КОДЕКС УКРАЇНИ

Скачати 7.94 Mb.

Назва	КОДЕКС УКРАЇНИ
Сторінка	7/48
Дата	19.04.2013
Розмір	7.94 Mb.
Тип	Кодекс

bibl.com.ua > Право > Кодекс

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 48

§ 2. Інші учасники цивільного процесу

Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу

1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, с секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

1. Коментована стаття визначає коло осіб, яких цей Кодекс відносить до інших учасників цивільного процесу. На відміну від осіб, які беруть участь у справі, зазначені у статті учасники не визнаються такими, що мають юридичну заінтересованість у справі, тому їх логічно вважати особами, які сприяють здійсненню правосуддя. За процесуальними ролями інших учасників цивільного процесу необхідно поділяти на дві групи: 1) особи, які сприяють здійсненню правосуддя своїми юридичними діями (свідок, експерт, особа, яка надає правову допомогу); 2) особи, які «технічно» сприяють розгляду справи (секретар судового засідання, судовий розпорядник, перекладач та спеціаліст).

Стаття 48. Секретар судового засідання

1. Секретар судового засідання:

здійснює судові виклики і повідомлення;
перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами;
веде журнал судового засідання;
оформлює матеріали справи;
виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

2. Секретар судового засідання може уточнювати суть процесу
альної дії з метою її правильного відображення в журналі судового
засідання.

1. Коментована стаття регламентує функції секретаря судового засідання у процесі розгляду цивільної справи та по його закінченні. Секретар судового засідання у зв'язку з його функціями є досить важливим учасником процесу, оскільки від якості його роботи залежить не тільки успішний розгляд справи, але й успішність переглядів рішення по справі. За допомогою журналу судового засідання (поряд з мотивувальною частиною рішення), якщо він складений правильно, повно, можливо проаналізувати хід розгляду справи: які факти досліджувались судом, які докази були подані, які процесуальні дії вчинялись і т. ін. Тому секретар судового засідання і є такою процесуальною фігурою, відносно якої ЦПК передбачає можливість відводу за наявності певних підстав (див. коментар до ст. 22 цього Кодексу). Значення секретаря судового засідання збільшилось, оскільки за новим ЦПК він наділений додатковими повноваженнями, наприклад, забезпечувати фіксування судового засідання технічними засобами.

Стаття 49. Судовий розпорядник

1. Судовий розпорядник:

забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу;
з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання;

3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім
встати;

слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;
виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача,експерта;
під час судового засідання приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
виконує інші доручення головуючого, пов'язані із створенням умов, необхідних для розгляду справи.

2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням
обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, є обов'язковими
для учасників цивільного процесу.

3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника розгляда
ються судом у цьому самому процесі.

1. Новий ЦПК регулює повноваження нового учасника цивільного процесу - судового розпорядника, але повноваження його прописані інколи суперечливо, а інколи незрозуміло. Так, не зовсім зрозумілими є його обов'язки забезпечувати належний стан залу судового засідання, визначати можливу кількість осіб, присутніх у залі судового засідання, і т. ін. Якщо судова практика підтвердить необхідність такої процесуальної фігури, то у зв'язку з потребами судової практики повноваження судового розпорядника потребують уточнення.

Стаття 50. Свідок

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
За завідомо неправдиві показання або за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

1. Показання свідка - це один з найважливіших засобів доказування у цивільному процесі, з якого суд одержує відомості про обставини справи. Відповідно до частини першої цієї статті свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що мають
значення для справи. Що означає «кожна особа»? Це означає, по-
перше, що закон не встановлює обмежень за мотивами родинних
стосунків. При оцінці доказів суд повинен враховувати стосунки
між свідком і особами, що беруть участь у справі. По-друге, не
існує в законі й обмежень за мотивами віку свідка, але суди по
цивільних справах повинні, по можливості, уникати притягнення
як свідків малолітніх дітей. Про інші обмеження див. коментар до
ст. 51 ЦПК.

2. Частина друга коментованої статті вказує на головний
обов'язок свідка: він зобов'язаний з'явитися у суд і дати правдиві
показання про відомі йому обставини. Крім обов'язків свідка, за
кон встановлює і його відповідальність.

За злісне ухилення від явки до суду передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Злісним ухиленням має визнаватися навмисна неявка в суд за мотивами особистої чи корисливої зацікавленості в результаті справи, особливих стосунків з ким-не-будь із учасників справи.

За давання завідомо неправдивих показань або за відмову від давання показань може настати кримінальна відповідальність свідка. Така відповідальність застосовується на практиці дуже рідко, тому що часом складно відмежувати показання завідомо неправдиві від помилкових, добросовісної помилки тощо (ст. ст. 384, 385 КК).

4.На відміну від.ЦПК 1963 р. коментована стаття більш чітко вирішує питання про права свідків. Вони мають право давати показання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у певних випадках (див. коментар до ст.ст. 51-52 ЦПК), на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Про розмір компенсації витрат див. : п. 5 коментаря до ст.86 цього Кодексу.

Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
1. Не підлягають допиту як свідки:

1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не

здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем, - про такі відомості;
священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку.

2. Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

1.Коментованастаттяокреслюєколоосіб,які не підлягають допиту як свідки. Виходячи із змісту статті, їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які не можуть взагалі бути допитаними (абсолютна неможливість бути свідками); 2) особи, які за певних обставин не можуть бути допитані як свідки.

Абсолютно неспроможні бути свідками, по-перше, недієздатні фізичні особи. Уявляється, що свідками у сенсі цієї статті можуть бути повнолітні особи, які не визнані судом недієздатними, неповнолітні особи та особи, дієздатність яких обмежена (неповна дієздатність), а також неповнолітні особи, які набули цивільної процесуальної дієздатності внаслідок реєстрації шлюбу, та особи, які набули повної цивільної дієздатності у порядку, встановленому ЦПК (див. коментар до ст.ст. 242 - 245 цього Кодексу). Це загальне правило, оскільки ст. 182 ЦПК допускає допит і малолітніх свідків. Уявляється, що у цивільному судочинстві це повинно бути вкрай рідким явищем. По-друге, не підлягають допиту як свідки особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання. При вирішенні питання про неспроможність бути свідком потрібна допомога спеціалістів, тому що саме по собі перебування у лікувальному закладі ще не є перепоною бути свідком.
Відносна неспроможність бути свідком виникає у трьох випадках. По-перше, підставою неспроможності можуть бути фізичні вади, які виключають можливість сприймати певні обставини. За інших обставин особа може бути свідком. По-друге, визначені у статті особи не можуть бути свідками за зазначеними у ній обста-68

винами (п.п. 2, 3, 4 коментованої статті). По-третє, не можуть бути без особистої згоди або без згоди певних осіб допитані як свідки відповідно особи, які мають дипломатичний імунітет, та представники дипломатичних представництв.

Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань

Фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).
Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови.

1. Коментована стаття згідно зі ст. 63 Конституції України встановлює право фізичної особи відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів і визначає коло цих осіб та близьких родичів цих осіб. Згідно зі ст. 63 Конституції України за таку відмову особа не несе відповідальності, але, згідно з частиною 2 коментованої статті, у випадку відмови давати показання особа зобов'язана повідомити суду причину своєї відмови.

Стаття 53. Експерт

Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.
Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.
Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його

властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.
Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.

8. Експерт не має права передоручати проведення експертизи
іншій особі.

9. У разі постановления ухвали суду про припинення проведення
експертизи, експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи
та інші документи, що використовувалися для проведення експер
тизи.

10. Експерт має право:

знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;
заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;
викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;
бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;
користуватися іншими правами, встановленими Законом України "Про судову експертизу".

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.
Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

70

13. За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

1. Коментована стаття визначає, хто є експертом у цивільно
му судочинстві: це особа, якій доручено проведення дослідження
об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини
справи.

Результатом цього дослідження є формулювання висновку експерта як спеціаліста у певній сфері знань. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності. Частина 2 коментованої статті встановлює і таку умову: експертом може бути особа, внесена до державного реєстру атестованих судових експертів, хоча ст. 9 зазначеного Закону не така категорична і зазначає, що проведення експертиз повинно доручатися переважно фахівцям, внесеним до Реєстру судових експертів.

Коментована стаття визначає коло обов'язків експерта у цивільному судочинстві, головним з яких є його обов'язок з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження, надати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок і у разі необхідності роз'яснити його. До обов'язків експерта згідно з коментованою статтею та статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» відносяться також забезпечення збереження об'єкта експертизи; обов'язок не збирати за власною ініціативою матеріали; не спілкуватися з учасниками процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; не розголошувати відомості та результати експертизи; невідкладно повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи; не передоручати проведення експертизи іншій особі; заявити самовідвід за наявності передбачених законом підстав.
Зазначені у попередньому пункті закони визначають і коло прав експерта. Він має право: заявити суду клопотання щодо уточнення змісту та обсягу доручення; повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями; знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету дослідження; заяв-

ляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків; викладати у висновку виявлені факти, з приводу яких йому не були задані питання; бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження; задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; одержувати винагороду за проведення експертизи, якщо її проведення не є службовим завданням, та компенсацію понесених ним витрат.

Стаття 54. Спеціаліст

Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.
Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

1. Коментована стаття передбачає таку процесуальну фігуру, як спеціаліст, та визначає його правове положення у цивільному судочинстві. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації суду з зазначених питань. До участі в процесі він залучається ухвалою суду для надання допомоги технічного характеру (фотографування, складання схем, відбору зразків для експертизи та ін.). Його допомога не замінює висновку експерта і не може стосуватися правових питань. 72

2. Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися за викликом суду, відповідати на питання суду, давати усні консультації та письмові роз'яснення, надавати технічну допомогу та ін. Спеціаліст має право: знати мету виклику до суду; відмовитися від участі у процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками; з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам; на оплату виконаної роботи та на компенсацію відповідних витрат. Розмір оплати послуг спеціаліста відповідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до п.2 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Стаття 55. Перекладач

Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

Коментована стаття визначає правове становище перекладача у цивільному судочинстві. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє державною мовою (ст. 7 цього Кодексу визначає мову судочинства таким чином) та іншою мовою, знання якої необхідне для перекладу з однієї мови на іншу. Перекладачами також можуть бути за обставинами справи особи, які володіють технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду з ініціативи будь-якої особи, яка бере участь у справі.
До прав перекладача належить право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у процесі, якщо він не володіє достатньо мовами для перекладу, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків перекладача. Розмір оплати послуг перекладача обчислюється відповідно п.4 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня2006р. №590 таким же чином як і спеціаліста (див. коментар до ст.54 цього Кодексу).

3. Коментована стаття покладає на перекладача певне коло
обов'язків, головними з яких є обов'язок з'явитися за викликом
суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати
правильність перекладу своїм підписом у документах суду, що
вручаються сторонам.

Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу

Правову допомогу може надавати особа, яка с фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

1. Коментована стаття визначає правове становище особи, яка надає правову допомогу. Форми правової допомоги у цивільному судочинстві, як уявляється, досить різноманітні. У судовій практиці, перш за все, правову допомогу особам, які беруть участь у справі, надають адвокати та інші особи, які беруть участь у справі як представники сторін та третіх осіб. Безумовно, істотну правову допомогу надають органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і серед них особливо - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 74

прокурор та органи державної влади, органи місцевого самоврядування (див. коментар до ст.ст. 45 - 46 цього Кодексу). Якщо сторона чи третя особа має у справі представником адвоката, сумнівно, що вона буде залучати ще й особу, яка надає правову допомогу. Але ст.ст. 12 та 56 ЦПК допускають і таку ситуацію.

2. Частина 2 коментованої статті визначає, що особа, яка надає правову допомогу, долучається до справи ухвалою суду за заявою відповідної особи, яка бере участь у справі, і має бажання користуватися допомогою правового помічника. Останній має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії приєднаних до неї документів, бути присутнім у судовому засіданні. Бажано б, аби ЦПК передбачив можливість та форму спілкування при розгляді справи особи, яка надає правову допомогу, з судом, особою, якій вона надає правову допомогу, з особами, які беруть участь у справі, а також з іншими учасниками цивільного процесу, наприклад, із свідками та експертом.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 48

Схожі:

Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає	Кодекс України про адміністративні правопорушення Митний кодекс України НОВИЙ!!!
РОЗ’ЯСНЕННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МДПІ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ Основними документами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України...	Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),...
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання...	Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,...
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії	Реферат СімейнИЙ кодекс України План Кожна сім’я створюється на підставі шлюбу та кровного споріднення, установлення та інших прав, що не заперечує закон і моральні засади...
Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року, див п. 1 розділу I... Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського...	Кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» Податковий кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» [Електронний ресурс]. Режим доступу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання