|
|
Скачати 90.48 Kb.
|
|
УДК 376 352 (477) С.І. Терпелюк, ст.викл.; А.В. Лякішева, к. пед. н., доцент, ВНУ імені Лесі Українки (м.Луцьк) РЕАЛІЗАЦІЯ ЛЮДЬМИ З ІНВАЛІДНІСТЮ ПРАВА НА ОТРИМАННЯ ОСВІТИ Анотація. Стаття розглядає проблему реалізації людьми з інвалідністю права на отримання освіти. Ключові слова: люди з інвалідністю, право на освіту, адаптація, соціалізація, студенти-інваліди. Аннотация. Статья рассматривает проблему реализации людьми с инвалидностю права на получение образования. Ключевые слова: люди с инвалидностью, право на образование, адаптация, социализация, студенты-инвалиды. Постановка наукової проблеми. Основною метою державної соціальної політики України є забезпечення рівних прав найменш захищених та найбільш вразливих категорій населення – інвалідів. Одним з основних конституційних прав неповносправних громадян, проголошених державою, є право на освіту. Стаття 53 Конституції України передбачає доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в різних державних і комунальних закладах. Цілою низкою законів встановлюються державні гарантії на здобуття освіти на рівні, що відповідає здібностям людей з інвалідністю з урахуванням медичних показань та протипоказань до певного виду діяльності. У цьому контексті особливої уваги потребують люди з порушеннями зору. Освіта має бути гнучкою, здатною адаптуватися до потреб суспільства, які постійно змінюються, а також відповідати потребам тих, хто навчається в межах різноманітних соціально-культурних норм. Аналіз дотримання права на освіту інвалідів дає можливість зробити висновок щодо наявності в Україні досить значних проблем у цій сфері. Мета дослідження полягає у тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства про соціальний захист людей з інвалідністю з’ясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації права на освіту інвалідів та запропонувати шляхи їх вирішення. Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Нагальна потреба інтеграції людей з обмеженими можливостями у суспільство, де на рівні зі здоровими людьми вони зможуть брати участь у всіх сферах суспільного життя в умовах, що компенсують їх відхилення в розвитку та в обмеженні можливостей, обумовлює і зміни у навчанні та вихованні таких осіб. Значна увага дослідженню людей з особливими потребами приділялась багатьма вченими: Є. Азаровою, Н. Болотіною, Т. Войтчаком, А. Єгоровим, Н. Ємельяновою, І. Івановою, А. Осадчих, Б. Сташківим, І. Сиротою, Б. Стичинським, Л. Шумною та ін. Зокрема, соціально-психологічні особливості адаптації інвалідів зору розглядали Г. Буткіна, В. Гудоніс, В. Кантор, І. Моргуліс, І. Некрасова, Є. Синьова, Л. Солнцева, Є. Стерніна. Реалізація в нашій державі права на освіту дітей з обмеженими можливостями відбувається в основному в закритих установах: спеціальних дошкільних закладах, школах інтернатного типу, реабілітаційних центрах, що гальмує особистісний розвиток і обмежує коло спілкування таких дітей. Відповідно, дуже малий відсоток неповносправних стають студентами вузів, коледжів, училищ. Наукові доробки М. Нікітіної присвячені проблемам доступності вищої освіти інвалідам. Особливості психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу інвалідів у процесі навчання висвітлені у працях Є. Казакова, М. Нікітіної, Л. Шипіцина. С. Лебедєв розглядав шляхи та умови інтеграції осіб з обмеженими функціональними можливостями в соціум засобами освіти. Особливої уваги в контексті аналізу зарубіжних традицій у сфері доступу до освіти дітей та молоді з обмеженими можливостями заслуговує фундаментальне дослідження Н. Малофєєва, де проаналізовано аспект зародження та розвитку системи спеціальної освіти, започаткування тенденцій інтегрованого навчання дітей з обмеженими функціональними можливостями, його специфічні особливості, динаміку розвитку та здобутки в різних країнах [5]. Таким чином, пошук нових моделей, технологій, форм та методів навчання інвалідів досить актуальний і потребує детального вивчення. Виклад основного матеріалу. Державна політика щодо інвалідів ґрунтується на законах, а реалізація та розв’язання проблем інвалідів відбувається через соціальні проекти і програми. Соціальний захист людей з інвалідністю це система гарантованих державою економічних, соціальних і правових заходів, що забезпечують особам з обмеженими можливостями умови для подолання та компенсації існуючих у них обмежень шляхом надання необхідної допомоги, матеріального обслуговування, соціально-побутового, медичного забезпечення і створюють умови для отримання ними освіти, професійної підготовки, забезпечення зайнятості, з метою створення рівних можливостей у суспільному житті з іншими громадянами [2]. Низка законів України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» в цілому спроможна забезпечити потреби сімей, які виховують дітей з функціональними обмеженнями, хоча поки що не ліквідовані перешкоди для належного доступу дітей до