|
|
Скачати 135.13 Kb.
|
| УДК 376 : 316.6 Терпелюк В.В. – асистент афедри педагогіки Кременецького гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка ВІКТИМНА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ Стаття розглядає проблему особливостей віктимної поведінки дітей з обмеженими можливостями в умовах впровадження інклюзивної освіти. Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами, віктимологія, віктимізація, віктимогенність, розвиток особистості, віктимність, жертва, інклюзивна освіта. Постановка проблеми. Питання віктимної поведінки не нові у науці, але розглядались вони здебільшого у дослідженнях із кримінології. У рамках нашого дослідження вважаємо за необхідне проаналізувати ключові поняття «віктимологія», «віктимогенність», «віктимізація», «віктимність», «жертва» з метою окреслення саме соціально-педагогічної сутності віктимної поведінки дітей з особливими освітніми потребами. У відповідності до цього, важливим буде розгляд саме з точки зору соціальної педагогіки сутності віктимної поведінки, її чинників, особливостей віктимізації та віктимності у дітей з особливими освітніми потребами як найбільш уразливої категорії. Актуальність означеного питання обумовлена і тим, що, як свідчить педагогічна практика, такі діти та підлітки, котрі виховуються ще і в несприятливих умовах, у більшій мірі, ніж їхні однолітки із благополучних сімей, підлягають сімейній, соціальній віктимізації. Навчання таких дітей пов’язано з певними труднощами. Принагідно відзначимо, що на сучасному етапі розвитку суспільства в Україні освітні реформи набувають все більше гуманістичної спрямованості. Особливе місце в модернізації системи освіти посідає освіта осіб з особливостями психофізичного розвитку. Одним з пріоритетних напрямів у навчанні дітей з особливими потребами є впровадження інклюзивної освіти, яка вважається основною освітньою інновацією кінця XX століття – початку XXI століття і яка має велику кількість прихильників у всьому світі [7]. Враховуючи актуальність та недостатню розробленість порушеної проблеми, метою нашої статті ми визначили окреслення сутності та чинників віктимної поведінки підлітків – учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Фахівці в галузі педагогічної науки дослідили, що існує низка категорій дітей і дорослих, які через несприятливі умови їх розвитку і життя вимагають спеціального вивчення і специфічних способів соціальної та педагогічної допомоги. Це жертви несприятливих умов соціалізації, які і є предметом вивчення соціально-педагогічної віктимології. Здійснений аналіз спеціальних досліджень з даної проблеми показав, що розробка віктимності як соціально-педагогічної дефініції започаткована А. В. Мудриком. Зокрема, ним було сформульоване визначення соціально-педагогічної віктимології як галузі знання, що вивчає різні категорії людей – реальних або потенційних жертв несприятливих умов соціалізації [9]. Більш конкретно, на думку вченого, соціально-педагогічну віктимологію можна визначити як галузь знання, в якій: «на міждисциплінарному рівні вивчається розвиток людей з фізичними, психічними, соціальними і особистісними дефектами та відхиленнями …» [8, с. 290]. Дещо модернізоване тлумачення поняття «соціально-педагогічна віктимологія» ми знаходимо у роботах С. С. Пальчевського. Вчений, спираючись на завдання віктимології, визначені А. В. Мудриком [9], розглядає цю науку як «галузь знань, яка, будучи складовою частиною соціальної педагогіки, вивчає на міждисциплінарному рівні різноманітні категорії реальних та потенційних жертв несприятливих умов соціалізації, досліджує чинники, які створюють передумови для дефіциту можливостей повноцінного фізичного, духовного, емоційного, культурного, соціального розвитку і самореалізації їх; розробляє методики, технології, стратегії і тактики соціально-педагогічної діяльності, спрямовані, з одного боку, на профілактику, мінімізацію, компенсацію і корекцію тих обставин, через які людина стає жертвою несприятливих умов соціалізації, а з іншого – на формування доцільного рефлексу цілі на основі позитивних задатків людини-жертви та її внутрішньоінтенційної спрямованості» [11, с. 173]. Узагальнюючи розглянуті позиції, доходимо до висновку, що існують різні підходи до типології жертв несприятливих умов соціалізації (ЖНУС). Зокрема, спираючись на роботи А. В. Мудрика [8], С. С. Пальчевський говорить про три групи