1.2. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
Передбачені законом види звільнення від кримінальної відповідальності можуть бути поділені на групи за різними підставами.
Залежно від того, правом чи обов’язком суду є звільнення особи від кримінальної відповідальності, виділяють два види такого звільнення: імперативне (обов’язкове) і, дискреційне (необов’язкове, факультативне).
Факультативним є звільнення, передбачене ст. 47 КК (передача на поруки) і ст. 48 КК (зміна обстановки) та ч. 1 ст. 97 КК (звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру). Це означає, що за наявності підстав, установлених зазначеними статтями, суд має право, але не зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності. В усіх інших випадках вимога закону про звільнення від кримінальної відповідальності є імперативною, тобто такою, що зобов’язує суд звільнити особу від кримінальної відповідальності (наприклад, при дійовому каятті або примиренні з потерпілим, а також після закінчення строків давності і при спеціальних видах звільнення, передбачених в Особливій частині КК).
Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним і умовним. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не ставиться в залежність від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. З цього погляду всі види звільнення від кримінальної відповідальності є безумовними, крім двох, а саме: звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи довіру колективу (ст. 47 КК) і звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК).
Залежно від того, на підставі якого правового акта здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності, розрізняють звільнення: 1) у випадках, передбачених КК; 2) на підставі Закону України про амністію; 3) на підставі Указу Президента України про помилування.
Нарешті, залежно від того, де в КК передбачена підстава звільнення від кримінальної відповідальності, виділяють звільнення, передбачене: 1) у Загальній частині (загальні види звільнення) і 2) в Особливій частині КК (спеціальні види звільнення).
У Загальній частині передбачено 9 випадків звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17 КК); 2) добровільна відмова співучасників (ст. 31 КК); 3) дійове каяття (ст. 45 КК); 4) примирення з потерпілим (ст. 46 КК); 5) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання колективу про передачу її на поруки (ст. 47 КК); 6) зміна обстановки (ст. 48 КК); 7) сплив строків давності (ст. 49 КК); 8) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК); 9) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи у зв’язку із закінченням строків давності (ч. 2 ст. 106 КК).
В Особливій частині КК передбачено 14 підстав спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна заява громадянина України про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками (ч. 2 ст. 111 КК); 2) добровільна заява іноземцем або особою без громадянства про вчинене шпигунство (ч. 2 ст. 114 КК); 3) виплата керівником підприємства, установи або організації заробітної плати, стипендії, пенсії або інших установлених законом виплат громадянам до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 175 КК); 4) сплата особою податків, зборів (обов’язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212 КК); 5) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній (ч. 2 ст. 255 КК); 6) добровільне повідомлення про відповідну терористичну діяльність, сприяння її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в діях особи, що повідомила немає складу іншого злочину (ч. 2 ст. 258-3 КК); 7) добровільне до притягнення до кримінальної відповідальності повідомлення про відповідну терористичну діяльність або іншим чином сприяння її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину; 8) добровільне повідомлення про незаконне воєнізоване або збройне формування (ч. 6 ст. 260 КК); 9) добровільна здача зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. 3 ст. 263 КК); 10) добровільна заява про незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 4 ст. 289 КК); 11) добровільна здача наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК); 12) добровільне лікування від наркоманії (ч. 4 ст. 309 КК); 12) добровільна здача прекурсорів (ч. 4 ст. 311 КК); 13) добровільна заява про давання хабара або вимагання хабара (ч. 3 ст. 369 КК); 14) звільнення особи від кримінальної відповідальності за військовий злочин із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України (ч. 4 ст. 401 КК).
|