|
|
Скачати 0.62 Mb.
|
РОЗДІЛ 3. Характеристика району дослідження та рекомендації щодо розвитку сільського зеленого туризму на території Верховинського району. 3.1. Загальна характеристика Верховинського району На півдні Івано-Франківщини, в самому центрі великої Карпатської дуги знаходиться один з 14 адміністративних районів області – Верховинський. Це єдиний район області, що повністю розташований у Карпатській гірській системі. На південному заході впродовж 49 км. межа району є державним кордоном України з Румунією. На заході він межує з Рахівським районом Закарпатської області , на сході - з Путильським Чернівецької, на півночі і південному сході з Надвірнянським та Косівським районами Івано-Франківщини. Територія району у фізико-географічному відношенні неоднорідна, за характером рельєфу він належить до наймальовничіших в Україні. Протяжність району з півночі на південь - 62 км, із заходу на схід – 41 км. Площа - 1263 кв. км. ( 9.2 % території області). Верховинщина – унікальний у рекреаційному відношенні край, з особливими та багатими природними умовами і ресурсами, різноманітним рослинним і тваринним світом, джерельними водами річок і чистим карпатським повітрям. Саме на Верховинщині більше ніж деінде в Україні збереглися природні ландшафти, незаймані території, особливі праліси, ендемічні та реліктові види рослин і тварин та ще цілий ряд ознак, які відкривають перед районом значні рекреаційні можливості. Живописність природи в першу чергу завдячує гірському рельєфу території району. На його території виділяють п’ять орографічних областей: Чорногірський хребет, Чивчинський масив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати. Найвище і найпривабливіше гірське пасмо – це звичайно Чорногора. На території району розташувалися тільки її південно-східні схили з вищими вершинами: г.Бребенескул (2036м.) – друга за висоті вершина Українських Карпат, г. Піп Іван (2022м.) –третя по висоті в Карпатах і на Україні, г.Ребра (2001м.) та Менчул (1999м.) – відповідно шостою і сьомою вершинами України в висотній ієрархії. Крім них увагу привертають г. Смотрич (1894м.) , г. Вухатий Камінь (1858м.)г. Дземброня (1887м.) та г. Шпиці (1864м.) Природні ресурси дуже різноманітні. Головним чинником, який робить район туристично-рекреаційною зоною, є гірський рельєф, тобто ландшафтні ресурси, які прекрасно взаємодіють і доповнюються дуже сприятливими кліматичними умовами, надзвичайно багатими і різноманітними біологічними, земельними, водними та фауністичними ресурсами. Якщо до цього додати все те, що протягом довгого періоду творилося людськими руками: самобутня багатовікова матеріальна і духовна культура Гуцульщини, тобто культурно-історичні ресурси, туристично-оздоровча база, яка зараз стрімко розвивається, тобто соціально-економічні ресурси, збережені екологічні умови та наявність лікувальних ресурсів і якщо уважно розглянути та проаналізувати всі ці види ресурсів, то можна побачити, що ресурсний потенціал району створює сприятливі умови для розвитку різних видів туризму. Унікальні природні багатства Верховинського району виводять його в число найцінніших заповідних територій у Європі взагалі і в Карпатах зокрема. Віддаленість Верховинщини, певна її ізольованість, складні гірські умови посприяли доброму збереженню природи – флори та фауни . Майже 70 % площі вкрито лісами. Серед рослин зустрічаються реліктові та ендемічні види. Слід звернути увагу, що на території району є багато рослин і тварин занесених до Червоної книги України. Як рослинний так і тваринний світ потребує охорони. Цьому сприяє Карпатський національний природний парк, що охоплює територію 12398 гектарів у Верховинському районі. Культурно-історична спадщина приваблює своєю автентичністю. Здавна працьовиті гуцули прославилися своїми талантами та особливим відчуттям краси. Архітектура та інтер’єр гуцульського житла вражає художнім смаком і довершеністю. Побутові речі з дерева прикрашені різьбою, одяг виготовлений з натурального матеріалу, оздоблений візерунками. Славиться Верховинщина своїм музичним мистецтвом. Саме тут можна почути унікальні інструменти, флоєру, денцівку, дудку, дримбу, трембіту, ріг. Пісенний фольклор краю представлений коломийками (співанками) та колядками. Неповторними є і танці горян: аркан, решето, гуцулка. Тільки у Верховині можна побачити автентичні Різдвяні і Великодні обряди, свята „Полонинське літо”, ремесел і фольклору. Верховина вже тричі проводила Гуцульський Міжнародний фестиваль. На території району є Регіональний краєзнавчий музей Гуцульщини, музей кінофільму „Тіні забутих предків“, музеї Івана Франка та Михайла Грушевського, Гуцульського театру імені Гната Хоткевича. 3.2. Реалії розвитку сільського зеленого туризму Верховинщині. Верховинський район має надзвичайно багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально-рекреаційні ресурси. Гуцульські села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості Верховинщини, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить сільський туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості. У Верховинському районі існують усі передумови розвитку відпочинку в селі, який можна розглядати як специфічну форму підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного потенціалу регіону, або як форму малого підприємництва, що дає можливість певною мірою вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний та історико-культурний потенціал сільської місцевості. Справа розвитку сільського відпочинку має реальну державну перспективу і сприяє поліпшенню соціально-економічної ситуації сільської місцевості. Сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення. По-перше, він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: народної архітектури, мистецтва, промислів — усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно-рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих. По-друге, через сільський відпочинок мешканці урбанізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції. По-третє, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України. Окрім того, як зазначалося вище, у створенні цікавої відпочинкової пропозиції власник «зеленої» садиби повинен дбати про якість двох ключових аспектів агротуристичного продукту: — матеріально-технічної якості (наприклад, розміри та умеблювання кімнати, оснащення їх побутовою технікою, оснащення гігієнічного вузла); — емоційно-абстракційної якості (рівень сервісного обслуговування відпочиваючих). Власники агороосель мають усвідомлювати відповідальність, яку беруть на себе, організовуючи відпочинок у своїх оселях. Адже недоброякісне обслуговування може назавжди відбити у клієнта бажання відпочивати в селі. Гість, який приїжджає відпочити у сільську оселю, бажає оглядати красиву природу. І тому краєвиди села повинні мати привабливий вигляд. Сільська громада має дотримуватися санітарно-гігієнічних умов проживання, дбати про відсутність сміттєзвалищ, естетичний вигляд будинків, вулиць, садів, громадських закладів. Дбати про зелені насадження, використовувати вільні території, враховуючи інтереси відпочиваючих. Однією з головних складових відпочинкової пропозиції є умови проживання. Умови проживання повинні гарантувати можливість зручного нічлігу, дотримання особистої гігієни, наявність повноцінного харчування. Тому господарям варто керуватися рекомендаціями з категоризації сільського житла Української спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Присвоєння категорії житлу, що надається у користування відпочиваючим, дає право господареві оселі повідомляти про відповідну якість житлових умов у рекламних засобах Спілки, що сприятиме збільшенню відпочинкового попиту та доходів господаря. Більшість господарів надають таку послугу, як харчування, яке базується на продуктах, вироблених у власному господарстві. Утім, для туристів необов'язково готувати окремо, оскільки це є однією з характерних рис сільського відпочинку. Як правило, більшість відпочиваючих скаржаться на брак інформації щодо відпочинку. Отже, надзвичайно важливими є визначники якості проживання, такі як інформаційні позначки на дорогах і біля оселі, а також у самій оселі. Треба довести до свідомості всіх селян реґіону, що організація прийому гостей сприятиме зміцненню їхніх індивідуальних (фермерських) господарств. При цьому зацікавлені селяни більше переймуться проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати лісівництву, урізноманітнюючи джерела його доходів. Хоча сільський відпочинок в Україні, зокрема у Верховинському районі, має давню історію, його майбутнє ще остаточно не визначене. На сьогоднішній час невідомо, чи стане цей вид відпочинку повноправним учасником національного туристичного ринку, чи можливе збільшення кількості відпочиваючих у сільських оселях до 15—20 % від загальної чисельності туристів, як, наприклад, у Франції. Існують як песимістичний, так і оптимістичний сценарії його подальшого розвитку в Україні. Цілком можливо, що за відсутності дієвої державної політики в цій галузі сільський відпочинок так і залишиться у напівлегальному статусі, без чіткої організаційної структури, без поставленої на належному рівні інформаційно-маркетингової діяльності, просто як своєрідний додаток до інших напрямків туризму. Натомість, за оптимістичними науковими прогнозами, сільський туризм, для прикладу, лише в Карпатському реґіоні має сформувати потужний сегмент ринку і "контролювати" від 35 до 45 % усіх туристичних потоків у цей регіон. Сприйняття сільського відпочинку пересічним міським мешканцем України зараз коливається у широкому діапазоні: від цілковитого неприйняття цієї форми відпочинку до величезного захоплення його екологічністю та економічністю. Це свідчить лише про необізнаність загалу українців із такою формою відпочинку. Певний скептицизм до сільського відпочинку з боку городян першого покоління зумовлений тим, що вони ще тісно пов'язані із сільською місцевістю — часті поїздки у село, відвідини родичів, догляд за житлом батьків, участь у сільськогосподарських роботах, — і не сприймають це як відпочинок. І люди вважають, що це частина їхньої індивідуальної самодіяльної відпочинково-господарської діяльності на селі, якій не треба надавати спеціального статусу. Поряд із цим, в українських містах є категорії людей, які активно сприйняли ідеї народження (чи відродження) сільського відпочинку. На сьогодні в Україні основні сегменти потенційних споживачів послуг сільського зеленого туризму утворюють: — мешканці промислових центрів (через екологічність цієї форми відпочинку); — справжні городяни (3—4-те покоління — через екзотичність); — шанувальники українських народних традицій (через принади сільського способу життя та чистоту довкілля); — люди з малим і середнім достатком (через вартість відпочинку у селі). Отже, потрібно урізноманітнити форми пошуку прихильників цього виду відпочинку, якомога швидше створити механізм, що дозволить забезпечити реальних відпочиваючих для сіл нашого регіону. Міжнародний імідж сільського відпочинку також неоднозначний. З одного боку, Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць із збереженим сільським укладом життя, багатою культурною спадщиною, із не знищеною природою та гостинними господарями. З іншого боку, не приваблює іноземних туристів відносно низький стандарт житла і його недостатня технічна забезпеченість, а також не облаштованість сіл та досить обмежений вибір дозвілля й можливостей активного відпочинку. З огляду на ці реалії, необхідно проводити навчання власників садиб прийомам обслуговування та іноземним мовам. Це найсуттєвіша проблема, яка стоїть нині на перешкоді виходу сільського зеленого туризму України на міжнародний ринок. Тому досі маємо таку сумну статистику: в польських, словацьких і румунських Карпатах щорічно відпочиває на один-два порядки більше західноєвропейських зелених туристів, ніж в Українських Карпатах. У цьому аспекті важливим є також налагодження тіснішої взаємовигідної співпраці з турфірмами, які можуть сприяти активізації руху іноземних туристів у села з метою короткотривалого відпочинку, ознайомлення з традиціями, участі у фестивалях і сільськогосподарських роботах. Але якщо власники садиб, сільських громад не зроблять зустрічних кроків щодо облаштування житла, забезпечення його санітарно-гігієнічного стандарту, благоустрою села, впорядкування привабливих місць, то відпочинок на сільських територіях регіону не зрушиться з місця. Варто також активізувати значення місцевої влади у підтримці цілей сільського зеленого туризму. Адже кожний місцевий чиновник має зрозуміти, що сільський зелений туризм — це додаткові гроші й поліпшення інфраструктури району, створення нових робочих місць. Саме місцеві влади можуть клопотати про забезпечення податкових пільг при одержанні державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які беруть участь у наданні агротуристичних послуг. Напрацьовані на сьогодні стратегії розвитку сільського зеленого туризму, націлені на вирішення соціально-економічних, екологічних і етнокультурних проблем сільських місцевостей, вимагають чіткого планування на рівні районів та окремих сільських громад. Важливою частиною планування є ефективне втілення у життя "пілотних" проектів сільського відпочинку, які здійснюють обласні Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Неабиякою проблемою залишається невизначеність правового статусу власників малих рекреаційних комплексів, розташованих у сільській місцевості. Так, у літературі описані випадки, коли до 80 % туристичного бізнесу в малих містах і селах привласнюється, управляється або контролюється міськими виробниками, які можуть агресивно поводитися щодо традиційної культури, трудової практики й архітектурних стилів. Необхідно відзначити, що розвиток сільського туризму в гірських ландшафтах уже створює певні проблеми природоохоронного характеру. Найпривабливіші гірські території, як правило, дуже чутливі до туристичних впливів. До таких територій належить, наприклад, карпатські озера. Інтенсивне лещатарство пошкоджує вегетацію рослинного покриву схилів унаслідок масових пішохідних і кінних прогулянок, витоптується й розріджується рослинність, переущільнюється ґрунтовий покрив, збіднюється біотичне різноманіття. Аборигенна вмиротвореність і недоторкана природа сіл реґіону також перед серйозним компромісом: або все це залишається недоторканим, і сільський туризм у місцевості не буде розвиватися, або розвиток сільського туризму впливатиме на первинні блага довкілля. Відомо, що "передові" культури майже завжди впливають дигресивно на "традиційну" культуру. Особливо такий вплив посилюється там, де є специфічні етнічні чи лінгвістичні групи, тому автохтонна культура сільських мешканців Гуцульщини, Бойківщини, Закарпаття, Буковини, Покуття, Розточчя, Опілля, Полісся тощо може розчинитися під негативним впливом масової космополітизованої урбокультури туристів. |
|
СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ НА ТЕРИТОРІЇ НОВОУШИЧЧИНИ Одвічний потяг людей до пізнання світу народив одну з найгуманніших, найефективніших та найменш затратних галузей – туристичну індустрію.... |
Послідовність виконання курсової роботи Збір вихідної інформації на підприємствах туристичної індустрії та її аналіз |
|
ЛЕКЦІЯ №8 ТЕМА: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ФОРМУВАННЮ ФІЗИЧНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНОЇ ГРУПИ |
ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І КОНТРОЛЬ Туристична галузь є невід’ємною складовою світового ринку, посідає друге місце у світовому господарстві після комп’ютерної та електронної... |
|
Що таке iнтелектуальна власнiсть? Відповідно до документів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ) інтелектуальна... |
Інтелектуальна власність в Україні Відповідно до документів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ) інтелектуальна... |
|
Юрія Федьковича «ЗАТВЕРДЖУЮ» Мета курсу – сформувати у майбутнього фахівця у сфері туризму глибокі знання про організаційно-правове забезпечення туристичної діяльності... |
Кам'янець-Подільський по праву вважається Меккою туристичної України.... Кам'янець-Подільський по праву вважається Меккою туристичної України. Навколо міста багато об'єктів, які як і Кам'янець також являються... |
|
РОЗПОРЯДЖЕНН Я З метою забезпечення гідного відзначення 70-ї річниці утворення Кіровоградської області, виховання поваги до історичних, культурних... |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання самостійних робот з дисципліни «Основи... Розглянуто та ухвалено на засіданні циклової комісії організаційно технічних дисциплін та готельної справи |