мережі спеціалізованих навчальних закладів. Досить часто брак інформації щодо розташування та можливостей перевезення дітей до вибраного закладу, фінансова неспроможність батьків, їхня зайнятість на виробництві та ін.. спричинюють труднощі здобуття такими дітьми належної освіти. На жаль, гарантований Законом України "Про освіту" вибір форм і освітніх програм дітям-інвалідам поки що не є загальнодоступним. Окремою освітянською проблемою залишається проблема інтеграції дітей-інвалідів в середовище звичайної загальноосвітньої школи. Метод спільного навчання здорових дітей і дітей з обмеженнями визнаний як найбільш прогресивний, але реальні умови більшості загальноосвітніх шкіл поки що не сприяють його поширенню, соціальній адаптації та соціальній інтеграції інвалідів у суспільство і створюють певні комплекси побоювання ризику навчатися в традиційному навчальному закладі. Однією з причин небажання батьків віддавати дитину з обмеженими можливостями у загальноосвітню школу залишається існування стереотипів у дітей з функціональними обмеженнями про свою особливість, що веде за собою очікування такого учня поблажливого ставлення до себе збоку вчителів, утверджуючи думку про свою нетиповість, незрілість нашого суспільства більш гуманно сприймати осіб з функціональними обмеженнями, відсутність спеціальних умов для соціальної адаптації такої категорії людей [4]. Подібні проблеми зустрічаються і у сфері професійної та вищої освіти. Інтеграція інваліда у суспільство, розширення його можливостей, здатність бути пристосованим до нових умов життя, забезпечити себе фінансово, працевлаштуватися – основна мета соціально-психологічної реабілітації. Тому наявність вищої або середньої спеціальної освіти дає можливість для людини з інвалідністю реалізувати себе в соціумі, сприяє реалізації творчого потенціалу особистості з урахуванням індивідуальних потреб та можливостей. На початку 1990-х років концепція інтегрованого навчання актуалізувала пошук оптимальних форм професійної та вищої освіти людей з обмеженими функціональними можливостями не лише в нашій країні, але й за рубежем. Зокрема, у “Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів” (1993 р.), розроблених ООН, вказується на те, що державам слід визнати принцип рівних можливостей у сфері початкової, середньої і вищої освіти для дітей, молоді і дорослих, що мають інвалідність, в інтегрованих структурах. Державі слід забезпечити умови, за яких освіта інвалідів стала б невід’ємною частиною системи загальної освіти. Спільне навчання слід розглядати як додаткові елементи економічно ефективної системи навчання та професійної підготовки людей з обмеженими функціональними можливостями [3]. Тому суспільство має адаптувати свої стандарти до особливих потреб людей, що мають інвалідність. Одним з найефективніших шляхів виходу зі стану ізольованості таких людей є здобуття ними вищої професійної освіти. Серйозною проблемою залишається питання доступу до навчальних закладів людей з інвалідністю, особливо тих, що обмежені в русі, сліпих тощо. В Україні здобуття вищої освіти інвалідами здійснюється у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації різних форм власності та відомчої належності. Студенти з обмеженими можливостями мають змогу навчатись як в спеціальних групах, так і в змішаних, зі здоровими однолітками. У другому випадку таке навчання сприяє швидшій та успішнішій адаптації неповносправних до нових, незвичних умов. Значним мінусом для навчання таких людей є відсутність програм, які повинні врахувати особливості кожної категорії інвалідності. Досвід роботи у Волинському національному університеті імені Лесі Українки показує, що молоді з функціональними обмеженнями не створено належних умов для навчання, що утруднює процес адаптації студентів до незвичних умов вищої школи. На нашу думку, необхідно пристосувати до потреб студентів-інвалідів аудиторії, бібліотеки, читальні зали, комп’ютерні класи тощо. Зауважимо, що існує обмаль навчальних посібників для такої категорії людей: наприклад, вузівські бібліотеки не забезпечені навчальною літературою, написаною шрифтом Брайля, для незрячих студентів, особливо в контексті забезпечення доступності та прийнятності освіти. Досить актуальним питанням є забезпечення студентів-інвалідів належною навчальною й виробничою практикою. Потрібно адаптувати форми, методи, зміст навчання до особливостей тієї чи іншої категорії інвалідності. Забезпечення освітніх можливостей для студентів з особливими потребами включає в себе створення певних умов для повноцінного навчання при необхідному рівні психолого-педагогічної готовності студентів. Якщо оцінювати формальні можливості студентів (абітурієнтів), то в них існує певний запас загальнонаукових знань, умінь, навичок, що є необхідними для навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. Однак ці загальнонаукові знання, вміння, навички нерідко залишаються нереалізованими, якщо студенти не включаються в освітній процес, якщо для них не створюються належні умови навчання. Обмеження життєдіяльності інвалідів, такі, як самообслуговування, пересування, комунікація, контроль за своєю поведінкою, орієнтація у просторі і часі, витривалість, визначають рівень задоволення особливих потреб інвалідів у безбар’єрній архітектурі, інформації, допоміжних засобах, соціальних взаємовідносинах, спеціальному фінансуванні, реабілітації [1]. Маючи певний досвід поведінки в колективі, студенти зазначають, що успіх інтеграції інвалідів більшою мірою залежить від соціального середовища, в якому вони перебувають. Процес адаптації є взаємозумовленим, тому не тільки інваліди повинні розвивати в собі якості соціалізованої особистості, активно включатись у життя групи, колективу, але й група повинна пройти шлях адаптації до особливих потреб інваліда у навчанні, з розумінням сприймати його становище, виявляти активну життєву позицію, включатися в інтеграційні процеси. Особистість в навчально-виховному процесі повинна розглядатись як суб’єкт і об’єкт системи соціально-педагогічного впливу. Дотримання такої вимоги забезпечить успішність процесу соціалізації. Важливою умовою поліпшення процесу навчання студентів з особливими потребами є проведення різноманітних культурно-просвітницьких заходів: залучення студентів до студентського самоврядування, організація дозвілля, літнього відпочинку, фестивалів, виставок, конкурсів творчості, спортивних змагань, оздоровчих програм; організація роботи з батьками; проведення семінарів, дискусій. Така робота повинна всіляко зміцнювати віру молоді з обмеженими можливостями у досягнення ними успіху за різних життєвих колізій. Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, створення рівних можливостей у сфері освіти для студентів з особливими потребами означає створення необхідних освітніх умов до реалізації права на оволодіння професійним фахом нарівні зі студентами-неінвалідами. Створення рівних можливостей не означає урівнення вимог у задоволенні особливих потреб інвалідів. Такий підхід зумовлює створення сприятливого соціального фону, доброзичливого, емпатійного, не акцентуючого нав'язливу увагу на інвалідності, однак такого, що висуває рівні вимоги до набуття знань, вироблення професійних умінь і навичок. Досягти цього можливо завдяки індивідуальному, диференційованому підходу до кожного студента, задоволення особливих потреб в безбар’єрній архітектурі, інформації, допоміжних засобах, соціальних взаємовідносин спеціальному фінансуванні, реабілітації. Тому для повноцінної реалізації права на здобуття освіти неповносправним громадянам необхідно відповідним структурам врахувати вищезазначені особливості навчання осіб із функціональними обмеженнями та намітити шляхи їх вирішення і подальшого працевлаштування. Список літератури:
|
| ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ЕФЕКТИВНА УМОВА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ОСІБ ІЗ ІНВАЛІДНІСТЮ Анотація. Стаття присвячена проблемі формування толерантності як ефективної умови інклюзивної освіти осіб із інвалідністю. Обґрунтовано... |
Так що означає таке поняття, як торгівля людьми? На сьогодні в нашій державі, як і загалом в усіх державах світу актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля... |
| Година спілкування (5 клас). Права та обов ’ язки дитини. Поняття гідності. Мета Мета: поглибити знання учнів про основні права дитини, ознайомити з деякими нормативно-правовими актами щодо прав людини (Конституцією... |
Старший викладач кафедри філології та методики початкової освіти... Ключові слова: людина з інвалідністю, духовність, розвиток особистості, критерії духовності |
| Основні функції відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації Реалізація державної політики в галузі освіти з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища району |
29. Опис та використання підпрограм Реалізація базових алгоритмічних структур процедурною мовою програмування. Опис процедур та функцій процедурною мовою програмування.... |
| Пелещишин Андрій Миколайович Тимовчак-Максимець Соціальні мережі останнім часом набули поширення як неформальні спільноти – інструмент спілкування, обміну думками, а також отримання... |
Інформаційно-розважальна програма загальношкільних батьківських зборів... Мета: протидія торгівлі людьми та насильству у суспільстві шляхом інформування та підвищення рівня обізнаності населення міста, зокрема... |
| Для реалізації права на отримання податкової знижки у 2012 році громадянам... Лі – Кодекс), згідно з яким громадяни зобов'язані подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію)... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙГУМАНІТАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ... Україні, а також виходячи з необхідності закріплення ідеї пріоритету права в юридичній діяльності вивчення навчальної дисципліни... |