Тема. Календарно-обрядовий фольклор. Пісні зимового календаря. Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Мета

Тема. Календарно-обрядовий фольклор. Пісні зимового календаря. Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Мета: визначити особливості та значення календарно-обрядового фольклору і пісень зимового циклу; формувати вокально-хорові навички учнів, уміння емоційно, виразно виконувати пісню. виховувати інтерес до української обрядової пісні, а також інтерес до народних традицій, обрядів та звичаїв. Обладнання: музичний інструмент фортепіано, дошка, ноти та текст колядки, підручник, комп’ютер. Хід заняття I. Вступ. 1. Повідомлення теми та мети заняття. Темою сьогоднішнього заняття є вивчення календарно-обрядового фольклору, а саме зимового циклу, і вивчення колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Мета нашого заняття: визначити особливості та значення календарно-обрядового фольклору і пісень зимового циклу, навчитись емоційно та виразно виконувати колядку, поважати українські народні пісні, традиції, обряди та звичаї. 2. Очікувані результати: Учні повинні: зрозуміти особливості календарно-обрядового фольклору, особливості зимового циклу; дізнатися про свята зимового циклу ; засвоїти текст та мелодію колядки; навчитися розрізняти колядки та щедрівки. II. Основна частина. 1. Пояснення нового теоретичного матеріалу. -Календарно-обрядовий фольклор Культура нашого народу своїм корінням сягає глибокої давнини. Найбільшим її скарбом стала народна пісня, яка зародилася ще в дохристиянські часи. Вона відбивала важливі події життя людей, їх звичаї, обряди. Український музичний фольклор обіймає величезну кількість пісень, танців, замовлянь, обрядів. В ньому відбилася душа народу, визначний український талант української нації. Люди ці пісні, танці, обряди передавали бережно один одному тому, що в них була закладена дорогоцінна підвалина – історія рідного народу. Календарно-обрядовий фольклор – це найдавніший пласт українського фольклору. Календарно-обрядові пісні зародилися ще в дохристиянські часи і були пов’язані з річним колом землевпорядкувальних робіт, тобто з землеробським календарем. Такі пісні виконувалися в певний час року, інколи навіть в чітко визначене число. Вони до нас дійшли разом з давніми звичаями, обрядами. Тому їх називають календарно-обрядовими. Людина в ті далекі часи була тісно пов’язана з природою, від якої залежав сам устрій її життя. Звідси поклоніння давніх слов’ян сонцю – джерелу життя, одухотворення різних явищ природи. Давнім культом сонця були породжені старовинні свята слов’ян. Самі їх дати були пов’язані з важливими моментами обертання Землі навколо Сонця, від яких залежала зміна пір року. - Пісні зимового календаря. В скарбниці української народної творчості від найдавніших часів збереглися величальні пісні – колядки і щедрівки. Вони належать до найдавніших зразків календарно-обрядової творчості і відзначаються своєрідною жанровою природою і художньо-романтичною піднесеною красою, багатим і різноманітним змістом та вишуканою мелодикою. Об’єктом їх величання є селянська родина, окремі її члени, їх життя і праця, їх врода і характер. Супроводжуючи давні зимові різдвяні та новорічні обряди, колядки й щедрівки переносили своїх слухачів на крилах поетичної фантазії з реальних складних обставин життя в світ бажаного й вимріяного кращого життя. Співані зимою, коли вся природа холодна й одноманітна, вони контрастують з нею своїм змістом і образністю, малюють щедру панораму розквіту й буяння природи. Колядки виконувалися під час Різдва. Молоді люди, переважно хлопці, збирались в гурт, вибирали ватага – «березу» і обходили з піснями й величаннями всі хати в селі, величаючи господарів, за що ті обдаровували їх. Колядували в Україні на перший день Різдва Христового – 7 січня, щедрівки ж співались напередодні Нового року (за старим стилем – 13 січня). Колядували із зіркою. Разом із співом колядок могла відбуватись народна вистава – Вертеп. Побутував звичай водіння Коня при колядуванні. Виготовлялась фігура Коня, і з нею обходили оселі, співаючи колядки. Зміст зимових обрядових пісень полягає в побажанні хорошого майбутнього врожаю. Тематично колядки й щедрівки розрізняють залежно від того, кому вони адресуються: господареві чи господині, парубку чи дівчині. Колядки господарю, в основному, зосереджуються навколо праці хлібороба. Він оспівується як багатий хазяїн, що проживає в білокам’яній світлиці в повному достатку - на столі в нього «калачі з ярої пшениці», «на ньому шуба люба», на поясі «калиточка», повна грошей. Величання поєднується з побажанням добробуту, врожаю та здоров’я. Уславляючи господаря, оспівували всю його щасливу родину. Ця тема глибше розкривається в колядках для господині і пов’язана лише з колом її домашніх інтересів: вона хазяйнує, ростить дітей, доглядає чоловіка. В колядках, звернених до парубка, він постає славним богатирем, воїном, мисливцем та майбутнім господарем. Колядки дівчині, в основному описують її красу, працьовитість і почуття любові до судженого. Простими за змістом та мелодикою є дитячі колядки та щедрівки. Окремий розділ у величальних піснях складають колядки та щедрівки християнсько-релігійного характеру. В них оспівується народження Ісуса Христа, прославляється Мати Божа Марія. Тематика і цих колядок і щедрівок носить релігійний зміст і запозичена із біблійних оповідей. Назва «щедрівки» походить від Щедрого Вечора, що відзначається на Маланію, напередодні Нового року за старим стилем. З цим святом пов’язано багато повір’їв, обрядів та звичаїв. Це залишок стародавніх дохристиянських традицій, що подекуди зберігаються і донині. Щедрий Вечір, Багатий Вечір, Щодруха, Щедрик, Маланка, Василів Вечір – в них поєдналася і народна, і християнська традиції. Головною подією свята є вечеря. Її часто називали «Багатою Кутею». Назва походила від слова «кутя», що має бути обов’язковою на святковому столі. Варили її з ячменю (пшениці), поливали узваром, додавали маку, медової сити (вода з цукром чи медом). Ставилася кутя в центрі столу в полумисок, а по боках від неї – інші страви. Всього мало бути доволі, бо Багатий вечір – це символ щедрості і багатства. Тільки-но починало сутеніти, як до хати йшли гурти щедрувальників. Спершу це були дитячі гурти, а потім дівочі й парубоцькі. І лунало попід вікнами чи в хаті життєрадісно й весело: Щедрий Вечір, добрий вечір Хай на Роди, Боже, жито На новеє літо. І жито, пшеницю – Всяку пашницю… Подекуди ходили із карнавальним дійством «Маланкою» (назва походить від імені хлопця – головного персонажа, переодягненого в жіночий національний костюм). Супроводжувати «Маланку» могли «ряджені», як традиційні, так і регіональні персонажі (Дід, Чорт, Ведмідь, Коза, Кінь…). Виспівувались щедрівки із різноманітними побажаннями та іграми. Вранці на Новий Рік (Свято Василя) – 14 січня за традицією до хати заходять посівальники – хлопчики молодшого і середнього віку. У торбинці чи полотняній рукавиці у них зерно: жито, пшениця, овес. Горох не сіяли – бо круглий, а це «сльози». Посіваючи, виголошували посівалки, тексти яких виконувались речитативом і були наповнені доброзичливих побажань: здоров’я, врожаю, статку, щастя. Часом звучало жартівливо, але завжди весело й з надією: «Сійся, родися, жито-пшениця, на щастя, на долю. На Новий Рік»… 2. Вивчення колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю!» Слухання колядки у виконанні вчителя. Аналіз змісту, характеру колядки. Що прославляється в колядці ? Які почуття викликає музика колядки, її зміст? Розучування пісні проходить з опорою на нотний запис. Перед виконанням колядки потрібно розспіватися для того, щоб діти змогли перейти від теоретичної частини заняття до практичної, вокальної роботи. Поспівка «Три, два, раз…» в соль-мінорі. При розучуванні колядки слід звернути увагу на рух мелодії, повторюваність фраз, розспіви, ритмічні фігурації і темп. ІІІ. Заключна частина. Обґрунтування отриманих знань, умінь, навичок. Яке враження справило на вас це заняття? - Отже, що ви можете розповісти про сьогоднішнє заняття, про що ви дізналися? Чи відкрили для себе ви щось нове? - Чи зміниться після цього заняття ваше ставлення до українсько-обрядових пісень? Чи помітили ви відмінності між колядками та щедрівками? Які позитивні або негативні моменти заняття? Загальний підсумок заняття. Давні музичні твори століттями створював народ. В них невідомі автори розповідали про своє життя і працю, про свої радісні сторінки життя та гірку долю. Із уст в уста передавались ці розповіді. Як дорогоцінне каміння відшліфовувалась та відточувалась пісня. Йшли роки, десятиріччя, минали століття. Народжувалися нові пісні, але не забували старі. Як цінну реліквію передавали її старі люди, своїм дітям і внукам. І так з покоління в покоління. Потрібно щоб ця традиція відбувалася далі й не забувалася. Повідомлення завдань на наступне заняття. На наступному занятті ми продовжимо вивчати пісні зимового циклу, а саме щедрівки; повторимо колядку «Добрий вечір тобі, пане господарю»; вивчимо щедрівку «Із-за гори за туману» в обробці Л. Ятла. Рекомендована література: І. І. Казак «Українська музична література». О. Я. Шреєр-Ткаченко «Історія української музики». В. Я. Кващук «Пісенник». О. Я. Ростовський «Методичне викладання музики в основній школі».

Схожі: