ЗАХИСТУ ПРАВ


Скачати 337.81 Kb.
Назва ЗАХИСТУ ПРАВ
Сторінка 2/3
Дата 14.03.2013
Розмір 337.81 Kb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КК України, ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднанні з використанням дитя­чої праці в шкідливому виробниц­тві, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

Ст. 152 КК України передбачає відповідальність за зґвалтування, тобто статеві зносини із застосу­ванням фізичного насильства, пог­рози його застосування або з ви­користанням безпорадного стану потерпілої особи. Такі дії кара­ються позбавленням волі на строк від трьох До п'яти років. Частиною З цієї статті передбачається підви­щена відповідальність за зґвалту­вання неповнолітньої особи — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, а частиною 4 — за зґвал­тування малолітньої особи — від восьми до п'ятнадцяти років.

Ст. 155 КК України передба­чає відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Такі дії кара­ються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно з ч. 2 ст. 155 КК Ук­раїни ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, котра їх за­мінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі на­слідки, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Ст. 156 КК України передбачає відповідальність за розбещення неповнолітніх, тобто за вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Такі дії караються арештом на строк до шести місяців або об­меженням волі на строк до трьох років. Частина 2 ст. 156 КК Ук­раїни передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо мало­літньої особи батьком, матір'ю або особою, котра їх замінює. Такі дії караються обмеженням волі на строк до п'яти років або поз­бавленням волі на строк до трьох років.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за осо­бою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричи­нило тяжкі наслідки, відповідно до ст. 166 КК України карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавлен­ням волі на той самий строк. Ви­користання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) відповідно до ст. 167 КК України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

Ст. 302 КК України передбачає відповідальність за створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти. Ці дії ка­раються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. За ті ж самі дії, вчинені із залученням не­повнолітнього, ч. З ст. 302 КК Ук­раїни передбачає покарання у виг­ляді позбавлення волі на строк від двох до семи років.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КК України примушування чи втяг-нення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування на­сильства чи погрози його застосу­вання, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману, ка­раються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

У ч. З ст. 303 КК України за такі дії, вчинені щодо непов­нолітнього, передбачається пока­рання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Ст. 304 КК України передба­чає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяль­ність, у пияцтво, у заняття жеб­рацтвом, азартними іграми. Такі дії караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

Ст. 315 КК України передба­чає відповідальність за схиляння певної особи до вживання нарко­тичних засобів, психотропних ре­човин або їх аналогів. Ці дії кара­ються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. За вчинення таких дій щодо неповнолітнього ч. 2 цієї статті пе­редбачає покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Ст. 323 КК України передба­чає відповідальність за спону­кання неповнолітніх до застосу­вання допінгу. Такі дії караються штрафом до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 324 КК Ук­раїни схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих за­собів, що не є наркотичними або психотропними чи їх анало­гами, карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбав­ленням волі на той самий строк.

Процедура позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який за­стосовується до тих батьків, які не забезпечують належне вихо­вання своїй дитині. У Сімейному кодексі України, зокрема ст. 164, чітко визначені підстави позбав­лення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути поз­бавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

  1. не забрали дитину з поло­гового будинку або з іншого за­кладу охорони здоров'я без по­важної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї бать­ківського піклування;

  2. ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню ди­тини; жорстоко поводяться з ди­тиною;

  3. є хронічними алкоголіками або наркоманами;

  4. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушу­ють її до жебракування та бро­дяжництва;

  5. засуджені за вчинення умис­ного злочину щодо дитини.

Закон також чітко встанов­лює, що позбавлення батьківсь­ких прав може відбуватися тільки за рішенням суду. Право на звер­нення до суду з позовом про поз­бавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклуваль­ник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий за­клад, в якому вона перебуває, ор­ган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Органи опіки та піклування, а також прокурор не тільки мають право пред'явити позови про позбавлення батьківсь­ких прав, але й зобов'язані взяти участь у розгляді кожної такої справи незалежно від того, хто є позивачем. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Варто зазначити, що ст. 171 Сі­мейного кодексу передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими осо­бами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при ви­рішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав. Але суд має право постановити рішення всу­переч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

З позбавленням батьківських прав припиняються сімейні пра­вовідносини між батьками і дити­ною. Особа, позбавлена батьківсь­ких прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звіль­няється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути закон­ним представником дитини; втра­чає права на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми; не може бути всинов-лювачем, опікуном та піклуваль­ником; не може одержати в май­бутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати в разі своєї неп­рацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та від­шкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадку­вання); втрачає інші права, засно­вані на спорідненості з дитиною. Але необхідно звернути увагу на той факт, що особа, позбав­лена батьківських прав, не звіль­няється від обов'язку щодо утри­мання дитини.

Винесене судом рішення про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що особа злісно не виконує обов'язки по вихо­ванню дитини. У такому разі ви­никає питання про подальшу долю дитини та, зокрема, її влашту­вання. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Суд може постановити рішення про висе­лення того з батьків, хто позбав­лений батьківських прав, з житло­вого приміщення, у якому він про­живає з дитиною, якщо буде вста­новлено, що він має інше житло, в яке може поселитися, або поста­новити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Дитина за бажанням дру­гого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, пере­важне право перед іншими осо­бами на передання їм дитини ма­ють за їхньою заявою баба та дід дитини, повнолітні брати та сес­три, інші родичі. Якщо дитина не може бути передана бабі, ді­дові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опі­кування органові опіки та піклу­вання. Дитина, яка передана роди­чам, мачусі, вітчиму, органу опіки та піклування, зберігає право на проживання в житловому при­міщенні, в якому вона проживала, і може в будь-який час поверну­тися до нього.

Не дивлячись на відібрання батьківських прав, закон надає право батькам, які позбавлені батьківських прав, на побачення з дитиною. Так, ст. 168 Сімей­ного кодексу України передба­чає, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з ди­тиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Крім цього, законом встанов­лено положення про поновлення батьківських прав. Так, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про понов­лення батьківських прав. Суд пе­ревіряє, наскільки змінилася по­ведінка особи, позбавленої бать­ківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав од­ного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з якими проживає дитина. Рі­шення суду про поновлення бать­ківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає де­ржавному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєст­рації народження дитини.

Але ст. 169 Сімейного ко­дексу встановлює ряд обставин, за яких поновлення батьківських прав неможливе. Це, зокрема, ви­падки, коли дитина була всинов­лена і всиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом та якщо на час розгляду справи су­дом дитина досягла повноліття.
Кримінальний кодекс України
Захист від найбільш небезпеч­них порушень прав неповноліт­ніх забезпечує Кримінальний ко­декс України (далі у тексті КК Ук­раїни). Інформація, яка наводиться в цьому підрозділі, потрібна пе­дагогічним працівникам не для безпосереднього використання в своїй професійній діяльності. Нею безпосередньо користуються працівники правоохоронних ор­ганів. Але для більш глибокого ро­зуміння проблем прав дитини буде дуже корисною наведена нижче ін­формація про криміналізацію в за­конодавстві України певних дій, які спрямовані проти дітей.

Нижчий рівень захищеності ді­тей трудових мігрантів через від­сутність у них постійної батьківсь­кої опіки, нагляду підвищує як ри­зик втягнення самих дітей в неза­конну діяльність, так і можливість скоєння злочинів проти них.

Кримінальний кодекс України містить як загальні норми, що за­хищають усіх громадян від жорс­токого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на за­хист життя, здоров'я та недотор­каності неповнолітнього. КК Ук­раїни містить положення щодо захисту неповнолітніх у розді­лах: II — «Злочини проти життя та здоров'я особи»; Ш—«Злочини проти волі, честі та гідності особи»; IV — «Злочини проти статевої свободи та статевої не­доторканості особи»; ХП—«Зло­чини проти громадського порядку та моральності», XIII—«Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення». В ці­лому КК України містить понад 40 складів злочинів, що вчиня­ються проти неповнолітніх, в той час коли в КК України 1960 року їх налічувалося не більше 15. Це свідчить про суттєве посилення правового захисту дітей від різ­них видів посягань на їх права. Разом з тим КК України потребує подальшого вдосконалення в на­прямі виконання Україною вимог Конвенції ООН про права дитини та більш ефективного захисту ді­тей від злочинних посягань.

До переліку дій, які відповідно до Кримінального кодексу України кваліфікуються як злочини проти неповнолітнього, зокрема, вклю­чають такі: втягнення неповноліт­ніх у злочинну діяльність (ст. 304); примушування чи втягнення до за­няття проституцією (ч. З ст. 303); створення місць розпусти і звід­ництво, вчинене із залучанням неповнолітнього (ч. З ст. 302); незаконне виробництво, виготов­лення, придбання, перевезення, пересилання чи збут наркотич­них засобів, психотропних речо­вин або їх аналогів, вчинені із за­лученням малолітнього або мало­літньої (ч. З ст. 307); спонукання неповнолітніх до застосування до­пінгу (ст. 323); схиляння непов­нолітніх до вживання одурманю­ючих засобів (ст. 324); організа­ція або утримання місць для не­законного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних за­собів, психотропних речовин або їх аналогів із залученням непов­нолітнього (ч. 2 ст. 317).

Насправді перелік кримі­нально-правових норм, які захища­ють неповнолітнього від жорсто­кого поводження значно ширший, особливо, якщо врахувати статті Кримінального кодексу, в яких передбачається відповідальність за вчинення злочину відносно будь-якої особи (як повнолітньої, так і неповнолітньої).

Найбільш поширені злочини, які можна розглядати також і як жорстоке поводження з дітьми трудових мігрантів, відображені такими статтями Кримінального кодексу України:

ст. 120—«Доведення до само­губства»;

ст. 121 — «Умисне тяжке тілесне ушкодження»;

ст. 122 — «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»;

ст. 125 — «Умисне легке тілесне ушкодження»;

ст. 126 — «Побої й морду­вання»;

ст. 128 — «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження»; ,

ст. 129 — «Погроза вбивством»;

ст. 137 — «Неналежне вико­нання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей»;

ст. 146 — «Незаконне позбав­лення волі або викрадення лю­дини»;

ст. 149 — «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини»;

ст. 152 — «Зґвалтування»;

ст. 153 — «Насильницьке за­доволення статевої пристрасті не­природним способом»;

ст. 154 — «Примушування до вступу в статевий зв'язок»;

ст. 155 — «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості»;

ст. 156—«Розбещення непов­нолітніх»;

ст. 166—«Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встанов­лена опіка чи піклування»;

ст.302 — «Створення або ут­римання місць розпусти і звідниц­тво»;

ст. 304 — «Втягненім непов­нолітніх у злочинну діяльність»;

ст. 315 — «Схиляння до вжи­вання наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів»;

ст. 323 — «Спонукання не­повнолітніх до застосування до­пінгу»;

ст. 324 — «Схиляння непов­нолітніх до вживання одурманю­ючих засобів».

Ст. 120 КК України перед­бачає відповідальність за дове­дення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є на­слідком жорстокого з нею повод­ження, шантажу, примусу до про­типравних дій або систематичного приниження її людської гідності. Частина 3 цієї статті передба­чає підвищену відповідальність за вчинення таких дій саме щодо неповнолітнього. Такі дії кара­ються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Ст. 121, 122, 125, 128 КК Ук­раїни передбачають відповідаль­ність за різні за ступенем тяжкості види тілесних ушкоджень: легкі, середньої тяжкості або тяжкі. Це можуть бути ушкодження в діапа­зоні починаючи від тих, що спри­чинили незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше 6 днів (синці, подряпини), до тілес­них ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Для встанов­лення тяжкості тілесних ушкод­жень призначається судово-ме­дична експертиза.

Особливу увагу необхідно звернути на ст. 137 «Неналежне виконання обов'язків щодо охо­рони життя та здоров'я дітей».

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КК України настає відповідальність за невиконання або неналежне виконання професійних чи служ­бових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несум­лінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого. Такі дії ка­раються штрафом до п'ятдесяти не­оподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими робо­тами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років. За цією статтею не­суть відповідальність лише особи, які за професією займаються ви­хованням і навчанням дітей (во­жатий, тренер, вихователь, вчи­тель тощо). Частина 2 даної статті передбачає, що ті самі дії, які спричинили смерть неповноліт­нього або інші тяжкі наслідки ка­раються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавлен­ням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ст. 146 КК Ук­раїни незаконне позбавлення волі або викрадення людини карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, вчи­нені щодо малолітнього, кара­ються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ст. 149 КК України визна­чає торгівлю людьми як продаж, іншу оплатну передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незакон­ним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (осо­бам) з метою сексуальної експлу­атації, використання в порнобіз­несі, втягнення в злочинну діяль­ність, залучення в боргову кабалу, всиновлення (вдочеріння) в ко­мерційних цілях, використання в збройних конфліктах, експлуата­ції її праці. Такі дії караються поз­бавленням волі на строк від трьох до восьми років. За ті самі дії, вчи­нені щодо неповнолітнього, пере­дбачено покарання у вигляді поз­бавлення волі на строк від п'яти до двадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Ст. 150 КК України встанов­лює відповідальність за експлуа­тацію дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозво­ляється працевлаштування, шля­хом використання їх праці з ме­тою отримання прибутку. Такі дії караються арештом на строк до шести місяців або обмежен­ням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.
1   2   3

Схожі:

Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання
Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних...
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання
Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних...
Міської Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання
Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23. 12. 2010 №Р-786/0/3-10 «Про погодження проекту Програми захисту прав дітей...
Про хід виконання у 2012 році Програми захисту прав споживачів
України "Про захист прав споживачів" у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг, виконання Програми захисту прав споживачів...
Партнери корпорації Microsoft приєдналися до антипіратської кампанії в Україні
Восени 2006 року в Україні стартувала інформаційна кампанія, ініційована Коаліцією з питань захисту прав інтелектуальної власності...
І. Мета і завдання курсу
ООН щодо захисту прав, свобод, здоров’я людини. Програмою передбачено вивчення нових міжнародно-правових домовленостей України з...
Про хід виконання Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання
Синельниковому протягом 2012 року вжиті відповідні заходи по виконанню Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання...
ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист прав споживачів. ЗАКОН УКРАИНЫ О защите...
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності,...
Перелік завдань і заходів Програми захисту прав дітей та розвитку...
Перелік завдань і заходів Програми захисту прав дітей та розвитку сімейних форм виховання
ЗАКОН УКРАЇНИ
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка