|
Скачати 0.92 Mb.
|
53.Особливості застосування базисних умов постачання. Базисні умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу називаються так тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) у ціну товару чи ні. Базисні умови визначають: хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн продавця чи покупця, транзитних країн, а також під час перевезення товару морським, річковим і повітряним транспортом;становище вантажу стосовно транспортного засобу, що визначає обов'язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у певне місце або навантажити товар на транспортний засіб, або підготувати його до навантаження, або передати транспортній організації; обов'язки продавців щодо упаковування і маркування товарів, а також обов'язки сторін щодо страхування вантажів; обов'язки сторін щодо оформлення комерційної документації відповідно до вимог, існуючих у практиц міжнародної торгівлі;де і коли переходять від продавця до покупця права власності на товар, а також заходи, пов'язані з ризиком випадкової втрати або пошкодження товару, і видатки, що можуть виникнути у зв'язку з цим. Особливості застосування базисних умов (САР) — За цих умов експортер за власний кошт зобов.язанний: поставити товар з документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту ; упокувати товар у відповідну морську упаковку , зафрахтувати судно до місця призначення ; доставити товар у порт;отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності;повантажити товар на судно; повідомити імпортера про повантаження і передати йому комплект документів , у т.ч. морський коносамент. Імпортер зобов: застрахувати товар, покрити всі витрати, пов.язані з транспортуванням вантажів , за винятком фрахту; прийняти документи в еспортера; оплатити товар. Ризик і право власності переходить від продавця до покупця у момент перетинання вантажем борту судна в порту повантаження.Застосування базисних умов спрощує складання й узгодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності та вирішення спорів, що виникають. 54. Організація морських, залізничних і автомобільних перевезень. Транспортні перевезення - перевезення вантажів, пасажирів між 2 і більше країнами. Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами. Інколи можливість вибору виду транспорту відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас, авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних вантажів (нафти, зерна, кам,яного вугля). Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу -авіатранспорт. Однак він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках. В ін. випадках розробляються добре сплановані програми поставок. Товар слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з я ких їх зручніше доставляти. 2. Вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний % вартості транспортних витрат по відношенню до вартості товару. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, медикаменти тощо) доставляються, як правило, традиційним способом морем, хоч коштує це трохи дорожче. 55. Страхування зовнішньоторговельній діяльності, його види і основний зміст. Страхування - це система екон. відносин, яка полягає в утворенні за рахунок підпр., організацій і населення спеціального фонду засобів для відшкодування збитків у майні, завданих у результаті стихійного лиха та ін. несприятливих випадкових явищ. У страхуванні обов.язковою є наявність 2 сторін: страхової організації (страховика) та юр. і фіз. осіб, які вносять у страхову організацію встановлені платежі. Види страхування: 1 .Майнове, об.єктом якого є різноманітні матеріальні цінності; 2.Особисте, де основою економічних взаємин є події у житті фіз. осіб; 3.Страхування відповідальності, предметом якого виступають найрізноманітніші зобов.язання страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам. З метою зменшення можливих валютних втрат через різкі коливання курсів валют та їх інфляційне знецінювання застосовується метод хеджування. тобто метод укладання поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару на термін (йдеться про пізніший термін, ніж за основним контрактом) за фіксованою ціною. Багато іноземних банків часто здійснюють і валютні угоди "на термін" (форвардні валютні операції) - купівля чи продаж певних сум відповідної валюти за заздалегідь обумовленим курсом на основі поточних ринкових котирувань з її фактичною передачею у розпорядження контрагента у певний строк у майбутньому. 56. Система валютного регулювання ЗЕД в Україні. Механізм валютного регулювання має 2 рівні: міждерж. і національний. Ф-ії регулювання міжнародних валютних відносин покладені на МВФ. У 1992р. у члени МВФ біли прийняті країни колишнього СРСР, у т.ч. й Укр. Вступивши у члени МВФ Укр. одночасно ввійшла у структуру Світового банку, їй виділена квота акцій на загальну суму 1.3 млрд. дол. Валютну готівку за членство Укр. в банку в сумі 7,9 млн. дол. внесла Голландія, котра є країною-опікуном нашої країни у цій банківській структурі. Вступ Укр. до МВФ і Світового банку дає їй можливість отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови екон., стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій. Механізм валютного регулювання в Укр. на нац. рівні являє собою систему контролю за припливом і відпливом іноземної валюти з країни в країну. Із цією метою урядом приймаються постанови щодо валютного регулювання з різноманітними обмеженнями. Як правило, це постанови, які: а) вимагають від окремих осіб чи фірм, що отримують іноземну валюту, передати або продати її урядові; б) нормують запаси іноземної валюти. Підприємець, який бажає здійснити платежі за кордон в іноземній валюті, може потрапити під обмеження обсягу валюти, що не дозволить йому купити стільки товарів за рубежем, скільки він би хотів. Тому, укр. фірма, яка бажає експортувати свої товари за кордон, повинна знати про всі діючі постанови щодо валютного регулювання в Укр. і в ін. країнах, позаяк вони можуть відбитися на її спроможності поставляти товари чи отримувати плаД-ежі з цих країн. 