|
|
Скачати 95.04 Kb.
|
|
http://zakon.at.ua/ Спадкування за законом у новому Цивільному кодексі України З 1 січня 2004 р. набирає чинності новий Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), прийняття якого не могло не вплинути на центральний інститут цивільного права - права власності і, відповідно, на інститут спадкування. Норми книги шостої ЦК України „Спадкове право” чітко систематизовані в семи главах: „Загальні положення про спадкування”, „Спадкування за заповітом”, „Спадкування за законом”, „Здійснення права на спадкування”, „Виконання заповіту”, „Оформлення права на спадщину”, „Спадковий договір”. На відміну від ЦК УРСР в книзі шостій ЦК України відповідно до принципу диспо-зитивності цивільно-правового регулювання на перше місце поставлено спадкування за заповітом, а на друге – спадкування за законом. У новому спадковому законодавстві знайшла відображення правонаступність принципів спадкового права і конкретних норм законодавства, що діяло раніше, на законодавчому рівні сформульовано окремі положення, що раніше мали лише доктринальний характер, з'явилися і абсолютно нові норми. Норми спадкового законодавства стали більш детальними, більш регламентованими. Якщо раніше питання, які виникали в нотаріальній і судовій практиці, необхідно було розв'язувати за допомогою керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду, виходити із загальних положень закону, то тепер відповіді на багато питань можна знайти безпосередньо в новому Кодексі. Певні положення перспективного спадкового законодавства розглядалися деякими науковцями в ході обговорення проекту ЦК [1-3]. У той самий час редакція окремих статей нового ЦК України істотно відрізняється від новел проекту ЦК, зміст низки понять залишився остаточно не з'ясований, відсутність практики застосування нового фундаментального закону, який вносить принципові зміни в один із головних розділів цивільного права– спадкове право, створює певні труднощ і в розумінні та застосуванні окремих законодавчих положень. Незважаючи на те, що при визначенні підстав спадкування законодавець віддає пріоритет спадкуванню за заповітом, в Україні, як свідчить нотаріальна практика, найпоширенішим є спадкування за законом. При спадкуванні за законом законодавець повинен дати відповідь на два важливі запитання: кого необхідно вважати спадкоємцем за законом і в якому порядку спадкоємці за законом закликаються до спадщини? Законодавець у ЦК України зберіг черговість закликання до спадщини спадкоємців за законом, в той самий час однією із головних і найрадикальніших новел ЦК є значне розширення кола можливих спадкоємців за законом. Про таке розширення висловлювалися окремі науковці ще в 30-х роках XX ст. [4]. Цю саму позицію поділяли деякі фахівці і при обговоренні нових цивільних кодексів союзних республік на початку 60-х років, які пропонували віднести до спадкоємців за законом тітку і дядька спадкодавця [5]. У новому ЦК України ще більше спадкоємців, які можуть закликатися до спадщини. За новим спадковим законодавством до спадкування можуть закликатися родичі шостого ступеня спорідненості включно. Які ж категорії спадкоємців набувають права на спадщину за законом у новому ЦК України? Перша черга– діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки. При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керуватися відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі– СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Презумпція батьківства діє не лише в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинення шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак - батьком дитини буде чоловік її матері (п. 2 ст. 122 СК). У випадку, коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження дитини, а походження дитини від батька - як у добровільному порядку, коли чоловік подає заяву про визнання себе батьком дитини, так і в судовому - за відсутності такої заяви. Спадкові права усиновлювачів та усиновлених відповідно до ст. 1269 ЦК (2003 р.) прирівнюються до спадкових прав родичів за походженням. До подружжя належать особи, шлюб яких зареєстровано в органах РАГС, та особи, що уклали релігійний шлюб, який законодавець прирівнює до шлюбу громадянського. Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, дід та баба, як з боку батька, так і з боку матері. До таких спадкоємців віднесені як повнорідні, так і неповнорідні брати і сестри спадкодавця, тобто досить, щоб у спадкодавця з братом чи сестрою був спільним або батько, або мати. Так звані зведені брати та сестри, тобто діти від першого шлюбу чоловіка та жінки, спадщини один після одного не набувають. Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто брати і сестри батьків спадкодавця. Російський законодавець у новому ЦК РФ також зарахував дядька та тітку до спадкоємців третьої черга за законом. Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. В юридичній літературі висловлювалися сумніви щодо доцільності введення до кола спадкоємців за законом осіб, які «проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років», оскільки в ЦК України немає визначення такого поняття, як сім'я, не сформульовано принципів, керуючись якими можна б було віднести ту чи іншу особу до членів певної сім'ї [6]. Зазначимо, що і новий СК України пропонує поняття сім'ї, яке за своїм змістом є оціночним. Так, ст. З СК відносить до складу сім'ї осіб, які «спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки». Отже, особи, які претендуватимуть на спадщину як «члени сім'ї», а це можуть бути і особи, які не пов'язані із спадкодавцем родинними зв'язками, повинні доводити своє «членство» в судовому порядку. З іншого боку, родичі одного ступеня споріднення зможуть «відтісняти» від спадкування інших родичів такого самого ступеня споріднення, набуваючи статус «член сім'ї». П'ята черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Поняття «шостий ступінь споріднення» невідоме широкому загалу. Під час обговорення проекту ЦК країни в літературі зазначалося, що пересічний громадянин навряд чи зрозуміє зміст цього терміна [7]. У ст. 1505 проекту ЦК України від 25.08.96 р. пропонувалося дати розгорнутий зміст понять ступенів споріднення. На жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки, хоча навряд чи це є виправданим. Ступінь споріднення визначається за кількістю народжень, що відділяють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цієї кількості. Так, родичами четвертого ступеня споріднення є діти рідних племінників (двоюрідні онуки) і рідні брати та сестри діда, баби (двоюрідні дід та баба) спадкодавця. Родичами п'ятого ступеня споріднення є діти двоюрідних братів і сестер (двоюрідні племінники і племінниці) і діти двоюрідного діда і баби (двоюрідні дядьки та тітки) спадкодавця. Родичами шостого ступеня споріднення є діти двоюрідних правнуків і правнучок (двоюрідні праправнуки і праправнучки), діти двоюрідних племінників і племінниць (троюрідні онуки і онучки) і діти двоюрідного дядька і тітки (троюрідні брати і сестри) спадкодавця. До п'ятої черги спадкоємців за законом віднесені також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. На відміну від ЦК УРСР 1963 р., за яким утриманець отримував спадщину нарівні із тією чергою спадкоємців, яка закликалася до спадщини, новий ЦК України, по суті, усунув цю категорію спадкоємців від спадщини. Зміну порядку спадкування утриманцями розробники нового ЦК пояснюють тим, що брати до себе у сім'ю чужу дитину чи допомагати старшій особі ставало небезпечним, адже у разі смерті добродія вони одержували право на спадщину поряд з дружиною, батьками, дітьми. Такі утриманці «міцно прилипали до спадкоємців за законом» [8]. Вважаємо, що своє ставлення до утриманців спадкодавець висловив однозначно за життя - він надавав їм постійну матеріальну допомогу, яка була єдиним або основним джерелом існування таких осіб. Спадкодавцю надано право скласти заповіт, в якому він має можливість висловити свою останню волю і позбавити таких «прилипалів» спадщини. Побоювання ж щодо надмірних претензій утриманців на спадщину були б безпідставними, оскільки утриманців достатньо було виключити із кола обов'язкових спадкоємців, а не із кола спадкоємців взагалі, як це практично зробив законодавець. Визначаючи поняття «утриманець», законодавець обмежився категорією «непрацездатність». Зазначимо, що нестабільність законодавства про соціальне забезпечення, про охорону здоров'я, пенсійного законодавства створює перешкоди для визначення складу саме цієї категорії спадкоємців. Наведеними особами не вичерпується коло спадкоємців за законом. Так, ст. 1266 ЦК України значно розширила коло осіб, які набувають право на спадщину в порядку представлення. Під правом представлення розуміють перехід частки спадкоємця, який помер до відкриття спадщини, до його правонаступників. Якщо ЦК УРСР 1963 р. надавав право спадкування в порядку представлення лише онукам та правнукам померлого, то ЦК України наділяє також правом спадкування в порядку представлення:
Ще одні істотні зміни відбулися в інституті спадкування за законом. Законодавець відмовився від особливого правового режиму спадкування домашнього майна. Якщо за ЦК УРСР 1963 р. домашнє майно при спадкуванні за законом спадкувалося спадкоємцями за законом, які проживали із спадкодавцем, Незалежно від їх черні, то за ст. 1279 ЦК спадкоємці, які протягом року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділення їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належала. Наведена новела, на нашу думку, є передчасною. Як свідчить статистика сьогодні, на жаль, більшість населення України не може зарахувати себе до заможних верств населення. Майно, яке належить пересічній родині, складається саме із предметів звичайної обстановки та вжитку. Неважко спрогнозува-ти ситуацію, коли син чи дочка, що проживають окремо, після смерті, скажімо, батька, почали б, як спадкоємці першої черги, нарівні із своєю матір'ю, ділити домашнє майно. Син взяв би телевізор, дочка – пральну машину, син – ложки, дочка – виделки. -«Що це за діти?» - запитаєте Ви. «Що це за закон? » - відповімо ми. Саме такий поділ домашнього майна передбачає нове спадкове законодавство. Чи не є таке положення аморальним за своєю суттю? Спадкоємців, які проживають окремо і вимагатимуть свою частку домашнього майна, можуть чекати перешкоди суто практичного характеру: вони не лише повинні доводити належність майна саме спадкодавцю, а й мати реальні можливості це майно фактично отримати. На нашу думку, особливий правовий режим спадкування домашнього майна необхідно зберегти. Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що:
Література
|
|
Спадкування за законом До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права. Спадкрємство здійснюється за законом та... |
Закон УкраЇни У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до №51, ст. 1122) |
|
ЗАКОН УКРАЇНИ У Житловому кодексі Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до N 28, ст. 573) |
«Спадкування окремих видів майна» Чи спадкується завдаток? |
|
План. I. Вступ. II. Поняття та сутність строків в цивільному процесі... Поняття та сутність строків в цивільному процесі як процесуального засобу для правильного та своєчасного розгляду та розв’язання... |
Законом України «Про основні засади державного нагляду контролю у... Законом України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності», Законом України «Про захист прав... |
|
Законом України Молодіжне громадське об’єднання «Україна жива» (далі Об’єднання) є добровільним молодіжним громадським об’єднанням, що діє на території... |
Кодекс України про адміністративні правопорушення Адміністративними стягненнями, що не закріплені у Кодексі України про адміністративні правопорушення виступають |
|
РІШЕННЯ Від імені та в інтересах територіальної громади, керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України... |
Синельниківської міської ради ХІХ Податкового кодексу України, пунктом 24 статті 26 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від... |