|
|
Скачати 0.63 Mb.
|
|
Тема 7: економічні проблеми незалежноі украіни. Становище у соціальній сфері 1. Підсумки економічного розвитку України за роки незалежності. 2. Основні напрями подальшого розвитку економіки України. 3. Стан соціальної сфери та пріоритети соціальної політики в Україні. 1. Підсумки економічного розвитку України за роки незалежності Наприкінці XX сторіччя Україна змінила напрям свого соціальмо-економічного розвитку, стала на шлях радикальних соціально-економічних перетворень з урахуванням досвіду й досягнень розвинутих країн світу, фактично з нульової позначки сформовано Її визначальні атрибути - фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну та інші системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежної держави. За останні дванадцять років демонтовано основні підвалини адміністративно-командні системи економічних відносин. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині в Україні понад 75% вщ загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Принципові, кардинальні зміни відбулися на селі, де активно реалізується завдання розпочатої ще в 1994р. земельної реформи. За час її проведення 6,4 млн. селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь. Ще 6,2млн.га земель передано в приватну власність для ведення фермерських, особистих підсобних та присадибних господарств. На недержавнй основі в сучасних умовах виробляєіься практично вся аграрна продукція. Протягом 90-х років XX сторіччя в Україні сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, утверджено основи відповідної законодавчої бази. Здійснено важливі заходи в лібералізації господарських зв'язків, зокрема цінового механізму, грошового та валютного ринків, ринків товарів та капіталів. Наслідком цих кроків стало подолання хронічного дефіциту товарів. Змінюється характер поведінки суб'єктів господарювання, які щодалі більше орієнтуються на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, максимізацію прибутку. Докорінно перебудовано й економічні функції держави. Замість системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання. Нині економіка України на противагу системній замкнутості, характерній для попереднього періоду, є у своїй основі відкритою. Маємо стабільну національну валюту, а також законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, яка останнім часом дедалі більше наближається до стандартів і вимог Світової організації торгівлі. Все це дає підстави для висновку: незважаючи на проблеми і труднощі, за дванадцять років реформ в економіці України практично у всіх сферах в основному сформовано фундамент ринкової економіки, нагромаджено критичну масу ринкових перетворень. Важливим підсумком попереднього етапу стало подолання тривалої руйнівної економічної кризи. За роки кризи (1990-1999) обсяг ВВП скоротився на 59,2%, промислової продукції -на 48,9%, сільськогосподарської-на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 рази. Замість прогресивних економічних і науково-технологічних зрушень, побудови соціальне орієнтованої'демократичної держави, підвищення економічного добробуту й духовного рівня життя народу, Україна опинилася у глибокому занепаді. Внаслідок цього, при одночасному загостренні дефіциту інвестицій та інновацій, процеси ринкової трансформації протягом 1990-1999 рр. супроводжувалися, по суті, економічним розвалом. Макроекономічна структура національного господарства за цей період майже не поліпшилася. Обсяги товарного виробництва для насичення попиту безпосередньо споживчого ринку скорочувалися швидшими темпами, ніж обсяги випуску промислових засобів виробництва. Відбулося істотне скорочення видобутку паливно-енергетичних ресурсів, випуску підприємствами ВПК науко-місткої високотехнічної продукції (конкурентноспроможних систем озброєнь). Ці підприємства надто повільно здійснювали конверсію та надто швидко згортали свої виробничі програми і навіть взагалі виводили'їх з господарського обігу. Перехід від збанкрутілої адміністративно-командної' системи до ринкової економіки не міг не супроводжуватися глибоким паднням виробництва, яке у своїй основі було неконкурентним та неефективним. Водночас потрібно враховувати й сладність органічного поєднання реалізації завдань системної трансформації з розв'язанням усього комплексу проблем, пов'язаних з утвердженням державності. Через специфіку економічних, соціально-політичних, гуманітарних та екологічних чинників утвердження та зміцнення державного суверенітету виявилося в Україні набагато складнішим, ніж це уявлялося на перших порах. Сподівання на зовнішню допомогу виявилися завищеними. До того ж фінансово-кредитна підтримка українських реформ супроводжувалася умовами та вимогами, які далеко не завжди адекватні об'єктивним обставинам та специфіці здійснюваних трансформаційних процесів. Це ж стосується і рекомендацій міжнародних фінансових інституцій та зарубіжних експертів, які часто зводилися до застосування штучно сконструйованих стереотипів, були механічно копійовані з чужого досвіду, не враховували специфіку нашої держави. Ці рекомендації уряд сприймав некритично. Давалася взнаки недосвідченість кадрового потенціалу. Звідси - численні помилки та прорахунку, невпевненість у здійсненні управлінських рішень. Запроваджена в Україні модель ринкової трансформації не мала необхідної соціальної спрямованості. На практиці це призвело до того, що реформи здійснювалися ціною соціальних утрат. Відповідно економічні реформи не сприяли досягненню визначальної мети трансформаційного процесу- становлення середнього класу як основного носія демократіі, соціальної та політичної стабільності у суспільстві, економічного прогресу. Не було забезпечено становлення принципово нової, адаптованої до ринкової економіки соціальної інфраструктури. Реформи не сприяли подоланню бідності, глибокого матеріального розшарування населення, яке набагато перевищує відповідні показники розвинених країн і не сприяє утвердженню в суспільстві надійної соціальної'та політичної стабільності. Помилковість прийнятої на старті реформ моделі ринкової трансформації полягала також і в оцінці України як держави нерозвиненої не лише з економічної, а і з науково-технічної точок зору. Ця хибна позиція не дозволила створити необхідні умови для примноження та зміцнення інтелектуального потенціалу суспільства, інноваційного розвитку економіки, освоєння нових високих технологій, подолання структурних деформацій, успадкованих від адміністративно-командної системи. Через допущені прорахунки, насамперед низьку дієздатність держави, становлення ринкових відносин супроводжувалося глибокими деформаційними процесами. Набули поширення нецивілізовані форми нагромадження капіталу, істотні суперечності в практиці приватизації, зростали рівень тінізації економіки, корупції та економічної злочинності, обсяги поза-банківського грошового обігу. Найбільш небезпечним є зміцнення позицій олігархічного капіталу, його зрощування з державною бюрократією, тенденції підпорядкування економіки та держави загалом корпоративним інтересам. Контури припинення дальшого спаду й забезпечення економічної стабілізації та зростання в Україні окреслилися лише у 2000р. Досягнення в розвитку народного господарства за цей рік дали можливість створити першооснову для стабілізації становища та переходу до початку економічного зростання. За останні три роки (2000-2002 рр.) реальний приріст ВВП становив 20,9%, утому числі у 2002 р. - 4,6%, а за 5 місяців 2003 р. - 7,3%. У 2002 р. обсяги промислового виробництва збільшилися на 7%, продукції сільськогосподарського виробництва - на 1,9%, товарів народного споживання - на 8,4%. Важливим чинником позитивної економічної динаміки стало суттєве випередження (порівняно з ВВП) темпів зростання реальних доходів населення. У 2002 р. вони підвищилися на 21,2%. Реальна заробітна плата у цьому ж році зросла на 16,4%. Зміцніла національна грошова одиниця. Суттєво зросли золотовалютні резерви держави: з 1352,7 млн. дол. - у 2000 р. до 2955,4 млн. дол. у 2001 р. та 4416,7 млн. дол. на кінець 2002 р. Попри погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури у 2002 р. збереглася тенденція щодо збільшення українського експорту (10,3%). Чотири роки поспіль (починаючи з 1999 р.) Україна зберігає позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Зазначені позитивні зміни розвитку національної економіки є дуже важливими, однак вони потребують підтримки та закріплення шляхом чіткого визначення й реалізації основних пріоритетів та завдань економічного й соціального розвитку країни. 2. Основні напрями подальшого розвитку економіки України Стратегічна мета розвитку України полягає в радикальному поліпшенні життєвого рівня нараду, що врешті-решт зеодитьсядо створення ефективної, соціальна орієнтованої, екологічно безпечної'моделі економіки ринкового типу, яка базується на використанні як конкурентних переваг країни у міжнародному поділі праці, так і в міжнародній інтеграції, у якій підприємницький інтерес становитиме основу економічної мотивації. Шляхи досягнення цієї мети окреслюють «Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 рр.», представлені Президентом України у Посланні до Верховної Ради у 2002 р. Згідно з цим документом, який формулює основні напрями подальшого розвитку економіки України на наступні десять років, визначено наступні пріоритети економічного й соціального розвитку країни: 1. Забезпечення сталого економічного зростання шляхом реалізації стратегії випереджаючого розвитку, яка могла б забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні у півтора-два рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС. 2. Утвердження інноваційної моделі розвитку, підвалини якої мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки у напрямі подолання сировинної спрямованості економічних процесів, що стихійно формується нині, переведення України в ранг високотехнологічних держав. 3. У соціальній сфер головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надій-них передумов реалізації прав і свобод громадян у всіх їх виявах, утвердження середнього класу - основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Вказані пріоритети мають реалізуватися через конкретні завдання розвитку окремих сфер економіки. Умовою їх виконання є поглиблення інституційних перетворень, пов'язаних із формуванням цивілізованих ринкових правил економічної діяльності. Найважливішими серед них є наступні: — сприяння за допомогою всіх наявних інструментів, фінансових та організаційних ресурсів максимальній реалізації конкурентних переваг української економіки, зміцненню та розвитку передусім наукоємних галузей, які вже сьогодні демонструють високий технологічний рівень і конкурентоспроможність, а отже, і готовність стати «локомотивами» високотех-нологічного зростання; — істотному зниженні рівня тінізації економіки шляхом легалізації тіньових капіталів, змушення їх працювати на піднесення економіки України та примноження національного багатства. Необхідними передумовами цього є створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва, розмежування влади, власності і фінансів, забезпечення стабільності, повноти і узгодженості законодавчої бази. Суб'єкти підприємництва повинні мати всі можливості для самостійної легальної прибуткової діяльності, планування та прогнозування перспектив її розвитку. У цьому ж контексті треба розширювати міжнародну співпрацю, яка б запобігала використанню фінансових систем для відмивання доходів, отриманих кримінальним шляхом; — розвиток конкуренції, посилення її впливу на ціноутворення, посилення державного регулювання суб'єктів природних монополій, підвищення прозорості їх діяльності, формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, транспортних перевезень, зв'язку, житлово-комунальних послуг, розміщення державного замовлення, централізованих капіталовкладень тощо. Скасування пільг і преференцій окремим суб'єктам господарської діяльності, вирівнювання умов конкуренції на регіональному та місцевих рівнях, удосконалення правових механізмів добросовісної конкуренції; — упорядкування відносин власності, забезпечення необхідної правової і політичної підтримки і надійного захисту прав приватної власності (в тому числі прав на інтелектуальну власність), надання надійних гарантій її недоторканності, створення і забезпечення ефективного функціонування державної системи реєстрації прав на нерухоме майно; — концентрація та централізація національного капіталу, формування потужних виробничих комплексів - національних і транснаціональних корпорацій, фінансово-промислових груп, холднгових компаній, створення навколо них розгалуженої мережі дочірніх фірм, малих підприємств;
стабільних нормативно-правових умов для його створення і функціонування, упорядкування механізмів оподаткування, обліку і звітності, інвестування і кредитного обслуговування, венчурного фінансування та лізингу, формування ринку інформаційних, консультативних, науково-технологічних та навчальних послуг для малих підприємств, захист суб'єктів малого підприємництва від кримінального рекету і бюрократичного тиску. В умовах перехідної економіки процес інституційних перетворень має бути постійним і безперервним, співвіднесенним з потребами господарської діяльності. Активізація інтитуційних перетворень справить стимулюючий вплив на єкономічну динаміку підтримає розпочате в Україні економічне зростання. |
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №19 “Державна символіка України та геральдична символіка МНС України – важливі складові формування патріотизму працівників МНС... |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №18 “Державна символіка України та геральдична символіка МНС України – важливі складові формування патріотизму працівників МНС... |
| ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №18 “Державна символіка України та геральдична символіка МНС України – важливі складові формування патріотизму працівників МНС... |
ПЛАН КОНСПЕК Т Проведення заняття із гуманітарної підготовки Тема №18: Державна символіка України та Геральдична символіка МНС України – важливі складові формування патріотизму працівників МНС... |
| 87. Укра їнська національна символіка: історія і сучасність Символіка-це своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її,підтверджує її існування. Відповідно до статті 20 Конституції... |
Державна символіка України Навчальним планом із соціально-гуманітарної підготовки рядового та молодшого начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх... |
| План-конспект уроку з предмета З України. Військова присяга – клятва на вірність народові України. Державна та військова символіка, бойовий прапор. Реформування та... |
Державна символіка України Державні символи це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій... |
| - «Символіка скінхедів»; відеоролики «Поки батьки не бачать: діти з головою поринають у субкультури» |
Державна санітарно-епідеміологічна служба Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів направляє для виконання постанову Головного державного санітарного лікаря... |