|
|
Скачати 0.61 Mb.
|
На допомогу керівникам груп гуманітарної підготовкиТЕМА: Життя та здоров’я людей – головна цінність держави. Алкоголізм, наркоманія, ВІЛ/СНІД, як соціальні проблеми стан, тенденції, шляхи попередження. __________________________________________________________________ Розробив: начальник відділення виховної роботи та соціального захисту Університету цивільного захисту України, полковник внутрішньої служби Хуртов Юрій Миколайович __________________________________________________________________ Питання 1. Життя та здоров’я людей – головна цінність держави. Питання 2. Алкоголь та наркотики - вороги життя і здоров'я людини. Питання 3. ВІЛ/СНІД: характеристика та шляхи попередження. І Розгляд першого питання доцільно розпочати з визначення таких понять як «здоров'я», «здоровий спосіб життя». Відомий німецький філософ Артур Шопенгауер у свій час висловлював думку, що здоров'я так переважає всі інші блага життя, що здоровий жебрак справді щасливіший за хворого короля. Інший геніальний філософ і лікар Авіцена стверджував: «Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато чого знати». В усі часи існування людства питання про те, що таке здоров'я, було одним з наріжних. Про це свідчить хоча б такий факт: приказок і прислів'їв про цінність здоров'я в усіх народів світу безліч, і практично всі вони за своєю суттю однакові, хоча розкривають різні його ознаки: «Без здоров'я немає щастя», «Було б здоров'я, а все інше надбаємо», «Здоров'я маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо» і т. д. Наукових визначень поняття здоров'я теж вже існує досить багато, і, мабуть, їх кількість ще буде збільшуватися. Все це можна пояснити тим, що дуже вже складне поняття «здоров'я», та й сама людина як феномен є надзвичайно складною, багатомірною і до кінця не пізнаною. Тому й здоров'я - одна з основних характеристик людини - теж багатогранне. Кожна людина розуміє його по-своєму. Певну ж систематизацію основних складових, ознак, чинників здоров'я здійснює наука валеологія. Цілісність і багатомірність здоров'я розкривається перш за все через взаємозв'язок таких його складових як фізична, соціальна, психічна та духовна. Треба наголосити також на тому, що здоров'я може характеризувати як окрему людину, так і різні групи людей та суспільство в цілому. Фізична складова здоров'я - це фізичний (тілесний, соматичний) стан людини та її фізичний розвиток. Ця складова досліджена найглибше і найбільше. І це не дивно, адже своє тіло людина пізнає в першу чергу. Вже з давніх-давен і дотепер успішно визначають здоров'я людини за такими показниками її фізичного стану, як пульс, частота дихання, температура тіла, колір шкіри та слизових оболонок, регулярність фізіологічних відправлень. Важливою характеристикою фізичної складової здоров'я є також спроможність людини ефективно виконувати якусь дію, рухатися. Крім цього, беруть до уваги і ступінь фізичного розвитку індивіда, зокрема відповідність його росту і маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла тощо. Всі ці показники, які визначаються у повсякденному (щоденному) житті, як і багато інших разом зі спеціальними дослідженнями (наприклад, електрокардіографія, рентгенографія, біохімічні аналізи та інші) дають можливість з більшою чи меншою точністю оцінити стан фізичного здоров'я людини. Соціальну складову здоров'я можна визначити як виважену та ефективну взаємодію людини з соціальним середовищем. Критерієм її може бути успішне ототожнення (ідентифікація) особи з певними соціальними групами (сім'я, громада, службовий колектив тощо). Саме в цих людських відносинах відбувається становлення особистості працівника МНС України, його адаптація до умов служби. Ідеалом у цьому випадку може бути ситуація, у якій працівник МНС України зможе успішно і з задоволенням виконувати свої службові обов'язки. Психічна складова здоров'я – це розвиток людини як особистості. Вона забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров'я розкривається через збалансований розвиток психіки людини та її основні функції. Психічні процеси у здорової людини реалізуються через різноманітні почуття й емоційні стани. Реальне пізнання оточуючого світу відбувається з допомогою відчуттів, сприймання, почуттів, уваги, пам'яті, мислення, мови. Умовою психічного здоров'я є розвиток різноманітних емоцій та почуттів, вміння контролювати і керувати ними, набуття навичок зменшення шкідливого впливу стресогенних чинників. Психічне здоров'я дає можливість працівникам МНС України оптимально пристосуватися до змін, які пов'язані з умовами служби. Духовна складова здоров'я - це своєрідна вершина, яка об’єднує все найкраще в людині, завдяки чому індивід стає особистістю. Протягом усього життя людина прагне до духовного розвитку і самовдосконалення. Розкривається вона через неповторні поєднання: - бачення прекрасного у довкіллі і в самій собі (естетизм); - вироблення певних правил поведінки щодо оточуючого світу як за законами суспільства, так і за внутрішнім моральним кодексом (етизм); - розуміння сутності навколишнього світу, місця людини в природі і суспільстві, її життєвих цінностей, вибору способу власного життя, відповідальності за здоров'я і життя своє та інших людей (філософське світобачення); - набуття унікальної властивості вірити, обирати те, у що віриш (релігійний світогляд). Кожна складова здоров'я багатогранна, непроста. Але лише завдяки органічному поєднанню цих компонентів може формуватися і розвиватися здоров'я людини. Основною умовою збереження та зміцнення здоров'я є здоровий спосіб життя людини. Здоровий спосіб життя - це дотримання людиною сукупності певних правил (принципів) щодо запобігання виникненню шкоди здоров'ю, підтримання такого його стану, який забезпечував би повноцінну життєдіяльність. До основних складових здорового способу життя належать: - спосіб життя особи, її сім’ї, колективу і суспільства; - рівень культури; - місце здоров'я в ієрархії потреб; - мотивації збереження і зміцнення здоров'я; - зворотні зв'язки (діагностика стану здоров'я); - настанова на довге здорове життя; - навчання здоров'ю. Збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток працівників МНС України є важливою і невід'ємною складовою їхньої підготовки до виконання службового обов'язку. Основними напрямами діяльності начальників зі створення здорових умов служби і побуту працівникам МНС України є: - встановлення і своєчасне доведення до працівників МНС необхідних вимог безпеки, забезпечення їх виконання; - своєчасне і повне доведення до кожного працівника МНС встановлених норм забезпечення; - усунення або зниження до встановлених меж впливу шкідливих факторів на здоров'я працівників МНС України, вжиття заходів щодо поліпшення екологічної обстановки в районі розташування підрозділу. ІІ Під час розгляду другого питання необхідно надати історичні факти, які пов'язані з вживанням алкоголю та наркотиків, розглянути соціальні коріння алкоголізму і наркоманії, недопустимість цих явищ у середовищі працівників МНС України. Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про п’янкі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше ніж за 8000 років до нашої ери. Поява керамічного посуду дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків з дикого винограду. Чистий спирт почали одержувати в VI-VII століттях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Переробка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Сьогодні можна стверджувати, що в нашій країні, як це не прикро, склалася своєрідна «питійна процедура», без якої не відбувається жодна більш-менш знаменна подія. Дехто думає, що існує значна різниця між дією міцних спиртних напоїв (горілки, коньяку) та слабких (пива, вина). Наївна помилка: 330 мл пива (тобто одна холодненька «гарненька» баночка), 150 г вина (тобто келих) і 50 г горілки (чарка) містять однакову кількість алкоголю. Часто люди не замислюються над наслідками впливу алкоголю на організм. А вони небезпечні. Швидкі наслідки впливу алкоголю на організм: - уповільнення реакції на зовнішні подразники; - послаблення координації; - зниження здатності ясно мислити; - погіршення пам'яті; - блювота; - подвоєння в очах; - затьмарення свідомості; - відсутність самоконтролю; - втрата свідомості; - кома; - смерть. Необхідно пам'ятати, що навіть після вживання «помірної» дози спиртного функція вищих відділів головного мозку приходить у норму тільки через 8-20 днів. Особливе ставлення повинно бути до алкоголю в умовах служби в підрозділах МНС України, тому що вона потребує від людини самовідданості, напруження духовних і фізичних сил, особливої; внутрішньої зібраності. Алкоголь - перешкода працівнику МНС України у будь-якій справі. Він навіть у невеликій дозі перешкоджає виконувати дуже важливу справу, до якої покликані працівники МНС України. Також слід звернути увагу й на те, що між алкоголем та протиправними вчинками і злочинами існує нерозривний зв'язок. Пояснення полягає в тому, що у людей, які знаходяться у стані сп'яніння, з'являється схильність до конфліктів, бійок, пошкодження власних і чужих речей. У сп'янінні людина переоцінює свої можливості, у неї з'являються потреби, що йдуть всупереч із загальносуспільними нормами поведінки, етики. Послаблюються відчуття відповідальності, боргу, сорому. Найбільш гострою соціальною проблемою є наркоманія. На ґрунті наркоманії здійснюються свавілля, знущання над людьми, розкрадання майна та інші злочини. Термінологічно необхідно розрізняти наркоманію, токсикоманію та наркотизм. Наркоманія – хвороба, яка викликається систематичним вживанням наркотиків і проявляється психічною і фізичною залежністю, а також різноманітними психічними, соматичними феноменами, що виявляються в психічній і соціальній деградації, фізичному неблагополуччі. Токсикоманія – те ж саме, що й наркоманія, але викликана речовинами, офіційно не віднесеними до наркотиків. Наркотизм (наркотизація) – епізодичне вживання наркотиків і психо активних засобів без формування наркоманії і токсикоманії. Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від виду, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології працівників МНС України: - різкі зміни у поведінці (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше; - поява брехливості, відчуженості; - крадіжки; - втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач; - поява таких хімічних речовин, як оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники, флаконів з невідомими рідинами; - поява шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин; - нові у лексиці жаргонні слова: баян, машина – шприц; колеса – таблетки; драп, план, дур, ширка – позначення наркотичних речовин та ін.; - наявність слідів від ін’єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі; - розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги); - коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової голівки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата). Особливу увагу потрібно звернути на осіб, що проявляють недисциплінованість, емоційну нестійкість та інші, раніше не властиві, особливості поведінки, серед яких заслуговують на увагу: - необґрунтоване збудження, спалах гніву або веселощів, голосна мова, жестикулювання, надмірна рухливість, благодушність; - немотивована поведінка, раптові вчинки, безглузді втечі, напади, спроби сховатись, ненажерливість і спрага; - своєрідний спосіб паління (недопалок тримається у закритих долонях). Вислів, що хворобу легше попередити, ніж лікувати, повною мірою стосується наркоманії, профілактика якої значно полегшує боротьбу з нею, забезпечує надійні результати. Але сама профілактика – складний процес, який потребує своїх методик, засобів, спеціалістів. Перш за все, вона повинна бути адресною і конкретною. Дослідження показують, що приблизно 2-7% молоді в Україні (залежно від соціально-демографічних характеристик) можуть бути віднесені до потенційних споживачів наркопрепаратів. Всі особи, помічені у вживанні наркотиків, повинні бути взятими керівництвом підрозділу на облік і включатися до “групи ризику”. ІІІ Під час розгляду третього питання необхідно розповісти про сутність ВІЛ-інфекції та захворювання на СНІД і зупинитися на формуванні безпечної поведінки працівників МНС України. У кінці XX століття людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби - СНІДу (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) - збудника СНІДу. ВІЛ характеризується ураженням імунної (захисної) системи людини, в результаті чого організм втрачає можливість протистояти різним хворобам. У хворого розвиваються різні запалювальні процеси в легенях, органах шлунково-кишкового тракту, в головному мозку тощо. Закінчується хвороба смертю. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як «інкубатор», в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1см може розміститися близько 100 000 вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. Хвороба призводить до летального наслідку. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він має потребу у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Це положення було доведене американськими вченими, які ставили досліди з різними представниками тваринного світу. Отже, отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є джерелом ВІЛ-інфекції. Для цього вірус повинен потрапити до організму здорової людини, де він проникає у клітини. Найбільша кількість вірусу, достатня для ураження здорової людини, знаходиться у хворого в крові, спермі, піхвових виділеннях. Таким чином ураження може статися у випадку, коли вірус потрапив до організму завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції: 1) статевий; 2) парентеральний (проникнення вірусу в кров); 3) вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері дитині). Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях: 1. При ін'єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини); 2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів а також інструментів для здійснення татуювання і пірсінгу; 3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею; 4. Під час пологів і годування дитини грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері. На сьогодні ВІЛ-інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно з оціночними даними Програми ООН-СНІД і ВОЗ, за час розвитку епідемії до 2005 року було інфіковано понад 40 млн. дорослих і дітей, з яких 14 млн. вже померло від СНІДу. З кожним роком ці дані змінюються. Майже щоденно у світі ВІЛ-інфікується близько 7000 осіб, при цьому 9 чоловік з десяти не знають, що вони уражені вірусом. На жаль, епідемія ВІЛ/СНІДу не обійшла стороною й Україну: наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед населення республік колишнього Радянського Союзу. У 2005 році офіційно зареєстровані майже 90 000 ВІЛ-інфікованих осіб. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією жителі Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, Харківської, Запорізької, Черкаської областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно молоде покоління - найбільш активну у репродуктивному і працездатному відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу - вплив на суспільне корисне життя молодого, здорового прошарку людей. Не менш загрозливим є те, що, за даними міжнародних організацій, лікування СНІДу є найбільш дорогим з усіх видів медичної допомоги. В Україні лише 15000 інфікованим надається кваліфікована медична допомога. Це пояснюється насамперед тим, що тривалість безсимптомного носіння вірусу залежить від антивірусної терапії, яку слід проводити невизначено довгий час, тобто все життя. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і лікувальних препаратів, створення анти - СНІД вакцини. Тому актуальною стає й профілактична робота з запобігання розповсюдженню ВІЛ/СНІДу серед працівників МНС України, формування їх безпечної і відповідальної поведінки. У медичній та педагогічній літературі відбито різні тлумачення цього поняття. Але всі визначення зводяться до розуміння безпечної і відповідальної поведінки як сукупності усвідомлено здійснених дій та вчинків, що сприяють зниженню ризику ураження ВІЛ-інфекцією або взагалі зведенню до відсутності такої ймовірності. Формування безпечної і відповідальної поведінки працівників МНС України щодо ВІЛ/СНІДу є, безперечно, метою виховною. Отож, досягнення означеної мети є справою не лише медиків, але й усіх посадових осіб, які працюють з особовим складом. З точки зору педагогічної науки для розвитку і формування особистості працівника МНС України доцільно звернути увагу на переконання та соціальні навички і вміння. Переконання людини в необхідності запобігання ВІЛ-інфекції, відповідальності за своє здоров'я і здоров'я інших людей є тим стимулюючим чинником, що спонукає до відповідних вчинків та дій. Тому перед начальницьким складом постає завдання сформувати у працівників МНС України певні переконання і (або) соціальні навички та вміння, які б відбивали безпечну і відповідальну поведінку. Переконання є складним психолого-педагогічним феноменом, що ґрунтується на знаннях людини про проблему, які в свою чергу підтверджені соціальною практикою, життям. Якщо особистість намагається використовувати знання (усвідомлену інформацію) без їх підтвердження, то такий феномен є віруванням, тобто «знанням на віру». Необхідно, насамперед, надати працівникам МНС України інформацію про проблему ВІЛ/СНІДу для засвоєння певних знань. Останні створюють уявлення про ризик ураження вірусом і саму природу хвороби, вказують напрямок і способи доцільної безпечної і відповідальної діяльності. Підтвердження знань соціальною практикою передбачає їх перехід у категорію переконань. На базі переконань різноманітними дидактичними і виховними заходами формуються навички і вміння безпечної і відповідальної поведінки. Таким чином при формуванні або зміні поведінки необхідно створити педагогічний цикл: інформація - знання - переконання - навички. У 2006 році Генасамблея ООН прийняла Декларацію з підтвердженням взятого зобов’язання до 2015 року зупинити розповсюдження СНІДу. Щороку в усіх країнах світу 5 червня відзначається День боротьби зі СНІДом. В лекції використано матеріали з періодичних українських видань та web-сайтів. Університет цивільного захисту України |
| Закон України „Про пожежну безпеку”; ППБУ Наказ МНС України від 05.... Організація діяльності органів і підрозділів аварійно рятувальної служби цивільного захисту та основи трудового законодавства” з... |
Р І ШЕННЯ Законів України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» і «Про пожежну... |
| ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН проведення занять зі службової підготовки в групі... Основні положення Закону України №3745-XII від 17. 12. 1993 року «Про пожежну безпеку» |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН проведення занять зі службової підготовки в групі... Основні положення Закону України №3745-XII від 17. 12. 1993 року «Про пожежну безпеку» |
| ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН проведення занять зі службової підготовки з молодшим... Основні положення Закону України №3745-XII від 17. 12. 1993 року «Про пожежну безпеку» |
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН проведення занять зі службової підготовки з молодшим... Основні положення Закону України №3745-XII від 17. 12. 1993 року «Про пожежну безпеку» |
| ТИМЧАСОВИЙ ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОЇ, ГАРНІЗОННОЇ ТА КАРАУЛЬНОЇ СЛУЖБ МНС УКРАЇНИ Законів України “Про правові засади цивільного захисту”, “Про пожежну безпеку” та Положення про порядок проходження служби особами... |
Моделювання впливу ринку капіталу на фінансову безпеку держави. Анотація Дана ситуація є дещо загрозливою і на наш погляд в цілому негативно вплине на фінансову безпеку держави в майбутньому |
| Законів України "Про міліцію" ... |
Закон №889 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07. 12. 84р. №8073-Х |