дітей – жертв несприятливих умов соціалізації: – реальні (діти з психосоматичними дефектами і відхиленнями; інваліди; сироти і низка категорій дітей, що знаходяться під опікою держави або суспільних організацій); – потенційні (діти з прикордонними психічними станами і з акцентуацією характеру; діти та підлітки, які народилися у неблагополучних сім’ях з низьким економічним, моральним чи освітнім рівнями, сім’ях мігрантів – з країни в країну, з регіону в регіон, з села в місто і з міста в село; метисів і представників інонаціональних груп); – латентні (діти, які не змогли реалізувати закладені в них завдатки через об’єктивні обставини їх соціалізації) [11, с. 173-174]. Об’єктом нашого дослідження є перша група таких дітей, зокрема, діти з психосоматичними дефектами і відхиленнями; інваліди, у науковій літературі яких називають жертвами несприятливих умов соціалізації (ЖНУС). Аналіз попередніх досліджень. Упродовж багатьох років віктимологічна проблематика розглядалася переважно в рамках кримінології та кримінальної психології (Ю. М. Антонян, В. В. Вандишев, В. Л. Васильєв, О. М. Джужа, Е. Кармен, В. Ю. Квашис, А. Ю. Кулієв та ін.). В останні роки з’явилася низка робіт українських та російських дослідників, які досліджують віктимну поведінку неповнолітніх із погляду психолого-педагогічних особливостей (О. О. Андронникова, З. І. Бєлоусова, В. Е. Бойко, О. Б. Бовть, Т. М. Вакуліч, Ю. В. Воронова, К. М. Гамова, Я. І. Гостунська та ін.). Що стосується особливостей соціально-педагогічної роботи з віктимними дітьми, то вони розкриті лише у дисертаційному дослідженні російської вченої І. В. Леонової. Наукові доробки вітчизняних вчених М. Д. Вовканич, Л. М. Завацької, В. В. Нечитайло, С. С. Пальчевського, В. І. Ролінського, О. Я. Шишко та ін.. торкаються лише окремих аспектів віктимної поведінки особистості. В сучасній психолого-педагогічній науці проблема впровадження інклюзії в освітній процес особливо актуальна, про що переконливо свідчать роботи В. Засенка, Д. Депплер, І. Демченко, Т. Дмитрієвої, А. Колупаєвої, Т. Лорман, О. Мартинчук, Н. Назарової, Н. Семаго, М. Семаго, Д. Харві, Н. Шматко, О. Ярської-Смирнової та ін. Виходячи з цього і враховуючи, що в теорії і практиці педагогічної науки існує певний досвід розгляду даної проблеми, вважаємо за необхідне проведення детальних досліджень в області соціальної педагогіки сутності віктимної поведінки, її чинників, особливостей віктимізації та віктимності дітей з особливими освітніми потребами як найбільш уразливої категорії. Взаємодія такої дитини з навколишнім середовищем загальноосвітнього закладу викликає низку проблем у саморозвитку і становленні, що вимагає посиленої уваги від усіх учасників навчально-виховного процесу до особливостей розвитку особистості, побудови навчальних, виховних, розвивальних, корекційних програм з урахуванням закономірного і специфічного у розвитку таких учнів в умовах інклюзивного навчання. Виклад основного матеріалу. В аспекті нашої роботи становлять певний інтерес дослідження Л.С. Виготського, який науково обґрунтував, що особистість дитини-інваліда розвивається у відповідності із загальними закономірностями розвитку дитини, а дефект, стан чи хвороба визначають вторинні симптоми, що виникають опосередковано протягом аномального соціального розвитку. Хвороба, яка спричинює насамперед порушення в біологічній сфері людини, створює перешкоду для соціально-психологічного розвитку. Це стосується інвалідів з дитинства, і, зокрема, з порушеннями зору. У разі відсутності своєчасної допомоги відбуваються відхилення від стадії вікового розвитку, тобто особливості дизонтогенезу спричинено патологічним процесом у біологічному розвитку та його наслідками [2]. У контексті зазначеного Е. В. Кіричевська зауважує, що будь-яка дитина може стати жертвою різних форм насильства на вулиці, в компанії однолітків і навіть у школі. Однак існують певні категорії дітей, які найчастіше стають жертвами шкільного насильства, зокрема, це діти з фізичними недоліками, [5, с. 175-176]. На думку дослідниці, такий стан обумовлений тим, що учні, котрі відносяться до тієї чи іншої категорії жертв, як правило, підпадають під такий поширений вид кривдження, як навішування ярликів чи присвоєння образливих прізвиськ. Під дією систематичних образ у них не лише розвиваються комплекси, утворюються бар’єри у спілкуванні, які перешкоджають встановленню сприятливих стосунків з однолітками, а й відбувається деформація Я-концепції та всіх її складових. Тобто, так заний первинний дефект, відхилення від загальноприйнятої норми, хай навіть лише у підлітковому середовищі, викликають вторинні зміни у розвитку особистості дитини, ведуть до перебудови її життєвої позиції, формують неадекватне чи ущемлене ставлення до світу і до себе. Як наслідок, така дитина із заниженою самооцінкою може швидше стати жертвою знущань однолітків (тобто жертвою віктимогенного середовища), де дитина-інвалід втрачає стійкий погляд на світ і формування самоцінки. Усвідомлення особистістю з вадою зору свого порівняно дещо іншого статусу серед однолітків нерідко породжує внутрішнє невдоволення собою, невпевненість щодо майбутнього, сприяє появі певних захисних реакцій у свідомості, які нерідко спричиняють емоційне напруження, відчуження від інших, постійну обережність. Особливо це стосується тих дітей, котрі від народження взагалі полишені можливості бачити світ. Враховуючи означене, ми у роботі під дітьми – жертвами несприятливих умов соціалізації будемо розуміти дітей, які під впливом несприятливих умов навчання, виховання, спілкування чи проживання, володіючи певними особистісними (індивідуально-психологічними, психофізіологічними), рольовими чи статусними ознаками, втратили чи послабили здатність адекватно реалізувати завдання свого вікового розвитку та соціального становлення. Таке розуміння, на наш погляд, дозволить організовувати роботу саме з тими ознаками дітей і підлітків, які піддаються корекції (низка особистісних якостей та властивостей середовища). Важливу роль у соціальній адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку, сприяння їхній психолого-педагогічній реабілітації, наданні освітніх послуг має інклюзивна освіта, яка спонукає до постійного пошуку ефективніших шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьому випадку відмінності слід розглядати як позитивне явище, яке стимулює процес навчання дітей та дорослих. Оскільки інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їхнім подоланням, вона передбачає комплексну оцінку, збирання інформації з різноманітних джерел для розроблення індивідуального плану розвитку та його практичної реалізації. Важливими характеристиками інклюзії є присутність, участь та досягнення. "Присутність" у цьому контексті слід розглядати як надання можливості вчитися в загальноосвітньому навчальному закладі та пристосування, необхідні для цього; "участь" – це позитивний досвід, якого набуває учень у процесі навчання, та врахування ставлення учня до самого себе в цьому процесі; "досягнення" виступає комплексним результатом навчання впродовж навчального року, а не лише результатом тестів та екзаменів. Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які підлягають "ризику" для включення або обмеження в навчанні, що визначає моральну відповідальність перед такими "групами ризику" та гарантування їм можливості брати участь в освітньому процесі [10]. Зазначені міркування дозволяють зробити висновок, що в основу інклюзивної освіти покладено ідеологію, яка заперечує будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Як ми вже встановили вище, дитина може стати ЖНУС не лише володіючи певним статусом (наприклад, інвалід), але й під впливом обставин, середовища соціалізації (сім’ї, школи, однолітків), які, у свою чергу, можуть актуалізувати у неї не адаптивні риси характеру або ризиковану поведінку. В цьому зв’язку А. В. Мудрик наголошує на необхідності розглядати чинники перетворення особистості у ЖНУС через призму понять «віктимогенність», «віктимність» та «віктимізація» [9]. Нами досліджено, що в соціально-педагогічній літературі поняття «віктимогенність» розглядається, як наявність в об’єктивних обставинах соціалізації властивостей, рис, умов, які становлять певну небезпеку для нормального перебігу процесу соціалізації як окремої особистості, так і цілих груп населення [3, с. 182]. Звертаємо увагу, що віктимогенність середовища – це не одномоментний вплив, а також не завжди домінуючий при перетворенні індивіда на ЖНУС. Оскільки під впливом різних небезпек дитина поступово перетворюється на реальну жертву, значить є необхідність говорити про динамічний аспект появи ЖНУС. Такою динамічною категорією є віктимізація. Це поняття, на думку багатьох дослідників, дозволяє описати процес і результат перетворення окремої особистості чи групи людей у певний тип жертви несприятливих умов соціалізації [3, с. 182]. При цьому слід зауважити, що віктимізація – це не просто процес перетворення особистості або соціальної спільності в жертву, а, швидше, процес перетворення їх у жертву потенційну. Проте ця потенційність з високим ступенем готовності до своєї актуалізації. Особистісна віктимізація (перетворення особистості у жертву) залежить значною мірою і від самої особистості – від суб’єктивного сприйняття чи несприйняття людиною себе як жертви. Зокрема, віктимізація залежить від деяких характерологічних властивостей (типу темпераменту тощо), а також багатьох особистісних характеристик, які в одних і тих же умовах можуть сприяти або перешкоджати процесу віктимізації. Наприклад, О. Б. Бовть до об’єктивних (особистісних) чинників віктимізації відносить: індивідуально-психологічні властивості дитини (агресивність, конфліктність, зухвалість, нахабність, або ж тривожність, боязливість, невпевненість у собі, занижений рівень самооцінки та ін.); а також специфічний психоемоційний стан дитини (надмірна емоційна збудженість, або ж пригніченість, втомленість, фрустрація та ін.) [1, с. 41]. На впливі індивідуальних психологічних особливостей дитини – потенційної жертви – наголошують і інші дослідники, зокрема, Г. А. Аванесов, К. В. Вишневецький, В. О. Туляков та ін. Таким чином, віктимізацію можна розглядати як процес переходу від первинного рівня віктимності особистості дитини, детермінованого її віктимогенним соціальним середовищем і статусом, до вторинного рівня віктимності, детермінованого індивідуальними якостями дитини – потенційної жертви несприятливих умов соціалізації. Досить часто до таких відносять і дітей з вадами зору. Тому проведення комплексної соціальної роботи з дітьми, які мають порушення зору, представляє собою систему заходів, спрямованих на здійснення позитивних змін у житті дитини та її сім’ї, координує й інтерпретує зусилля різних спеціалістів в інклюзивному середовищі. Відомий психолог Л. С. Виготський, підкреслюючи соціальну сутність проблем людей із порушенням зору, писав, що «сліпота як факт психологічний не є зовсім нещастям, вона стає ним як факт соціальний» [2]. У тифлопсихології та тифлопедагогіці є значна кількість науково-методичних розробок, які дозволяють так організувати навчання учнів з порушенням зору, що соціальні обмеження, пов’язані з втратою зору чи вадами зору, перестають домінувати в їхньому житті. Важливу роль у цьому процесі відводиться інклюзивному навчанню. У Концепції розвитку інклюзивної освіти зазначено, що для ефективної організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах має працювати вчитель, вихователь, асистент вчителя, медичний працівник, батьки, практичний психолог, соціальний педагог, логопед, дефектолог [7], Дуже важливо також у процесі соціально-педагогічної діяльності враховувати індивідуальні освітні можливості дітей з особливими потребами: якомога раніше виявляти рівень складності інвалідності, здійснювати систематичний контроль за відповідністю обраної програми, педагогічного інструментарію та технології навчання відповідно до реального розвитку дитини. Як зазначає професор А. Колупаєва у своїй монографії «Інклюзивна освіта: реалії та перспективи», що ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи в інклюзивному класі значною мірою залежить від скоординованості дій педагога та різнопрофільних фахівців (соціального працівника, спеціального педагога, медичного працівника, психолога та ін.), які входять до так званої мультидисциплінарної команди [6]. Члени команди спільно оцінюють стан розвитку кожної дитини, розробляють перспективні й короткочасні індивідуальні плани роботи з дитиною, реалізують їх разом з дитиною, вирішують питання залучення до команди інших фахівців, планують додаткові послуги, аналізують результати спільної діяльності, оцінюють її, а також різнобічно підвищують свою кваліфікацію. [4]. Узагальнення результатів теоретичного аналізу проблеми дозволяє перейти до наступних висновків. Висновки та перспективи майбутніх досліджень. Проблема віктимної поведінки дітей з обмеженими можливостями є соціально-психологічною. Її вирішення пов’язано з формуванням в учнів системи знань, навичок безпечної поведінки у важких життєвих ситуаціях і надання допомоги в їх вирішенні через включеність в інклюзивне навчання. Подальшу перспективу вбачаємо у розробці моделі для створення оптимального освітнього середовища з метою успішної соціалізації та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в соціум. Список літератури: 1. Бовть О. Вивчення соціально-психологічних чинників віктимної поведінки дітей та підлітків / Оксана Бовть // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту пс-ії ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – Т. XI, част. 1. – К., 2009. – С. 39–49. 2. Выготский Л.С. Основы дефектологии / Л. Выготский. – СПб. : Лань. – 2003. – 654 с. 3. Завацька Л. М. Віктимізаційні явища в суспільстві та їх подолання засобами педагогічної реабілітації / Л. М. Завацька, О. М. Лавриненко // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2001. – С. 181–184. 4. Захарчук М. Є. Проблеми формування професійної компетентності викладача в умовах впровадження інклюзивної освіти в Україні / М. Захарчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: maryana.zk@gmail.com 5. Кіричевська Е. В. Чинники віктимізації сучасного старшокласника / Е. В. Кіричевська // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-т пс-ії ім. Г. С. Костюка АПН України / [За ред. С.Д. Максименка]. – Т.ХІ, част.2. – К., 2009. – С. 170–180. 6. Колупаева А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія / А.А.Колупаева. – К.:Самміт=Книга, 2009. – 272 с.. 7. Концепція розвитку інклюзивної освіти [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/ 8. Мудрик А. В. Социализация человека : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Анатолий Викторович Мудрик. – [2-е изд., испр. и дополн.]. – М. : Изд. центр «Академия», 2006. – 304 с. 9. Мудрик А. В. Социальная педагогика : учебник / Анатолий Викторович Мудрик. – М. : Изд. центр «Академия», 1999. – 200 с. 10. Організаційно-методичні засади здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах / Лист Міністерства освіти і науки України N 1/9-515 від 04.08.2009р 11. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка : навч. посібник / С. С. Пальчевський. – К. : Кондор, 2005. – 560 с. Терпелюк В.В. Виктимного поведения детей с ограниченными психофизиологическими возможностями в условиях инклюзии. Статья рассматривает проблему особенностей виктимного поведения детей с ограниченными возможностями в условиях внедрения инклюзивного образования. Ключевые слова: дети с особыми образовательными потребностями, виктимология, виктимизация, виктимогеннисть, развитие личности, виктимность, жертва, инклюзивное образование. Terpelyuk V. Provocative behavior of children with disabilities psychophysiological capabilities in terms of inclusion The article considers the issue features provocative behavior of children with disabilities in the implementation of inclusive education. Keywords: children with special educational needs, victimology, victimization, viktymohennist, personality development, viktymnist, sacrifice inclusive education. |
|
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені... |
Методи ТРВЗ педагогіки в соціалізації дітей з особливими потребами до навколишнього середовища Однією з актуальних проблем в сучасній педагогіці є увага до соціалізації дітей з обмеженими можливостями,її самореалізації, до захищеності... |
|
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НАУКОВО-ДОСЛІДНА... Тараса Шевченка: підсумки за 2007 рік і завдання на 2008 рік заслухана на засіданні Комісії Вченої ради з організації наукової роботи... |
|
Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Робоча навчальна програма / М.І. Неліп, О. Б. Костенко, Н. А. Вангородська. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка / юрид ф-т. – К.,... |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка юридичний... Проблеми теорії та філософії права. Робоча навчальна програма / А. Д. Машков, Н. В. Теремцова. – Київ нац ун-т імені Тараса Шевченка... |
|
Автореферат розісланий «21» ... |
Кандидат економічних наук, доцент Інституту міжнародних відносин... РОЛЬ ЗОЛОТА В ПОДОЛАННІ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДИСБАЛАНСІВ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ |
|
ПОЛОЖЕННЯ про студентський гуртожиток Київського національного університету... Дане положення встановлює порядок надання житлової площі в студентських гуртожитках студмістечка Київського національного університету... |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями |