КОДЕКС УКРАЇНИ

Скачати 16.1 Mb.

Назва	КОДЕКС УКРАЇНИ
Сторінка	3/88
Дата	23.04.2013
Розмір	16.1 Mb.
Тип	Кодекс

bibl.com.ua > Право > Кодекс

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 88

Глава 2

Підстави виникнення цивільних прав

та обов'язків. Здійснення цивільних прав

та виконання обов'язків

1. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків єюридичні факти, тобто життєві обставини, з якими цивільне законодавство пов'язує відповідні юридичні наслідки. ЦК у ст. 11закріплює систему юридичних фактів у цивільному праві. Водночас, як і в ЦК 1963 p., передбачається, що цивільні права Іобов'язки можуть виникати не тільки з дій, що прямо передбачені законом, а й за аналогією, тобто з дій, хоч і непередбаченихзаконодавством, але таких, шо йому не суперечать. ЦК закріплюєосновні юридичні факти, що можуть бути підставою виникненняцивільних прав та обов'язків. До таких юридичних фактів належать договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної,творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі тощо.

Як зазначалося, перелік юридичних фактів — підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, не є вичерпним, а відтак, цивільні права та обов'язки можуть виникати в учасників цивільнихправовідносин, у тому числі і на підставі юридичних фактів, не передбачених ст.11 ЦК.
Основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який слід розуміти як дво- або багатосторонній пра-вочин, тобто погоджену дію двох або більше сторін. Договори вцивільному праві є найпоширенішим юридичним фактом, з якоговиникають права та обов'язки учасників правовідносин. Вбачається, що саме в цьому полягає причина закріплення договору як самостійної підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (ЦК1963 p., таку підставу закріплював лише правочин, а точніше —Угоду).

Поряд із договором, цивільні права та обов'язки виникають також і з односторонніх правочинів, до яких слід віднести передусім заповіт, видачу довіреності тощо.

4. Не є новим для ЦК визначення створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної,творчої діяльності як підстави виникнення цивільних прав таобов'язків — аналогічне положення містилося і в ст.6 ЦК 1963 p.

Відповідно до ст.42О ЦК це може бути створення літературних та художніх творів, комп'ютерних програм, компіляцій даних (баз Даних), виконання, виготовлення фонограм, відеограм, передач (програм) організацій мовлення, здійснення наукових відкриттів, створення винаходів, корисних моделей, промислових зразків,

21

компонування (топографії) інтегральних мікросхем та створення інших об'єктів інтелектуальної власності.

У ст.11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків визначено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Слід зазначити, що ЦК вводить новий термін —"майнова (матеріальна) шкода", який, до речі, був відсутній у первісному проекті ЦК. Вбачається, що введення зазначеного термінузумовлено бажанням законодавця підкреслити матеріальний характер майнової шкоди як її основної відмінності від шкоди моральної. Водночас заподіяння моральної шкоди розглядається як самостійний юридичний факт.
Цивільні права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Як правило, до таких підстав, що прямо закріплюються в цивільному законодавстві, належать юридичні факти-події (на відміну від закріплених у ч.2 ст.ПЦК юридичних фактів-дій) — зазвичай такими підставами є обставини непереборної сили: військові дії, повені, землетруси, епідемії,епізоотії тощо.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати також з актіворганів державної влади, органів влади АРК або органів місцевогосамоврядування (ч.4 ст.П ЦК). До таких актів можна віднести розпорядження відповідних органів місцевого самоврядування про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, рішення про оформлення права оренди земельної ділянки, рішення про реєстраціюінвестиції тощо.
Новою підставою виникнення прав та обов'язків учасниківцивільних правовідносин є рішення суду. При цьому необхідноюумовою виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства.

Під рішенням суду в контексті відповідного юридичного факту слід розуміти рішення суду загальної юрисдикції, господарського суду або третейського суду, що набрало законної сили. Вбачається також, що цивільні права та обов'язки можуть виникати і з рішень іноземних судів, що набрали законної сили (за умови визнання юридичної сили таких рішень в порядку, передбаченому чинним закоіїодавством України). Умови визнання та виконання рішень іноземних судів визначаються Законом про визнання та виконання рішень іноземних судів.

Одним із випадків виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі рішення суду є перехід прав кредитора до третьої особи за рішенням суду.

9. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Прикладами такого юридичного факту-події, з яким закон або договір пов'язує виникненняцивільних прав і обов'язків, можуть бути факт хвороби або смерті фізичної особи за договором особистого страхування (виникнення зобов'язання страховика зі сплати страхової компанії виплати у разінастання страхового випадку), факт виграшу учасником гри або парі (виникнення обов'язку організатора гри або іншого учасника виконати певне зобов'язання на користь переможця) тощо.

22

2. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків

1. У коментованій главі у загальному вигляді закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права — принцип диспози-тивності, згідно з яким суб'єкти цивільного права вільно здійснюють та реалізують свої права на власний розсуд (ст.12). Слід зауважити, що більшість правових норм ЦК побудовано саме на принципі дис-позитивності. Так зокрема учасники цивільних правовідносин самостійно приймають рішення щодо встановлення договірних відносин та їх умов, щодо обрання того чи іншого способу захисту порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів тощо.

Принцип диспозитивності, закріплений у ст.12 ЦК, також кореспондується із положеннями ч.З ст.6 ЦК, відповідно до якої сторонам договору надана можливість відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини

на власний розсуд.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Наприклад, нездійснення особою своїх повноважень власника щодо певної речі (права володіти, користуватися, розпоряджатися нею) без наміру відмовитися від права власності на неї не є підставою для припинення права власності такої особи на зазначену річ.

2. ЦК допускає можливість відмови від майнового права (ч.З ст.12). Слід зазначити, що за цією нормою особа може відмовитися від свого конкретного майнового права, наприклад, від отримання авторського гонорару за певним договором, від права вимоги виконання зобов'язання та припинити його шляхом прощення боргу тощо. Водночас законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав в цілому, наприклад, відмовитися на майбутнє від права отримувати авторські гонорари за ще неукладеними договорами. Крім того, чинне законодавство не дає можливості відмовитися від права на судовий захист, від немайнових прав особи, зокрема, від права на захист честі, гідності і ділової репутації та ін.

Процедура відмови від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі встановлюється актами цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ч.З ст.347 ЦК у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

3. Особа вправі передати своє майнове право іншій особі. Підставою передачі майна та, відповідно, переходу прав на це майно буде у цьому разі відплатний або безвідплатний договір — договір купівлі-продажу, оренди, комерційної конвенції тощо. Водночас законом встановлені окремі випадки, коли передача майнових прав не допускається за певними договорами. Так, згідно з ч.З ст.720 ЦК підприємницьким товариствам заборонено укладати між собою договори дарування, якщо така можливість прямо не передбачена установчим документом дарувальника.

У ч.5 ст.12 ЦК'встановлюється презумпція добросовісності та розумності особи при здійсненні нею своїх цивільних прав.

23

Оспорювання цієї презумпції здійснюється винятково у судовому порядку. З іншого боку, коментована норма опосередковано закріплює обов'язок учасників цивільного обігу дотримуватися принципів добросовісності та розумності при здійсненні цивільних прав.

4. ЦК закріплює загальні засади та межі здійснення цивільнихправ. Межі здійснення цивільних прав визначаються договором таактами цивільного законодавства (чч.2—5 ст.13).

Виходячи із принципів добросовісності та розумності, передбачається обов'язок особи утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, заподіяти шкоду довкіллю або культурній спадщині.

5. ЦК закріплює нове для українського цивільного законодавстваправило про заборону шикани, тобто про неприпустимість зловживання суб'єктивним правом шляхом вчинення певних дій з наміромзавдати шкоди особі, а також зловживання правом в Інших формах.

Тлумачення ст.13 ЦК дає підстави дійти висновку, що під зловживанням правом слід розуміти не тільки дії, вчинені особою під час реалізації свого суб'єктивного права з винятковим наміром завдати шкоди іншій особі. Дії, вчинені особою під час реалізації свого суб'єктивного права з правомірними намірами, в тому числі, з наміром завдати шкоди іншій особі, також слід розглядати як заборонене законодавством зловживання правом.

6. Одним із обов'язків, яких має дотримуватися особа при здійсненні цивільних прав, є обов'язок додержуватися моральних засадсуспільства, який у сукупності з принципами добросовісності тарозумності спрямований на посилення правового захисту морально-етичних засад у цивільному праві.

ЦК прямо забороняє використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, недобросовісну конкуренцію (ч.5 ст.13 ЦК). Зазначена норма відображає принцип, закріплений у ст.42 Конституції, за яким держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. За тією ж конституційною нормою не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Особливості захисту конкурентного середовища в Україні визначені законами про захист економічної конкуренції, про захист від недобросовісної конкуренції.

ЦК також встановлює і наслідки недодержання меж здійснення цивільних прав. У такому випадку суд може зобов'язати особу, яка своїми діями порушила вимоги ст.ІЗ ЦК, припинити зловживання своїми правами. Якщо здійснення особою належного їй цивільного права призвело до заподіяння шкоди майну та (або) майновим інтересам третіх осіб, така особа може бути зобов'язана судом не тільки утриматися в подальшому від зловживання своїми правами, а й відшкодувати заподіяні збитки на підставі ст.22 ЦК.

7. У-коментованій главі також закріплені основні принципи виконання цивільних обов'язків. Так само як цивільні права, що кореспондують їм, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК).

Якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений певний обов'язок особи, вона не може бути примушена до його виконання. Так, наприклад, виходячи з принципу свободи договору, обирати контрагентів, визначати умови договору. Особа не може бути примушена до укладання договору, більш того, пра-рочин, вчинений особою проти її справжньої волі, визнається судом недійсним (ст.231 ЦК).

Водночас обов'язок укласти договір може бути передбачений законодавством. Згідно зі ст.633 ЦК підприємець не вправі відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, що встановлені договором або актом цивільного законодавства. На практиці загальні принципи відповідальності, закріплені в законі, деталізуються та доповнюються сторонами у договорі з урахуванням специфіки правовідносин між

ними.

Випадки звільнення особи, яка не виконала свого цивільного обов'язку, від відповідальності також встановлюється в актах цивільного законодавства та в договорі. Найпоширенішою підставою для звільнення особи від відповідальності є дія обставин непереборної сили, що призвела до невиконання особою покладеного на неї цивільного обов'язку.

•ы

24

Глава 3 Захист цивільних прав та інтересів

1. Поняття права на захист цивільних прав та інтересів та способи захисту

1. Право на захист у контексті коментованої глави розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає в особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів (наприклад, несвоєчасне виконання зобов'язання або безпідставне утримання третьою особою майна), невизнання дього права (наприклад, невизнання особи правонаступником реорганізованої юридичної особи,невизнання права власності на майно) або оспорювання цивільного права (оспорювання права на спадщину, оспорювання прававласності). Нарівні із можливістю захисту цивільних прав законодавець надає правовий захист і законним інтересам, тобто такимінтересам учасників цивільних правовідносин, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст.З ЦК.

Право особи на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене ст.55 Конституції. Водночас слід звернути увагу на те, що і в разі наявності в особи права захищати свої права в адміністративному порядку, вона не позбавляється можливості звернутися безпосередньо до суду, господарського суду, третейського суду за захистом своїх особистих немайнових та майнових прав та законних інтересів.

2. Перелік способів захисту цивільних прав у судовому порядкупередбачений ст.16 ЦК. До них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до. порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна або припинення правовідношення;відшкодування збитків та інші способи відшкодування збитків(майнової шкоди); відшкодування моральної (нем ай нової) шкоди;визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу АРКвлади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових І службових осіб.

ЦК 1963 p. також містив аналогічну норму, яка встановлювала перелік способів захисту цивільних прав. Поряд із способами захисту цивільних прав та інтересів, які не є новими для цивільного законодавства України (зокрема, визнання права, припинення дії, що порушує право, відшкодування збитків) у ч.2 ст.16 ЦК встановлюються й відносно нові способи цивільно-правового захисту. Як самостійний спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання правочину недійсним, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Новим для ЦК є правило про те, що способи судового захисту цивільних прав та інтересів можуть визначатися не тільки законом, а й договором.

26

Особливу увагу слід звернути на той факт, що визначені в ст.16 ЦК способи захисту цивільних прав та інтересів можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Більш того, деякі способи цивільно-правового захисту зазвичай застосовуються саме одночасно — визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення (реституція); припинення правовідношення та відшкодування заподіяної шкоди та ін.

3. З метою забезпечення найбільш повної реалізації права на захист цивільних прав і законних інтересів він може здійснюватися умежах повноважень, встановлених Конституцією, ПрезидентомУкраїни, органами державної влади, органами влади АРК або органами місцевого самоврядування.

Положення ст.16 та ст.17 ЦК закріплюють право учасників цивільного обороту захищати свої права у будь-який спосіб, не заборонений законом.

4. Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина (ст.102 Конституції).

Відповідно до повноважень, закріплених у ст. 106 Конституції, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Президент України може здійснювати захист цивільних прав та інтересів шляхом зокрема припинення дії нормативно-правових актів ВР АРК з мотивів їх невідповідності Конституції та законам України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституцІйності (ст. 137 Конституції).

До відання АРК належить участь у забезпеченні прав і свобод громадян (п.7 ст.138 Конституції).

У п.2 ч.З ст.17 ЦК прямо зазначається, що прийняття рішення за зверненням особи до органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування щодо захисту цивільних прав та Інтересів не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

5. Захист цивільних прав може також здійснюватися нотаріусомшляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі увипадках І в порядку, встановлених законом (ст. 18 ЦК).

Відповідно до ст. 1 Закону про нотаріат нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняють інші нотаріальні дії, передбачені Законом про нотаріат, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ст.87 Закону про нотаріат). Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у без-спірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ст.88 Закону про нотаріат нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягува-чем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установа-

27

ми та організаціями — не більше одного року. Стягнення за виконавчим написом провадиться у порядку, встановленому Законом про виконавче провадження.

6. ЦК передбачає у ст. 19 новий для українського цивільногоправа спосіб захисту — самозахист цивільних прав, під яким розуміється застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Самозахистцивільних прав органічно випливає з принципу, закріпленого уст.55 Конституції, за яким кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

ЦК визначає необхідні умови, що дозволяють застосування особою самозахисту цивільних прав: наявність порушення цивільного права або протиправного посягання на своє право або право третьої особи; відсутність законодавчої заборони застосування обраного стороною способу самозахисту та його відповідність моральним засадам суспільства; адекватність обраного механізму самозахисту характеру правопорушення (протиправного посягання); спрямованість на протидію правопорушення.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Вбачається, що таке правило відображає основні засади диспозитив-ності, відповідно до яких сторони вправі передбачити у договорі механізми самозахисту порушених цивільних прав. До таких механізмів, що можуть бути передбачені в договорі, слід віднести певні способи забезпечення зобов'язань, а також заходи оперативного впливу. Водночас слід зазначити, що відсутність в тексті договору умови про можливість застосування самозахисту цивільних прав не позбавляє сторін договору прав самостійно обрати та застосувати такий спосіб самозахисту на підставі ст.19 ЦК.

Необхідно зазначити, що самозахист цивільних прав як спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів може застосовуватися не тільки у договірних відносинах, але й як спосіб захисту права власності та інших цивільних прав.

7. Відповідно до ст.16 ЦК одним із способів захисту цивільнихправ є визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування заумов, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або охоронювані законом інтереси.

Стаття 21 ЦК закріплює за особами право оспорити у судовому порядку правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Законодавець у ст.21 ЦК розмежовує оспорювання правового акту індивідуальної дії та визнання незаконним й скасування нормативно-правового акту.

Щодо можливості визнання незаконним та скасування нормативно-правових актів органів влади АРК слід зазначити, що вказана норма не розповсюджується на правові акти ВР АРК. Відповідно до ст.21 Закону про Конституційний Суд України останній

28

приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційнос-_ті правових актів ВР АРК. Таким чином, правовий акт АРК не може бути визнано незаконним та скасовано у судовому порядку — такий правовий акт може бути визнаний неконституційним.

Згідно зі ст.14 Закону про Конституційний Суд України до повноважень останнього не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. Також такі спори не підвідомчі і третейським судам. Відтак спори про визнання недійсними актів на підставі ст.21 ЦК можуть розглядатися тільки судами загальної юрисдикції або господарськими судами (залежно від суб'єктного складу учасників такого спору).

8. Одним із усталених та найбільш адекватних способів захистуцивільних прав та охоронюваних законом інтересів є відшкодування збитків. Закріплення в ЦК права на відшкодування збитків повною мірою відповідає таким принципам цивільного права, як стабільність цивільного обороту, збереження балансу інтересів учасників цивільних правовідносин та ін.

Право на відшкодування збитків виникає не лише в зобов'язальних відносинах, а Й у відносинах між власником власності. Водночас слід зазначити, що вимога про відшкодування збитків, заявлена власником стосовно будь-якої третьої особи, має ґрунтуватися в обов'язковому порядку не лише на ст.22 ЦК, а й на підставі ст.1166 ЦК про загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до ст.22 ЦК збитки складаються з реальних збитків та упущеної вигоди. Слід зазначити, що законодавець розширив поняття збитків — за ст.203 ЦК 1963 p. (на відміну від ст.22 ЦК) до складу збитків не входили витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Новою для ЦК є норма, яка зазначає, що розмір упущеної виголи, що підлягає компенсації, не може бути меншим від доходів, одержаних внаслідок порушення права особою, яка порушила право.

Ще однією новелою ЦК є можливість, яка надається особі, чиє право порушено, вимагати відшкодування майнової шкоди не тільки грошима, але й в інший спосіб (зокрема, передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). При цьому слід зауважити, що істотне знэчешш при вирішенні питання про спосіб відшкодування збитків мають фактичні обставини справи (допустимість відшкодування збитків не в грошовій формі). Вбачається також, що особа, яка порушила право, може відмовитись від відшкодування шкоди в натурі у спосіб, зазначений у ч.4 ст.22 ЦК, та наполягати на відшкодування заподіяних нею збитків У грошовій формі. Зважаючи на це, а також на підставі принципу диспозитивності в ст.22 ЦК доцільним було б встановити правило про те, що сторони можуть дійти згоди про заміну способу відшкодування збитків.

9. Поряд з правом на відшкодування збитків в окремій статтіЦК законодавець виокремив такий спосіб захисту цивільних прав,^як відшкодування моральної шкоди. Під моральною шкодою слід

29

ЕТ
розуміти втрати немаинового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У ст.23 ЦК закріплено не тільки право на відшкодування моральної шкоди, але й зміст поняття моральної шкоди, тобто які саме наслідки протиправних дій чи бездіяльності можуть бути кваліфіковані як моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі.

Моральна шкода має відшкодовуватися грішми, майном або b інший спосіб. Водночас слід розмежовувати майнові збитки пов'язану з ними моральну шкоду, оцінену у грошовій або в новій формі.

ЦК зберіг загальні підходи до визначення розміру моральної шкоди, закріплені у ЦК 1963 p., — розмір моральної шкоди виз- начається судом залежно від характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Слід зазначити, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності і справедливості.

Як і в ст.440-1 ЦК 1963 р., у ЦК встановлюється правило про те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Новою для ЦК є норма про те, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Певні сумніви викликає закріплена законодавцем можливість встановити у договорі, так само як і в законі, неодноразовий характер відшкодування моральної шкоди — це б суперечило ст.61 Конституції, за якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Вбачається, що більш правильним з методологічної точки зору було б встановити у законі можливість розстрочення платежів. спрямованих на відшкодування моральної шкоди. У такому разі підставою для розстрочення міг бути в тому числі і договір.

10. У ст.20 ЦК передбачається, що право на захист, як і будь-яке інше суб'єктивне цивільне право, особа здійснює на свій розсуд на засадах диспозитивності та вільного волевиявлення.

Встановивши для права на захист загальний для цивільних прав режим правового регулювання, законодавець встановлює правило про те, що нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.20).

Слід звернути увагу на те, що якщо особа протягом встановленого строку позовної давності не звернулася до суду із позовом про захист порушеного права, таке право набуває ознак "натурального", тобто такого, що не підлягає примусовому виконанню. Право на судовий захист у цьому випадку обмежується строками позовної давності.

ЗО

Розділ II ОСОБИ

Підрозділ 1 ФІЗИЧНА ОСОБА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 88

Схожі:

Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає	Кодекс України про адміністративні правопорушення Митний кодекс України НОВИЙ!!!
КОДЕКС УКРАЇНИ Тертишніков В. І. Т 35 Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н....	РОЗ’ЯСНЕННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МДПІ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ Основними документами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України...
Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),...	КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання...
Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,...	ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії
Реферат СімейнИЙ кодекс України План Кожна сім’я створюється на підставі шлюбу та кровного споріднення, установлення та інших прав, що не заперечує закон і моральні засади...	Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року, див п. 1 розділу I... Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання