4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК).
Стаття 47 передбачає: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин”.
Матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 КК).
Поняття вперше вчиненого злочину невеликої і середньої тяжкості розкрите при характеристиці передумови звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК.
Процесуальною передумовою аналізованого виду звільнення від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки особи, яка вчинила один із зазначених злочинів.
Колектив підприємства, установи, організації утворюють особи, які своєю працею чи навчанням беруть участь в його (її) діяльності. не утворюють зазначеного колективу члени громадського об’єднання (наприклад, профспілкової організації, політичної партії тощо). Особа, яка вчинила вперше злочин невеликої або середньої тяжкості, повинна бути членом одного з названих колективів.
Клопотання про передачу особи на поруки – це письмове звернення колективу, прийняте на його загальних зборах, до слідчого, прокурора або суду з мотивованим проханням звільнити певну особу від кримінальної відповідальності за вчинений злочин та визначенням взаємних зобов’язань колективу і цієї особи протягом строку порук. порядок звернення колективу з клопотанням про передачу особи на поруки встановлений ст. 10 КПК.
Підставою для звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире каяття у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже відзначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки. Щире каяття повинно знайти своє відображення у процесуальних документах кримінальної справи.
Аналізований вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до числа необов’язкових (факультативних) і умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за наявності відповідних передумов і підстав, не зобов’язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, внаслідок порівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обставин справи). Однак відмова суду в задоволенні клопотання колективу повинна бути мотивованою.
Застосовуючи ст. 47 КК, суд повинен впевнитися, що виправлення конкретної особи, котра вчинила злочин, можливе без застосування до неї кримінального покарання, а перебування цієї особи в колективі сприятиме її виправленню.
Крім того, розглядуване звільнення застосовується під певною умовою, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому КПК.
5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК).
Іноді діяння, будучи суспільне небезпечним в момент його вчинення, втрачає цю властивість у результаті змін, що відбулися у суспільстві, регіоні, окремій місцевості і т. ін. Якщо такі обставини сталися під час розслідування або розгляду справи в суді, то це й обґрунтовує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так само можливість такого звільнення може виявитися й у разі, якщо до зазначеного часу буде встановлено, що внаслідок зміни обстановки сама особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільне небезпечною. У цьому разі втрачається сенс притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки її цілі вже досягнуті на стадії розслідування або розгляду справи в суді. Виходячи з цього, ст. 48 КК встановлює: “Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що під час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною”.
Стаття 48 КК передбачає безумовне і дискреційне звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Загальною передумовою звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 КК). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування аналізованого виду звільнення. Крім того, навіть вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування ст. 48 КК.
Стаття 48 передбачає дві альтернативні підстави факультативного і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки і 2) втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.
Необхідно відрізняти два види обстановки, що існують на час вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості. Перший вид обстановки – це обстановка вчинення злочину в широкому розумінні слова – як об’єктивних умов, що характеризують соціальні, економічні, правові, політичні, духовні, організаційні, міжнародні та інші процеси, які відбуваються в масштабах країни, області, міста, району, підприємства, установи, організації, сім’ї, оточення тощо (наприклад, перешкоджання здійсненню виборчого права в період проведення виборів місцевої ради).
Другий вид обстановки – це обстановка, що склалася навколо особи під час вчинення нею злочину, тобто об’єктивні (зовнішні) умови життя та діяльності, в яких перебувала ця особа під час вчинення злочину і які значною мірою впливали на її суспільну небезпечність (наприклад, спосіб життя цієї особи, стосунки в сім’ї тощо). Зрозуміло, в такий спосіб обстановка і повинна бути встановлена на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, з тим щоб порівняти і оцінити її зміну на час розслідування або розгляду справи в суді.
Для застосування ст. 48 КК повинно бути встановлено, що після вчинення особою злочину змінилася та обстановка, в якій було у свій час вчинено цей злочин. Зміна обстановки може стосуватися всієї країни, цілого регіону, окремої місцевості, конкретного підприємства, оточення і т. ін. (наприклад, припинення стану війни або скасування воєнного стану, зміна економічного або політичного курсу країни, зміна підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, прийняття різних рішень органами влади, зміна масштабу цін, високі темпи інфляції, ліквідація або реорганізація підприємства тощо). Подібні зміни обстановки повинні вплинути на оцінку раніше вчиненого злочинного діяння або особи, яка його вчинила, при якій суд визнає, що це діяння вже не може розглядатися як суспільне небезпечне або особа перестала бути суспільне небезпечною.
Втрата діянням характеру суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки – це або втрата ним зовсім суспільної небезпечності, або втрата її в такій мірі, при якій діяння внаслідок своєї малозначності (ч. 2 ст. 11 КК) визнається незлочинним. Зміна обстановки може бути двох видів: масштабна та локальна. Масштабна зміна обстановки стосується змін у межах країни і може виражатися, наприклад, у припиненні стану війни або скасуванні воєнного чи надзвичайного стану в країні, зміні економічного або політичного курсу країни, зміні масштабу цін, у високих темпах інфляції тощо. Локальна зміна обстановки – це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, сім’ї тощо і яка може виражатися, наприклад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільно небезпечного; у ліквідації або реорганізації конкретного підприємства, на якому раніше був вчинений злочин; набутті згодом особою певного статусу чи офіційного документа, які були відсутні на момент вчинення злочину; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні тощо.
Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втрати суспільної небезпечності діяння.
Перший вид пов’язаний із втратою суспільної небезпечності певного виду злочину. Така втрата може мати місце насамперед внаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, при яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки кримінально-правового примусу. Крім того, втрата суспільної небезпечності виду злочинів може бути викликана змінами місця, часу та інших обставин, лише при наявності яких діяння і визнається суспільне небезпечним. Так, ст. 336 КК передбачає відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. З припиненням або скасуванням мобілізації може відпасти і суспільна небезпечність таких діянь. Нарешті, зміна обстановки може вплинути на оцінку небезпечності і таких видів діянь, реальний зміст яких є нестабільним. Так, якщо службова особа внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних документів державної звітності, а потім форми цієї звітності були скасовані, то і раніше вчинене службове підроблення в цій частині (ст. 366 КК) втрачає характер суспільно небезпечного діяння.
Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті діянням характеру суспільно небезпечного слід відрізняти від випадків декриміналізації даного діяння, при якій законодавець виключає його із числа суспільне небезпечних і кримінальне протиправних. У такому разі діють правила про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує злочинність діяння (ст. 5 КК).
Другий вид втрати діянням характеру суспільно небезпечного має місце тоді, коли локальні зміни обстановки тягнуть за собою втрату суспільної небезпечності лише окремого, конкретного діяння, вчиненого особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається злочинним. Звичайно це характерно для зміни обстановки місцевого, локального масштабу. В цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об’єкту кримінально-правової охорони. На практиці мали місце випадки звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу, оскільки після вчинення злочину було прийняте рішення про необхідність проведення меліорації на даній ділянці лісу і вирубки тут усіх дерев; за халатність, що завдала збитків підприємству, на якому радикально змінилися умови господарювання, тощо.
Стаття 48 КК може бути застосована і за умови, якщо після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільна небезпечною. Відомо, що така небезпечність знаходить своє вираження, насамперед, у вчиненні особою злочину, а в подальшому визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчинення нею нового, тотожного або однорідного злочину. Висновок про це будується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової та ін.), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх стосовно цієї особи умов (оточення в побуті, сім’ї, на роботі тощо). Встановлення цієї обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. У такому разі діяння продовжує залишатися злочинним як на момент його вчинення, так і під час розслідування або розгляду справи в суді. Проте сама особа перестає бути суспільне небезпечною.
На практиці до змін обстановки відносять призов до Збройних Сил України або звільнення із армії, влаштування на роботу або звільнення з роботи, тяжке захворювання, переїзд на інше місце проживання, поміщення неповнолітнього до інтернату, усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинений злочин, розрив зв’язків з особами, що примусили вчинити злочин, тощо.
Втім, деякі слідчі помилково розуміють зміну обстановки як перебування особи в місцях позбавлення волі за вчинення іншого злочину, а також смерть обвинуваченого.
Закон не вимагає, щоб особа після вчинення злочину довела факт свого виправлення. Тому не може бути підставою застосування ст. 48 КК лише законослухняна та добропорядна поведінка особи, яка вчинила злочин, протягом тривалого часу, сумлінне виконання нею своїх професійних чи громадських обов’язків без зміни обстановки. Якщо така особа не може вважатися суспільно небезпечною на час розгляду справи в суді, вона може бути за вироком суду звільнена від покарання (ч. 4 ст. 74 КК).
Необхідною підставою застосування ст. 48 КК є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилася так, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення цією особою нового тотожного або однорідного злочину. неможливо вимагати від суду, щоб на підставі зміни оцінки зміни обстановки він прогнозував взагалі неможливість вчинення цією особою будь-якого злочину, навіть необережного.
Із змісту ст. 48 КК випливає, що зміна обстановки повинна мати місце після дня вчинення злочину і до часу або в період розслідування або розгляду справи в суді щодо особи, яка вчинила злочин. Вочевидь, що цей проміжок часу не повинен перевищувати строків давності, передбачених ст. 49 КК.
|