів на створення прекрасної музики, поетів – на художнє слово, науковців – на нові ідеї… На що ж надихає природа нас? Чи є краса природи вічною? Доки природа і ми будемо у гармонії? Відповіді на усі ці запитання пропонуємо віднайти у виховному заході на тему: «Щасливий, хто уміє дивуватись промінню сонця в крапельці роси…», який зараз пропонується вашій увазі. Слово надається семикласникам.
Ведучий 1: З чого починається любов до отчого краю, від чого та любов поглиблюється, чим вона упивається?
Ведучий 2: З куточка, де ми народилися, де минає наше дитинство;зеленої луки або левади, на якій водилася «Подоляночка»; сонячного бору або гаю, де не раз ласували смачними та духмяними суницями; широкого пшеничного поля, де солодко пахне хліб; стежинки, пообіч якої ростуть волошки та маки…

Прислухайтесь!
Звучить мелодія «Салют природи»
Учень 1: Ви чуєте? – колише небо хвилі,

І подих той дарує прохолоду,

Метелики барвисті, легкокрилі

Зникаючу показують нам вроду.

І ми йдемо у світ той незбагненний,

А пахощі – чи є десь запашніші?!..

Шумить гайок задумливо-зелений,

Й поет у тих розкошах пише вірші.
Учень 2: Художник там відтворить барви степу,

Прозаїк – шепотіння колосочка,

А композитор – звук того вертепу,

Не втративши й малого голосочка.

Ми маємо з чого тепер втішатись –

Краса врятує згодом грішний світ.

Не варто хижим звірам сподоблятись

Залишимо по собі добрий слід!
Учень 3: Красою той підкорений весь світ,

Давно в серцях посіяне насіння –

Дивлюсь зі щемом на цвітіння віт

І трепетно пригадую коріння …

Торкнутись пальцем квіточки боюсь,

Така краса, що завмирає подих!

Я господа щодня за те молю,

Щоби продовжив її дивний посаг,

Щоб вітер не пошкодив її вмить,

Щоб не завдав їй злий бешкетник болю –

Нестерпно рана та мені болить

І ятрить мою душу мимоволі.

Л. Лук’янець

// Сільський вісник. – 2008. – №11
Звучить пісня у виконанні учениці 7 класу

Все з весною ожило

Пісня

Слова та музика Рибицької М., учениці 8-Б кл.; Новосад Д., учениці 7 кл.

Все з весною ожило:

Квіти, трави знов прокинулись ...

Давно, давно

Зародилося воно.

Приспів:

Прилетіли знов птахи:

Жайворонки й ластівки ...

Давно, давно

Появилося тепло

Скільки радощів тепер:

Виліз з нірки вже бобер ...

Давно, давно

На подвір'ї вже тепло.

Природу треба берегти: Заповідники і лісники ...

Давно, давно

З природою все ожило.
Ведучий 1: Природа – великий вічний майстер. Все під її владою: тихі верби над річкою, кожна травинка у лузі, сонце і вітер, пташина й комашка.
Ведучий 2: Природа – Вершина всього. Як дар приймаємо її науку, пам’ятаймо, що ми, люди, - її творіння. Не стерпить вона від нас фальші та жорстокості, бо сама від щирості та милосердя.
Учень 4: Надивлюся на сонце і квіти,

Ніби вперше прийшов у цей світ,

Намагаюсь усе зрозуміти

З висоти вже перейдених літ.

Я горнусь до живої природи,

Уклоняюсь кущу й деревцю.

Більш не треба мені нагороди,

Як відчути спорідненість цю.
Учень 5: Родичаюсь із гаєм і полем,

Розмовляю до бджіл в квітнику.

Захищаю створіннячко кволе, -

Раз дається життя на віку.

Поки днина погожа в зеніті,

Тільки й жити, як Бог повелів,

Дивуватись усьому нас віті.

Розуміти природу без слів,

Цінувати усе те, що маєм,

Кожен день, що коротший за мить.

Поки сонце і крона в розмаї,

Й день останній іще не сурмить.

І. Складаний
//Укр. мова й літ. в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах, -

№ 7 – 8, - 2008. - с. 108.

Пісня: «Ми роду козацького діти»

(слова Д. Камілевської, музика В. Гребенюка)

Ми любимо сонце і квіти,

І ранок нам шле свій привіт,

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

В яку б не пішли ми дорогу —

Ти, пісне, над нами злітай!

Крокуючи гордо і в ногу,

Ми славимо рідний наш край.

Наш приятель — сміливий вітер,

Відвага — це наш заповіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.
Учень 6: Щасливий, хто уміє дивуватись

Промінню сонця в крапельці роси,

Хто може до нестями наслухатись,

Як гомонять пташині голоси.

В досвітній тиші ранку молодого,

Що за собою новий день веде,

Хто вміє усміхатись до людей,

Мов не стрічався з ними довго – довго.

Ранкова свіжість – сприйняття людини,

Дитячий усміх чистий і невинний.

Їх зберегти – старінню не піддатись.

Щасливий, хто уміє дивуватись.

І. Складаний
Ведучий 1: Кожен раз, перебуваючи в лісі, Вслухаєшся в спів пташиний, «віть- віть-віть!», «тьох-тьох» виспівує соловей.
Ведучий 2: Солов’їв треба слухати. Головне чути пісню, Яка радує серце. Чи є що миліше за таку натхненну пісню?
Ведучий 1: Кажуть, що соловейко співає з великої любові. Певне, сидить біля гніздечка і співає, Щоб солов’їсі – мамі не було сумно. І щоб дітки мали дужі і красиві голоси. Так у солов’їному роду ведеться.
Ранкова замрія

Учень 7: Весніє в полі гінкий горизонт,

Ввібравши всі барви ранкового раю,

Стою і дивуюсь ранковій красі,

Бо іншої зваби земної не знаю.

Стежина побігла ген – ген в далечінь,

Додавши до дива ранкову мрію,

Вагаюсь: іти, чи ні навпростець,

Байдужою бути не хочу й не вмію.
Та скованість дум переміг соловей,

Вражаюче й зболене серце і душу,

Затьохкав мажорно чарівний скрипач,

Ранкову врочистість – за мрію порушив.
А він, оцей ранок, ясніє, цвіте,

Даруючи щастя миттєвість людині…

Здається, Я – хмарка й пливу до небес,

Що в барви рожеві вписатися нині.

О. Безміна

//Диво слово. - № 11, 2001р. - с. 46.
Учитель: Українці здавна шанували землю, називаючи її матір’ю, святою землею, годувальницею, Землею клялися і кляли – і це була найвірніша клятва, найстрашніший прокльон.

Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль;вважали, що її не можна бити, обпльовувати… Казкові богатирі втрачають силу, якщо відриваються від землі, й, навпаки, варто полежати на землі, як до людини повертається незвичайна, фантастична сила.

Цей мотив звучить глибоко символічно, закликає всіх людей бережливо ставитись до землі, шанувати її, повертатися на землю своїх батьків – матерів, бо там, у ріднім раї, людина буває найщасливішою.
Ведучий 1: В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, зокрема ті, що стосуються шанобливого ставлення до природи, карається людьми і Богом.
Учень 8: Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Я живу з тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

Хто тебе любов′ю обікраде,

Хто твої турботи обмине,

Хай того земне тяжіння зрадить

І з прокляттям безвість проковтне!

В. Симоненко

/У твоєму імені живу. – К.: Веселка, 1994. – С.78
Показ кліпу, створеного учнями, кадри якого відтворюють красу природи та руйнування її людьми на території села


Учень 9: Болить душа засушеним барвінком,

Опаленим любистком восени.

Сумні дощі розпачливо і дзвінко

Вимолюють повернення весни.

Болить душа за жовтим листопадом,

За тим, що відгоріло, відцвіло,

За вітром в порожнечу чорним садом

Життя кленовим листом понеслось.
Учень 10: А вітер гонить листя, люто гонить,

І підміта бруківку догола.

Лелечий ключ зникає сизим гомоном,

Тікаючи від змерзлого села.
Болить душа передзимовим інеєм,

Здригається в покрученій траві,

Немов роса, світанками посіяна,

Запечена, розхлюпана в крові.
Учень 11: Болить душа тонкоголосим відчаєм,

Лякливим болем зрізаних квіток.

Згорає день тонесенькою свічкою,

І вечір на шляху карбує крок.
Які гіркі, непрохані запросини!

Я, вітре мій, не піду до танку.

Згоряй дотла, моя багряна осене,

В пожовклому, зів’ялому вінку.
Учень 12: Згорай дотла, до попелу, до крихточки,

Най спопелить журбу вогонь ясний,

Моя сестричко, моя біла квіточко.

Моя розлуко зламаних надій.
Не умирай засушеним барвінком,

Прости за все, немає в тім вини,

Що й восени розпачливо і дзвінко,

Рясні дощі вимолюють весни.

А. Шкляревич

// Дивослово. - № 1, 1994р. - с.59
Пісня «Річенька»

(Слова В. Довжика,, музика О. Яковчука)

1. Ця річенька левадою
Тече відколи світ.

В ній вишеньки за хатою

Купають білий цвіт.
Приспів

Хлюл, хлюп —річенька,

куп, куп — сонечко,

хлюп, хлюп— річенька-сонечко


  1. Вітрець війне сонечка –

Летить вишневий цвіт.

Зроблю з пелюстки човника.

Й полину в нім у світ.

Приспів

  1. На білому кораблику

Допоки ми живі,

Вертаємося здалеку

До річеньки в траві.

Приспів

  1. Вона біжить у затінку,

Я хвильку в ній ловлю.

Цю річеньку, як матінку,

Як рідний край люблю.

Приспів
Учитель: Наші стосунки з довкіллям нагадують досить часто ситуацію, як в анекдоті про вантажників, котрі занесли рояль на дев’ятий поверх, а потім з’ясували, що помилилися під’їздом. Ще б пак! «Вінець природи», озброєний науково–технічним прогресом, бурхливо царює на планеті і висушує болота, намагається змінити русла річок, знищує праліси…

А тепер додалося до всього ще й надмірне виділення в атмосферу так званих парникових газів – вуглекислого, метану, оксидів азоту й водяної пари. Як результат – безглуздя, сміємося самі з себе. А діяли під гаслом «Усе для благ людини!»

Учні виконують частівки:
1. Тече річка невеличка -
З хімікатами вода.

В ній і фарба, й бітуму –

Ряску їсти нікому.

2. На узліссі ні травинки,
Вже бур'ян давно не родить,
Бо справляли іменини

Тут губителі природи.
3. Із забрудненої річки

Рибака позвав в’юнець:

«Ти злови мене скоріше,

Бо вже тут мені кінець.»
Ведучий 2: Ми нестримно й бездумно вичерпуємо надра Землі. Людство в погоні за матеріальними цінностями вже підійшло до прірви, але все ще лінується осмислити своє призначення в природі.
Ведучий 1: М. Карпенко, автор книги «Всесвіт розумний» намагається пояснити, що є щось суттєвіше матеріальних цінностей, і це щось треба пізнати.
Ведучий 2: Необхідно усвідомити, що людина в хижацькій погоні за матеріальними цінностями забула про існування таких кращих своїх якостей, як чесність, доброта, порядність, чуйність.
Учень 13: Хто каже, що важко

На світі живеться,

Що всюди нудьга та печаль?..

Поглянь же на квіти –

І серце всміхнеться:

Красу тобі Бог дарував!
Учень 14: Звичайно, є сльози,

Без них неможливо

Прожити на світі ніде.

Звичайно є горе…

Господь так навчає –

Навчає, бо любить тебе.

Учень 15: Поглянь же на квітку,

На квітку найменшу,

А скільки любові в ній є!

Корінчиком ніжним

За землю вчепилась

І серце тобі віддає.
Учень 16: Поглянь на розкішну

Троянду червону, на мак

Чи бузок запашний.

Кивають до тебе,

Кохання вливають

У серце твоє кам’яне.
Учень17: Це Бог влаштував так,

Що квіти буяють

І радують око твоє,

Розтоплять у грудях

Твій камінь назавжди,

Бо щастя – любов лиш дає…

Л. Недвига

// Сільський вісник. - № 8, 2008 – с. 22

Учитель: Немислиме життя людини без рослин. Їх ми називаємо друзями своїми. Якщо ви любите свій рідний край, зробіть усе можливе, щоб зберегти його красу й неповторність.

Боляче стогне земля, плаче зірвана квітка, зламана гілка, зрубане деревце, зрубана яблунька.
Учень 16: Не розів’юсь біло–рожевим цвітом,

Не почастую яблучками вас,

Не простягну до сонця свої віти

І холодком не вкрию в літній час.
Під корінь зрубана ще молодою,

Востаннє притулюся до землі.

Вогонь зухвалий візьме із собою,

Моє єство, надії й жалі…

Л. Василевська

//Дивослово. – 1996. - №7
Учні виконують пісню «Батьківщина-сонечко»


Казка волинського краю

Учень 18: Сонячний промінь на хвилях до берега

Горнеться ласкою, хоче спочить.

Думають думку діброви замріяні,

Острів в тумані один маячить.
Учень 19: Батьку Полісся, Світязю наш!

Хвиля так лагідно грає…

Слухають в плескоті Мавка й Лукаш

Казку волинського краю.
Учень 20: Там, де русалки виходять заквітчані

Зорі збирати в прозорій воді,

Чайки мережать стежину до острова,

Вербам розчісують сни молоді.
Учень 21: Знову, як завжди, цілує між вітами

Свіжий вітрець солов’їну струну.

Світязь неждано приносить закоханим,

Ніжну, казкову волинську весну.
Учень 22: Справді, тут казка у кожному промені,

В цвіті калини і в краплях роси.

Казкою зветься най край зачарований,

Повен, як чаша, людської краси.

Т. Музичук

/Перевесло: Альманах. – Луцьк: Надстир′я, 2004. – с. 167
Заключне слово вчителя: Думаю, що ви зрозуміли: тільки ми – господарі нашої землі, природи, а вона для нас - наше життя. І берегти природу – значить берегти Батьківщину. Бережіть свої душі, очищайте їх від зла, чорноти, байдужості, навчіться усміхатися сонцю, радіти куванню зозулі, чути тиху сердешну розмову берізки. Пам’ятайте: знищити природу – знищити себе; зрубаєш гілку – згинеш сам.

Класний керівник 8 класу, вчитель української мови та літератури

Хомін Наталія Михайлівна

45342

вул. Порицька, 25

с. Павлівка

Іваничівський р-н

Волинська обл.

Схожі:

Тема. Естетизм Оскара Вайльда.(1854-1900) Збірка «Щасливий принц...
Етичними поглядами та переконаннями Оскара Вайльда; вчити визначати категорії літературознавчих понять, знаходити їх у тексті; визначати...
УРОК № Тема: Сонячна система. Рух планет навколо Сонця
Сонця; уявлення про причини зміни пір року; вміння висловлювати передбачення, доводити їх правильність, міркувати за аналогією, узагальнювати...
В березні місяці Італія святкує 150 років об,єднання. Свято яке викликало...
Хто згіден, хто ні; хто протестує, хто критикує, хто підтримує, а декому взагалі байдуже. Але тим не менш живуть під одним прапором,...
Урок зарубіжної літератури
Сьогодні ми вирушаємо до загадкової країни Ніхон, що в перекладі означає „Країна Вранішнього Сонця”. А називають її так тому, що...
Ми раді вітати всіх хто зібрався в цій залі. Вітаємо всіх, хто любить...
Учень: У мене для вас ось така новина! Всїх вчителів направили на семінар, залишилися тільки математики. І у нас сьогодні 6 уроків...
Урок 20 Тема: Толерантність основа людського спілкування
«Жити серед людей – це однаково, що ходити в казковому саду, де навколо тебе ніжні пелюстки квітів, на яких тремтять краплини роси,...
Планета Уран з кільцями
Сонця. Він не схожий на інші планети в Сонячній системі, адже Уран випускає набагато менше високої температури, ніж отримує від Сонця....
Спостереження за висотою Сонця над горизонтом, погодою, сезонними змінами в природі
Мета: навчитись визначати за допомогою гномона висоту Сонця над горизонтом, формувати вміння спостерігати за погодою, сезонними змінами...
Зробіть висновок оснований на вашій точці погляду: Чи має Всесвіт початок і кінець?
Перше — відкриття Миколаєм Коперником того, що Земля обертається навколо Сонця, разом із Землею навколо Сонця обертаються й інші...
Тема. Хто ви Дон Кіхоте Ламанчський?
Мета: показати двоїстість вдачі Дон Кіхота, дати відповідь на проблемне запитання: “ Хто ж він – божевільна людина чи шляхетний рицар...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка