|
|
Скачати 6.61 Mb.
|
| § 2. Поняття та ознаки новітньої адміністративної юстиції Розмову про адміністративну юстицію, на нашу думку, необхідно розпочати із з'ясування змісту зазначеної категорії. Як бачимо, термін "адміністративна юстиція" утворений з двох складових, де прикметник "адміністративна" (від лат." (лат. ]и$Шіа — "справедливість, законність") — це ніщо інше, як правосуддя; система судових установ, їх діяльність Із здійснення правосуддя; судове відомство. Отже, дослівно перекладаючи з латини термін "адміністративна юстиція", ми отримуємо "управлінське правосуддя" або ж "правосуддя, яке належить до управління". Незважаючи на наявність численних наукових доробок, присвячених дослідженню юридичної природи адміністративної юстиції, це правове явище ще досить неоднозначно сприймається як вітчизняними так і зарубіжними вченими. Доказом цього можуть слугувати численні варіанти тлумачення даної категорії, які зустрічаються останнім часом на сторінках юридичних видань. Так, наприклад, одні автори пропонують розуміти під адміністративною юстицією систему судових органів (судів), які контролюють дотримання законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку із зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб'. На думку інших, адміністративна юстиція є правовим Інститутом, що регулює організацію та діяльність судів з розгляду та вирішення публічно-правових спорів щодо законності правових актів, дій чи бездіяльності суб'єктів управління, що здійснюється відповідно до спеціальних процесуальних правил з метою захисту прав та свобод людини і громадянина". Іноді, починаючи розмову про адміністративну юстицію, науковці наголошують на тому, що остання являє собою особливий різновид правосуддя, який передбачає діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративного спору, який ініціюється шляхом оскарження протиправних дій чи бездіяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, відповідно до правил адміністративного судочинства'. З урахуванням наведених та інших підходів до розуміння поняття адміністративної юстиції можна виділити низку ознак, які найповніше характеризують її сутність: 1) запровадження та втілення в життя ідеології "людина, Її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека — найвища соціальна цінність" обумовили потребу у створенні в державі нових, дієвих способів захисту та поновлення інтересів окремої людини, громадянина від незаконних дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Одним з таких способів і є адміністративна юстиція; 2) адміністративна юстиція нерозривно пов'язана з діяльністю спеціальних державних органів — судів, які, відповідно до чинного законодавства України та у встановленому процесуальному порядку, розглядають і вирішують адміністративні справи (публічно-правові спори); 3) адміністративні справи (публічно-правові спори) є наслідком звернення фізичних і юридичних осіб до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб. Проте підставою порушення адміністративної справи в адміністративному суді (виникнення публічно-правового спору) є не будь-яке звернення до суб'єктів владних повноважень, а лише те, яке, на переконання заявника, порушує його права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин. Зазначимо, що цей момент є принциповим, оскільки у випадку, якщо незаконні дії суб'єктів владних повноважень не стосуються заявника безпосередньо, скажімо, порушують права інших громадян, право на адміністративний позов у громадянина не виникне. До адміністративного суду може звертатися лише та особа, права якої безпосередньо було порушено внаслідок дій (бездіяльності) або рішень суб'єкта владних повноважень. Принагідно зазначимо, що адміністративну юстицію не треба плутати Із судовим порядксш розгляду справ про адміністративні правопорушення (проступки), суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Головна відмінність між ними полягає у тому, що перша запроваджується з метою вирішувати не конфлікти, джерелом яких є дії чи поведінка приватних осіб (це характерно для судового розгляду справ про адміністративні правопорушення), а спори, зумовлені управлінською (адміністративною) діяльністю владних суб'єктів. Саме цим, до речі, 1 пояснюється, чому така юстиція називається адміністративною; 4) суди, уповноважені розглядати та вирішувати адміністративні справи, утворюють відносно самостійну, спеціалізовану гілку судової влади — адміністративні суди; 5) діяльність адміністративних судів пов'язана виключно із здійсненням контролю за дотриманням законності у специфічній сфері функціонування держави — публічному управлінні; 6) адміністративна юстиція має тісний зв'язок з нормами адміністративного права, оскільки здійснюється у зв'язку із реалізацією адміністративно-правових норм: їх застосуванням, використанням та виконанням. Так само як і реалізація адміністративно-правових норм, їх недотримання, порушення чи невиконання можуть призвести до процесуальної діяльності адміністративних судів; 7) порядок функціонування адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративних справ регламентується правовими нормами, які закріплено у спеціальних нормативно-правових актах (Законі "Про судоустрій України", КАС України); 8) правові норми, які регулюють порядок розгляду та вирішення адміністративних справ адміністративними судами, визначають їх систему та структуру, у своїй сукупності утворюють окремий правовий інститут. Отже, сутність адміністративної юстиції, виходячи із положень сучасної адміністративно-правової науки, може бути виражена через три основні аспекти, які характеризують окремі елементи згаданого Інституту: • матеріальний; • організаційний; • формальний. /. Матеріальний аспект пов'язаний з природою публічно-правового спору. Цей аспект характеризує такі складові інституту адміністративної юстиції як: — мету і значення цього інституту; — сферу здійснення адміністративної юстиції; — завдання адміністративної юстиції; — суб'єктний склад і підстави публічно-правового спору; — межі повноважень органів адміністративної юстиції. 2. Організаційний аспект обумовлений наявністю спеціальних судових органів (адміністративних судів), створених для розгляду публічно-правових спорів. Організаційний аспект адміністративної юстиції характеризує принципи, підходи до побудови системи суб'єктів адміністративної юстиції. Інакше кажучи, у межах даного аспекту ставиться питання про те, по-перше, які саме державні органи мають здійснювати правосуддя в публічно-правових спорах і, по-друге, як саме слід побудувати систему таких органів. У юридичній літературі різних часів сформувалось два підходи до розуміння системи органів адміністративної юстиції: широкий і вузький. Відповідно до першого цю систему утворюють: 1) державні органи, уповноважені вирішувати публічно-правові спори; 2) загальні суди; 3) адміністративні (спеціалізовані) суди. Наприклад, Д. М. Чечот, розкриваючи зміст інституту адміністративної юстиції, констатував, що вона становить порядок розгляду і вирішення у судовій процесуальній формі спорів, які виникають у сфері управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та адміністративними органами— з іншого, який здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів'. Запропоноване визначення свідчить про те, що оцінка створених у різних країнах систем адміністративної юстиції не дозволяє пов'язати цей інститут з обов'язковою наявністю системи адміністративних судів. Разом з тим розгляд і вирішення адміністративних спорів у межах самої адміністрації не може розглядатись як одна із форм адміністративної юстиції. З цієї точки зору ні прокурорський нагляд, ні адміністративний контроль не можна віднести до "засобів" адміністративної юстиції. Вона має місце лише у тому випадку, коли розгляд адміністративних спорів здійснюється спеціальним юрисдикційним органом, який тією чи іншою мірою відокремлений від так званої активної адміністрації і діє у межах відповідної судової процедури. На відміну від широкого підходу, вузький передбачає включення до кола органів адміністративної юстиції лише адміністративних (спеціалізованих) судів. Прийнято виділяти три типи побудови системи адміністративної юстиції: німецьку (континентальна або романо-германська), англосаксонську (англо-американська) та французьку. Німецька система адміністративної юстиції характеризується тим, що публічно-правові спори розглядаються спеціально створеними адміністративними судами. Головна особливість англосаксонської системи полягає у тому, що функції адміністративної юстиції покладено на суди загальної юрисдикції, поряд з якими додатково діють ще й адміністративні трибунали. Що ж до французької системи адміністративної юстиції, то її специфіка полягає у тому, що публічно-правові спори розглядаються переважно не судовими установами, а самими адміністративними органами'. Водночас цікаво буде зазначити, що Україна не вибрала для себе жодного з апробованих практикою підходів до побудови системи адміністративної юстиції, створивши, по суті, власний, четвертий тип. Його особливість полягає у тому, що функції контролю за діяльністю суб'єктів владних повноважень було розділено між судами загальної юрисдикції та спеціалізованими адміністративними судами. Принагідно зауважимо, що такий підхід до побудови системи адміністративної юстиції не можна назвати вдалим через певні причини. По-перше, наділення загальних судів правом розглядати публічно-правові спори призвело до ще більшого завантаження цих судів. По-друге, це ускладнило судову систему України і створило додаткові труднощі у питанні розмежування компетенції судів різних видів юрисдикції, задіяних у розгляді публічно-правових спорів. 3. Формальний аспект розкриває процесуальний порядок розгляду спорів між фізичними, юридичними особами та суб'єктами владних повноважень. Формальний аспект адміністративної юстиції, з огляду на його процесуально-правову сутність, становить адміністративне судочинство, яке здійснюється відповідно до норм КАС України. Отже, узагальнюючи проаналізовані положення, які розкривають сутність адміністративної юстиції, можна визначити її поняття таким чином. Адміністративна юстиція — це гарантований державою та закріплений чинним національний^ законодавством спеціальний спосіб захисту приватними особами своїх прав, свобод та законних інтересів від неправомірних дій (бездіяльності) та рішень суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб), який полягає у розгляді та вирішенні публічно-правових спорів системою адміністративних судів. Рекомендована література Нормативно-правові акти 1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —№ ЗО. — Ст. 141. 