|
|
Скачати 126.46 Kb.
|
|
Поняття екологічної катастрофи. Екологічні катастрофи в історії Землі. Природні та антропогенні екологічні катастрофи. Специфіка сучасної екологічної кризи. Глобальний характер екологічних проблем. Поняття екологічної катастрофи Екологічна катастрофа - надзвичайно швидка небезпечна деструкційна зміна умов навколишнього середовища глобального чи локального масштабу, яка пов'язана з нанесенням величезної шкоди навколишньому середовищу, загибеллю рослин, тварин і людей. Це незворотне в природі явище, яке представляє один із станів природи, яке проявляється в природній аномалії. Типи катастроф 1)Залежно від причин виникнення: природні й антропогенні 2)залежно від розмірів заподіяної шкоди й кількості негативних наслідків, тобто від масштабів скоєного лиха, — локальні, регіональні чи глобальні. Екологічні катастрофи в історії Землі А) Природні катастрофи Однією з найвідоміших методологічних концепцій природознавства, виходячи з якою пояснюється виникнення природних екологічних криз, є концепція катастрофізму. Відповідно до неї, в історії Землі, в історії живого було декілька глобальних катастроф, які і спричинили відповідні екологічні кризи. Засновник концепції катастрофізму - великий французький натураліст, еволюціоніст Ж.Кюв’є. В своїй праці "Роздуми про перевороти на поверхні земної кулі" (1821) він застосував принцип катастрофізму до пояснення еволюційних процесів. На думку Ж.Кюв’є, чинниками вимирань видів були глобальні зміни клімату та інших геологічних параметрів. У давні часи переважали природні катастрофи. За нашого часу кількість таких катастроф практично не змінилась, внаслідок людської діяльності зросла їхня потужність. Природні катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніми навколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленими процесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов'язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших. • Зовнішні сили природи, які призводять до катастрофічних наслідків для екосистем належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахи наднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали. • Внутрішніми силами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення в земній корі великих розломів. Наслідками найбільших катастроф були регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель багатьох живих істот, зміни розвитку різних видів, популяцій і родів, мутації організмів. Палеонтологам і палеогеографам добре відомі такі «критичні епохи» в розвитку біосфери — на початку й наприкінці палеозойської ери, на межі мезозою й кайнозою та ін. 1) Зміни магнітного поля Землі Палеомагнітологи встановили, що протягом геологічної історії нашої планети магнітне поле неодноразово знижувало свою потужність і навіть змінювало знак (тобто північний і південний магнітні полюси мінялися місцями). Таких епох зміни знака магнітного поля, або інверсій, нині встановлено багато десятків, вони відбилися в магнітних властивостях гірських порід. Наприклад, нинішня магнітна епоха умовно названа епохою прямої полярності. Вона триває вже близько 700 тис. років. Проте напруженість поля повільно, але неухильно знижується. Якщо цей процес буде розвиватися й надалі, то приблизно через 2 тис. років напруженість магнітного поля Землі впаде до нуля, а потім, через певний час “без магнітної епохи”, почне наростати, але буде мати протилежний знак. “Безмагнітна епоха” має сприйматися живими організмами як катастрофа. Багато з них вимруть або змінять свої властивості. 2) Спалахи наднових зірок В нашій Галактиці остання така подія була зафіксована стародавніми китайськими астрономами, що описали появу “зірки-гості”. Вибух наднової зірки супроводжується дуже великими дозами ультрафіолетового й рентгенівського випромінювання та потоками космічних променів високої енергії. На щастя, спалах наднової зірки в Крабовидній туманності відбувся дуже далеко від Землі – на відстані понад 1 тис. парсеків, отже, ця космічна катастрофа на земне життя ніяк не вплинула. На думку вчених з такою космічною катастрофою може бути пов’язана, зокрема, й загибель динозаврів наприкінці крейдяного періоду. 3) Метеоритні вибухи В Україні в Дніпропетровській області поблизу с. Болтишка знайдено заповнений осадовими породами кратер діаметром 25 км. Він утворився в результаті падіння великого метеорита 100 млн. років тому. Знайдено кілька викопних кратерів, що можуть бути пов’язані з катастрофою кінця крейдяного періоду. А саме, наприкінці крейди – початку палеогену утворилися Карський (діаметр 65 км) і Усть-Карський (25) кратери на Пай-Хої (полярне Приуралля). 4) Урагани За даними світової статистики, лише за 1960-1980 рр. 20 ураганів у різних районах світу позбавили життя близько 350 тис. людей і завдали збитків, що перевищують 5 млрд. доларів. Лише один тропічний ураган Ада в 1970 р. забрав життя 300 тис. жителів Бангладеш. 5) Повені Великої шкоди народному господарству України було завдано повенями на р. Дністер й інших річках західної, прикарпатської її частини наприкінці 60-х років. 6) Землетруси та вулканічні виверження В Україні відбувалися руйнівні землетруси силою шість-вісім балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 р.). Землетрус в Індії в 1967 р. - внаслідок спорудження водосховища на р. Койна. 1815 р. - виверження вулкана Тімор у Індонезії
Б) Антропогенні катастрофи. Антропогенні екологічні катострофи - це такі неурівноважені стани екосистем, які спричинено діяльністю людини (прямо чи опосередковано). В сучасній біосфері саме антропологічні катастрофи є переважаючими. Це обумовлено принаймні 2-ма суттєвими обставинами. По-перше, потужним впливом сучасної людини на біосферу. Недарма В.Вернадський назвав людство найпотужнішою геологічною силою. Так, зараз на Землі під загрозою зникнення знаходяться близько 20-25 тис. видів рослин. Але негативний техногенний тиск на біосферу спричиняє знищення багатьох унікальних видів рослин. Негативна дія антропогенних екологічних криз обертається на саму людину, тобто на суб’єкта негативного впливу на екосистеми. Зараз у науці існує багато спроб осмислити причини антропогенних екологічних криз, їх наслідки і шляхи подолання. В.Крисаченко загалом розглядає їх в межах 3 -х основних підходів: 1.прагматично-утилітарний; 2атрибутивно-апріорний; 3адаптивно-універсальний. 1) Прагматично-універсальним підхід - основними чинниками антропогенних екологічних криз вважається високий розвиток науки,техніки і технології. Головною світоглядною засадою цього підходу є розуміння людини як такої, що існує для панування в навколишньому світі, що здійснює шляхом його впорядкування на основі науки, техніки і сучасної тенології. 2) Атрибутивно-апріорний підхід - пропонується концепціями, які виходять з того, що змінювати, перетворювати довкілля - це атрибутивна властивість людини. Інакше кажучи, людина внаслідок своєї власної сутності таким чином перетворює природу, що спричиняє кризові стани. Така логіка думок обгрунтовує певну модель людського ставлення до природи як апріорну щодо людського існування. Отже, руйнування природи кваліфікується як атрибутивна риса людського існування. 3) Адаптивно-універсальний підхід - негативний вплив людської діяльності людини на природу розглядається як такий, що пов’язаний з особливостями життєдіяльності людини як родової істоти. Справа в тому, що людина як родова істота набула специфічних форм адаптації до природи. Адатпуючись до довкілля таким чином, людина не може не впливати на природу. Йдеться про те, що людина володіє такими засобами та механізмами впливу на довкілля, котрі неминуче спричиняють в ньому зміни. 1) Катастрофи, пов'язані із військовою діяльністю, війнами, масштабними випробуваннями ядерної зброї та військовими навчаннями, випробуваннями хімічної й бактеріологічної зброї. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили 14 513 воєн, у яких загинуло 3640 млн. чоловік. Прикладом екологічної катастрофи, викликаної військовим конфліктом, є події, що відбувалися на території Кувейту та прилеглих ділянок Перської затоки після операції “Буря в пустелі” на початку 1991 р. Відступаючи з Кувейту, іракські окупанти підірвали вибухівкою понад 500 нафтових свердловин. В результаті нафтою було вкрито близько 1554 км2 поверхні моря, 450 км берегової смуги, де загинула більшість птахів, морських черепах, дюгонів та інших тварин. 2) Катастрофи, пов'язані із розвитком нафтовидобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики. Райони інтенсивного видобування нафти й газу (Перська та Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море, інші регіони) сьогодні стали зонами екологічного лиха. Специфіка сучасної екологічної кризи. Глобальний характер екологічних проблем На відміну від екологічної катастрофи, де людина виступає примусово пасивною, страждаючою стороною в незворотному природному явищі, екологічні кризи розглядаються як зворотний стан, в якому людина виступає активно діючою стороною. Екологічні кризи – це напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується не відповідністю розвитку виробничих сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. Екологічна криза характеризується не просто, і не стільки посиленням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток. Варто сказати, що сучасній екологічній кризі предувала ціла низка таких криз: 1) зміна середовища проживання живих організмів, яка викликала виникнення безпосередніх предків людини; антропогенна екологічною криза юридизації, близько 3 млн. років тому. 2) збіднення природних ресурсів, що були доступними первісній людині 3) перша антропогенна криза пов’язана з масовим знищенням великих тварин, “кризою консументів” 4) засолення ґрунту і деградація примітивного землеробства 5) знищення лісів і загальне виснаження ресурсів рослинного світу, “криза продуцентів 6) “криза редуцентів”.Це сучасна екологічна криза, характеризується забрудненням біосфери, яке наближається до максимального використання енергії на поверхні Землі і різким порушенням екологічної рівноваги. Цій кризі відповідає вищий етап науково-технічної революції – реутилізація продуктів і умовне замкнення технологічних циклів, що являються прообразом сучасних безвідходних виробництв. Сучасна екологічна ситуація у світі, з якою пов'язані проблеми охорони і відтворення біологічних ресурсів, склалася як наслідок дії таких факторів: ускладнення і кількісного зростання антропосистеми; досягнутого рівня розвитку промисловості і сільського господарства; недостатньої уваги збоку багатьох урядів та парламентів до екологічних проблем; слабкого контролю за станом природних ресурсів; неповноти наукового пізнання організації і розподілу життя на Землі; екологічної необізнаності більшості населення. Екологічна криза кінця XX століття має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила усю планету та цілком зумовлена не природними, а техніко—виробничими причинами. Темпи зміни параметрів біосфери, причиною яких є ця екологічна криза, виявилися в сотні і тисячі разів більшими, ніж темпи її природної еволюції. Почалася загальна, глобальна деградація природного середовища. Визначення екологічної проблеми як глобальної пов’язане із ситуацією глобального руйнівного впливу людини на біосферу, що призвело до глобальної екологічної кризи. Розв’язання цієї кризи - умова подальшого існування людського роду. Людству загрожує загибель у найближчі десятиліття, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності й існування, не переоцінить життєвих цінностей. Людству потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість. На думку В.Зінченка, розв’язуючи глобальні проблеми, людству потрібно звертатися до «іншої, гуманної, культурної науки». Саме тому у ХХІ столітті людина повинна йти крок у крок із новою філософією життя – екологічною, згідно з якою вона є часткою природи. Екологічна криза є наслідком сумісної дії таких факторів, як неконтрольований демографічний вибух, виснаження природних ресурсів і активне зростання забруднень повітря, води і ґрунтів, які природа сама вже не в змозі знешкодити. Але якщо проаналізувати питання глибше , то виявиться, що є інша, серйозніша причина екологічної кризи: це занепад духовності, надзвичайно низький рівень екологічної культури у цілих народів і націй, низький рівень екологічної освіти більшості урядовців та керівників практично в усіх країнах світу, загальний спад морального рівня протягом останніх десятиліть. Підтвердженням існування такої причини екологічної кризи є роздуми дослідників з приводу цього питання (Алексенко В., Буровський А., Рац М. та ін.). Вони відмітили таку тенденцію: в сучасному природознавстві спостерігається “криза світогляду”, що спричинена сучасною екологічною кризовою ситуацією, в умовах якої проявляється обмеженість екологічного бачення відношення «людина - природне довкілля». Розглядаючи витоки і причини глобальних проблем, в тому числі і екологічної кризи, А.Печчеї вважав, що вони знаходяться не поза людиною, а саме всередині її. Отже, за висновками дослідника, розв’язання екологічних проблем потребує передусім змін самої людини, її власної сутності . Міркуючи таким чином, А.Печчеї пропонує відповідний проект практичних дій, які націлені на подолання глобальних проблем. Він адресує його видатним вченим, політичним діячам, широкій громадськості. Головна думка дослідника полягає в тому, що для розв’язання глобальних проблем світове суспільство має згуртуватися. Потрібна інтеграція навіть попри відмінність класових, національних чи групових інтересів. Поряд із думкою А Печчеї існує ще безліч думок філософів щодо причин екологічної кризи. Таким чином, осмислюючи деструктивний вплив людини на культуру і природу вони розглядають науку, техніку як чинники занепаду як культури і природи. О.Шпенглер був впевнений в тому, що беручи на себе роль творця, спираючись на техніку, людство стає силою, що руйнує культуру, духовність, людське в самій людині. М.Хайдеггер розглядав проблему техніки як проблему людського існування. За висловом М.Бердяєва, “техніка хоче оволодіти духом і раціоналізувати його, перетворити в автомат, в раба. Це і є титанічна боротьба людини і технізованої нею природи”. М. Рац вважає, що екологічна проблема постає перед нами в зв’язку із зіткненням різних людських інтересів і різних позицій щодо можливостей використання територій і матеріалів. Тому екологічна ситуація розкривається як ситуація конфлікту між представниками різних позицій. Кілька останніх років панують думки дослідників, які вважають, що наука є джерелом багатьох глобальних проблем, в тому числі і екологічної. В.Хьосле глибинною причиною екологічної кризи вважає дисбаланс між різними формами людської раціональності. На його погляд, деякі форми раціональності, особливо технічна раціональність, розвиваються досить швидко, тоді як інші, які традиційно називають мудрістю, регресують. Невідповідність між цільовою і ціннісною формою раціональності, між владою і мудрістю і є, на думку дослідника, причиною екологічної кризи. . К.-О. Апель, оцінюючи екологічну кризу як наслідок технічної цивілізації, констатує, що результати науки постають сьогодні для людства “моральним викликом”. Оскільки екологічна криза впливає на людство глобальним чином, то “люди опинилися перед завданням прийняття солідарної відповідальності за наслідки їхніх дій у планетарному масштабі”. В процесі розв’язання спектру питань, пов’язаних з сучасною екологічною кризою, окреслилося коло проблем, осмислення яких вийшло за межі екології як конкретної природничої науки і може бути визначено як філософія екології. На думку М. Кисельова, філософія екології є “постмодерністським” науковим напрямком, де долаються недоліки класичної науки. В.Хьосле підкреслює необхідність створення “філософії екологічної кризи”. Отже, багато дослідників вважають науку причиною проблем людства, наводячи багато переконливих тверджень. Проте, ці проблеми аж ніяк не вдасться вирішити, не спираючись на сучасну науку і новітні технології. Хоча наука й техніка вважаються «винуватцями» виникнення глобальної екологічної кризи, та знайти вихід із цієї ситуації можна лише завдяки новітнім досягненням у галузях науки й техніки. Шляхами виходу з екологічної кризи вважаються цілеспрямовані зміни соціоекономічних і політичних вимірів людського буття, суттєві зміни людського буття в природі, а саме – гармонізація взаємовідносин суспільства з природою на підставі включення всіх продуктів промислової діяльності людини в природний колообіг речовин (Основи соціоекології. К., 1995). Пошук шляхів виходу із екологічної кризи досить гостро постає перед науковцями, філософами, політиками. Це питання стосується кожної людини зокрема. Адже кожен повинен зрозуміти та усвідомити всю важливість цього питання для себе та у глобальному масштабі. Лише спільними зусиллями люди зможуть дійти до розумного вирішення проблеми. Перш за все, кожен індивід повинен відчути те, що він знаходиться у нерозривному зв’язку з природою. Сучасний спосіб життя суспільства є дуже далеким від гармонії з природою. З цього приводу доречно згадати слова Демокріта: «Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя». Людство повинне активно взаємодіяти, щоб знайти ліки від такої «хвороби способу життя». Яскравим прикладом ставлення людини до природи є концепція благоговіння перед життям, запропонована А. Швейцером. Згідно із цією концепцією, ставлення до життя включає 3 елементи: покору, світо- і життєутвердження – як взаємопов’язані результати мислення. Подальший прогрес людського суспільства неможливий без розвитку культури й етики, духовності й моралі. Людство мусить сьогодні переглянути свої життєві принципи й цінності , знову відчути себе невід’ємною часткою природи й зрозуміти, що духовне здоров’я людини невіддільне від здоров’я природи. Для виконання цього завдання людині потрібно оволодіти законами природи, які по суті і є законами людського виживання. І перш за все зрозуміти істину, яку зрозумів ще кількасот років тому великий англійський філософ Ф. Бекон: «Ми не можемо керувати природою інакше, ніж підкоряючись їй». Лише життя у гармонії з природою може бути запорукою благополуччя націй, зменшення техногенного впливу на навколишнє середовище. Також це може стати важливим підґрунтям для виходу із глобальної екологічної кризи. |
|
Голові Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики,... Членам Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської... |
Сценарій екологічної агітбригади «Пролісок» Качанівської ЗОШ І-ІІІ... Червона книга розбухає від нових і нових назв, які заносяться під звуки траурних маршів екологічної катастрофи |
|
Ми не можемо уявити нашого життя без навколишнього середовища, а... Адже всім відомо, що ми знаходимося на грані «екологічної катастрофи». А це відбувається через низький рівень екологічної культури... |
Адміністрація Президента України вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220 тел.: (044) 255 73 33 Комітет з питань екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи |
|
Людина і природа Філософи, поети, художники всіх часів і народів... Але, мабуть, ніколи вона не стояла так гостро, як у наші дні, коли загроза екологічної кризи, а може бути і катастрофи нависла над... |
Екологічні фактори. Закономірності дії екологічних факторів на організми та їхні угруповання Мета: сформувати наукове поняття про екологічні фактори, їх класифікацію, закономірності дії екологічних факторів на організми та... |
|
11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою Проблема виховання... Річ у тім, що технічний прогрес автоматично не веде до духовного прогресу, наслідком чого є загострення глобальних проблем людства:... |
Реферат Тема: Правове ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ екологічної безпеки 1 Юридична... Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, екологічних, технічних,... |
|
Вих. №547 від 29. 10. 10 Голові партії «Зелених» України Прогнимаку... Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,... |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми Неможливість одностороннього розв’язання екологічних проблем будь-якою країною та транскордонний характер забруднення навколишнього... |