57. Операції з валютою та порядок розрахунків, функції Національного і комерційних банків по управлінню валютними ресурсами. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених актами валютного законодавства Укр.. Усі надходження на користь резидентів у іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку Укр.. Кошти у валюті Укр., одержані уповноваженими банками від виконання зазначених операцій, підлягають відрахуванню резидентам. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ. НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти Укр.. і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку Укр.. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ: а/ від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку Укр. за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; б/ мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам. У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. 58. Порядок визначення валютного курсу. Валютний курс - співвідношення обміну 2 грошових одиниць, або ціна однієї валюти, виражена в ін. валюті. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішньогоспод. процесів, так і зовнішньоекон. позицій тієї чи ін. "країни. У більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме котирування. Воно означає, що певна постійна сума іноземної валюти використовується для вираження змінної величини відповідної суми нац. валюти. Валютні котирування встановлюються банками. При цьому залежить від того, чи здійснює банк купівлю чи продаж валюти, ррозрізняються курси продавця і покупця. За курсом покупця банк купує іноземну валюту, а за курсом продавця - продає її. Різниця між курсами продавця та покупця використовується для покриття витрат банку і звичайно містить банківський прибуток. Ця різниця, що називається маржею чи спредом, як правило, становить десяті або й навіть соті частки % і може коливатися залежно від конкретної ситуації на валютному ринку. 59. Відповідальність суб‘єктів господарської діяльності за порушення валютного законодавства. Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно актів валютного законодавства, наявність такого дозволу (ліцензії) з обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність. Наприклад, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються така міри відповідальності /фінансові санкції/: за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної або індивідуальної ліцензії НБУ -штраф у сумі, еквівалентній сумі /вартості/ зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту Укр. за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій. Санкції, застосовуються НБУ та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету. 60. Мета і задачі створення спеціальних економічних зон /СЕЗ/, їх класифікація, механізм функціонування. Світовий досвід використання режимів СЕЗ. Умови і особливості створення СЕЗ в Україні. Вільні екон, зони - невеликі територіальні анклави з особливо сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу, слабко пов’язаним з нац ринком ї орієнтованим переважно на експорт. Метою створення спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією підприємств, впровадження нових технологій. Типи зон: 1)експортно-виробничІ зони - територіальний анклав, в якому зарубіжні фірми виробляють для вивозу за кордон промислові товари, й отримують прибуток за рахунок спеціальних стимулів і привілей, 2)зони зовнішньої торгівлі - компанії, зо діють у цій зоні можуть відстрочувати виплати (чи взагалі їх уникати), знижувати тарифи на товари, що проходять через зону; 3) зони підприємств - це спец, території, а яких діючі підпр отримують від місцевої влади певні преференціальні права; 4)науково-технолог. парки -створення навколо якогось ядра зони з особливою інфраструктурою, яка забезпечує процес прискореної передачи нової технології в промисловість;5)наукові парки - це райони з підвищеною концентрацією внсокотехнологічних підпр., розташованих поблизу великих наукових закладів; 6)технополісн - це місто та прилегла до нього територія, де в органічній єдності розташовані підпр. високотехнолог. галузей промисловості, наукові заклади, вузи, що готують для технополісів наукові й інжинерні кадри, та житлова забудова з відповідною сучасною виробничою і соц. Інфраструктурою.На території СЕЗ мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності. Вони мають право самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території СЕЗ, що не суперечать законодавству України, На території СЕЗ не ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ, ЩО суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.СЕЗ створюються ВР за ініціативою Президента України, КМ або місцевих Рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації У разі створення СЕЗ за ініціативою Президента або КМ відповідне рішення може бути прийняте лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої Ради народних депутатів, та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ. 61. Міжнародні контракти. Вимоги до зовнішньоторговельного контракту, право контракту. 1.Назва, номер контракту, дата і місце йог укладання; 2.преамбула - визначається повне найменування сторін і зазначенням країни; 3.предмет контракту - визначається який товар (роботи, послуги) один із контрагентів зо6ов,язується поставити іншому, із зазначенням точного найменування марки, сорта або кінцевого результату виконуваної роботи; 4. Кількість і якість товара (обсяг виконуваємих робіт, надання послуг); 5.базисні умови поставки товарів (прийманняздачі виконаних робіт, послуг) визначаються вид транспорту і базисні умови поставки, які визначають обов.язки контрагентів щодо поставки товарів і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до ін., а також конкретний строк поставки товара. У випадку укладння контракту на виконання робіт, послуг в цьому розділі визначаються умови і строк виконання робіт, послуг. 6.Ціна і загальна вартість контракту визначається ціна одиниці товару, загальну вартість за контрактом, а також валюту платежу; 7. Умови платежу - визначає засоби, порядок, терміни фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами контракту взаємних платіжних зобов.язань Світова практика розрахунків грунтується на З основнихх способах платежів: а) готівковий платіж - оплата товару через банк до чи після передачі експортером товаросупровідних документів або товару у розпорядження покупця; б) платіж з авансом - сплата експортерові обумовленої в контракті суми в рахунок поставки товару в майбутньому; в) платіж у кредит -надання експортером імпортерові комерційного кредиту; 8. умови здачі(приймання) товару визначаються строки і місце фактичної передачи товару, перелік товаро-супровідних документів; 9. Упаковка та маркування - цей розділ містить відомості про упаковку, основне призначення якої є збереження товару від загибелі та пошкоджень під час транспортування до місця призначення та нанесення на ній відповідне маркування; 11. Санкції і рекламації -визначає порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред.явлення рекламацій у зв,язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх облв,язків 12. арбітраж - вказується місце арбітражного суду (країна і право, яке застосовується) або обумовлюються випадки, в яких сторони можуть звернутися до суду; 13. Юр. адреси, поштові та платіжні реквізити. За домовленості сторін в контракті можуть визначатися додаткові умови (страхування, гарантії якості, залучення субвиконавців тощо). 62. Зміст і структура 63. Формування ціни зовнішньоторговельного контракту. Контрактні ціни у сфері з.-с. діяльності визначаються суб'єктами з.-е. діяльності на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення з.-е. контрактів. Міністерство екон. може запроваджувати індикативні ціни на товари: щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи; щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури; щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування; щодо експорту яких встановлено спеціальні режими; в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань Укр.. В цих випадках контрактні ціни у сфері з.-е. діяльності визначаються суб'єктами з.-е. діяльності відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством еономіки. У контракті, вже підписаному сторонами угоди, ціну товару може бути зафіксовано в момент укладання угоди, ціну товару може бути зафіксовано в момент укладання угоди лише на строк її дії чи до моменту її виконання. Залежно від засобу фіксації розрізняють такі види цін: 1. тверда - встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні в процесі виконання угоди; 2. рухома - ціна, яку зафіксовано в контракті і яку може бути змінено в процесі його виконання; 3.змінна -може бути використана контрагентами угоди на поставку товарів тривалого виготовлення; 4. ціна з наступною фіксацією - встановлюється в процесі виконання контракту та потребує спеціального застереження в тексті контракту. |
1. Концепція розвитку зовнішньоек політики в Україні Відносна стабільність обсягів ЗЕ обороту; зміна структури ЗЕЗЮ вихід на нові міжн ринки; активна допомога суб’єктам ЗЕЗ з боку держави;... |
1. Концепція розвитку зовнішньоек політики в Україні Відносна стабільність обсягів ЗЕ обороту; зміна структури ЗЕЗЮ вихід на нові міжн ринки; активна допомога суб’єктам ЗЕЗ з боку держави;... |
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Для досягнення зазначених результатів необхідно швидкими темпами розвивати дистанційну освіту, запровадження якої в Україні передбачено... |
ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЯ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА ПЕРІОД ДО 2020... Так, у 2008 р за світовим індексом людського розвитку Україна посіла 82 місце серед 179 країн, за якістю життя 68 місце серед 104... |
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТОКУ СФЕРИ КУЛЬТУРИ МІСТА КРИВОГО РОГУ НА 2012-2015 РОКИ Концепція розвитку сфери культури Кривого Рогу на 2012-2015 роки розроблена з урахуванням завдань, що стоять перед містом у зв’язку... |
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Дана концепція визначає правові засади організації та провадження ріелторської діяльності в Україні з метою законодавчого забезпечення... |
ПРОЕКТ Концепція розвитку домену. УКР Україні в рамках процедури інтернаціоналізованих доменних імен (IDN), є загальнодоступним ресурсом спільного користування. Адміністрування... |
Проект Концепція... Ради Європи, зокрема Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи щодо розвитку місцевої демократії з метою визначення засад... |
«Концепція розвитку системи контролю банків в Україні: теоретико-методологічні... Університету банківської справи Національного банку України з обговорення питання, яке вперше за весь час існування кафедри стало... |
ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ Основна концепція сучасної екології (концепція екосистеми) життя можливе тільки в угрупованнях та за строго визначеної сукупності... |