2. Закон України ''Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27-28 — Ст. 180. Навчальна та наукова література 1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Аве-р'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. — Харків: Видавництво "Право"; К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. —808 с. 2. Российское полицейское (административное) право: Конец XIX — начало XX века: Хрестоматия / Сост. И вступит. ст. Ю. Н. Ста-рилов. — Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 1999. —624 с. 3. Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць. — Суми: "Мрія-1" ЛТД: Ініціатива, 2000. — 282 с. 4. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5: Поліцейське та адміністративне право / Упорядники: Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер'янов, І. Б. Усенко; відп. редактори Ю. 1. Римаренко, В. Б. Авер'янов.— К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2003. — 600 с. 5. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда.— К: Факт, 2003, —536 с. Адміністративний процес України 39 6. Административное право зарубежньїх стран: Учебник / Под ред. А. Н. Козьірина, М. А. Штаниной. — М.: Спарк, 2003. — 464 с. 7. Педько Ю. С, Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія, — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. — 208 с. 8. Миколаєва Л. А.. Соловьева А. К. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежньїй опьіт и россий-ские традиции: Сборник. — СПб.: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресе". 2004. — 332 с. 9. Коломієць Т. О., Гулєвська Г. Ю., Сінєльник Р. В., Сквірський І. О. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад "Запорізький національний ун-т" Міністерства освіти і науки України / Т. О. Коло-моєць (ред.). Г. Ю. Гулєвська (ред.). — К.: Істина, 2007. — 152 с. 10. Андреєва І. О. Перспективи запровадження адміністративної юстиції в Україні: характеристика загальних положень Кодексу адміністративного судочинства // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. — 2005. —Хо 2. —С. 48-57. 11. Стефанюк В. Проблеми вдосконалення адміністративного права та перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні // Право України. — 2003. — № 1. — С. 4-7. 12. Мельник Р. Склад і основи правового становища суддів адміністративних судів Німеччини // Право України.— 2006. — № 12.— С. 120-123. Питання для самоконтролю 1. Назвіть та охарактеризуйте основні періоди становлення національної адміністративної юстиції. 2. Які аспекти адміністративної юстиції вам відомі? 3. Сформулюйте поняття та назвіть ознаки адміністративної юстиції. 4. Які ви знасте типи побудови системи адміністративної юстиції? Глава 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА § 1. Сутність юридичного процесу Вихідне значення для розуміння адміністративного процесу має теорія юридичного процесу, яка визначає методологічні засади здійснення не лише зазначеного виду діяльності, але й МІСТИТЬ загальні принципи реалізації інших процесуальних галузей — конституційного процесу, кримінального процесу, цивільного процесу, господарського процесу, нотаріального процесу, бюджетного процесу, податкового процесу. Адміністративний процес як різновид юридичного процесу, здійснюється за правилами, принципами останнього, "успадкувавши" його фундаментальні поняття та категорії. Тому для кращого розуміння правової природи адміністративного процесу, особливостей його здійснення та розвитку доцільно охарактеризувати сутність юридичного процесу. Найбільш змістовно сутність юридичного процесу може бути визначена шляхом характеристики його ознак'. 1. Юридичний процес — це розгляд певної юридичної справи. Зазвичай, як юридичну справу кваліфікують: або правопорушення, або спір про право^. 2. Юридичний процес становить діяльність щодо здійснення операцій із нормами права. Юридична природа будь-якої державної діяльності визначається насамперед тим, що відповідний орган держави чи посадова особа перебувають в умовах, за яких вони зобов'язані безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретних юридичних справ. Об'єктами службово-виробничих операцій виступають одночасно норми матеріального і процесуального права, тобто орган чи посадова особа мають оперувати нормами, які визначають характер юридичної справи і одночасно оптимальний порядок досягнення юридичного результату^ 3. Правова природа процесу загалом, у тому числі й адміністративного, проявляється перш за все і головним чином в його юридичних результатах. Суть процесу — досягнення передбаченого законом юридичного результату, модель якого визначена у відповідній матеріальній нормі, і оформленого у вигляді відповідного юридичного акта — закону, постанови, рішення, вироку, ухвали суду. Тому призначення процесу — забезпечити належну реалізацію матеріальних норм права і відтак досягти юридичного результату. Процесуальна діяльність, спрямована на досягнення певних юридичних результатів та вирішення юридичних справ, оформляється офіційними процесуальними документами, які мають поточний та підсумковий характер (такими документами, наприклад, можна вважати ухвали і рішення судових органів, які постановляються ними при розгляді та вирішенні спорів та справ)'. 