Тема. «Словами, звуками, фарбами» (літературно-мистецький вернісаж)
Мета. Шляхом взаємодії різноманітних видів мистецтва викликати в учнів
естетичні співпереживання і насолоду, формувати естетичну культуру, розвивати
різносторонні духовні і творчі здібності. Вчити бачити та відчувати насолоду від п
побаченого, почутого, прочитаного.
Обладнання. Аудіозаписи п’єс Чайковського «Пори року», малюнки учнів
класу, комп’ютерна презентація «Словами, звуками, фарбами».
Хід проведення
Учитель. Тема природи – це вічна тема у творчості поетів, музикантів та
художників. Ми не завжди вміємо бачити і чути красу рідної природи і часто митці допомагають нам у цьому, вчать нас вдивлятися і вслухуватися в навколишній
світ. Причому, вони не тільки передають свій особистий настрій, почуття в творах мистецтва, але й доносять до глядача або слухача звуки, фарби, красу і гармонію.
Всі види мистецтва хвилюють серця людей, пробуджують у нас найкращі почуття. І кожен вид мистецтва робить це своєю мовою. Мистецтво малює образ хвилею, музика-звуком, літера-словом. Будь - яка пора року -- неповторна.
Розкішно весіннє пробудження природи, улюблене всіма сонячне літо, чарівна барвиста осінь, чудовий сон природи взимку.
Важко сказати, яка пора року найкраща. Кожній із них сьогодні ми віддамо
данину.
ОСІНЬ
Слайд (осінь)
1-й учень. За вікном уже відлітають у вирій останні журавлині ключі, в прощальному танку кружляє багряне листя, облітаючи з дерев. Надворі осінь. Прекрасна, чудова пора. Тому не дивно, що приваблювала вона художників, поетів, музикантів своєю чарівністю і неповторністю.
У кожного з поетів своє бачення навколишнього світу і осінньої природи. Кожен з них находить свої неповторні образи. Осінь приходить непомітно,
закрадливо. Їй ще не подобається холодне ім'я і спочатку вона зветься
«бабиним літом». Але кущі вже пожовтіли, на березах з'явились жовті прядки і
ось вже ліс стає ярким і барвистим, приходить золота осінь. Ось як її зобразив
О С Пушкін:
Унылая пора! Очей очарованье!
Приятна мне твоя прощальная краса-
Люблю я пышное природы увяданье,
В багрец и золото одетые леса,
В их сенях ветра шум и свежее дыханье,
И мглой волнистою покрыты небеса,
И редкий солнца луч, и первые морозы,
И отдаленные седой зимы угрозы.
2-й учень. Чудові осінні образи створила поетеса Ліна Костенко:
Слайд (клени)
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина...
Слайд (Левітан «Золота осінь» )
Учитель. Осінь -- пора натхнення. Тому її мелодії не обійшли і митців пензля.
Погляньте на картину Левітана «Золота осінь», яка відтворила красу рідної
осінньої природи. Нас зачаровує глибина синяви річки і золото опалого листя
беріз. На картині відтворено красу лісу, печальний рух річки, тиха смута
осіннього дня.
Але зверніть увагу на деталь: на задньому плані картини зеленіє озимина. Вона неначе промовляє: «Пишне золото недовговічне, але життя у природі продовжується».
Слайд (Шишкін «Осінній пейзаж. Парк у Павловському»)
Учитель. Замріяна, печальна, таємнича природа в картині Івана Шишкіна
«Осінній пейзаж. Парк у Павловському». У тихому, безлюдному парку
гойдаються від вітру верхівки дерев, за якими починається ліс. А над ними
простягнулось низьке осіннє небо, закрите хмарами.
Осінь малюють художники, їй присвячують вірші поети. У художників –
фарби, у поетів -- слова, у композитора -- лише звуки. Але й ними можна чудово малювати природу. Особливо це помітно у музиці Петра Ілліча Чайковського.
Слайд (портрет Чайковського на фоні пізньої осені)
Картини природи композитор завжди пов'язував з настроєм людини. Можливо, саме тому нас так хвилюють фортепіанні п'єси Чайковського із циклу «Пори року», одну з яких , а саме «Жовтень», ми зараз почуємо.
Жовтень -- це вже справжня осінь. Не рання, багато прибрана й нарядна, а інша -- тьмяна собою, у клаптях опалого листя, сумна, з тихим плачем дрібного дощу, словом, в нас звуть її пізньою осінню. П’єса «Жовтень » називається ще «Осіння пісня».
Прослуховування « Осінньої пісні» П.Чайковського.
Слайд (зима)
ЗИМА
2-й учень. Відспівав, відплакав своє осінній дощ. Сліди осінні замітають снігові вітри. На деревах виблискує іній, зажурилася небесна голубінь.
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину...
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину..
До айстр осінніх припаде
Губами сніговими
І тихо щось їм доведе,
І забіліє з ними.
Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину...
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину.
М. Вінграновський
1-й учень. Зима у поетів -- красуня, іноді -- з хуртовинами, іноді -- тиха, наче сон.
Сяє сонечко і переливаються в його променях, наче чарівні вогники, сніжинки.
Всюди -- сніжно-біло. Зима-чародійка зачаровує природу. Ось як це уявляє
російський поет Федір Тютчев:
Чародейкою Зимою
Околдован, лес стоит-
И под снежной бахромою,
Неподвижною, немою,
Чудной жизнью он блестит.
Слайд (береза в інії)
2-й учень. Багато хто з художників, композиторів та поетів звертались до образу берези. Так російський поет С.Єсенін писав:
Белая береза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром.
На пушистых ветках
Снежною каймой
Распустились кисти
Белой бахромой.
Слайд ( портрет І.Грабара і його картин «Іній», «Зимовий вечір», «Зима»)
Учитель. Ігор Грабар увійшов в історію живопису, як поет російської зими. Це
його роботи «Іній», «Зимовий вечір», «Зима», «Морозний ранок».
Слайд («Лютнева лазурь»)
Картина художника «Лютнева лазур» -- одна з самих задушевних та райдужних
творів. Розповідаючи історію створення картини художник згадує про той
незвичайний ранок, коли здавалось, що природа святкувала якесь незвичайне
свято -- свято лазуревого неба, перлинних беріз, коралових гілок і сапфірових
тіней на блакитному снігу. Художнику в повному обсязі вдалося передати
передзвони чистого кольору — кольору, осяяного яскравим лютневим сонцем
неба, снігу і сріблястого стовбуру берези.
Слайд (святки)
Але зима, це ще й чудові різдвяні свята. В музичному альбомі «Пори року»
Петра Чайковького є п'єса, яка відображає ці веселі дійства .
Прослуховування п’єси « Святки» П.Чайковського з альбому «Пори року».
Слайд (весна)
ВЕСНА
1-й учень. У кожного з нас своя улюблена пора року. І все ж одна з них навіює
особливу радість. Весна -- це світле свято пробудження природи. Яка чудова природа весною! Повертаються з теплих країн птахи, ласкаво сяє сонечко. На
землі заквітає нове життя, розпускаються бруньки на деревах, в полі з'являється тендітна зелень трави. Ніжні квіти пролісків тягнуться до сонця.
Слайд (пролісок)
1-й учень. На пороге — весна,
Белый снег потемнел.
Лес очнулся от сна,
Зашумел, загудел,
Прилетел к нам опять
Говорливый скворец.
В гости снова Весна
К нам пришла наконец.
Распустился подснежник
У старой сосни.
Очень хрупкий и нежный
Посланник Весны.
Т.Курбатова
Учитель. Чарівний, пишнобарвний світ весни змальовують композитори в
своїх творах: дзюркотання струмочка, тихий шелест молодого листя, спів птахів.
А ось, як відтворив появу проліска Чайковський в своїй п'єсі «Пролісок»
красою природи звуків
Прослуховування п’єси « Пролісок» П.Чайковського з альбому «Пори року».
Слайд ( кущ жасмину або бузку)
2-й учень. Весна -- це особливий стан душі, коли дихаєш на повні груди, а
споглядаючи, як пробивається крізь асфальт травинка, така ніжна, беззахисна і сильна водночас, коли розгортаються , як зі сповиточка, липкі листочки бузку і жасмину, хочеться співати, радіти життю. Бо позаду залишилися заметілі,
холоди, морози, а натомість прийшло тепло, надія, життя, нові сподівання.
Слайд ( квітучий луг)
2-й учень. Весна зіткала вчора гобелен
У лузі з трав і з квітів верболозів
Зіткала вітер і зіткала клен
Грози зіткала молоді погрози
Не відпочивши вдостані вона
Сьогодні знов за голубим верстатом
Навівши скрізь на гобелені лад
Весна під зорями уклалась спати,
Бо завтра знов за голубий верстат
Щоб гобелен свій знову переткати.
Є.Гуцало
Слайд ( білі ночі)
Учитель. Петро Ілліч Чайковський дуже любив весну. Епіграфом до п'ятої
п'єси “Травень. Білі ночі” він взяв строфу з вірша Фета «Еще майская ночь». Послухаємо, як органічно поєднується вірш з настроєм музики.
Какая ночь! На всем какая нега!
Благодарю, родной полночный край!
Из царства льдов, из царства вьюг и снега,
Как свеж и чист твой вылетает май!
Какая ночь! Все звезды до единой
Тепло и кротко в душу смотрят вновь,
И в воздухе за песнью соловьиной
Разносится тревога и любовь.
Березы ждут. Их лист полупрозрачный
Застенчиво манит и тешит взор.
Они дрожат. Так деве новобрачной
И радостен, и чужд ее убор.
Нет, никогда нежней и бестелесней
Твой лик, о ночь, не мог меня томить!
Опять к тебе иду с невольной песней,
Невольной-и последней, может быть.
Прослуховування п’єси « Білі ночі» П.Чайковського з альбому «Пори року».
2-й учень. Художники-пейзажисти завжди були особливо чутливі до поетичної чарівності весняної природи. Вони відобразили її у всій різноманітності: це і приближення весни, коли ще лежить сніг, дерева стоять голі, але дихання весни вже чується в усьому. Друга картина весни -- коли дерева і лани вкриті
серпанком зелені, заквітають сади, з'являються в луках перші квіти.
Але більш за все художники люблять ранню весну, коли пробуджується до
життя природа.
Слайд ( Саврасов «Граки прилетіли»)
Учитель. Зверніть увагу на картину Саврасова «Граки прилетіли». Радісним гімном весні можна назвати цю картину.
Сірий весняний день. Коряві берізки на околиці розташованого на
пагорбі села. Вісники тепла галдять, метушаться, оновлюючи старі гнізда,
звиваючи нові. Повітря свіже і прозоре. В проталинах відображається блакитне
небо, яке проглядає між хмаринками. За дощатими огорожами, серед хат
здіймається старовинна церква. Далі простираються лани з ніжно-лиловими
перелісками і білими смугами нерозтанутого снігу на бурій землі.
Все в цій картині пронизано єдиним ритмом, напоєне легким диханням
весни. У картині до радості весняного оновлення причетні і птахи і талий сніг, і блакитна імла, що димиться над дахами хатин, і сам автор зумів передати нам, людям вже ХХІ століття, свій весняний настрій.
Слайд ( Бакшеєв «Голуба весна»)
Учитель. Василь Миколайович Бакшеєв в своїй картині «Голуба весна», змалював березовий гай у весняні дні. Але тут зовсім інше бачення природи. Чудово передано в ній ясна блакить неба, що проглядає крізь тендітні, ще не вкриті зеленню віти, ніжні рожеві стовбури беріз, земля, що пробуджується,
зігріта першими теплими променями. Картина наче кличе нас походити серед дерев, насолодитись свіжими пахощами землі, підставити обличчя ніжним сонячним променям.
ЛІТО
Слайд ( літо )
1-й учень. Ніхто не знає, коли приходить літо. Кінець весни і літо -- як сестри-близнюки. Підмінились — ніхто і не помітив. Тихо зійшло літо. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосі жита загубить свій голос.
Ранішнє сонце розкриває свої вії і прижмурює житній цвіт, в якому довірливими очима дивиться волошка, озираючись косою в лузі, перепілкою у полі.
Слайд (волошка в житі)
1-й учень. Коли у червні квітне жито
Й суницями запахне ліс,
Благословляю тебе, літо,
Й обожнюю тебе до сліз.
Картопляного цвіту запах
Й волошки погляд голубий_
Як той бокал, що вип’єш залпом,
П'янить і грає у тобі.
А ніч така-сама довіра,
Жасмином пахнуть небеса,
У зір народжуються крила,
Щоб сонну землю колисать.
О.Юхимчук
Слайд ( Полєнов «Пруд, що заріс»)
2-й учень. Згадаймо вірш І.С.Нікітіна «Ранок»:
Дремлет чуткий камыш.
Тишь-безлюдье вокруг.
Чуть приметна тропинка росистая.
Ці рядки ніби написані про картину Полєнова «Пруд, що заріс»
Слайд (Шишкіна «Жито»)
Учитель. Звертаючись до полотен художників, можна відмітити і картину Шишкіна І.І. «Жито». Вся картина пронизана почуттям спокою: літнє небо з хмаринками, що повільно плавають, нерухомі великі сосни серед поля, налите колосся, що нахилилося до землі, білі ромашки і блакитні в золотому житі волошки, нарешті і саме повітря -- прозоре, нерухоме, застигле. Шишкін обирає тут полуденний час, що підкреслює спокій в природі.
Ви побачили літо очами поетів та художників, а зараз ви маєте можливість почути звуки літа. А допоможе нам в цьому п'єса Чайковського «Жнива» з циклу «Пори року».
Прослуховування п’єси « Жнива» П.Чайковського з альбому «Пори року».
Учитель. Художник, поет, композитор все помічає в природі і відкриває нам її красу, яку ми повинні зберегти. А закінчити я хочу віршем Максима Рильського
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе -
Люби для неї.
Вона — не тільки тема вірша
Або картина,-
В ній є висоти незміримі
Й свої глибини.
|