2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).
Стаття 45 КК встановлює: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завданні нею збитки або усунула заподіяну шкоду”. Очевидно, що в цьому разі закон передбачає обов’язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Передумовою такого звільнення є: 1) вчинення особою злочину невеликої тяжкості та 2) вчинення цього злочину вперше.
Особа вважається такою, що вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо її діяння було кваліфіковане за статтею або відповідною частиною статті КК, санкція якої передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання.
Особа вважається такою, що вчинила злочин вперше, якщо: 1) його вчинення фактично мало місце перший раз або 2) хоча б у другий раз, але на день його вчинення існували юридичні підстави, що виключали можливість визнання вчинення злочину повторним або рецидивом злочинів (а) якщо особу було звільнено від кримінальної відповідальності, у тому числі і у зв’язку із закінченням строків давності, згідно із законом про амністію чи на підставі акта про помилування; б) якщо особа хоча й була засуджена, однак на момент вчинення нового злочину судимість була погашена або знята; в) особа не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочинність раніше вчиненого діяння скасована новим кримінальним законом).
При ідеальній сукупності двох або більше злочинів невеликої тяжкості (коли одним діянням вчинено два і більше злочинів) немає законодавчих перепон для констатації передумови, передбаченої ст. 45 КК, оскільки дії особи не утворюють повторності злочинів: особа вчиняє одне діяння, що лише кваліфікується за двома статтями КК, кожна з яких передбачає злочин невеликої тяжкості. І, навпаки, у випадках реальної сукупності злочинів невеликої тяжкості, вчинення другого злочину невеликої тяжкості не може вважатися таким, що він вчинений вперше, оскільки в цьому випадку один злочин передує другому у часі, тобто це свідчить про повторність різнорідних злочинів.
Підставою звільнення від кримінальної відповідальності в цьому разі є дійове каяття особи. Таке каяття характеризується трьома складовими елементами, а саме: 1) щирим розкаянням у вчиненому злочині; 2) активним сприянням розкриттю цього злочину; 3) повним відшкодуванням завданих цією особою збитків або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток може стосуватися лише окремих випадків, коли вчиненим злочином або замахом на нього фактично не було завдано збитків чи заподіяно шкоду.
Щире розкаяння передбачає визнання особою факту вчинення злочину, справжнє визнання своєї вини у певному злочині невеликої тяжкості та осуд своєї поведінки.
Активне сприяння розкриттю злочину – це будь-які дії винної особи, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, які можуть бути використані як докази, а також осіб, які брали участь у вчиненні злочину або були причетні до нього.
Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди означає задоволення в повному обсязі розумних претензій потерпілого, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Повне відшкодування завданих збитків може виражатися у відновленні початкового стану предмета посягання (наприклад, ремонт речі), виправленні пошкодженого майна, поверненні викрадених речей, заміні їх на інші або приблизно рівноцінні за вартістю, сплаті відповідної суми коштів або в іншій формі компенсації. Повне усунення заподіяної шкоди передбачає інші засоби загладжування шкоди, наприклад, принесення публічного вибачення за образу, виклик “швидкої допомоги” після заподіяння ушкоджень тощо.
Відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли відшкодування збитків або усунення шкоди здійснюється під якимись умовами, наприклад, подання письмової заяви потерпілим про прощення особи, яка вчинила злочин, про відмову потерпілого від якихось претензій до цієї особи в майбутньому тощо.
Відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійснено не лише винним, а й іншими особами (наприклад, батьками неповнолітнього, родичами, близькими тощо). Важливо, щоб ініціатива щодо такого відшкодування виходила саме від імені особи, яка вчинила злочин, і вона об’єктивно не мала можливості зробити це особисто (наприклад, внаслідок відсутності власних коштів, перебування під вартою).
Факт щирого розкаяння особи у вчиненні злочину, активне сприяння нею у його розкритті, повне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди повинні знайти своє закріплення в матеріалах кримінального провадження: в протоколах допиту підозрюваного, потерпілого, свідків, письмовій заяві потерпілого, довідках тощо.
|