4. Процес будь-якого виду є юридичною формою діяльності відповідної гілки державної влади і повною мірою відображає особливості її функціонування. Законодавча влада, як відомо, за допомогою однойменного процесу приймає юридичні акти — закони, які за своїми юридичними властивостями є нормативними. Натомість, юридичні акти, які приймаються судами, зокрема в адміністративному процесі, — це завжди акти тільки індивідуальні. Отже, процесуальна діяльність властива усім суб'єктам владних повноважень, які перебувають у правовідносинах та виконують свої функції, закріплені за ними чинним законодавством. Природно, що процесуальній діяльності властивий владний характери. Крім суб'єктів владних повноважень учасниками процесуальних правовідносин у переважній більшості видів юридичного процесу виступають також фізичні і юридичні особи. Більше того, наприклад, у цивільному процесі, господарському процесі, адміністративному процесі наявність цих осіб у процесуальних правовідносинах є обов'язковою для його виникнення, оскільки саме вони є ініціаторами порушення цивільної, господарської чи адміністративної справи. Без присутності, зокрема, у цих видах процесу фізичних або юридичних осіб процесуальні правовідносини не виникають, а відтак не буде існувати і відповідний вид процесу, оскільки від волі саме цих осіб залежить не лише виникнення процесу, але і його розвиток, зміна чи припинення. 5. Як правило, кожен вид процесу має своїм джерелом відповідну гілку державної влади. Тому немає жодних підстав для того, аби один процес чи, принаймні, уява про нього формувалась за образом іншого процесу, виходячи лише мувались значно раніше. Саме так сталося свого часу з управлінським процесом (адміністративна процедура), з яким у сучасній адміністративно-правовій науці інколи ще намагаються ототожнювати адміністративний процес. 6. Процес — динамічне поняття, яке характеризує досить складну діяльність відповідних органів державної влади, через яку реалізуються їх функції—законодавчі, виконавчі, правоохоронні тощо. Оскільки завдання і зміст діяльності органів держаної влади різноманітні, то, як наслідок, різноманітні й процесуальні форми її реалізації. Різноманітність форм реалізації державної влади дозволяє зробити наступний висновок. 7. Для деяких різновидів юридичного процесу (цивільного, адміністративного та кримінального) характерним є те, що вони об'єднують низку проваджень, передбачених відповідним процесуальним законодавством. Наприклад, відповідно до ч. З ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин у порядку позовного, наказного та окремого провадження. У той же час такі види процесу як законодавчий, а також бюджетний проваджень у своїй структурі не мають. Незважаючи на те, що єдине поняття провадження у юридичній літературі відсутнє, існуючі визначення, однак, не суперечать одне одному і по різному характеризують одне і те ж явище. Можна навести такі основні його визначення. Провадження будь-якого процесу — це закріплена відповідним нормативно-правовим актом (Цивільним процесуальним кодексом. Кодексом адміністративного судочинства, Кодексом України про адміністративні правопорушення) сукупність специфічних правил, за якими у межах конкретного виду процесу розглядається та вирішується справа у певній судовій інстанції; це система процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення справи)'. Провадження — це головний елемент юридичного процесу, який становить системне утворення, комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, що: а) утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, які відрізняються предметною характеристикою і взаємозв'язком із відповідними матеріальними правовідносинами; б) викликають необхідність встановлення, доказування, а також обгрунтування усіх обставин і фактичних даних відповідної юридичної справи; в) обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах-документах'. 8. Незалежно від наявності чи відсутності у структурі процесу проваджень кожен його вид становить діяльність, яка проходить певні стадії, що логічно йдуть одна за одною; це етапи, у межах яких законодавством передбачено здійснення комплексу процесуальних дій. Із плином часу, у певний його період у адміністративного суду та інших учасників процесу виникає потреба досягти певного процесуального результату, вчинивши ту чи іншу процесуальну дію. Цими обставинами (потреба досягнення процесуального результату і вчинення процесуальної дії") власне і пояснюється поділ юридичного процесу на стадії. Слід знати і пам'ятати, що кількість стадій, їх зміст і послідовність визначаються різновидом процесу. Так, наприклад, законодавчий процес (як порядок діяльності щодо створення закону), який у своєму складі не містить проваджень, утворений із таких стадій: а) передпроектна стадія (стадія законодавчої ініціативи); б) проектна стадія; в) прийняття законопроекту; г) засвідчувально- інформаційна стадія (промульгація закону). Умовно процес можна порівняти із відрізком, який починається в одному та завершується у іншому пункті. Такий відрізок (процес) поділений на ряд частин, кожна з яких послідовно змінюється наступною. Процес — це сукупність "сходинок", пройшовши кожну з яких, людина досягає потрібного "поверху" — кінцевої мети. Своєю чергою окрема стадія (частина, етап процесу) утворюється завдяки сукупності певних однорідних процесуальних дій. Об'єднує такі процесуальні дії завжди одне — єдина поточна процесуальна мета, досягнення якої обумовлює або виникнення наступної стадії адміністративного процесу, або його припинення взагалі. Наприклад, порушення адміністративної справи в адміністративному суді (звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі) супроводжується поданням адміністративного позову фізичною або юридичною особою. Суддя після одержання такої заяви з'ясовує ряд питань. Відтак, процесуальні дії позивача і суду у наведеному прикладі утворюють початкову стадію адміністративного процесу — порушення адміністративної справи. У своїй сукупності зазначені процесуальні дії позивача і суду здійснюються ними для порушення адміністративної справи і наступної її підготовки до судового розгляду. Таким чином, для процесу як юридичної категорії загальною ознакою є стадійність, яка властива або процесу в цілому, якщо в його складі немає проваджень, або його провадженню, із урахуванням особливостей кожного з них. У найпростішому вигляді стадія юридичного процесу може бути представлена як сукупність однорідних процесуапьнш дій учасників процесуальних правовідносин, які здійснюються у відносно визначений період часу для досягнення єдиної конкретної процесуальної мети. Більш змістовне визначення стадії юридичного процесу було свого часу запропоноване авторським колективом у монографії "Теория юридического процесса", який до змісту поняття "стадія юридичного процесу" вводить такі елементи як способи, методи, форми здійснення процедурно-процесуальних вимог, у зазначеній праці стадію юридичного процесу визначено як динамічну відносну замкнуту сукупність закріплених чинним законодавством способів, методів, форм, які виражають чи визначають чітке і неухильне здійснення процедурно-процесуальних вимог, що характеризують просторово-часові аспекти процесуальної діяльності і які забезпечують логіко-функціональну послідовність здійснення конкретних дій, спрямованих на досягнення остаточного, матеріально обумовленого правового процесуального результату'. 9. З'ясувавши, що окремі види юридичного процесу структурно утворені із проваджень і стадій, необхідно чітко уявляти співвідношення між цими категоріями юридичного процесу, оскільки вони хоча і є основними складовими юридичного процесу, але принципово відрізняються одне від одного за своєю суттю. Умовно взаємозв'язок цих категорій можна представити такою послідовністю: юридичний процес — провадження — стадія. Тобто первісно процес поділяється на провадження і, незважаючи на те, якого вони виду (провадження), усі вони обов'язково поділяються на одні й ті ж стадії. Отже, юридичний процес —це врегульована нормами національного права, тривала у часі та варіативно змінювана, послідовна діяльність суб'єктів владнга повноважень (органів державної влади та органів, яким делеговані владні повноваження) та інших учасників процесуальних правовідносин, спрямована на реалізацію матеріальних норм права різної галузевої належності з метою досягнення юридично-значущого результату. |
| Адміністративний процес Адміністративний процес правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства |
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ... |
| ЛЕКЦ І Я по темі №1 «Поняття, особливості та структура адміністративного процесу» Час і значні зміни в житті держави виявили непереконливість деяких поглядів на адміністративний процес, інші ж можуть слугувати теоретичною... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”.... |
| К-28396/06 (К-27922/06) ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №06802308 від 25. 06. 2005, яким до позивача за порушення п п. 1, 9 ст. 3 Закону України «Про... |
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК "Будівельник" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання... |
| 1. Сучасний стан Місто Луцьк старовинне і водночас сучасне місто,... України, в якому є цінні пам’ятки історії, культури і архітектури і, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня... |
ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
| Законодавчий процес Тема 1 Основоположні засади конституційно-процесуального права. Виборчий, референдний та законодавчий процес |
Молекулярно-генетичний і клітинний рівні організації життя В м’язовій тканині відбувається інтенсивний аэробний процес накопичення енергії у вигляді макроергічних зв’язків АТФ. Цей процес... |