З А Т В Е Р Д Ж У Ю:
Начальник Центрального РВ
УМНС України
в Миколаївській області
підполковник вн. служби
С.Б.Зімін
«____»_______________2006 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
для проведення практичного заняття по безпеці праці
з начальницьким складом ЦРВ, СДПЧ-1 та ПДПЧ-16
Тема 4.4.2. Травматизм та професійні захворювання. Заходи щодо їх запобігання. Порядок проведення розслідування нещасних випадків на службі та в побуті.
ВІДПРАЦЬОВУВАНІ ПИТАННЯ: 1. Надання першої медичної допомоги при опіках.
2. Надання першої медичної допомоги при тепловому ударі.
3. Надання першої медичної допомоги при відмороженні.
4. Практична робота з набором для надання першої медичної допомоги.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Учбова: Тренувати начальницький склад діям при наданні першої долікарняної допомоги.
2. Виховна: Відчуття упевненості, формування психологічної готовності.
3. Розвиваюча: Мислення, силу волі.
ЧАС: 1 година.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Учбовий клас.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: Набір для надання першої медичної допомоги.
МЕТОД ПРОВЕДЕННЯ: практично
ЛІТЕРАТУРА:
1. Пам’ятка співробітнику ПО по наданню першої медичної допомоги. Миколаїв-2001.
2.Наказ МВС України № 840-00р. „Правила Б.П. у державній пожежній охороні МВС України”
3. Наказ МНС України № 455 від 27.11.03р. „Тимчасова настанова з організації професійної підготовки працівників органів управління та підрозділів МНС України.”
4. Постанова КМУ від 25.08.2004 року № 1112 „Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.
3. Постанова КМУ від 22.03.2001 року № 270 „Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру”
3. Наказ МНС України № 540 від 18.08.06р. «Інструкція про порядок розслідування, ведення обліку нещасних випадків в органах і підрозділах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ:
1. Організаційний момент - 5 хв.
- перевірка особового складу;
- оголошую тему і мету майбутнього заняття;
-Т.Б. при проведенні штучного дихання і непрямого масажу серця.
2. Контроль знань - 5 мін.
- Скільки буває ступенів опіків?
- Скільки буває ступенів обморожень?
3. Викладення матеріалу теми - 65 хв..
Питання, що вивчаються:
1. Надання першої медичної допомоги при опіках.
2. Надання першої медичної допомоги при тепловому ударі.
3. Надання першої медичної допомоги при відмороженні.
4. Надання першої медичної допомоги при переломах, вивихах та розтягненні зв’язок.
Питання, що вивчаються та їх короткий зміст
|
Методичні рекомендації
|
ОПІКИ
Опіком називається пошкодження тканин організму, викликане дією високої температури (термічний опік), хімічних речовин (хімічний опік) або електричним струмом високої напруги (електричний опік).
Термічні опіки можуть бути викликані полум'ям, розжареними газами або твердими предметами, гарячими рідинами, гарячою парою, світловим випромінюванням ядерного вибуху, сумішами, що горять (напалм, фосфор). Тяжкість опіку визначається глибиною і розмірами пошкодженої поверхні тіла: чим глибше пошкоджені тканини при опіку і ніж більше обпалена поверхня, тим важче опік.
ТЕРМІЧНІ ОПІКИ ПІДРОЗДІЛЯЮТЬСЯ НА ЧОТИРИ СТУПЕНІ:
I-я ступінь (поверхневі опіки). Вони характеризуються почервонінням шкіри і припухлістю обпаленої ділянки, появою гострого, пекучого болю в області опіку.
II-я ступінь При опіку на почервонілій і припухну лій поверхні зразу ж або через деякий час відшаровується поверхневий шар епідермісу шкіри і утворюються міхури, наповнені прозорою жовтою рідиною, обпалена ділянка різко хвороблива, частина міхурів лопається, оголяючи саднячу поверхню.
III-я ступінь Опіки характеризуються омертвлянням шкіри на різну глибину.
IV-я ступінь При опіках спостерігається омертвляння не тільки шкіри, але і глибше лежачих тканин (підшкірної жирової клітковини, сухожиль, м'язів, іноді кісток).
У разі опіків ІІ-ІV ступенів і площі пошкодження більше за 10-15% поверхні тіла розвивається шок; пульс і дихання стають частішими, шкірні покрови бліднішають, з’являється холодний липкий піт. Потерпілий скаржиться на нудоту, головний біль, спрагу та загальну слабкість, виникає серйозна небезпека для його життя.
Хімічні опіки викликаються дією на тканині організму концентрованих кислот, лугів і солей важких металів.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ.
Перша медична допомога при опіках починається з того, що припиняють дію вражаючого чинника: гасять (знімають) одяг, що горить або тліючу, накидають на неї щільну тканину і притискують до тіла, припиняючи таким чином доступ повітря до ділянки, що горить ; можна збити полум'я, катаючись по землі, притиснувши до землі або іншої поверхні ділянки одягу, що горять, погасити вогонь струменем води або занурити частину тіла у воду. Якщо опік викликаний гарячою рідиною, що просочила одяг, її треба негайно зняти. Не можна відривати одяг від обгорілої шкіри, не рекомендується роздягати потерпілого.
У всіх випадках ураженого слід видалити з небезпечної зони дії полум'я, теплового випромінювання, диму, токсичних продуктів горіння (вуглекислого газу і ін.). Вельми корисно швидко охолодити ділянку опіку струменем води або обкладенням холодними предметами.
При хімічному опіку доцільно негайно рясно промити уражену поверхню великою кількістю проточної води (до зникнення характерного запаху), яка розбавляє і змиває агресивну рідину, а також охолоджує тканини. Після цього уражене місце слідує промити 2% розчином питної соди при опіках кислотами або 1% розчином лимонної (оцетової) кислоти - при опіках лугами.
ПЕРША ДОПОМОГА при опіках ПЕРШОГО СТУПЕНЯ полягає в накладенні стерильних пов'язок на обпалену поверхню, змочену міцним розчином марганцевокислого калія (розчин повинен бути темно-вишневого кольору), одеколоном, спиртом, або в накладенні на обпалену поверхню бинтів, змочених слабим розчином азотно-кислого срібла (ляпісу). Доцільно дати ураженому знеболюючі засоби. Оброблення місць опіку на тілі потерпілого проводиться за стерильних умов. Рот і ніс людини, що надає допомогу, а також потерпілого мають бути по можливості закриті марлею чи чистою носовою хусточкою, щоб під час розмови чи дихання з рота або з носа на місця опіку не попадали бактерії, що можуть викликати зараження.
ПЕРША ДОПОМОГА при опіках ДРУГОГО СТУПЕНЯ слід обережно очистити коло ураженої ділянки спиртом, одеколоном або 0,5% розчином нашатирного спирту, не ушкоджуючи міхурів. На обпалену поверхню накласти стерильну пов'язку, просочену 2% розчином марганцевокислого калія або слабим розчином ляпісу, пов'язку з протиопіковою маззю.
У разі прилипання одягу до обпалених ділянок шкіри забороняється віддирати тканину, потрібно обережно обрізувати тканину по межі обпаленої ділянки і накласти пов'язку. Щоб уникнути шоку, обпалених необхідно зігріти, дати гаряче пиття, знеболюючі засоби.
При опіках видимих слизистих оболонок і порожнини рота, їх промивають слабим розчином питної соди. На обпалені очі необхідно покласти легку стерильну (асептичну) пов'язку.
ПЕРШУ ДОПОМОГУ при опіках ТРЕТЬОГО і ЧЕТВЕРТОГО СТУПЕНЯ надають так само, як і при опіках другого ступеня.
ВСІХ ОБПАЛЕНИХ НЕГАЙНО ДОСТАВЛЯЮТЬ В МЕДИЧНІ ПУНКТИ І ЛІКУВАЛЬНІ УСТАНОВИ.
Перша долікарняна допомога в разі хімічних опіків
Необхідно знати, яка саме речовина спричинила хімічний опік. Під впливом кислот на шкірі виникає сухий темно-коричневий чи чорний чітко окреслений струп. Луги викликають утворення сіро-брудних струпів, що не чітко окреслені.
Спочатку з потерпілого знімають одяг і білизну. Якщо опік викликаний кислотою, місце опіку обливають сильними струменями води на протязі 15-20 хвилин.
У разі опіків лужними розчинами місце опіку слід промити водою на протязі не менше 15 хвилин (категорично забороняється промивати водою опіки від негашеного вапна!). Потім ці місця закривають чистою марлею, бинтом. Потерпілих необхідно доставити до лікувального закладу.
|
|
ПЕРША ДОЛІКАРНЯНА ДОПОМОГА В РАЗІ ТЕПЛОВОГО УДАРУ
В разі теплового удару головний біль, нудота, блювання, спрага виникають швидше, ніж у разі сонячного удару. Часто виникає носова кровотеча і потерпілий може втратити свідомість.
Перша долікарняна допомога має бути надана негайно. Потерпілого слід перенести в прохолодне місце, звільнити від одягу, що здавлює шию і груди, покласти під голову валик зі згорнутого одягу, а на голову – холодний компрес. У тяжких випадках хворого обливають холодною водою прямо в одязі, крім того дають понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий не втратив свідомості, його слід напоїти холодним напоєм. Якщо потерпілий втратив свідомість чи перестав дихати, необхідно зробити штучне дихання. У всіх випадках потерпілих необхідно доставити до лікувального закладу.
|
|
Перша ДОЛІКАРНЯНА ДОПОМОГА У РАЗІ ВІДМОРОЖЕННЯ
За характером ураження розрізняють 4 ступіні відмороження:
1 – найлегший, після зігрівання на ураженому місці з’являється набряк, шкіра стає синюшною;
2 – на шкірі з’являються пухирі, що наповнені прозорою рідиною;
3 – тяжкий, на шкірі утворюються пухирі, а через декілька діб на їх місці утворюються зони змертвіння;
4 – дуже тяжкий, уражена не тільки шкіра, але й м’які тканини ін навіть кістка.
Головне завдання – швидке відновлення кровообігу. У разі відмороження 1 ступеня рекомендується чистими руками робити легкий масаж (розтирання) обморожених місць на тілі для їх зігрівання. Відморожені місця не можна розтирати снігом, тому що в разі розтирання може бути пошкоджено шкіру. Після розігрівання на ушкоджені місця накладають пов’язку з борним вазеліном.
У разі відмороження 2-го і 3-го ступенів ушкоджені місця на тілі миють водою кімнатної температури, потім на них накладають марлю, що змочена у воді, яку поступово нагрівають. Одночасно, потерпілий має рухатись.
Після відновлення кровообігу ушкоджені місця покривають чистою марлею і перев’язують. потерпілому дають пити теплі напої. Потерпілих необхідно доставити до лікувального закладу.
|
|
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ.
При переломі спочатку зменшують болю. Для цього забезпечують повну нерухомість ушкодженої кісти, надають потерпілому повний спокій і дають знеболюючі засоби.
При відкритому переломі кіст, що супроводжується артеріальною кровотечею, варто спочатку накласти джгут, потім на відкриту рань захисну пов'язку і тільки після цього тимчасову нерухому пов'язку - шину. Для накладення шин можна використовувати підручні предмети (шматки фанери або дошок і ін.). Шину треба накласти так, щоб вона своїми кінцями заходила за сусідні суглоби по обох сторони перелому. Під неї підкладають м'яку підстилку (сіно, м'яку солому, траву, листи, клоччя, мох), особливо в місцях кісткових виступів (якщо шину накладають поверх одягу і взуття, те м'яку підстилку кладуть тільки в області кісткових виступів).
У крайньому випадку зламану ногу можна прибинтовать до здорового, зламану руку - до тулуба.
При закритому переломі шину накладають прямо на одяг, на шматок тканини, вату, якими попередньо обертають ушкоджену кінцівку. Переконавши, що по обидва боки місця перелому кісти шина захоплює два сусідніх суглоби, неї прибинтовують до руки або ноги. При переломі верхньої кінцівки рекомендується після накладення шини підвісити ушкоджену руку на косинці.
Якщо переламано ключицю, у пахвову западину вкладають великий шматок вати або м'якої тканини, руку згинають у лікті і плечовій кісті щільно прибинтовують до тулуба.
У випадку перелому ребер, на груди накладають шар вати або м'якого матеріалу, а потім грудну клітку в положенні видиху щільно стягають широкою пов'язкою.
При ушкодженні кіст черепа пов'язку накладають обережно, тому що можна вдавити кінці кіст усередину і викликати важку травму м'яких тканин. Навколо Рани кладуть кілька тампонів (з вати, бинтів), а на них уже накладають пов'язку.
При переломах хребта, під постраждалого обережно підводять тверду підкладку (дошку, фанеру) і переносять його на носилки. Уражених з переломами кіст таза укладають на носилки або на щит (на спину), згинають ноги, а коліна розсовують у сторони, під коліна поміщають валик з одягу або інших підручних матеріалів.
Наклавши шини і пов'язки, всіх уражених з переломами негайно доставляють у медичний пункт або лікувальну установу.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ВИВИХАХ.
