|
Скачати 337.81 Kb.
|
Процедура позбавлення батьківських прав Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до тих батьків, які не забезпечують належне виховання своїй дитині. У Сімейному кодексі України, зокрема ст. 164, чітко визначені підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
Закон також чітко встановлює, що позбавлення батьківських прав може відбуватися тільки за рішенням суду. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Органи опіки та піклування, а також прокурор не тільки мають право пред'явити позови про позбавлення батьківських прав, але й зобов'язані взяти участь у розгляді кожної такої справи незалежно від того, хто є позивачем. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Варто зазначити, що ст. 171 Сімейного кодексу передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. Але суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. З позбавленням батьківських прав припиняються сімейні правовідносини між батьками і дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми; не може бути всинов-лювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати в разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Але необхідно звернути увагу на той факт, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Винесене судом рішення про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що особа злісно не виконує обов'язки по вихованню дитини. У такому разі виникає питання про подальшу долю дитини та, зокрема, її влаштування. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, в яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають за їхньою заявою баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування. Дитина, яка передана родичам, мачусі, вітчиму, органу опіки та піклування, зберігає право на проживання в житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може в будь-який час повернутися до нього. Не дивлячись на відібрання батьківських прав, закон надає право батькам, які позбавлені батьківських прав, на побачення з дитиною. Так, ст. 168 Сімейного кодексу України передбачає, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Крім цього, законом встановлено положення про поновлення батьківських прав. Так, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з якими проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Але ст. 169 Сімейного кодексу встановлює ряд обставин, за яких поновлення батьківських прав неможливе. Це, зокрема, випадки, коли дитина була всиновлена і всиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом та якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Кримінальний кодекс України Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України (далі у тексті КК України). Інформація, яка наводиться в цьому підрозділі, потрібна педагогічним працівникам не для безпосереднього використання в своїй професійній діяльності. Нею безпосередньо користуються працівники правоохоронних органів. Але для більш глибокого розуміння проблем прав дитини буде дуже корисною наведена нижче інформація про криміналізацію в законодавстві України певних дій, які спрямовані проти дітей. Нижчий рівень захищеності дітей трудових мігрантів через відсутність у них постійної батьківської опіки, нагляду підвищує як ризик втягнення самих дітей в незаконну діяльність, так і можливість скоєння злочинів проти них. Кримінальний кодекс України містить як загальні норми, що захищають усіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканості неповнолітнього. КК України містить положення щодо захисту неповнолітніх у розділах: II — «Злочини проти життя та здоров'я особи»; Ш—«Злочини проти волі, честі та гідності особи»; IV — «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи»; ХП—«Злочини проти громадського порядку та моральності», XIII—«Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення». В цілому КК України містить понад 40 складів злочинів, що вчиняються проти неповнолітніх, в той час коли в КК України 1960 року їх налічувалося не більше 15. Це свідчить про суттєве посилення правового захисту дітей від різних видів посягань на їх права. Разом з тим КК України потребує подальшого вдосконалення в напрямі виконання Україною вимог Конвенції ООН про права дитини та більш ефективного захисту дітей від злочинних посягань. До переліку дій, які відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікуються як злочини проти неповнолітнього, зокрема, включають такі: втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304); примушування чи втягнення до заняття проституцією (ч. З ст. 303); створення місць розпусти і звідництво, вчинене із залучанням неповнолітнього (ч. З ст. 302); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені із залученням малолітнього або малолітньої (ч. З ст. 307); спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323); схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324); організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів із залученням неповнолітнього (ч. 2 ст. 317). Насправді перелік кримінально-правових норм, які захищають неповнолітнього від жорстокого поводження значно ширший, особливо, якщо врахувати статті Кримінального кодексу, в яких передбачається відповідальність за вчинення злочину відносно будь-якої особи (як повнолітньої, так і неповнолітньої). Найбільш поширені злочини, які можна розглядати також і як жорстоке поводження з дітьми трудових мігрантів, відображені такими статтями Кримінального кодексу України: ст. 120—«Доведення до самогубства»; ст. 121 — «Умисне тяжке тілесне ушкодження»; ст. 122 — «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»; ст. 125 — «Умисне легке тілесне ушкодження»; ст. 126 — «Побої й мордування»; ст. 128 — «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження»; , ст. 129 — «Погроза вбивством»; ст. 137 — «Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей»; ст. 146 — «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»; ст. 149 — «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини»; ст. 152 — «Зґвалтування»; ст. 153 — «Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом»; ст. 154 — «Примушування до вступу в статевий зв'язок»; ст. 155 — «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості»; ст. 156—«Розбещення неповнолітніх»; ст. 166—«Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»; ст.302 — «Створення або утримання місць розпусти і звідництво»; ст. 304 — «Втягненім неповнолітніх у злочинну діяльність»; ст. 315 — «Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів»; ст. 323 — «Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу»; ст. 324 — «Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів». Ст. 120 КК України передбачає відповідальність за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності. Частина 3 цієї статті передбачає підвищену відповідальність за вчинення таких дій саме щодо неповнолітнього. Такі дії караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Ст. 121, 122, 125, 128 КК України передбачають відповідальність за різні за ступенем тяжкості види тілесних ушкоджень: легкі, середньої тяжкості або тяжкі. Це можуть бути ушкодження в діапазоні починаючи від тих, що спричинили незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6 днів (синці, подряпини), до тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень призначається судово-медична експертиза. Особливу увагу необхідно звернути на ст. 137 «Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей». Відповідно до ч. 1 ст. 137 КК України настає відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого. Такі дії караються штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За цією статтею несуть відповідальність лише особи, які за професією займаються вихованням і навчанням дітей (вожатий, тренер, вихователь, вчитель тощо). Частина 2 даної статті передбачає, що ті самі дії, які спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Відповідно до ст. 146 КК України незаконне позбавлення волі або викрадення людини карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ст. 149 КК України визначає торгівлю людьми як продаж, іншу оплатну передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення в злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, всиновлення (вдочеріння) в комерційних цілях, використання в збройних конфліктах, експлуатації її праці. Такі дії караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. За ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до двадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Ст. 150 КК України встановлює відповідальність за експлуатацію дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку. Такі дії караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. |
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних... |
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних... |
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Про погодження проекту Програми захисту прав дітей... |
Про хід виконання у 2012 році Програми захисту прав споживачів України "Про захист прав споживачів" у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг, виконання Програми захисту прав споживачів... |
Партнери корпорації Microsoft приєдналися до антипіратської кампанії в Україні Восени 2006 року в Україні стартувала інформаційна кампанія, ініційована Коаліцією з питань захисту прав інтелектуальної власності... |
І. Мета і завдання курсу ООН щодо захисту прав, свобод, здоров’я людини. Програмою передбачено вивчення нових міжнародно-правових домовленостей України з... |
Про хід виконання Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання Синельниковому протягом 2012 року вжиті відповідні заходи по виконанню Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання... |
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист прав споживачів. ЗАКОН УКРАИНЫ О защите... Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності,... |
Перелік завдань і заходів Програми захисту прав дітей та розвитку... Перелік завдань і заходів Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання |
ЗАКОН УКРАЇНИ Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії... |