ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ


Скачати 290.75 Kb.
Назва ЛЕКЦІЯ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ
Сторінка 1/3
Дата 13.03.2013
Розмір 290.75 Kb.
Тип Лекція
bibl.com.ua > Астрономія > Лекція
  1   2   3
ЛЕКЦІЯ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЇ
Екологія – наука, що вивчає взаємовідносини організмів між собою та довкіллям

Екологія – вчення про дім, місце мешкання

Екос – будь – яке місце перебування людини (хороший пляж, гірське пасовище)

Основна концепція сучасної екології (концепція екосистеми) - життя можливе тільки в угрупованнях та за строго визначеної сукупності умов

Екосистема та біосфера – вищі рівні організації живого на планеті Земля.

Екологія як практична діяльність виникла вже на початку становлення людини.

Екологія як наука почала формуватися в кінці XVIII ст. як один з розділів зоології.

«Гідрологія» (Ж. – Б. Ламарк, 1744 – 1829) – перші уявлення про біосферу як сфери життя та оболонку Землі.

1875 р. – Е. Зюсс (1831 – 1914) ввів термін біосфера. Біосфера – тонка плівка життя на земній поверхні.

Т. Мальтус (1798) – рівняння експоненційного росту популяцій як основа демографічних концепцій. П.Ф. Ферхюльст – рівняння логістичного росту.

Початок екології людини закладено в працях лікаря В. Едвардса, філософа О. Конта, біолога І.І. Мєчнікова.

В 1866 р. Е. Геккелем (1834 – 1919) введений термін екологія (від грецької oikos – дім, батьківщина і logos – вчення.

Екологія – це пізнання економіки природи, одночасне дослідження взаємовідносин всього живого з органічними та неорганічними компонентами середовища…(Е. Геккель “ Загальна морфологія “, 1866).

А. Тенслі (1935) вводить термін екосистема.

Екосистема – сукупність організмів і неживих компонентів середовища їх існування, при взаємодії яких відбувається більш або менш повний біотичний обіг (за участю продуцентів, консументів, редуцентів).

В.Н. Сукачов (1880 – 1967) обґрунтував концепцію біогеоценозу.

1926 р., книга В.І. Вернадського “ Біосфера “ – розглянуті властивості живої речовини, її функції у формуванні сучасного вигляду Землі, всіх середовищ життя на планеті.

В.І. Вернадський (1863 – 1945) обґрунтував роль живої речовини як найбільш потужного геохімічного та енергетичного фактору – провідної сили планетарного розвитку.

Біосфераглобальна екосистема, стабільність і функціонування якої засновані на екологічних законах забезпечення балансу речовини та енергії.

Екосистемний рівень вивчення організації живого звернув увагу до взаємодії людського суспільства з природою.

Людство, що населяє біосферу, знаходиться в повній залежності від дії екологічних законів.

У період 1950 – 1960 рр. спостерігалось:

  • Підсилення технократичного тиску на природу

  • Добувна та переробна промисловість, будівництво і транспорт досягають величезних масштабів

  • Катастрофи величезних масштабів через деградацію земель, зведення лісів, забруднення

  • Стрімкий ріст населення

Міжнародна біологічна програма (1960 – ті рр.) – виявлення основних закономірностей якісного і кількісного розподілу та відтворення органічної речовини в інтересах найбільш раціонального використання їх людиною.

Міжнародна програма “ Людина і біосфера “ – перелік і характеристика найбільш важливих глобальних екологічних проблем, що являють загрозу виживанню людства на Землі.

Найважливіша проблема для людства – проблема охорони довкілля, її розумного і раціонального використання на основі екологічних законів.

Етапи розвитку екології як наукової та практичної діяльності.

Перший період – з давніх часів до 1866 р:

  • Дано визначення поняття екологія і обґрунтування її в якості самостійної наукової дисципліни (у 1866 р. Е. Геккель)

  • Відсутність властивого для екології понятійного апарату


Другий період – з 1866 р. по 1935 р.:

  • Дано визначення поняття екосистема (1935 р.)

  • Період факторіальної екології – вивчення закономірностей відношення тварин і рослин з різноманітними абіотичними факторами


Третій період – з 1936 р. до початку 1970-х рр.:

  • Період синекологічних досліджень – вивчення взаємовідносин популяцій в екосистемах

  • Основою методології екології стає системний підхід

  • Оформлення екології як фундаментально – теоретичної дисципліни

Четвертий період – з початку 1970-х рр. до середини 1980-х рр.:

  • Труднощі у виявленні яких-небудь загальних законів розвитку угруповань

  • Постійні порушення рівноважних станів

  • Вивчення екосистем у їх розвитку


П'ятий період – останні 15 – 20 рр.:

  • Становлення справжнього системного підходу до вивчення екологічних об'єктів


Усвідомлення того, наскільки велика залежність людського суспільства від стану природи, необхідність перебудувати економіку у відповідності з екологічними законами.

