Романовська Д.Д., Ілащук О.В., Марценюк С.Г.,
працівники НМЦ практичної психології
і соціальної роботи ІППОЧО
Сила педагогічного слова
методичні рекомендації
щодо здійснення вербального оцінювання учнів початкових класів
У процесі педагогічного спілкування слово було і залишається головним інструментом впливу на вихованців. У слові зосереджена значна психологічна і духовна енергія людини. Недарма, В.О. Сухомлинський писав: «В руках педагога (вихователя) слово – такий же могутній засіб, як музичний інструмент в руках музиканта, як фарби в руках живописця, як різець в руках скульптора. Як без скрипки немає музики, без фарби і пензля – живопису, без мармуру і різця – скульптури, так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність…» Словесне оцінювання для молодших школярів вагоме й важливе,бо воно їм зрозуміле,адже базується на їхньому життєвому досвіді. У минулому, є багато позитивних напрацювань словесного виду оцінювання. Учителі використовували різноманітні словесні заохочення типу «Ти здатний на краще», «Молодець», «Чудова робота». Однак такі вислови мають короткочасний емоційний вплив і не замінюють розгорнутих оцінних суджень про те, що добре засвоєно, а над чим ще треба попрацювати.
Саме з цієї причини оцінювання навчальних досягнень учнів потрібно урізноманітнити вербальними формами, які вносять у навчально-виховний процес емоційне задоволення, радість пізнання, допомагають знайти своє місце серед однолітків, підтримують впевненість у собі, у своїх силах, стимулюють її просування вперед.
При здійсненні вербального оцінювання важливу роль відіграє натхнення учителя на уроці. Відомий американський психолог Дж.С.Брунер говорячи про психологію навчання наголосив, що вчитель – це не тільки носій знань, а взірець, що він (учитель) може вже самим своїм натхненням викликати в учня уважне ставлення до навчального матеріалу та зацікавленість ним, внутрішній інтерес до предмету, прагнення відкривати для себе щось нове, самостійно мислити й активно вчитися. Натхнення вчителя впливає, також на загальну робочу атмосферу під час навчання. Оскільки учні не завжди можуть оцінити значення того чи іншого навчального предмету за допомогою логічного мислення, і тому натхнення вчителя, його захоплення своїм предметом сприяють усвідомленню учнями значення цього предмету через канал емоційного зв’язку.
Важливою умовою формування у школярів бажання вчитися є справедливість оцінного судження, що стосується вербального також. Тому, вербальне оцінювання повинно бути вчасним, аргументованим та справедливим і торкатися діяльності учня, або зусиль, які він доклав до виконаної справи, а не його особистості. В першу чергу, варто закцентувати увагу на тому, що вдалося найкраще. Також, необхідно, висловити побажання, щодо зміни свого ставлення до виконання завдань і вимог учителя. Не варто називати «нехороших» учнів, демонструвати всьому класові їх невдачі та провали. Краще відмітити якісь незначні успіхи таких дітей та наголосити, на тому, що якщо ці діти прикладуть зусиль та старанності і уважності, їх результати обов’язково покращаться. Тому, при здійсненні вербального оцінювання потрібно зважати на особливості кожного. Індивідуальний підхід до учнів виявляється:
у врахуванні емоційного стану кожної дитини та її можливостей;
у доброзичливому ставленні до неї;
у гарантуванні успіху виконання завдань;
у акцентуванні уваги класу на успіхах товаришів.
Учні гостро потребують уваги на мотиваційний ефект похвали. Мотивуючи оцінку, вчитель привчає дітей до самоконтролю, самооцінки знань. Така оцінка сприймається учнями як справедлива, єдино правильна, як основа створення дружніх взаємин між дітьми, з одного боку, та між учителем і вихованцями з іншого боку.
Таким чином, контрольно-оцінна діяльність вчителя в умовах вербального оцінювання повинна спрямовуватись на організацію рефлексивної діяльності учнів і потребує збагачення лексичного запасу вчителя щодо слів-заохочень. Є різноманітні способи мотивування оцінних суджень. Один із них – показ кращих зразків виконання завдань. Особливого значення набуває цей прийом для школярів, які не завжди вміють критично ставитися до своєї роботи. В цьому випадку, здійснення вербального оцінювання має відбуватися диференційовано. Це дає змогу врахувати різні елементи виконаного дитиною навчального завдання – старанність, охайність, правильність.
Учитель має вміти змінювати вислови з «повинен» на «можливо, зможеш» і т.п., до прикладу:
«Ти повинен добре вчитися». треба змінити на «Я знаю, що ти зможеш добре вчитися»;
«Ти повинен уважно слухати і сидіти спокійно» – «Якщо будеш уважним, то зможеш швидше зрозуміти те, що я розповідаю»;
«Скільки можна байдикувати! Ти повинен почати виконувати завдання», – «Трохи відпочив, а тепер прийшов час виконувати завдання, які допоможуть тобі краще зрозуміти те, що ти вивчив на уроці»;
«Замовкни! Припини базікати на уроці!», – «Розмови на уроці заважають тобі зосередитися»;
«Ти повинен більше читати!», – «Я впевнена, що читання допоможе тобі краще вчитися»;
«Не заважай мені, коли я говорю», – «Давай говорити по черзі: я докажу свою думку і потім вислухаю тебе»;
«Ти повинен робити так, як я тобі скажу» – «З подібними ситуаціями я вже мала справу, тому, можливо, було б краще порадитися зі мною».
Вербальні психолого-педагогічні прийоми, які сприяють створенню ситуації успіху на мотиваційному етапі навчальної діяльності:
Ефект Розенталя, або Ефект навіювання: «Ти це можеш», «Тобі це вдається» тощо. Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.
Прийом Емоційне прогладжування – констатація будь-якого факту успіху, прищеплювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття. Наприклад : «Люблю винахідливих дітей», «У тебе прекрасні здібності»
Прийом «Анонсування» – репетиція майбутньої дії, яка створює психологічний настрій на успіх перед класом. Добре заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці чи навпаки. Наприклад, «Ти обов’язково отримаєш хорошу оцінку», «Якщо ти не впевнені у знаннях з даної теми, то я можу ще раз пояснити».
В рамках здійснення вербального оцінювання відповідно до рівнів досягнень: низький, середній , достатній, високий.
Низький рівень – це відтворення почутого, прочитаного, побаченого і його можна охарактеризувати наступними словами: «Старайся! Будь уважним! Говори чіткіше!»; «Твоє письмо має бути кращим! Ти можеш більше!»; «Ти здатний на краще!»; «Відповідай конкретніше! Ти вже більше працюєш над собою!»; «Не сумуй, у тебе все вийде! Доклади більше старань!»; «У тебе все вийде, тільки зверни увагу на...! Добре! Дійсно, це так!»; «Я рада, що ти зрозумів правильно! Вже краще!».
Середній рівень – це вже розуміння сприйнятого і можна оцінити такими словами: «Досить добре!», «Значно краще!», «З успіхом тебе!», «Дуже добре!», «Досить вдало!»
Достатній рівень – це вміння застосувати отримані знання у практичній діяльності і оцінкою можуть бути такі слова: «Як гарно ти запитуєш!», «Я погоджуюсь з тобою!», «Ти вмієш правильно висловлюватися!», «Який ти дотепний!», «Ти багато вже вмієш! Як влучно!», «Чудово! Молодець!».
Оцінені найвищою оцінкою мають бути школярі, які виявили творчі здібності. Вербально це можна озвучити так: «Ти можеш творити!», «Ти маєш власну думку!», «Блискуча відповідь! Пречудово!», «Відмінно! Прекрасно! Бездоганно!», «Ми пишаємось тобою!», «Ти маєш своє „Я”!», «Ми гордимося твоїми досягненнями!». Сказане можна підкріпити записами в щоденниках.
Отже, вербальне оцінювання навчального процесу створить умови гуманного навчання без страху помилитися, без заздрощів, пригнічення та образ.
|