КОДЕКС УКРАЇНИ

Скачати 7.94 Mb.

Назва	КОДЕКС УКРАЇНИ
Сторінка	4/48
Дата	19.04.2013
Розмір	7.94 Mb.
Тип	Кодекс

bibl.com.ua > Право > Кодекс

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 48

Глава 4. УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

§ 1. Особи, які беруть участь у справі

Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

1. Усіх суб'єктів (учасників) цивільних процесуальних пра
вовідносин (крім суду) за змістом цієї глави необхідно розділяти
на дві групи: осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які сприя
ють здійсненню правосуддя по цивільних справах. Як випливає зі
змісту глави 4 цього Кодексу, критерієм такого поділу є наявність
юридичної заінтересованості. Усі учасники цивільного процесу,
яких ЦПК включає у цю главу, наділені юридичною заінтересо
ваністю. Це і є головною ознакою осіб, які беруть участь у справі,
і головною їх відмінністю від інших учасників процесуальної

діяльності.

2. Разом з тим характер юридичної заінтересованості усередині
даної групи учасників процесу не для усіх однаковий. Одна група-сторони, треті особи, заявники по непозовних справах - заінтересовані в предметі спору чи розгляду або в результаті спору чи
розгляду. Заінтересованість іншої групи учасників з числа осіб, які
беруть участь у справі, має державний (прокурор, органи державної влади і органи місцевого самоврядування) або суспільний характер (профспілки, державні підприємства, установи, організації
та окремі громадяни, що захищають права інших осіб). Особливий
характер носить заінтересованість у представників сторін і третіх
осіб, якою вони наділені для надання юридичної допомоги зазначеним учасникам процесу і допомоги суду у встановленні обставин справи.

3. Коментована стаття містить, таким чином, і головну ознаку, і
перелік осіб, які беруть участь у справі, по позовних справах, справах наказного та окремого провадження.

Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.
Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відмінністю осіб, які беруть участь у справі, від інших учасників процесу є і більш широке коло, і особливий характер процесуальних прав, якими їх наділяє, насамперед, коментована стаття. Ці процесуальні права визначають їх процесуальний статус і створюють для них можливість активної участі у цивільній справі. Разом з тим, перелік їх прав у даній статті є далеко не вичерпним, а містить лише їх головні, основні права. Про інші процесуальні права кожної з осіб, які беруть участь у справі, див. коментарі до ст.ст. 31, 35-36, 44, 46 цього Кодексу.
Частини 2 і 3 коментованої статті присвячені обов'язкам осіб, які беруть участь у справі. У першій з них законодавець чомусь тільки для справ позовного провадження передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі, подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання. Як уявляється, такий обов'язок

на них покладається і у справах інших видів провадження. Разом з цим і у зв'язку з зазначеним відповідні обов'язки відносно обставин справи і доказів є і у суду.

Одним із найважливіших обов'язків судді і суду є обов'язок (а особи, які беруть участь у справі, мають право вимагати цього): 1) роз'яснювати даним учасникам процесуальної діяльності їх права і обов'язки; 2) попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 3) сприяти особам, які беруть участь у справі, у здійсненні їх прав і виконанні ними обов'язків. Частина З коментованої статті цього Кодексу закріплює головний обов'язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 28. Цивільна процесуальна правоздатність 1. Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Однією з передумов виникнення цивільних процесуальних правовідносин, а відтак і цивільної справи, є цивільна процесуальна правоздатність - передбачена процесуальним законом здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки. Коментована стаття визначає, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи мають усі фізичні і юридичні особи. Безумовно, що правоздатними повинні бути й інші особи, які беруть участь у справі, - прокурор, органи і особи, зазначені у ст. 45 цього Кодексу, представники сторін і третіх осіб. Цивільна процесуальна правоздатність визнається за всіма громадянами України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності і т. ін., а також за державними та іншими підприємствами, установами і організаціями, які користуються правами юридичної особи.
Правоздатність є необхідною умовою виникнення цивільної справи, а тому її наявність необхідно перевіряти при прийнятті заяви у суді. На відміну від інших авторів, ми вважаємо, що це необхідно здійснювати відносно як громадян, так і юридичних осіб, оскільки наявність загальної правоздатності ще не означає, що у заявника є правоздатність спеціальна, тобто правоздатність по даній конкретній справі (див. коментар до ст. З і частину 2 ст. 122 ЦПК).

3. Загальна цивільна процесуальна правоздатність у громадян виникає з моменту їх народження і припиняється смертю, а у юридичних осіб - з моменту їх виникнення і припиняється їх ліквідацією. У цивільній процесуальній правоздатності ніхто не може бути обмежений навіть судом.

Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому цим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність.

1. Для особистої участі в цивільній справі недостатньо володіти тільки правоздатністю, необхідна ще й цивільна процесуальна
дієздатність - встановлена процесуальним законом здатність особисто здійснювати свої права у суді та доручати ведення справи
представнику. Вона визнається за фізичними особами, які досягли
повноліття, а також юридичними особами.

Здатність особисто здійснювати свої права пов'язана зі здатністю своїми діями набувати для себе права та створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати.

2. Неповнолітні особи, тобто особи віком від чотирнадцяти до
вісімнадцяти років, та особи з обмеженою судом дієздатністю можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки у справах, що виникають із відносин, у яких
вони особисто беруть участь. Залучення до таких справ законних
представників залежить від суду. Так, неповнолітні можуть бути

учасниками відносин по дрібних побутових правочинах, при здійсненні особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, по розпорядженню своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, по укладанню договору банківського вкладу та ін. (див. ст. 31-32 ЦК України). Для повнолітніх осіб, дієздатність яких обмежена судом, можливість їх самостійної участі у правовідносинах визначається, поряд із коментованою статтею, ст. 37 ЦК України.

3. Частина 3 коментованої статті передбачає два випадки, коли неповнолітня особа може набути повну цивільну процесуальну дієздатність. Обидва випадки пов'язані з набуттям повної цивільної дієздатності. По-перше, згідно з частиною 2 ст. 34 ЦК України, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. По-друге, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК України).

Стаття ЗО. Сторони

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

1. Сторони є головними учасниками позовного провадження. Як і всі особи, що беруть участь у справі, вони мають юридичну заінтересованість. Однак, їх заінтересованість своєрідна: вона зачіпає їх особисту сферу, тому що саме сторони є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, що припускаються. Саме їх зв'язок із допроцесуальними правовідносинами і додає їхній заінтересованості особистого, суб'єктивного відтінку. Особиста юридична заінтересованість сторін має і матеріально-правову, і процесуальну спрямованість - це і заінтересованість в одержанні сприятливого матеріально-правового результату, і заінтересованість у можливості участі у процесі. Звідси і друга ознака сторін - процес у справі ведеться від імені та в інтересах сторін навіть тоді, коли позивач особисто не порушує справу або сторони особисто не беруть участі у процесі. На відміну від інших учасників процесу, як правило, тільки сторони наділені правами щодо зміни і припинення справи (зміна елементів позову, відмова від позову,

мирова угода). Оскільки справа ведеться в інтересах сторін, саме вони несуть судові витрати у справі. І, нарешті, тільки на сторони поширюється матеріально-правова сила судового рішення, тобто залежно від характеру судового розгляду зазнає змін сфера їх суб'єктивних особистих і матеріальних прав.

Відповідно до коментованої статті сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивач, як правило, є ініціатором порушення справи, звертаючись до суду, він вважає, що його право порушене чи оспорюється. Після порушення справи може виявитися, що право не порушене або порушене, але йому не належить. З урахуванням викладеного позивач - це та зі сторін у процесі, яка звернулася до суду, вважаючи, що її права порушені або оспорюються.
Відповідач, на відміну від позивача, не звертається до суду, а його притягують до відповіді по пред'явленому позову. Крім того, на думку позивача, це він порушує право. Тому відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, тому що на неї вказує позивач як на порушника свого права.
Відповідно до частини другої цієї статті сторонами у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи. Навіть у тому разі, коли справа порушується не позивачем, а прокурором, органами, організаціями і особами, зазначеними в частині 2 ст. З цього Кодексу, позивачами будуть не останні, а саме ті особи, в інтересах яких порушено цивільну справу.

Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін

Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач мас право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач мас право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.

3. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії
цивільного процесу.

Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.
Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.

Коментована стаття закріплює принцип процесуальної рівноправності сторін. Сутність його у тому, що сторони у цивільному процесі наділяються рівними можливостями щодо відстоювання своєї позиції в цивільній справі. У поєднанні з принципами диспозитивності та змагальності і досягається дійсна рівність сторін у процесі.
Сторони входять до кола осіб, які беруть участь у справі, а тому вони наділяються тими ж самими правами (див. коментар до ст. 27 цього Кодексу). Однак, внаслідок свого особливого становища у справі (див. коментар до ст. ЗО цього Кодексу), закон наділяє їх додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи.
Позивач має право пред'явити позов, протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу і предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Останнє право є найбільш істотним, тому що впливає на закінчення справи (див. коментар до ст. 130 цього Кодексу). Відмова від позову - це одностороннє волевиявлення позивача, спрямоване на врегулювання спору і закінчення справи в будь-якій її стадії. і^'
Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Це також одностороннє волевиявлення, спрямоване на врегулювання спору. Однак, на відміну від розпорядчої дії позивача, визнання позову, навіть якщо воно прийнято судом, тягне не припинення справи, а винесення рішення про задоволення позову.
Позивач і відповідач можуть закінчити справу мировою угодою. Мирова угода - це двостороннє волевиявлення, спрямоване на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Визнання судом мирової угоди, так само як і прийняття відмови від позову, тягне закриття провадження по справі (ст. 205 цього Кодексу). Мирова угода може бути укладена сторонами на будь-якій стадії процесу, а також у виконавчому провадженні.
Зазначені розпорядчі дії (відмова від позову, визнання позову і мирова угода) є обов'язковими для суду лише тоді, коли вони не суперечать закону та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів.

7. Коментована стаття прирівнює за процесуальними правами
до сторін деяких осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, за деякими винятками (див. коментар до розділу VI цього Кодексу). Ці винятки обумовлені непозовним характером справ,
розглянутих у порядку цього виду провадження.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 48

Схожі:

Кодекс України відносить Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає	Кодекс України про адміністративні правопорушення Митний кодекс України НОВИЙ!!!
РОЗ’ЯСНЕННЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ МДПІ ЩОДО ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ Основними документами, що регулюють земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України...	Господарський кодекс України Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання),...
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання...	Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,...
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Даний кодекс розроблений в 1998 році у відповідності до Етичного кодексу Європейської Асоціації Психотерапії	Реферат СімейнИЙ кодекс України План Кожна сім’я створюється на підставі шлюбу та кровного споріднення, установлення та інших прав, що не заперечує закон і моральні засади...
Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року, див п. 1 розділу I... Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського...	Кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» Податковий кодекс України: Стаття №156 «Особливості оподаткування страховика» [Електронний ресурс]. Режим доступу

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання