“ З А Т В Е Р Д Ж У Ю”
Начальник ПДПЧ-16
Центрального району
капітан вн.сл.
М.В.Іщенко
“____“ _________ 2006року
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення заняття з психологічної підготовки
з працівниками 1-го та 2-го караулів ПДПЧ-16
Тема: Конфлікти та їх усунення в процесі між особистих відносин.
Навчальна мета: навчити працівників безконфліктній поведінці
Час: 1 година
Місце проведення: учбовий клас підрозділу
Навчально-методичне забезпечення: план-конспект
Література:
1. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2000.
2. Корнєв М.Н., Коваленко А.В. Соціальна психологія. – К., 1995.
3. Самонов А.П. Психология для пожерных. – Пермь, 2000.
4. Пірне М.І. Конфліктологія. – К., 1997.
5. Козырев А.Н. Основы конфликтологии. – М., 1988.
Порядок проведення заняття :
Організаційний момент - 2 хв. :
перевірка присутніх ;
оголошення теми і мети заняття, питання, які вивчатимуся.
2. Контроль знань - 5 хв. :
перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.
3.Викладення матеріалу теми - 45 хв.
Питання, які вивчатимуся :
Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення соціальної напруженості.
Форми виявлення соціальної напруженості і демографічні процеси.
Конфліктологія, конфлікт, види конфліктів та їх причини, моделі конфліктів, класифікація конфліктів, техніка зняття соціальної напруженості, виходи з конфліктів.
Питання та їх короткий зміст
|
Методичні
вказівки
|
● З метою позначення системи відносин використовуються різні поняття: ”соціальні відносини”, “суспільні відносини ”, “людські відносини” – це багатопланові зв’язки, які виникають між спільнотами, людьми. Вони можуть бути: класовими, правовими, владними, економічними, релігійними, моральними, масовими, міжособистісними, офіційними і неофіційними. Поняття “людські відносини” є більш повним і широким. Відносини особистості з оточуючими її людьми в психології позначаються терміном “міжособистісні відносини”, які можуть бути позитивними та негативними, нейтральними та суперечливими.
Міжособистісні відносини – це реальні зв’язки, які складаються й існують у конкретних умовах життя і спілкування людей. У таких відносинах виявляється суспільне обличчя людини, а також її психологічні якості. У групах і колективах існують відносини та взаємовідносини.
Відносини – це ставлення особистості до всього, що її оточує, і до самої себе. Почуття, інтереси, увага – це ті психічні процеси які відображають відносини людини її позицію.
У групах і колективах існують взаємовідносини – це взаємна позиція одної особистості по відношенню до іншої, до спільноти. Розрізняють ділові й особисті взаємовідносини.
Ділові взаємовідносини виникають у ході виконання службових обов’язків, які регламентовані статутом, наказом, інструкцією. Дослідженнями встановлено такі види ділової залежності: ділові відносини рівності (однакові права, обов’язки, функції); ділові відносини підпорядкування (начальник-підлеглий).
Особисті взаємовідносини виникають на основі психологічних мотивів: симпатії, спільності поглядів, інтересів та ін. До системи особистих взаємовідносин входять дружба, ненависть, товариськість, любов та ін. У процесі спілкування намічаються кілька варіантів співвідношення ділових та особистих взаємовідносин: 1) збіг позитивної спрямованості; 2) натягнуті ділові відносини; 3) нейтральні ділові.
У групах і колективах виникає соціальна напруженість – це масовий адаптаційний синдром, який відображає ступінь психологічної адаптації, зростання незадоволення, тривожність тощо. Одним із проявів соціальної напруженості є конфлікт.[47]
● Конфлікт (від лат. зіткнення) – це суперечка, яка виникає між людьми при вирішенні тих чи інших питань соціального або особистого характеру. Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів. Конфлікт як соціальне явище вивчає наука конфліктологія.
Джерелами конфліктів можуть бути ситуації, особистісні якості людини (агресивність, егоїзм, зверхність). Умовно конфлікти поділяють на внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові, класові, військові, міжнаціональні, міждержавні, або внутрішньоособистісні та соціальні.
Внутрішньоособистісний конфлікт – це конфлікт потреб, мотивів, цінностей, почуттів та ін. Він виникає коли людина формує реально недосяжні цілі, коли вона постає перед вибором.
Міжособистісний конфлікт виникає внаслідок зіткнення різних характерів. Причини таких конфліктів: розподіл ресурсів, взаємозалежність завдань, різниця в цілях і поглядах, відсутність необхідної інформації, різниця в психологічних властивостях (характер, темперамент, потреби, мотиви). Міжособистісні конфлікти можуть виникати: 1) між керівниками та підлеглими; 2) особистістю і групою; 3) між групами. За функціями конфлікт поділяється на конструктивний та деструктивний.
Структура конфлікту. У структурі конфлікту можна виділити такі компоненти: учасники конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Динаміка конфлікту включає 1) передконфліктну стадію; 2) конфліктну ситуацію; 3) інтелектуальний етап розвитку; 4) критичний етап розвитку; 5) спад напруження; 6) зіставлення офіційних та неофіційних оцінок поведінки; 7) розв’язання конфлікту.
● Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів. К. Томас та Р. Кілмен виділяють п’ять основних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях: 1) стиль конкуренції (ефективний, коли людина має певну владу, прагне задовольнити власні інтереси), такий стиль викликає відчуження при розв’язанні особистих конфліктів; 2) стиль ухилення доцільно застосовувати у спілкуванні з психічно складною людиною, використовується в ситуаціях, коли позиція не стійка і відсутня співпраця; 3) стиль пристосування означає, що людина діє разом з іншою, не захищаючі власних інтересів; 4) стиль співпраці вимагає активної участі щодо захисту не лише власних інтересів, а й прагнень до співпраці. Він вимагає певних зусиль на з’ясування причин конфлікту та можливостей виходу з нього; 5) стиль компромісу полягає в частковому задоволенні власних інтересів, найбільш ефективним він є тоді, коли обидві сторони прагнуть одного і того ж самого. Кожний зі стилів ефективний тільки за певних умов.
Урегулювання службових конфліктів може відбуватися за допомогою адміністративних засобів, які застосовує керівник. 1. Роз’яснення вимог. Чітке формулювання умов виконання завдань. 2. Видача завдань. Врахування характерів, рівня знань, досвіду підлеглих. Завдання можуть формулюватися як прохання, побажання (стосовно висококласних працівників), як порада (стосовно авторитетних працівників), як наказ (стосовно неорганізованих працівників). 3. Система покарань та заохочень. Розпорядження і накази про покарання та нагородження. Подяка. Матеріальне нагородження.
Основними умовами вирішення конфліктів є: відкритість, довіра, визначення суті конфлікту.
|
|
Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.
Питання для закріплення :
1. Що таке конфлікт?
2. Назвіть основні елементи структури конфлікту.
3. Дайте характеристику внутрішньоособистісному конфлікту.
4. Поясніть суть основних стилів поведінки при розв’язанні конфліктів.
5. Назвіть причини виникнення конфліктів.
Які стадії проходить конфлікт?
5. Підбиття підсумків - 3 хв. :
вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги ;
оголосити оцінки ;
відповісти на запитання.
План-конспект склав :
Начальник 1-го караулу ПДПЧ-16
лейтенант внутрішньої служби Л.А. Іноземцев
“____”____________________ 200 ___ р.
|