При зсуві суглобних кінців кіст у порожнині суглоба може виникнути вивих, що розпізнається за неправильною формою ушкодженого суглоба в порівнянні зі здоровим, через неможливість руху в ушкодженому суглобі і сильному болі.
Вивих самостійно вправляти не можна. Необхідно накласти фіксуючу пов'язку і ввести знеболюючий засіб.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ РОЗТЯГАННІ ЗВ'ЯЗОК
При розтяганні зв'язок виникає біль при русі, однак рухи можливі. У цьому випадку накладають пов'язку, що давить, кінцівки піднімають і накладають компрес з льодом.
МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ЗАБИТИХ МІСЦЯХ.
При забитих місцях (у м'яких тканинах скупчується кров, з'являється набряклість, біль) ушкодженої області тіла треба додати зручне положення, забезпечити спокій, на місце забитого місця покласти міхур з льодом (холодну воду в поліетиленовому мішечку). Якщо синець збільшується, варто накласти пов'язку, що давить.
Оживлення (реанімація) - комплекс заходів, спрямованих на відновлення подиху, кровообігу й інших життєво важливих функцій організму людини. У порядку першої медичної допомоги пожвавлення проводиться тоді, коли відсутні або різко пригноблені подих і серцева діяльність.
Основними способами реанімації є проведення штучного дихання і непрямий масаж серця. Для успіху пожвавлення необхідно дотримувати строгу послідовність і зміст кожного заходу.
а) Насамперед необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів. Для цього ураженого укладають на спину, голову максимально закидають назад, а нижню щелепу висувають уперед, щоб зуби нижньої щелепи розташовувалися перед верхніх зубів. Потім, обмотавши палець носовою хусткою, швидкими, але обережними круговими рухами звільняють порожнина рота від сторонніх предметів (їжі, мулу), а також слизу і слини.
б) Після цього необхідно приступити до проведення штучного дихання до повного відновлення природного (самостійного) подиху способом "изо рота в рот" або "изо рота в ніс". При цьому способі груди, живіт і кінцівки ураженого звільняють від усього, що може стискувати їхній руху. Потім робить допомога встає в головах ураженого, закидає йому голову назад і відкриває рот. При примусовому відкриванні рота приходиться утримувати висунуту вперед нижню щелепу і розкривати рот потерпілого, відтягаючи підборіддя вниз. Іншою рукою утримують голову ураженого в закинутому положенні і двома пальцями затискають його ніс. Потім робить допомога робить глибокий вдих, щільно прикладає свій рот через хустку до рота ураженого й енергійно видихає повітря в його рот. Після цього свій рот робить, що допомогу віднімає, від рота ураженого і грудна клітка останнього спадается - відбувається видих. Удмухування повітря повторюють ритмічно 12-14 разів у хвилину.
При проведенні штучного дихання способом "изо рота в ніс" одною рукою підтримують голову ураженого закинутої, а іншої піднімають нижню щелепу і закривають його рот. Потім роблять глибокий вдих і охопивши губами через хустку ніс ураженого, вдмухують у нього повітря. Під час природного пасивного видиху рот ураженого можна відкрити.
с) Якщо зупинка подиху супроводжується зупинкою серцевої діяльності, одночасно зі штучним диханням варто проводити непрямий (зовнішній) масаж серця. Оживляти ураженого одній людині досить важко й утомливо, однак таке може случитися. При цьому рекомендується через кожні два вдмухування повітря в легені ураженого 15 разів надавлювати на його грудину (одне натиснення в секунду). Якщо допомогу роблять два чоловіки, їхні дії повинні бути погодженими: один з оказуючих допомогу робить одне вдмухування повітря в легені ураженого, після чого інший рятувальник робить п'ять натиснень на грудину. Слід зазначити, що при одночасному вдмухуванні і натисненні на грудину можливий розрив легені, а при зсуві руки рятувальника убік від грудини можливий перелом ребер.
У дітей непрямий масаж серця варто проводити лише одною рукою, а в дітей грудного віку кінчиками двох пальців.
Масаж серця вважається ефективним з появою пульсу на сонних, стегнових, і променевих артеріях, звуженні зіниць і появі реакції їх на світло, зникненні блідо-землистої (синюшної) фарбування шкіри, а в наступному - відновленні самостійного подиху і кровообігу.
Тимчасова зупинка кровотечі в залежності від його виду (капілярне, венозне, артеріальне) досягається шляхом накладення пов'язки, що давить, пальцевого притиснення кровоносних судин, підняття нагору кровоточить ділянки, максимального згинання кінцівки в суглобі або накладення джгута.
При ушкодженні дрібних судин (капілярів) кров випливає з Рани краплями. Капілярне кровотеча легка зупинити, наклавши на рань просту пов'язку, що давить.
У випадку ушкодження вен, кров випливає спокійно і повільно, вона пофарбована в темно-червоний колір. Ушкодження великих вен викликає велику втрату крові і вкрай небезпечно. Венозна кровотеча можна зупинити накладенням на рань пов'язки, що давить.
Якщо кров з Рани б'є поштовхами і має яскраво-червоний (червоний) колір, виходить, ушкоджені артерії. Артеріальна кровотеча дуже небезпечна, тому що людина може за короткий термін утратити багато крові. При артеріальній кровотечі треба пригорнути кровоносну судину не в області Рани, а ближче до серця по кровотоку в тих місцях, де артерія ближче усього підходить до поверхні і її можна пригорнути до підлягаючої кісти, у так званих крапках притиснення артерій, тоді кров перестане надходити до місця поранення. Існує 12-ть крапок притиснення артерій для тимчасової зупинки кровотечі: подвздошної, плечовий, підключичної, скроневої, підщелепний, сонної, пахвової, променевий, ліктьовий, переднеберцової, заднеберцової, стегнової.
При кровотечах з раней у верхній і середній частині шиї, підщелепної області й особи необхідно пригорнути загальну сонну артерію з боку поранення до поперечних відростків шийних хребців у переднього краю грудинноключично-сосцевидного м'яза на рівні її середини.
При ранах голови, що кровоточать, притискають скроневу артерію в скроневої кісти перед вушної раковини на 1-1,5див.
При кровотечі з ран, розташованих на особі, притискають нижнєщелепну артерію до кута нижньої щелепи.
При кровотечі з верхньої і середньої третини стегна варто пригорнути подвздошню артерію в паховій області на середині відстані між лобком і виступом подвздошної кісти.
При кровотечі з рани, розташованої в нижній третині стегна або в області колінного суглоба, притискають стегнову артерію з внутрішньої сторони стегна.
При кровотечі з рани, розташованої в області гомілки або стопи, притискають підколінну артерію в області підколінної ямки.
При артеріальній кровотечі з Рани на стопі, притискають передньоберцову артерію на тильній стороні стопи і заднеберцову в заднього краю внутрішнього мищелка.
При кровотечах з Рани в області плеча, у підключичній і пахвовій областях і верхній третині плеча треба підключичну артерію пригорнути до першого ребра в надключичній ямці.
При розташуванні рани, що кровоточить, в області середньої і нижньої третини плеча, притискають пахвову артерію до голівки плечової кісти. Для зупинки артеріальної кровотечі з раней нижньої третини плеча, передпліччя і кисті, плечову артерію у внутрішнього краю двоголового м'яза притискають до плечової кісти.
При ушкодженні артерій кисті, притискають променеву і ліктьову артерії (або одну з них) до підлягаючої кісти в області зап'ястя.
Пальцеве притиснення артерій - доступний і швидкий спосіб, що веде до моментальної зупинки кровотечі. Однак при його виконанні швидко утомлюються пальці, що здавлюють артерію,, тому необхідно перейти до іншого способові тимчасової зупинки зовнішньої артеріальної кровотечі накладенню джгута або закручення.
Крім того, кровотеча можна зупинити, наклавши пов'язку, що давить. Її накладають при ушкодженні дрібних артеріальних судин, пораненнях грудей, живота, голови, шиї й інших місць тіла, де іншими способами зупинити кровотеча важка або неможливо. Щоб накласти пов'язку, що давить, на голову, рань закривають стерильною серветкою або бинтом, потім кладуть бинт (м'якою грудкою), кілька стерильних серветок або подушечку з перев'язного пакета. Бинт повинний туго придавлювати марлеву грудку (подушечку) до Рани. Особливо важко накласти пов'язку при ушкодженні судин, розташованих на шиї. Щоб не утруднити подих потерпілого, зі здорової сторони шиї кладуть міцну планку, поверх якої і намотують бинт пов'язки, що давить. Така пов'язка зупиняє кровотечу і дозволяє вільно дихати.
Гумовий джгут або закручення з підручних матеріалів (косинка, хустка і тд.) накладають при сильній артеріальній кровотечі, якщо пов'язка, що давить, неефективна. Палять (закручення) накладають на кінцівку вище Рани. Якщо палять накладений слабко, артерія виявляється перетисненої недостатньо і кровотеча продовжується. Тому що при цьому вени перетиснені джгутом, кінцівка наливається кров'ю, шкіра здобуває синюшне фарбування, і кровотеча може навіть підсилитися. При занадто сильному здавлюванні кінцівки джгутом ушкоджуються нерви, у результаті чого може наступити параліч кінцівки.
Палять треба затягувати тільки до зупинки кровотечі, але не більш. При правильно накладеному джгуті кровотеча відразу ж припиняється, а шкіра кінцівки блідне. Накладений джгут треба тримати якнайменше часу, не більш 2-х годин влітку і не більш 30-ти хвилин узимку, тому що при тривалому здавлюванні може наступити омертвіння кінцівки.
Тому важливо позначити (на пов'язці; папірцю, закладеної під джгут) час накладення джгута. Палять повинний бути добре помітним на ураженому. Якщо цей термін минув, а уражений ще не доставлений у лікувальну установу, треба придавити судину пальцем вище Рани, послабити джгут на 10-15 хвилин, а потім знову накласти його на кінцівку, але вже ледве вище попереднього місця накладення. Після накладення джгута (закручення) на рань накладають пов'язку і кінцівку іммобілізують. У зимовий час кінцівку треба утеплити, але не обкладати грілками.
Травматичні поразки й опіки супроводжуються болем, що є основною причиною небезпечного для життя ускладнення - шоку (різкого гноблення основних життєвих функцій організму). Привертають до розвитку шоку велика крововтрата, психічна травма (переляк), переохолодження, перегрівання, перевтома, а також несвоєчасне і недотепне надання першої допомоги.
Уражений, що знаходиться в шоковому стані, не просить допомоги, не відповідає на питання, не стогне, однак свідомість його збережена, очі відкриті, особа бліде, губи і пальці синюшны, чоло покрите холодним потом.
Рани - порушення цілості шкірних покривів і видимих слизуватих оболонок. Вона забруднюється в момент поранення й утворить "ворота" проникнення в організм небезпечних хвороботворних мікроорганізмів, що отруюють і радіоактивних речовин.
Для того, щоб попередити додатковий замет їх у рань і травмування ушкоджених тканин, варто дотримувати наступні основні правила звертання з ранню:
1. Рани не стосуватися, нічого не витягати з неї, що пристала до Рани обгорілий одяг не відриватися, а лише обрізати по вільному краї, нічим її не промивати і не змазувати, шкіру навколо Рани можна змазати йодною настойкою.
2. Рани забинтувати. На рани накладається тільки стерильний (у виняткових випадках - чистий) перев'язний матеріал, що при недоліку перев'язних засобів можна закріплювати нестерильним матеріалом.
3. Створити спокій ушкодженим тканинам, тому що рух підсилює біль, що може привести до шоку або інших ускладнень (кровотечі, поширенню інфекції в Рани). У залежності від характеру, локалізації і розмірів ушкодженої області спокій досягається розміщенням ураженого в лежачому положенні, доданням визначеного положення ушкодженому органові, найпростішою іммобілізацією ушкоджених тканин, органа.
4. Усі Рани варто захищати пов'язками. Для фіксації накладеного на рань стерильного перев'язного матеріалу застосовують різні матеріали і засоби: марлеві, трикотажні бинти, косинки, натільну і постільну білизну, бавовняну тканину, а також пращевидної пов'язки, смужки липкого пластиру, клеол і т.д.
5. При накладенні бинтових пов'язок, бинтувати випливає в найбільш зручному як для пораненого, так і для оказуючого допомогу положенні. Якщо поранений лежить, що робить допомогу повинний знаходитися з боку ушкодженої частини тіла. Щоб було зручніше бинтувати, ушкоджену частину тіла ураженого потрібно підняти, підклавши під неї пальто, ковдра і тд. Частина тіла, на яку накладають пов'язку, необхідно звільнити від одягу. Під час бинтування оказывающий допомогу повинний спостерігати за станом ураженого. Бинтувати починають з накладення декількох кругових зміцнювальних ходів. Кінцівки бинтують з периферії, поступово просуваючи до їхньої підстави. Ходи бинта варто укладати гладко, без кишень і складок. Кожен наступний хід бинта повинний прикривати попередній на половину його ширини, тоді бинт буде добре триматися і робити рівномірний тиск. Накладаючи пов'язку при проникаючому в порожнину живота пораненні з випаданням внутрішніх органів, їх не вправляють, а закривають стерильним перев'язним матеріалом, дбайливо прибинтовують.
|
|
|