|
|
Скачати 6.61 Mb.
|
| § 3. Провадження та стадії адміністративного процесу Адміністративний процес як різновид юридичного процесу, складається з проваджень та стадій, зміст, особливості та порядок здійснення яких обумовлюється публічно-правовими відносинами, шо утворюють предмет діяльності адміністративних судів. Розгляд та вирішення публічно-правових спорів у адміністративних судах здійснюється за правилами таких проваджень: 1) провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 2) провадження у справах, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) провадження у справах за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Названі провадження адміністративного процесу виділені нами у три основні групи з урахуванням таких критеріїв як: 1) суб'єкти спірних правовідносин; 2) зміст спірних правовідносин; 3) об'єкт спірних правовідносин. Провадження адміністративного процесу послідовно здійснюються через сукупність стадій, які залежно від волевиявлення сторін адміністративної справи та процесуальних дій, що виконуються у межах кожної із них, поділяються на два основні види: обов'язкові (конститутивні) та необов'язкові (факультативні) стадії. Необхідність класифікації стадій адміністративного процесу за ступенем їх обов'язковості та місця у структурі такого процесу пояснюється потребою детально розібратись в особливостях цих стадій, намаганням розкрити їх найбільш загальні закономірності, цільове призначення і специфіку здійснення. Така класифікація сприяє з'ясуванню природи процесуальних стадій і вимог, які висуваються законом до дій учасників процесу на окремому просторово-часовому відрізку. Практичне значення класифікації полягає у тому, що вона покликана забезпечити прийняття законних і обґрунтованих рішень з урахуванням загальних і спеціальних вимог, які мають бути враховані під час розгляду адміністративної справи з метою досягнення кінцевого правового результату. Тому, виходячи із викладеного, усі існуючі стадії адміністративного процесу і зводяться традиційно, як вже зазначалось, до двох основних груп: обов'язкові (конститутивні) та необов'язкові (факультативні) стадії'. Обов'язкові (конститутивні)^ стадії адміністративного процесу є неодмінними частинами такого процесу, без них його виникнення, існування та розвиток взагалі неможливий. Розпочавшись, адміністративний процес, незалежно від волевиявлення його учасників, проходить через усі існуючі обов'язкові стадії. Сутність цієї групи стадій адміністративного процесу полягає у тому, що вони здійснюються по кожній адміністративній справі, яка закінчується остаточним юридичним вирішенням і тому мають розглядатись як обов'язкові, за винятком випадків, коли справа припиняється в попередній стадії^. Необов'язкові (факультативні)* стадії адміністративного процесу, на відміну від обов'язкових, виникають виключно за волевиявленням учасників такого процесу й за відсутності такого волевиявлення взагалі можуть і не виникнути. Такі стадії здійснюються лише у випадках необхідності, обумовленої обставинами конкретної адміністративної справи. Не можуть вважатися обов'язковими ті стадії, які повністю залежать від волі, ініціативи учасників процесу і як наслідок можуть як стати, так і не стати предметом розгляду вищої інстанції'. Зауважимо, що назви стадій адміністративного процесу, види та сутність яких будуть розглянуті нижче, обумовлені рядом факторів, а саме: 1) змістом самої стадії та процесуальними діями, які в її межах здійснюються; 2) нормативно-правовим закріпленням відповідної стадії. Назва, зміст та порядок здійснення стадій адміністративного процесу, його учасники та інші процесуальні особливості стадій такого процесу в основному закріплені у КАС України; 3) процесуальною метою здійснення відповідної стадії адміністративного процесу. Отже, стадіями адміністративного процесу є: 1) порушення адміністративної справи в адміністративному суді (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі); 2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду (підготовче провадження); 3) судовий розгляд адміністративної справи. Наведені три стадії адміністративного процесу є обов'язковими (конститутивними), оскільки після звернення фізичної або юридичної особи до адміністративного суду адміністративна справа неминуче проходить усі ці стадії. їх виникнення після подання адміністративного позову, з якого власне і розпочинається адміністративний процес, вже не залежить від волі заявника чи інших учасників такого процесу. Слід звернути увагу на те, що навіть на обов'язковій стадії адміністративний процес може припинитися за наявності певних обставин, а тому не всі обов'язкові стадії адміністративного процесу у подальшому матимуть місце. Так, наприклад, відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: — якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; — якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; — якщо сторони досягли примирення; — якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; — у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Наступні п'ять стадій адміністративного процесу прийнято іменувати необов'язковими (факультативними), оскільки їх виникнення в адміністративному процесі повною мірою залежить від волевиявлення (бажання) учасників цього процесу (сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки). У разі ж, якщо згадані особи не порушили питання про необхідність перегляду адміністративної справи чи про примусове виконання рішення адміністративного суду, адміністративний процес завершується судовим розглядом адміністративної справи. Отже, до необов'язкових (факультативних) стадій адміністративного процесу належать: 4) апеляційне оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції (апеляційне провадження). 5) касаційне оскарження рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції (касаційне провадження). 6) провадження за винятковими обставинами. 7) провадження за нововиявленими обставинами. 8) виконавче провадження (виконання судових рішень в адміністративних справах). Однак, зважаючи на те, що виконання судових рішень в адміністративних справах покладається на орган виконавчої влади — Державну виконавчу службу Міністерства юстиції України', є формою реалізації виконавчої влади, то, відповідно, неприйнятною слід визнати точку зору про визнання цього провадження класичною стадією адміністративного процесу. Тому виконавче провадження в основному, за деякими винятками, залишається поза регулюючим впливом норм адміністративного процесуального права, закріплених у КАС України. Це абсолютно самостійний вид провадження, урегульований адміністративно-процедурними нормами, який входить до структури адміністративного права. Принциповим для розуміння сутності стадій адміністративного процесу є те, що кожна така стадія здійснюється виключно однією відповідною судовою інстанцією або органом державної влади. Так, перші три стадії адміністративного процесу (порушення адміністративної справи, підготовка адміністративної справи до судового розгляду, судовий розгляд адміністративної справи) реалізуються, як правило, у суді першої інстанції— окружному адміністративному суді. Стадії апеляційного оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції відповідає суд апеляційної (другої) інстанції — апеляційний адміністративний суд. Стадія касаційного оскарження рішень адміністративних с}'дів першої та апеляційної інстанції здійснюється відповідно Вищим адміністративним судом України, який відповідно до ст. 210 КАС України є судом касаційної інстанції в адміністративних справах. Судові рішення за винятковими обставинами переглядає Верховний Суд України; провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про Існування цієї обставини. Виконавче провадження здійснюється виключно спеціально уповноваженим органом виконавчої влади — Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України. Отже, слід чітко усвідомлювати, що виникнення, розвиток та логічне завершення кожної стадії адміністративного процесу неможливі у всіх судових інстанціях одночасно і окремо взята стадія здійснюється виключно лише одним адміністративним судом певної інстанції. Як вище зазначалось, провадження юридичного процесу поділяються на стадії, в чому і виражається співвідношення проваджень і стадій адміністративного процесу. Отже, провадження адміністративного процесу (провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; провадження у справах, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму; провадження у справах за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом) усі без винятку утворені із перерахованих вище стадій. Однак, аналізуючи провадження та стадії адміністративного процесу, розглянемо деякі особливості співвідношення цих процесуальних категорій. По-перше, при ознайомленні із стадіями адміністративного процесу у вічі впадає те, що назви окремих з них позначаються саме терміном "провадження". Це такі стадії, як: апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами. Проте важливо розуміти, що позначення назв стадій таким чином, тобто присвоєння їм найменування "провадження", не означає, що ці стадії є провадженнями юридичного процесу у їх класичному розумінні. У даному випадку хоча і має місце один і той самий термін — "провадження", однак у контексті характеристики окремої стадії і сукупності правил розгляду та вирішення адміністративних справ він різний, неоднаковий за своїм процесуальним змістом. По-друге, виходить, що завдяки своїй специфіці окремі стадії, своєю чергою, можуть утворюватись із інших стадій адміністративного процесу. Такими стадіями адміністративного процесу є: апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами. Так, перераховані провадження складаються із обов'язкових стадій: 1) порушення адміністративної справи в адміністративному суді; 2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд адміністративної справи. Наприклад, апеляційне оскарження рішень адміністративних судів першої інстанції (апеляційне провадження) є окремою стадією адміністративного процесу, разом з тим складається з таких частин: 1) порушення апеляційного розгляду адміністративної справи; 2) підготовка адміністративної справи до апеляційного розгляду; 3) апеляційний розгляд адміністративної справи у судовому засіданні. Враховуючи те, що стадії апеляційного перегляду рішень адміністративних судів першої інстанції, касаційного перегляду рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції, перегляду справ у зв'язку з винятковими обставинами, перегляду справ за нововиявленими обставинами та виконання судових рішень в адміністративних справах, як було щойно продемонстровано, самі утворюються із структурних елементів, які за назвою і змістом подібні до трьох обов'язкових стадій процесу, тому вони і отримали у адміністративному процесуальному законодавстві (КАС України) назву "проваджень", оскільки за своєю сутністю набагато змістовніші порівняно з іншими стадіями адміністративного процесу. Отже, можна сказати, що апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами,провадження за нововиявленими обставинами за своїми процесуальними ознаками та змістом характеризуються і як стадії, і як провадження адміністративного процесу. Однак наведені провадження все ж слід вважати саме стадіями адміністративного процесу, оскільки вони повністю залежать від попередніх стадій, тобто не є абсолютно самостійними. Справді, неможливо розглядати та вирішувати адміністративну справу в апеляційному чи касаційному порядку, попередньо не подавши адміністративного позову до адміністративного суду першої інстанції, поки такий суд не розгляне спір у судовому засіданні і не ухвалить відповідне рішення. Натомість провадження адміністративного процесу — процесуальні категорії, які містять у собі усі можливі стадії такого процесу, — і наявність таких проваджень не обумовлюється окремими процесуальними стадіями. Проте, враховуючи відсутність єдиної наукової та законодавчої концепції співвідношення стадій і проваджень юридичного процесу, питання його структури, зокрема, і його видів: цивільного процесу, адміністративного процесу, досі залишається дискусійним, а відтак — остаточно не розв'язаним. Наприклад, на переконання В. І. Тертишникова' і з точки зору цивільного процесуального законодавства, і з точки зору судової практики правомірним є висновок про те, шо апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами є не стадіями, а провадженнями. Натомість В. С. Стефанюк принципових відмінностей між провадженням і стадією адміністративного процесу взагалі не вбачає, сприймаючи апеляційний перегляд адміністративних судових рішень і як провадження, і як стадію. Так, дослідник, зокрема, писав, "Провадження у суді апеляційної інстанції — складова частина адміністративного процесу". Однак вже у наступному реченні це провадження тлумачиться автором як стадія: "Діяльність адміністративного суду та інших учасників процесу на цій стадії судочинства побудована на засадах, шо діють в адміністративному суді першої інстанції"" . § 4, Система адміністративного процесуального права Як і будь-яка інша галузь національного права адміністративне процесуальне право структурно утворюється із певної послідовності окремих елементів, частин. Ці елементи між собою взаємопов'язані, взаємообумовлені та взаємозалежні. Сукупність таких елементів у підсумку утворює таке поняття, як система адміністративного процесуального права. Система адміністративного процесуального права — внутрішня структура цієї галузі права, яка відповідає змісту тих суспільних відносин, що регулюються адміністративним процесуальнім правом. Ця система вказує, як саме і з чого утворюється галузь права, які специфічні положення та поняття використовуються у межах адміністративного процесу. Традиційно поняття системи галузі права пов'язується із такими юридичними категоріями, як, по-перше, норма права, по-друге, правовий інститут, по-третє, підгалузь права. Саме ці елементи і утворюють кожну окремо взяту галузь права. Перераховані юридичні категорії викладені у такій послідовності не випадково, позаяк первісним елементом у системі права вважається норма права, сукупність яких, об'єднаних спільним предметом правового регулювання, утворює, своєю чергою, правовий інститут. Про поняття норми права йшлося у попередній главі, зокрема, при характеристиці правових засад функціонування адміністративних судів України. Отже, інститут адміністративного процесуального права — це сукупність адміністративних процесуальних норм, які регулюють однорідні процесуальні відносини. У адміністративному процесуальному праві, зокрема, можна виділити такі правові інститути: інститут сторін у адміністративному процесі, інститут апеляційного оскарження рішень адміністративних судів тощо. І, нарешті, найбільшою складовою галузі права може бути її підгалузь, яка поєднує в собі кілька однорідних предметно-пов'язаних правових інститутів даної галузі, інколи її називають збільшеним інститутом. Прийнято вважати, що підгалузь права займає проміжне місце між правовим інститутом і галуззю права. В теорії адміністративного процесуального права поки що не склалися думки щодо наявності чи відсутності В ЙОГО структурі підгалузей. В інших процесуальних галузях права інститути не виділяються. Традиційно головним критерієм об'єднання норм права та їх розподілу за структурними частинами є предмет правового регулювання. Відповідно система адміністративного процесуального права передбачає виокремлення правових інститутів, що об'єднуються в загальну і особливу частини^. Відзначимо, що усі існуючі галузі національного права, як правило, утворені із загальної та особливої частин. Оскільки до складу загальної та особливої частин адміністративного процесуального права входять правові норми та інститути, то відповідно загальна і особлива частина цієї галузі права безпосередньо залежить від структури нормативно-правового акта, який регулює розгляд та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів — КАС України. Значення загальної частини адміністративного процесуального права полягає у тому, що вона містить у собі фундаментальні положення, визначає основні правила адміністративного процесу. Ця частина закріплює понятійний апарат, який застосовується в інститутах особливої частини. До загальної частини входять норми права, які так чи інакше застосовуються у всіх сферах адміністративного процесу. Тобто загальна частина включає найбільш характерні, загальнопоширені категорії адміністративного процесу; об'єднує норми й інститути, які відіграють визначальну роль для всієї галузі адміністративного процесуального права, усіх проваджень і стадій адміністративного процесу^. Загальна частина адміністративного процесуального права відповідає змісту І, II, VI розділів КАС України. До загальної частини адміністративного процесуального права належать правові норми, які закріплюють: — принципи адміністративного процесу; — правовий статус учасників адміністративного процесу (адміністративного суду, сторін, третіх осіб, їх представників. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, секретарів судового засідання, судових розпорядників, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів); — питання судових викликів і повідомлень, засобів фіксування адміністративного процесу, доказів, судових витрат і строків; — заходи процесуального примусу. Перераховані питання, які регулюються процесуальними нормами КАС України, дають можливість визначити основоположні засади, необхідні для вирішення по суті адміністративної справи, яка є предметом розгляду в адміністративному суді, здійснення адміністративного судочинства у судах першої, апеляційної та. касаційної інстанцій. Особлива частина адміністративного процесуального права, використовуючи положення загальної частини, дає відповіді на запитання: як саме має порушуватись і розглядатись адміністративна справа, як слід процесуально оформити рішення, прийняте адміністративним судом щодо публічно-правового спору, які саме існують процесуально-правові засоби забезпечення законності, повноти та обґрунтованості судового рішення в адміністративному процесі, яким чином забезпечується виконання судових рішень в адміністративних справах. Тобто до особливої частини включені норми та інститути, які регулюють порядок розгляду та вирішення справ за стадіями судочинства'. Положення особливої частини адміністративного процесу закріплені відповідно у III, IV та V розділах КАС України. Отже, особлива частина адміністративного процесуального права об'єднує правові норми, як закріплюють: — порядок порушення адміністративної справи в адміністративному суді першої інстанції; — зміст і особливості розгляду та вирішення адміністративної справи в адміністративному суді першої інстанції; — зміст та порядок ухвалення судових рішень в адміністративних справах; — порядок порушення адміністративної справи в апеляційному адміністративному суді; -----зміст і особливості розгляду та вирішення адміністративної справи в апеляційному адміністративному суді; — порядок порушення адміністративної справи в адміністративному суді касаційної інстанції; — зміст і особливості розгляду та вирішення адміністративної справи в адміністративному суді касаційної інстанції; — зміст і особливості порушення, розгляду та вирішення адміністративної справи у порядку провадження за винятковими обставинами; — зміст і особливості порушення, розгляду та вирішення адміністративної справи у порядку провадження за нововиявле-ними обставинами; — процедуру виконання судових рішень в адміністративних справах. У підсумку зазначимо, що, оскільки, як наголошувалось вище, виконання судових рішень в адміністративних справах не є, з огляду на його специфіку і зміст, класичною стадією адміністративного процесу, відтак цілком обгрунтовано слід вважати, що питання виконання судових рішень в адміністративних справах, які покладаються на органи Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не входять до особливої частини адміністративного процесуального права. Отже, система адміністративного процесуального права — це внутрішньо узгоджена, логічно, послідовно організована сукупність адміністратгівнга процесуальних норм та інститутів, які об 'єднані слтьними предметом і методом правового регулювання. |
| Адміністративний процес Адміністративний процес правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства |
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ... |
| ЛЕКЦ І Я по темі №1 «Поняття, особливості та структура адміністративного процесу» Час і значні зміни в житті держави виявили непереконливість деяких поглядів на адміністративний процес, інші ж можуть слугувати теоретичною... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
| К-28396/06 (К-27922/06) ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №06802308 від 25. 06. 2005, яким до позивача за порушення п п. 1, 9 ст. 3 Закону України «Про... |
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК "Будівельник" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання... |
| 1. Сучасний стан Місто Луцьк старовинне і водночас сучасне місто,... України, в якому є цінні пам’ятки історії, культури і архітектури і, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня... |
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
| Законодавчий процес Тема 1 Основоположні засади конституційно-процесуального права. Виборчий, референдний та законодавчий процес |
Молекулярно-генетичний і клітинний рівні організації життя В м’язовій тканині відбувається інтенсивний аэробний процес накопичення енергії у вигляді макроергічних зв’язків АТФ. Цей процес... |