|
|
Скачати 66.62 Kb.
|
|
Л.А. Лєпіхова ВПЛИВ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ НА СТРАТЕГІЇ ТА РІВНІ ЖИТТЄВИХ ДОМАГАНЬ Життєвий досвід визначається тими подіями, ситуаціями, враженнями, які в узагальненому вигляді можна згрупувати по таким базовим психологічним поняттям, як: добро – зло; діяння – бездіяльність; тяжкість – легкість; успішність – неуспішність. Все, що на життєвому шляху трапляється з людиною, стає її досвідом тільки в разі усвідомлення подій, своєї ролі в них, рефлексії, аналізу та оцінки. Протягом всього онтогенезу тип індивідуальної активності залучає людину до певних видів діяльності, в яких виявляється психічний потенціал особистості, її здібності, схильності, навички, формуються соціальні установки реагування, переважаючий тип мислення (позитивне, негативне, конструктивне, деструктивне, оптимістичне, песимістичне та ін.), формується і підкріплюється самооцінка, окреслюються потреби, мотиви і система цілеутворення особистості (мотиви досягнення – рівень життєвих домагань – оцінка рівня успішності, її смисл). Весь ланцюг соціально-психологічних властивостей особистості (соціальна активність, соціальний інтелект, емпатичність, антиципація, соціальні установки, соціально-психологічна компетентність, спрямованість та ін.) формується і насичується соціальним досвідом. Він стає реальним, фактичним чинником особистісного зростання, духовної еволюції або, навпаки, деградації особистості (кримінальний досвід, жебрацтво, бездоглядність). У психологічному часі досвід завжди пов’язаний з минулим людини, з тим, що нею вже прожито і накопичено як наслідок її життєвої активності у різних сферах життєдіяльності, пізнання, творчості, подолання перешкод та їх опанування. Від досвіду минулого можна відштовхуватися у теперішньому часі і враховувати у планах на майбутнє. Минуле можна оцінювати як таке, що реально відбулось, залишилось у матеріальних, соціальних та психологічних наслідках активності особистості, її пам’яті, емоційних спогадах, переживаннях і стало досвідом, який або полегшує подальше життєствердження, сприяє запобіганню помилок, збагачує духовний світ особистості, або пережиті події не вчать, людина весь час ніби йде по одному колу, повторює все ті ж техніки буття. Це може спричинятися не тільки неуважністю до оточуючого світу, але й ригідністю до нових впливів, консервативністю соціально-психологічних установок. Минуле може бути легким, приємним для спогадів, не досить відповідальним, як, скажімо, період захищеної батьками юності, студентства. Досвід такого минулого позитивний, але не завжди загартовує молодь і готує її до самостійного життя та долання труднощів. Досвід минулого може бути обтяжливим, багатим на суворі події, стреси, лихоліття, проте сприйняття його неоднаково негативне. За особистої пасивності, безпорадності пережите суб’єктивно сприймається як “тяжке життя”, яке не хочеться згадувати. Але при активній життєвій позиції, внутрішній готовності боротися і перемагати всупереч складним обставинам, випробування насичують людину позитивним досвідом. Завдяки напруженому стану цілеспрямованої системи із визначеною мотивацією досягнення, ростом рівня соціальних та життєвих домагань і особистісного смислу, успішності самореалізації, тяжкий досвід випробувань і опанувань суб’єктивно сприймається і оцінюється як позитивний чинник еволюційного росту, зрілості, ціннісних надбань. Таке минуле дає людині відчуття самоцінності, нерідко, переможця, і стає плідним підґрунтям для соціальної позиції особистості “тут і тепер”, а також високого рівня домагань у плануванні майбутнього. Отже, досвід минулого в особистісній біографії відіграє особливу роль з огляду на те, що в ньому відбивається конкретний, реальний зміст життя і неможливість виправити та повернути наслідки особистісних виборів, цілей, домагань, смислів різних етапів життя. Позбутися його не можна, воно йде услід за теперішнім особистості як життєвий досвід і як наслідки її діянь, вчинків. Хоче того людина чи ні, але із своїм минулим їй треба жити, рахуватись і, як правило, на певному етапі життя переосмислювати, каятись, робити висновки щодо своєї наступної поведінки. Для саморозвитку особистості і набуття нею зрілості досвід є важливим для пошуку індивідуальних шляхів самокорекції через усвідомлення того, що треба виправити у собі, розвинути, позбавитись, згадати, в чому виявились слабкі місця, де слід підсилити самоконтроль. Говорячи про досвід та його роль у життєздійснення слід враховувати, що досвід кожної людини — це не тільки її особисті минулі здобутки, прорахунки чи гріхи, за кожним із нас, як свідчать генетики, стоять індивідуальні та колективні досвіди щонайменш сьома поколінь наших предків. Підраховано, що сім поколінь, у яких зберігається і комбінується генетичний код роду, складають 126 предків з їх здібностями, характерами, невирішеними проблемами, вчинками, хворобами, мірою добра і зла. Ми несемо в собі весь багаж їх позитивного і негативного досвіду, він може бути для людини як дарунком предків (талант, здібності, інтелект, красота, добросердечність, щаслива доля), так і їх кармічним спадком (тяжкий характер, психічні та онкологічні хвороби, вроджені дефекти, діабет, запрограмований вік життя, складна доля). Отже, теперішнє і майбутнє кожної людини жорстко пов’язане з якістю життя роду, який слід знати, пам’ятати і поминати, всім все простити і усвідомлювати рід як власний фундамент свого життєствердження у теперішньому часі. Теперішній час — це тільки поточна мить, і треба психологічно навчитися жити за принципом “тут і тепер”. Це велика екзистенційна філософія, щільно пов’язана з валеологією душевного та духовного життя особистості, яка вчить якісно оцінювати кожну мить поточного Часу відносно відповідальних виборів своїх думок, почуттів, емоцій та вчинків. Майбутнього для людини ще немає, воно тільки очікується, мріється, планується, у чомусь прогнозується, але чи відбудеться — невідомо. У суб’єктному майбутньому відбивається цілеспрямованість і особистісна спрямованість людини, її надії, прагнення як віртуальний вимір внутрішнього світу, що відбиває індивідуальний образ світу і власне місце в ньому. Цілеспрямованість, рівень життєвих домагань, потреба у досягненні успішності певним чином формуються минулим сім’ї та предків, досвідом рівня їх життя, професійною спрямованістю та успішністю, рівнем освіченості та культури. Скажімо, кілька поколінь з роду лікарів, інженерів, вчених, військових, їх портрети в сімейних альбомах, закладені ними традиції суттєво впливають через соціальні установки, склад мислення, культуру сім’ї не тільки на вибір професії, але й визначають рівень домагань молоді, мотивацію досягнень і смисли цілеспрямування. Рівень життєвих домагань є оцінкою особистістю своїх психічних потенцій та співставлення їх з імовірністю досягнення чогось бажаного, нового, що підтверджує цінність її досвіду та упевненість в своїй успішності. Рівень життєвих домагань “тут і тепер” своїми витоками спирається на досвід рівня минулих досягнень і орієнтований на перспективи майбутнього життєздійснення. Минулий досвід успішності вирішення життєвих проблем впливає на вибір рівня домагань у теперішньому часі, і в тому, наскільки особистісний вибір адекватний ситуації і потенціалу людини, виявляється її зрілість та мудрість. Рівень домагань — поняття динамічне, змінюється у часі, просторі і в уявленнях самої особистості. Б.С. Братусь характеризував його як “хвилі домагань”, які коливаються у залежності від досвіду попередніх досягнень. Він уможливлює правильність і доцільність перспективної стратегії поведінки у майбутньому. “Хвилі домагань” — це та кількість кроків до успіху, якими окреслюється потреба у досягненнях людини в окремі відрізки часу. Життєвий досвід у поєднанні з індивідуальними стратегіями цілепокладання і вибору рівня домагань несе ще одну, важливу для особистості функцію — він має викристалізувати смисл психофізіологічного напруження цілеспрямованої системи у процесі наближення до бажаного майбутнього та сприяти усвідомленню доцільності, справедливості та чистоти задумів, міри своєї самості та егоцентризму. Іншими словами, це постановка перед собою запитання: “В ім’я чого я домагаюсь зростання своїх досягнень, можливостей, зручностей?”. Наприклад, в ім’я чого здійснюються соціальні домагання у стратегіях просування крізь щабель ієрархії влади: здобути владу для себе, щоб керувати або підкоряти інших, чи це потреба використовувати владу для вдосконалення державного порядку, суспільної і громадської корисності. В іншому випадку у людини виникає домінуюча цільова спрямованість придбати великі гроші. Мета такої активності може бути якісно різною: бажання стати міліонером і жити у розкошах; за допомогою грошей здобути владу, щоб стати причетним до керування політичними та економічними процесами, спираючись на власну, суб’єктивну картину світу; великі гроші можуть бути потрібні для задоволення естетичних та душевних потреб (колекціонування, благодійність, спонсорство). Проте, навіть і такій цільовій спрямованості вимальовуються неоднозначні моральні смисли для еволюції особистості: віддати, щоб прославитись, залишити своє ім’я в пам’яті нащадків; як вияв честолюбства, прагнення слави; або вибір для себе шляху безкорисливого служіння. Рівень домагань також впливає на швидкість перебігу індивідуального часу як темпу реалізації мотивів та потреб досягнення життєвих планів. Регулятором цього процесу стає рівень успішності у наближенні до мети. Рівень успішності життєздійснення особистості відповідно її внутрішньої картини світу, образу світу та соціальних очікувань коректує через механізм самосвідомості у теперішньому і майбутньому бутті портрет людини. Рівень життєвих домагань відбиває реальні та потенційні можливості людини у її наближенні від мотивів досягнення до смислів одержаних результатів. У рівнях домагань відбивається значущість мети і її актуальність “тут і тепер”: є ідеальні цілі, які у теперішньому часі ще не набули конкретного визначення і сприймаються як верхня межа майбутніх досягнень, є цілі, які чітко окреслені у поточному часі і мобілізують активність особистості обирати рівень складності проблеми, яка вирішується “тут і тепер”. Від успішності такої діяльності щось додається таке, чого не було у минулому і що дає підстави для формування нового образу бажаного майбутнього. У такій динаміці якості складових цілеспрямованої системи у перебігу часу, зміни рівня життєвих домагань і стратегій наближення до усвідомлення своєї успішності виявляється психологічна реальність часового виміру діяльності особистості від минулого до майбутнього. |
| Словник термінів соціального педагога Авторитет батьків Авторитет батьків визнаний вплив батьків на переконання й поведінку дітей, який грунтується на глибокій повазі до батьків, довірі... |
Організація праці і виробництва на заводі Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання) |
| Алгоритм узагальнення прогресивного педагогічного досвіду у навчальному... |
Міністерство освіти і науки України Мета мого досвіду: формування високоосвіченої, інтелігентної. Інтелектуальної, творчої особистості, конкурентноздатної, спроможної... |
| УРОК №14 ТЕМА УРОКУ : Цінність і неповторність життя. Основи психологічних... ТЕМА УРОКУ: Цінність і неповторність життя. Основи психологічних і моральних засад безпеки людини. Вплив психологічних властивостей... |
1. Принципи і типи соціально-трудових відносин: солідарність, субсидіарність,... Основні стратегії демократизації управління виробництвом. Порядок ведення тристоронніх переговорів на національному рівні і висновок... |
| Вплив взаємодії студентів ВНЗ з незрячими у процесі формування позитивного... Я взаємодії зрячих студентів з успішними незрячими. Аналізується важливість соціального досвіду й спілкування в різних сферах нашого... |
Реферат на тему: «Час змін у ядерній енергетиці» Завдання дослідження. Проаналізувати вплив світових подій на розвиток атомної політики, визначити основні загрози для людства глобального... |
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВІДДІЛ ОСВІТИ НЕМИРІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ... Молодому поколінню українців необхідно знати свої права, вміти їх відстоювати, спираючись на норми права і положення закону, шукати... |
Навчальна дисципліна передбачає опанування біологічних знань студентами... Розглядаються основні закономірності життєвих явищ, особливості організації та функціонування усіх рівнів живої матерії, взаємозв’язки... |