«Завітайте до Полісся!» Мета

Сценарій захисту колективної творчої

справи

«Завітайте до Полісся!»

Мета. Виховувати шанобливе ставлення до культури та традицій українського народу. Плекати дух патріотизму. Розвивати цікавість дітей до вивчення етнографії та історії рідного краю. Навчити працювати в команді, розподіляти обов’язки.

Учасники –учні 7 класу та їх батьки

Хід свята

Телевізійна служба новин (заставка)

1-ий ведучий. Вас вітає Перший Молодіжний Телеканал «Україна – це ми» гімназії №191 ім . П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов. Сьогодні у нашій студії працюють Стригун Максим…

2-ий ведучий. Та Бондаренко Аліна. Тільки зараз Вашій увазі спецпроект нашого каналу - «Полісся». Не перемикайте!

1-ий ведучий. Полісся — особлива історико-етнографічна область, частина колишньої прабатьківщини слов'ян.

2-ий ведучий. Полісся простяглося на території чотирьох держав: Білорусі, України, Польщі та Росії.

1-ий ведучий. Відомо, що, населення Полісся складають представники різних етносів.

2-ий ведучий. Мовознавці стверджують, що східнослов'янська етимологія назви Полісся закорінена у семантиці лісу та болота (лісиста місцевість, лісок).

1-ий ведучий. Українське Полісся поділяється на Правобережне та Лівобережне — залежно від розташування на берегах Дніпра. Відповідно до цього його називають Східне й Західне Полісся.

2-ий ведучий. Західне Полісся називають також Прип'ятським, Східне — Наддеснянським або Чернігівським.

1-ий ведучий. А докладніше про це дивіться у нашому «Історичному віснику»

Історик 1. Коли створив Бог світ, різні планети і сузір’я, створив і Землю. А потім — все живе на землі: квіти, трави, дерева, звірів. А на завершення — людей, на свій образ і подобу. Та й по тяжких трудах своїх спочивав у небесних чертогах.

Історик 2 . І приходили до нього люди — просили для себе землю, де будуть жити і продовжувати свій рід. І Бог дав кожному місце на землі... А наші предки були безпечні, веселі — раділи Сонцю, Небу, Життю та й не поспішали до Бога з проханнями. Аж їх почали проганяти звідусюди, бо довкола була вже чиясь земля...

(два учні на сцені — хлопчик та дівчинка)

Хлопець. Ходімо ж і ми до Бога, попросимо собі землі, де будемо свій рід множити.

Історик 1. Прийшли до божої світлиці, ледь відкрили двері та й завмерли —Бог священнодійствував!

Історик 2. Ані рухом, ні звуком, ні шелестом не виявили своєї присутності. Закінчив Бог своє дійство священне, обернувся до дверей:

Бог. О!А давно ж ви тут, діти?

Хлопець. Давно, Боже!

Бог. І ви нічим себе не виявили?

Дівчина. Та як же ми могли перебити Боже Дійство?

Бог. Гарні, чемні ви діти. А чого ж ви прийшли?

Хлопець. А ми, Боже, просимо землі для себе, де б ми жили і рід свій вели...

Бог. Хороші ви діти, гарну вам землю дам. Ось там, у центрі Європи сонячна земля — нехай вона буде ваша!

Дівчина. Боже, так там уже живуть французи!

Бог. Ну, тоді йдіть на півострів, до теплого, ласкавого синього моря!

Хлопець. Так там живуть уже італійці!

Бог. Ну, тоді острів біля Європи хай буде ваш!

Хлопець. Таж там живуть англійці, Боже!

2-ий ведучий. Куди Бог не поведе рукою, вже довкруг чужа, поділена Земля...

Бог. Ну, не можу я вас лишити без землі... Віддам я вам шматочок землі, яку лишив для себе. Прекрасна то земля, бо є на ній і степи, і ліси, і гори, і ріки, і озера. А посередині тече річка з цілющою водою, напуваючи землю і все живе навколо. І сама земля випромінює силу.

Історик 1. Відтоді і живуть українці на цій прекрасній землі, а як їм живеться — то вже всім відомо...

Мастер.шеф.

(Троє ведучих — можна батьки та діти)

9-ий учень. Особливе географічне розташування Полісся значною мірою зумовило й певні особливості у харчуванні населення цього етнографічного регіону України.

10-ий учень. Великого поширення набуває на Поліссі картопля, котра після відкриття Америки поступово завойовувала Європу.

11-ий учень. Найтиповішими для поліської кухні стравами є картопляники з вареної м'ятої картоплі (бульб'яники) і деруни з тертої сирої картоплі (драники, терчаники) з начинками й без них.

9-ий учень. Якось герцог французький де Рунн

З’їв млинець із картоплі – дерун.

І, запивши вином,

Визнав цей гастроном

Найсмачнішим у світі дерун.
10-ий учень. З того часу усі ласуни

Дуже люблять пухкі деруни.

Не смакує омар,

Білий трюфель – кошмар!

Подавай їм самі деруни.
11-ий учень. В ріднім місті, у тата і мами,

Цілий день буду жить дерунами.

Золотисті, рум’яні,

У цибулі й сметані…

Тьху! Я марю уже дерунами!

Готові деруни подають глядачам!

Історик 2. Ліс це перлина Полісся. Варто від’їхати від міста, пройти через зелену леваду, зупинитися на березі кришталево чистої річки, заглибитись у ліс, глянути на стіну струнких сосен, на крислаті дуби, тонкі гілки плакучих верб, вслухатись у різноголосий хор пташиної дрібноти, що дзвенить навкруги, і ви зрозумієте: оце і є справжня, неповторна краса – тиха, довірлива і велична. – це не зовсім доречний перехід, може краще так – Перлина Полісся – це ліс. Незбагненний і таємничий, сповнений непізнаних і містичних сил, тих, яким поклонялися наші предки, і тих яких боялися. Вашій увазі – програма «Містичні історії».

Історик 3. Добрий день, шановні глядачі. Це програма «Містичні історії», з вами її ведучі: Мамчур Ярина та Насвіщук Ольга.

Ярина: Сьогодні ми розповімо вам історію про поліського Дракулу. Це одна із найбільш таємничих і зловісних легенд, а йдеться у ній про чернiгiвського полковника — Василя Дунiна-Борковського – можливого нащадка датського королiвського роду Дуненiв i графiв Священної Римської iмперiї, одного з найбагатших магнатiв Гетьманської України, Генерального обозного Вiйська Запорiзького… А також ви дізнаєтесь про походження священної для всіх сіверян річки Десни.

Оля: Як свідчать етнографи, у середньовiччя упирем вважали чаклуна, чорнокнижника, який уклав угоду з нечистим задля всіляких благ. Звiдки ж з'явилася легенда про можновладця-упиря Дуніна-Борковського?

Ярина: Давайте запитаємо у нього самого. Зустрічайте! Василь Дунін Борковський. (виходить упир, сідає поруч з дівчатами) Якщо з Владом Дракулою, прототип якого зажив слави жорстокого вбивцi ще за життя, все ясно, то у випадку з Вами, Василю Касперовичу, все набагато складнiше. Адже звiсток про масовi вбивства, вчиненi за Вашим наказом, не збереглося.

Упир. (загадково) Так це чи не так, уже ніхто не дізнається. Однак i досi спонукає до роздумiв факт, що майже все, збудоване на мої кошти, мало недовгий вiк. Горiли Воскресенська церква та вiдреставрований Спаський собор. Не обминула бiда i церкву Петра i Павла. В роки революцiї зник подарований Єлецькому монастирю дорогоцiнний iконостас. Навiть плита з епiтафiєю — i та пропала. Чи думаєте це був просто збiг?

Оля: Розповiдають, що невдовзi пiсля Вашої смертi в Чернiговi стали творитися страшнi речi. Опiвночi з брами Єлецького монастиря почала вилiтати примарна карета, запряжена вороними кiньми, яка несла ожилого упиря Борковського в маєток на Чорнiй кручi над Десною. Там Ви обходили своє обiйстя, жахаючи слуг та домочадцiв. Перед самим ранком зупинялися бiля старої криницi, вказували на неї, а потiм зникали з першим пiвнячим криком.

Упир. Може, було, а може. й не було… Тільки, коли ту криницю розкопали, то знайшли лаз до маленької печери, а в нiй — обтягнуту чорною шкiрою книжку зi зловiсними сатанинськими знаками…

Оля: Давайте запросимо до студії очевидця цих подій Маланку. (заходить Маланка)

Ярина: Пані Маланко, нам стало відомо, що коли у родині померлого та чернiгiвцiв не стало вже сил терпiти нiчнi бешкети покiйника, звернулися вони до архиєпископа Iоана Максимовича, аби Словом Божим зупинив вiн злого духа.

Маланка. Ой було!!! Було!!(перелякано озирається на упиря) Так от, одного весняного вечора, коли не темнiло аж до пiвночi i «сiяння були в небесах» знову з'явилася у воротах Єлецької обителi примарна карета i помчала до Чорної кручi. Та бiля Красного мосту через Стрижень вийшла їй назустрiч процесiя священикiв та мирян. Зустрiлися на мосту. Владика пiдняв хрест, i примара Генерального обозного провалилася, а карета поповзла сiрим туманом над рiкою i невдовзi розчинилося у повiтрi пiд молитовний спiв.

Упир.(іронічно) Бреше вона все! Не слухайте її, люди добрі. І хто ж в таке повірить!

Маланка. Нічого я не брешу, упирю проклятий. Наступного дня прийшли люди до Єлецького монастиря — дiстали з гробiвця домовину Борковського i вiдкрили її. Обозний лежав у нiй як живий, рум'янощокий, огрядний, а в зубах у нього курилася люлька.

Оля. Нам стало відомо, що найсмiливiшi з козакiв прохромили груди упиря кiлком. Труну ж iз тiлом перенесли в родовий маєток Борковських на березi Десни i поховали.

Маланка. Так!!! Тiєї ж ночi над мiстом зчинилася страшенна гроза, а рiчка вийшла з берегiв, затопивши мiсце поховання. У покресленому блискавицями небi височiла постать Дунiна-Борковського. Так розповiдає легенда.

Ярина. Вперше вона була зафiксована в серединi ХIХ сторiччя. I, завдяки працям видатних українських етнографiв Володимира Максимовича та Петра Єфименка, стала вiдома людям.

Оля. Поліщуки наділяли містичною силою не тільки людей, а й всі сили природи серед якої жили: ліси, поля, ріки. У стародавні часи, свідчить легенда, жив могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей: старша дочка Десна та молодший син Дніпро. Виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Ось як це було:

(сценка з Дніпром, Лиманом та Десною)

Лиман. Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу.

Оля. Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ранком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана.

Дніпро. Благословіть, тату!

Лиман. Добре, сину, Та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе і більше прав має на мій спадок?

Дніпро. Вона ще спить, батьку.

Історик 3. Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній.

Історик 4. Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулась — а молодшого брата вже немає. Прибігла до батька:

Десна. Благословіть, тату!

(Лиман благословив дочку, а потім каже:)

Лиман. Дніпро першим від мене благословення взяв, але якщо випередиш його і першою землю мою зміряєш — пануватимеш на ній по праву.

Історик 1. Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дніпра не змогла. Раптом побачила Десна братів слід.

Десна. Якщо не випереджу його, то разом із ним отримаю батьківську спадщину.

Історик 2.Ступила Десна у слід Дніпра — і вмить обидвоє стали ріками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх.

2-ий ведучий: Ось такі містичні історії з життя чернігівського Полісся. На цьому ми прощаємося з вами, однак пам’ятайте: наше життя сповнене чудес, і вони можуть трапитися з кожним із вас. До побачення.

Аліна. Проте Дніпро з тих пір усе одно вважається головною річкою Вкраїни. Максиме, а ти знаєш, як розрізнити, де вода сестри, а де брата?

Максим. Просто — в Десні вода світліша, а в Дніпрі темнувата. Реклама на нашому каналі.

Аліна. А зараз — реклама.

РЕКЛАМА.

1-ий учень. Моє Полісся голубе й зелене,

Усе в озерах, ріках, джерельцях.

У цілім світі ти одне для мене,

Моє Полісся, в вікових лісах.
2-ий учень. Перш ніж рушати за кордон, дізнайся про перлини рідного краю. Чудесні Дніпрові плавні, мальовничі береги Десни, прозорі води однієї з найчистіших річок України – Снову – найбільша цінність поліського краю.

Танцюють всі.

Максим. Зустрічайте – ведучі шоу танцюють всі

3-ій учень. Гей, музики, гарно ми зіграєм,

Пісню українську заспіваєм!

Діти, молодь, старше покоління

Затанцюють польку без зусилля.

4-ий учень. Полька – танець дуже стародавній,

Але в моді нині не останній.

Жваво повертаємось, як хочем,

Та ногами швидко затупочем.
5-ий учень. В колі руки покладем на плечі,

То ж всміхаймось кожному до речі.

Розірвавши коло, пострибаєм,

В парі із сусідом покружляєм.
Учні та батьки танцюють поліську польку.

Реклама.

7-ий учень. Поліський державний заповідник – Загальна площа становить 20 097 гектарів.

8-ий учень. Є на Поліссі загублене мальовниче ”кам’яне село”, де серед лісу, наче хати, вишикувались вулицями величезні валуни.

6-ий учень. Найцікавіший із них – камінь з ”Божими слідами”, до якого навіть приставлена драбина для відвідувачів.

7-ий учень. Існує повір’я: хто постоїть у ”сліді” – набереться здоров’я, а загадане при цьому бажання обов’язково здійсниться.

8-ий учень. Доторкніться до природи! Відчуйте подих свіжого повітря та надзвичайних пригод.

Учень 6. Набридли Турції та Альпи

Учень 7. Немає сил вже від морів.

Учень 8. То завітайте на Полісся

Це відпочинок королів!!

Учень 6. Ви ще відпочиваєте за кордоном?

Усі разом. Тоді ми йдемо до вас!!!
Усі учні виходять на сцену

1-ий ведучий. Багато чудес та таємниць має поліська земля, але найбільший скарб будь-якого краю – це його народ.

2-ий ведучий. Українська земля! Де є краща? Де миліше, як не в Україні? Щасливі ми, що народилися і живимо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні.

Учень.

Моє Полісся голубе й зелене,

Усе в озерах, ріках, джерельцях.

У цілім світі ти одне для мене,

Моє Полісся, в вікових лісах.

Учень.

Тут небо найрідніше і ласкаве,

Тут всі дороги і стежки мої.

Гнучка верба схилилася над ставом,

В кущах бузкових вічні солов’ї.

Учень.

І пишний кущ калини під віконцем,

Де пташечка своє гніздечко в’є.

На цій землі усе під щедрим сонцем

Найкраще в світі, рідне і моє.

Учень

Тут журавель стоїть біля криниці

І воду п’є живу із джерела.

Живе джерельце чистої водиці —

Б’є для життя, любові і тепла.

Учень

Моє Полісся рідне, калинове,

Заквітчане в казкових рушниках.

Джерельне, солов’їне і вербове,

Живе в піснях і житиме в віках.

Фінальна пісня. Україна це ми! гурту Mad Heads.