Екологіянаука про умови існування живих організмів, їх взаємодії між собою та довкіллям.

Екологія - міждисциплінарний системний науковий напрямок, що включає концепції технології математики, фізики, хімії, біології.

Екологія в стратегічному сенсінаука виживання людства та виходу з екологічної кризи, яка набула глобальних масштабів – в межах всієї планети Земля.

Екологія:

  • Аутекологія

  • Демекологія

  • Ейдекологія

  • Синекологія

  • Глобальна екологія

Аутекологія – розділ екології, що вивчає взаємовідносини організму з довкіллям, досліджує індивідуальні організми на стику з фізіологією.

Основна задача аутекології – встановлення меж існування особин (організмів) та тих меж фізико – хімічних факторів, які вибирає організм з всього діапазону їх значень.

Демекологія вивчає природні групування організмів одного виду – популяції (елементарні надорганізмові макросистеми).

Ейдекологія – екологія видів.

Синекологія (екологія угруповань) вивчає асоціації популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів, які утворюють біоценози, шляхи формування та розвитку біоценозів, їх структуру і динаміку, взаємодію з факторами довкілля, енергетику, продуктивність.

Глобальна екологія вивчає біосферу Землі в цілому, її структуру і функції, глобальні екологічні процеси і проблеми.

Прикладні напрямки екології:

  • Інженерна екологія

  • Медична екологія

  • Хімічна екологія

  • Космічна екологія

  • Агроекологія

  • Екологія людини

Загальна екологія вивчає найбільш загальні закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань із середовищем в природних умовах.

Соціальна екологія:

  • Розглядає взаємовідносини в системі суспільство – природа

  • Визначає специфічну роль людини в системах різного рангу, відмінність цієї ролі від інших живих істот

  • Вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людини із середовищем, теоретичні основи раціонального природокористування

Прикладна екологіявирішення конкретних питань природокористування, визначення допустимих навантажень на середовище, розроблення методів управління екосистемами, способи екологізації різних видів діяльності людини.

Неоекологія – система наук, що вивчає розвиток, функціонування і прогнозування розвитку антропосфери й опрацьовує можливості керування взаємовідношеннями і зв'язками в системі природа - суспільство з метою їх гармонізації і забезпечення екологічно безпечного співіснування.

Неоекологія (сучасна екологія)галузь знань, присвячена вивченню екологічних проблем, не властивих класичній екології, побудованих на міждисциплінарних, а не тільки біологічних знаннях, що охопили всі сфери життєдіяльності до найдосконаліших життєвих форм, в нерозривному їх зв'язку не тільки з абіотичним середовищем, але і з соціальним.

Завдання екології:

  • Вивчення з позиції системного підходу загального стану сучасної біосфери планети, причин його формування та особливо розвитку під впливом природних і антропогенних факторів;

  • Прогноз динаміки стану біосфери в часі та просторі

  • Розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самовідновлення та саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів

Предмет вивчення екологіїорганізація та функціонування живих систем, складніших за організм, тобто надорганізмових систем (екосистем).
ЕНВАЙРОНМЕНТОЛОГІЯ (охорона довкілля) – комплекс заходів, призначений для обмеження негативного впливу людської діяльності на природу.

Раціональне природокористування – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони природного середовища і природних ресурсів.

Стійкий розвиток (sustainable development) – розвиток, що відповідає потребам сучасності, не порушуючи здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.

Екосистема – об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно – енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують певну структуру.

Біогеоценоз – досить конкретне поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями.

Біоценоз – це сукупність усіх живих організмів в рамках даної екосистеми.

Популяція – одновидова самовідтворна біосистема в рамках даної екосистеми.

Поняття екологічної ніші чітко окреслює місце і роль даного елементу угруповання в екосистемі (включаючи всю сукупність його зв'язків з іншими елементами, як біотичними, так і абіотичними.

Екосистема = біотоп + біоценоз.
ЛЕКЦІЯ 2. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В ЕКОЛОГІЇ

Система - будь – який об'єкт, цілісні властивості якого є результатом взаємодії його складових.

Види систем:

  • Ізольовані (не обмінюються речовиною та енергією із сусідніми системами)

  • Закриті (обмінюються з сусідніми системами енергією, а не речовиною)

  • Відкриті (обмінюються речовиною та енергією із сусідніми системами)

Зв’язки в системах:

  • Прямі – елемент А діє на елемент Б без реакції у відповідь

  • Зворотні – елемент Б відповідає на дію елементу А

  • Позитивні зв'язки – підсилення процесу в одному напрямку (заболочування території після вирубування лісу : збільшення зволоження – збіднення киснем – сповільнення розкладання рослинних залишків – накопичення торфу – підсилення заболочування)

  • Негативні – у відповідь на підсилення дії елементу А зростає протилежна за напрямком сила дії елементу Б (забезпечується стійка динамічна рівновага екосистем). Хижак - жертва

Емерджентність (emergence – виникнення, поява нового) – універсальна властивість екосистем. Властивості системи як цілого не є простою сумою частин та елементів, що її складають (ліс не є сумою властивостей окремих дерев).

Процеси в екосистемах підпорядковуються законам термодинаміки. Перший початок термодинаміки – енергія не виникає і не щезає, а лише переходить з однієї форми у іншу. Другий початок термодинаміки – частина енергії при будь – яких її перетвореннях розсіюється (втрачається) у вигляді тепла.

Ентропія - міра незворотного розсіювання енергії. Ступінь впорядкованості системи.

Екосистеми характеризуються високим ступенем впорядкованості складових елементів.

Екосистеми зберігають (підтримують) певний рівень енергії і протистоять ентропії.

Негентропія – показник, протилежний до ентропії. Чим вища організованість (впорядкованість) системи, тим вище негентропія. Основна властивість природних екосистем – здатність вилучати негентропію із зовнішнього середовища (сонячну енергію) і підтримувати високу впорядкованість.

Закони Б. Комонера:

  • Все пов'язано з усім

  • Все має кудись діватись

  • Природа знає краще

  • Нічого не дається задарма


ЛЕКЦІЯ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. ОСНОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ

Середовище існування - природні тіла і явища, з яким організм (організми) знаходяться у прямих або опосередкованих взаємовідносинах. Синоніми: екологічне середовище, місце існування, навколишнє середовище, навколишнє природне середовище, довкілля.

Екологічний фактор - будь – який елемент або умова середовища, на які організми реагують пристосувальними реакціями (адаптацією).

Екологічні фактори:

  • Абіотичні

  • Біотичні

  • Антропогенні

Абіотичні екологічні фактори - фактори неживої природи, які прямо або опосередковано впливають на організм.

Біотичні екологічні фактори - фактори живої природи, вплив живих організмів один на одного прямо чи опосередковано.

Антропогенні екологічні фактори - сукупність впливів людини на життя організмів.

Абіотичні фактори кліматичні – формують клімат і здатні впливати на життя організмів (світло, температура, вологість, атмосферний тиск, швидкість вітру).

Абіотичні фактори орографічні (фактори рельєфу) – вплив характеру і специфіки рельєфу на життя організмів (висота над рівнем моря, крутизна місцевості). Абіотичні фактори едафічні (ґрунтові) – властивості ґрунту, що впливають на життя організмів (механічний склад, капілярність, мінеральний склад, кислотність).

Гідрофізичні – вплив води у всіх станах (рідкий, твердий, газоподібний) і фізичних факторів середовища (шум, вібрація, гравітація, магнітне, електромагнітне, іонізуюче випромінювання) на життя організмів.

Біотичні фактори:

  • Внутрішньовидові

  • Міжвидові

Внутрішньовидові біотичні фактори - вплив особин одного виду на організм.

Міжвидові біотичні фактори - вплив особин інших видів на організм.
  1   2   3

Схожі:

Лекція №10 Тема: Предмет і завдання курсу. Історіографія менеджменту
Поняття „управління” і „менеджмент” в фізичному вихованні і спорті: спільне та особливе
Символ
Мета: Розглянути основні поняття інформації. З’ясувати предмет вивчення інформатики, її мету і завдання. Сформувати поняття "Інформація",...
ЛЕКЦІЯ 2
Поняття та основні завдання, функції та джерела авторського права як інституту права інтелектуальної власності
Тема Предмет і метод статистики як науки В цій темі викладаються...
Статистика є самостійною суспільною наукою. Вона має свої поняття і категорії, такі як: статистична сукупність, одиниця сукупності,...
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ
Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення
Конспект з курсу «Цивільне право України»
Поняття, завдання цивільного процесу. Поняття цивільного процесуального права, його предмет, система
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
Лекція 1 Тема: «Предмет, зміст і структура курсу»
Поняття закону, принципу, мети, функції, технології, структури; їх використання в управлінні персоналом
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,...
Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології....
Тема Предмет і метод курсу. Основні поняття моніторингу світового ресторанного бізнесу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка