|
|
Скачати 271.97 Kb.
|
|
Зупинення провадження у справі — це перерва в судовому розгляді на невизначений строк у випадках, прямо вказаних у законі. Зупинення провадження у справі викликається обставинами, які перешкоджають розгляду справи по суті, але не можуть бути усунуті ні судом, ні сторонами, тобто вони не залежать від їх волі. Відрізняються ці інститути і за своїми наслідками. Якщо відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді не впливає на перебіг строків позовної давності, то з моменту зупинення провадження у справі зупиняється і перебіг строку позовної давності. Процесуальне законодавство передбачає два види зупинення провадження в справі: обов'язкове — за наявності однієї з підстав, передбачених законом, і факультативне — на розсуд суду, але також за наявності підстав, вказаних у законі. Відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у таких випадках. Стаття 218 ЦПК передбачає факультативні підстави для зупинення провадження по справі, коли суд вирішує це питання залежно від конкретних обставин справи. Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена. Перелік підстав для зупинення провадження у справі є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення. Після відновлення провадження суд викликає сторін та інших осіб, які беруть участь у справі на загальних підставах (ст. 204 ЦПК). 4. Закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення При розгляді цивільних справ можуть виникнути і такі обставини, які створюють неможливість або недоцільність подальшого розгляду справи по суті і ухвалення у справі судового рішення. У таких випадках справа закінчується в суді без винесення судового рішення шляхом її закриття або залишення без розгляду. Закриття провадження у справі — це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, наслідком якої є за загальним правилом неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Ця форма закінчення цивільних справ застосовується у випадках, коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним. Процес у справі вважається таким, що виник незаконно, якщо відповідно до ст. 122 ЦПК суддя помилково не відмовив у відкритті провадження у справі. Ці підстави для закриття провадження у справі мають, як правило, допроцесуальний характер. Вони пов'язані з відсутністю у заінтересованої особи права на звернення до суду і з помилкою судді, який неправильно відкрив провадження у справі. Окрему групу підстав складають обставини, які тягнуть за собою закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що подальше продовження процесу стає недоцільним. Ці обставини пов'язані з розпорядчими діями сторін: відмовою позивача від позову і укладенням сторонами мирової угоди (пп. 3,4 ст. 205 ЦПК). Право закрити провадження у справі на цих підставах настає лише після того, як суд прийме відмову позивача від позову або затвердить мирову угоду сторін. Закриття провадження у справі оформляється мотивованою ухвалою, яка постановляється судом в нарадчій кімнаті. Ухвала суду може бути оскаржена. Процесуальним наслідком закриття провадження у справі є те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, але наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ст. 206 ЦПК). Крім того, якщо провадження у справі закривається з підстав того, що справа не віднесена до юрисдикції загальних судів, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Залишення заяви без розгляду — це форма закінчення цивільних справ без винесення судового рішення, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Підстави залишення заяви без розгляду зазначені у ст. 207 ЦПК. Перелік їх є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК суд залишає заяву без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. За загальним правилом цивільного судочинства до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу можуть звертатися тільки особи, які наділені цивільною процесуальною дієздатністю, тобто здатністю особисто здійснювати свої процесуальні права і нести обов'язки. Особисте звернення до суду процесуально недієздатної особи є недійсним з юридичної точки зору і не породжує для такої особи жодних процесуальних наслідків. Однак необхідно підкреслити, що таке звернення не стосується самого права на пред'явлення позову, яке зберігається за позивачем і може бути реалізоване його законним представником. У даному випадку суддя відповідно до ст. 121 ЦПК повинен був повернути заяву, не порушуючи справу. 5. Фіксування судової о процесу технічними засобами Відповідно до п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України, пп. 10, 11 ст. 6 та ст. 197 ЦПК, реалізація принципу гласності судочинства забезпечується за допомогою повного фіксування судового процесу технічними засобами. Порядок фіксування судового засідання технічними засобами встановлюється процесуальним законодавством (ст. 197 ЦПК України, Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21 липня 2005 р. № 84 ≪Про затвердження Інструкції про порядок фіксування судового процесу технічними засобами≫). Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання або інший працівник суду (ч. 11 ст. 6 ЦПК), і тому воно є офіційною формою фіксації судового процесу технічними засобами. Поряд із цим є неофіційні форми фіксації судових процесів. Наприклад, відповідно до ст. 6 ЦПК учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Для цього не потрібні згода учасників процесу та постановления про це ухвали суду. Натомість проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомок, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. Фіксування судового процесу у процесуально-правовому аспекті означає відбиття, закріплення юридично значущих дій суду, інших учасників судового процесу у відповідних процесуально-документальних формах для забезпечення їх вірогідності з точки зору об'єктивності засобів фіксації судового процесу та визначення процесуальних наслідків цих дій при розгляді справи по суті та на наступних стадіях цивільного процесу. За такого підходу фіксація судового процесу означає обов'язковість процесуально-документального оформлення актів-документів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставини, факти при розгляді справи. Процесуальні кодекси не містять уніфікованого стандарту фіксування судового процесу. Наприклад, відповідно до статей 44, 811ГПК України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання. ЦПК України передбачає правило повного фіксування судового засідання (ст. 197 ЦПК України). Аналогічне правило містить і Кодекс адміністративного судочинства України (ст. 41). Повне фіксування судового засідання можна розглядати з фактичної та юридичної сторін. З фактичної сторони повне фіксування судового засідання — це фіксація ходу судового засідання в цілому, без певних обмежень, що дозволяє відтворювати повний зміст тих чи інших процесуальних дій. Крім того, повнота фіксації означає таку форму фіксації, яка дозволяє відтворювати не лише зміст процесуальних дій у судовому засіданні, а й форму їх усного викладення та інші обставини, у тому числі ритуально-церемоніальну сторону цивільного процесу. Використання технічних засобів фіксації, виходячи з технологічних можливостей технічного обладнання, дозволяє вирішувати це завдання. Що стосується суто процесуального аспекту фіксування судового засідання, то він зводиться до фіксації та можливості відтворення тих процесуальних дій, які безпосередньо впливають на розгляд справи по суті або на динаміку судочинства та рух справи. Тобто завдяки технічним засобам у судовому засіданні фіксації підлягають усі факти процесуальної поведінки суду та учасників процесу, причому і та зафіксована інформація, яка не має процесуального значення. Оскільки не вся інформація, що міститься у технічному записі, має значення для вирішення справи і може використовуватися як доказ, правило про фіксацію судового засідання технічними засобами слід розглядати також як гарантію публічних інтересів правосуддя. Мова йде не лише про підвищену надійність звукозапису, а й про те, що така форма фіксації судового засідання унеможливлює з боку учасників судового процесу тих чи інших перекручень ходу судового засідання або фальсифікацію, що не виключається при протокольній фіксації судового засідання, та деякою мірою підвищує довіру до суду. Таким чином, технологія фіксації судового засідання технічними засобами безпосередньо впливає на визначення процесуального режиму технічного запису як доказу, а також на якість, достовірність та повноту цього доказу для розгляду справи та забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу. Виходячи з процесуального режиму та значущості технічного запису, технічні засоби фіксування судового засідання мають відповідати вимогам надійності та простоти використання персоналом суду і забезпечувати легітимність звукозапису. Цифрові засоби фіксації та їх використання потребують програмного та технічного забезпечення, які унеможливлюють несанкціонований доступ до систем фіксації та вплив технічних чинників на процедуру запису, а також відповідні заходи технічної та правової безпеки. Системи фіксації повинні мати і запобіжники втручанню в об'єктивність запису, які виключали б навіть теоретичну ймовірність монтажу, а саме — механічне опломбування; енергозалежний календар, годинник; відсутність засобів редагування і вилучення записів; наявність електронного підпису; наявність пристрою для швидкого копіювання записів на одноразові носії (СД-диски). На даний час порядок фіксування судового засідання технічними засобами та вимоги щодо технічних засобів фіксування передбачено Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 21.07.2005 р. Правовий режим фіксування судового процесу технічними засобами визначається процесуальним законодавством. Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК технічне фіксування судового засідання здійснює секретар або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду (в будь-якому випадку це повинні бути працівники, які пройшли відповідне навчання). На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду здійснюється повне чи часткове відтворення технічного запису судового засідання (ч. 3 ст. 197 ЦПК). Як правило, така необхідність виникає при зіставленні показань свідків та при застосуванні ч. 7 ст. 191 ЦПК або ч. 4 ст. 182 ЦПК тощо. Відтворення технічного запису судового засідання можливе і поза межами судового засідання з метою ознайомлення зі змістом запису (ч. 1 ст. 199 ЦПК). Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання, є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. На жаль, ані ЦПК, ані зазначена вище Інструкція не передбачають дій суду у разі, якщо все-таки судовий процес (або якась його частина) не був записаний на технічний пристрій або він не відтворюється (такі ситуації в судовій практиці існують і до матеріалів справи додаються відповідні довідки). Без законодавчої регламентації якось виправити таку ситуацію неможливо, оскільки ЦПК не передбачає повторного проведення судового засідання, яке вже відбулося, тим більше не передбачає жодних санкцій за відсутність такого технічного запису в справі (раніше у зв'язку з відсутністю у справі протоколу судового засідання рішення у справі підлягало скасуванню). У пункті 18 Постанови № 12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. ≪Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку ≫ визначається, що якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення, апеляційний суд згідно зі статтею 308 ЦПК ухвалою відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін і обов'язково наводить у ній мотиви, з яких доводи апеляційної скарги відхиляються. Водночас апеляційним судам необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не впливають на суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнана сама по собі відсутність технічного запису при безспірності доказів, якими обґрунтовано рішення. Відповідно до процесуального законодавства особа, яка бере участь у справі, має право отримати роздруківку технічного запису судового засідання (повне або часткове роздрукування за плату) та копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис (безоплатно). Щодо отримання копії носія, на який здійснювався технічний запис, то відповідно до Інструкції про порядок фіксації судового процесу технічними засобами за заявою осіб, які беруть участь у справі, архіваріус створює копії фонограми для зазначених осіб. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового засідання відповідно до ч. 6 ст. 197 ЦПК встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 151 ≪Про встановлення розмірів плати за роздрукування технічного запису судового засідання в адміністративних та цивільних справах та видачу дублікату виконавчого листа або судового наказу≫ плата за роздрукування однієї сторінки тексту на папері формату А4, що повністю або частково відтворює технічний запис судового засідання, встановлюються в розмірі п'яти гривень. 6. Електронне (віртуальне) судочинство У зв'язку з уведенням у судочинство України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів у постановочному плані мова може йти і про певні перспективи ≪електронізації≫ судових процесів завдяки більш широкому використанню у майбутньому комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, які мають забезпечити інформаційну підтримку електронного (віртуального) судочинства. Ця проблема стала майже головним питанням модернізації цивілістичних процесів у багатьох країнах (США, Канада, Нова Зеландія, Австрія, Італія, Англія, Німеччина тощо). Мова йде перш за все про електронну форму подання документів до суду, викликів і повідомлень сторін, вірогідність та доказову силу електронних документів тощо, що забезпечує електронне документування судового діловодства відповідно до вимог процесуального законодавства. У більш широкому аспекті впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій по суті означає і більш широке поняття електронного (віртуального) судочинства як системи не лише фіксації судових процесів, а й способів комунікації учасників судочинства, проведення дистанційного розгляду судових справ, функціонування банку даних справ та судових рішень, автоматичного формування статистичної звітності про діяльність судів, розподіл навантаження на суддів тощо. Причиною пошуку альтернатив сталим формам судочинства послужили неефективність процедур судочинства, невдалість його реформ та сподівання, що завдяки використанню комп'ютерних технологій підвищиться якість правосуддя. Щодо цього висловлюється впевненість, що електронне судочинство має переваги, які виявляться значно пізніше. Воно більшою мірою гарантуватиме доступ до правосуддя, швидкість розгляду справ судами, підвищення якості судових рішень, контроль сторін за розглядом справи та економію судових витрат, посилення змагальності та публічності судових процесів для громадян. Очікується, що інформаційні технології у майбутньому стануть фундаментом судової системи і будуть вимагати радикальних змін у процесуальному праві. На думку прихильників такого підходу, традиційний судовий розгляд стає застарілим, виходячи із того, що існує обладнання, необхідне для проведення віртуальних судових процесів, а програмне забезпечення вдосконалюється швидко, за прогнозами, в межах десяти років можна систему віртуального цивільного процесу вдосконалити без значних фінансових вкладень із боку судів, адвокатів та сторін. Ураховуючи те, що цифрова інформація майже безкоштовна, має великий ступінь збереженості, може передаватися на велику відстань, у перспективі слід очікувати, що у судових процесах будуть не лише використовуватися електронні комп'ютерні технології як такі, а й те, що основні процесуальні дії, у тому числі особисті пояснення і сам судовий розгляд, будуть здійснюватися через мультимедійну презентацію. Так, наприклад, електронний протокол судового процесу буде реєструвати докази, які мають надати сторони, показання свідків будуть записані до початку судового розгляду та розглянуті адвокатами сторін, як і інші документальні дані. Оскільки всі докази будуть зібрані, обмін доказами та іншими змагальними паперами здійснений, кожне питання підготовки справи до судового розгляду в принципі може бути вирішене до судового розгляду, а можливість тих чи інших несподіванок у ході судового розгляду буде повністю ліквідовано. На розгляд суду при цьому може бути покладено лише огляд мультимедійної презентації, допит свідків під присягою у звичний спосіб або у спосіб відеоконференції незалежно від місця знаходження свідка, проведення крос-допитів сторін та їх адвокатів для захисту мультимедійних презентацій судового розгляду. Цифровий формат проведення судового процесу, як стверджується, має забезпечити ефективність процедур офіційних повідомлень та викликів, обміну змагальними паперами, управління справою з боку судді тощо. Віртуальне середовище проведення судових процесів у принципі має вплинути і на територіальну юрисдикцію, яка може визначатися місцем здійснення тих чи інших правочинів. Як приклад застосування нових електронних технологій можна навести новели ЦПК Німеччини. Цей кодекс передбачає можливість участі у судовому засіданні учасників процесу завдяки використанню відео- та аудіозасобів (параграф 128а), використання електронних документів (параграф 130а), вручення та доставку документів (параграф 174 ч. III), ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі, огляд електронних документів (параграф 371 ч. 1 п. II), трансляцію зображення та звуку судового розгляду у залі судового засідання представників та помічників сторін, які під час судового розгляду перебувають у іншому місті (параграф 128а). У такому випадку зображення та звук судового розгляду транслюються у зал судового засідання та у місцезнаходження сторін, представників та адвокатів. Якщо щодо підготовчих процесуальних документів, доданих до них клопотань, заяв сторін, а також пояснень, висловлювань, висновків і заяв третіх осіб передбачена письмова форма, достатнім і належним за процесуальним законодавством Німеччини визнається викладення документа в електронній формі, якщо такий документ може бути оброблений судом (параграф 130а). Застосуванню і впровадженню нових комунікаційних технологій значну увагу було приділено під час останньої новелізації цивільно- процесуального законодавства Англії. У 1991 р. в Англії був створений спеціальний Судовий комітет з інформаційних технологій. Уже до кінця 1995 р. комітет ініціював проведення 25 пілотних проектів із питань сервісу інформаційних технологій у судочинстві. Правила цивільного судочинства 1998 р. Англії передбачили можливість подання до суду документів в електронній формі, впровадження телекомунікацій у судочинство тощо. Відповідно до правила 32.3. РО, Аппех З ЯСР суд може дозволити свідку давати показання через відеозв'язок або інші засоби комунікацій. Так, у справі Роїапзкі V Сопае №зІ РиЬІісаПопз Ид. (2005) 1 \\ТлЧ 637 позивачу, який піддавався ризику екстрадиції в США, якщо б він в'їхав до Англії, було дозволено давати свідчення по відеозв'язку. В Англії доктрина процесуального права впровадження нових телекомунікацій та інформаційних технологій розглядає як суттєвий крок до якості та доступності правосуддя. Активні кроки у застосуванні комп'ютерних технологій в судочинстві зроблено у Бельгії. З 2008 р. тут діє проект ≪Фенікс≫, який передбачає єдину, синхронну та структурну комп'ютеризацію судової системи. У зв'язку з цим Палатою представників Бельгії був ухвалений закон щодо проведення електронних судових розглядів, який передбачає відповідні зміни у Судовому кодексі та Кримінальному процесуальному кодексі Бельгії та прийняття інших підзаконних актів. Аналогічні тенденції прослідковуються і в інших країнах. Так чи інакше проблема електронних (віртуальних) судових процесів виникає і виникатиме надалі. Але у наш час спостерігаються неоднозначне ставлення і різні оцінки законодавчих нововведень у різних країнах. Одна точка зору зводиться до того, що електронізація судочинства призводить до формалізації і може бути загрозою для проведення ефективних реформ правосуддя, є деструктивною, оскільки створює складні теоретичні та прикладні проблеми. Мова йде, зокрема, про перегляд основних принципів судочинства — доступності правосуддя, змагальності, усності, безпосередності тощо. Інша точка зору зводиться до того, що судовий процес відбувається із застосуванням систем передачі інформації і по суті є інформаційною системою, яка може інтерпретуватися як система комп'ютерної електронної інформації. Виходячи з цього стверджується, що теоретично і практично існує наявна сумісність між процесуальними реаліями та електронними технологіями. Проблема електронного (віртуального) судочинства — це проблема, яка лише починає засвоюватись у юридичній науці і практиці судочинства. В основному електронізація судочинства у наш час стосується електронних форм як виду процесуальної інформації та окремих випадків електронного (віртуального) процесу з використанням відеоконференц-зв'язку, які за великим рахунком по суті є додатковими стосовно існуючих традиційних процедур взаємодії суду та учасників судового процесу. Відповідь на питання сумісності електронних технологій із принципами судового процесу дасть час. Використання технологій відеоконференц-зв'язку в судовій владі дозволяє підвищити ефективність використання часу, фінансових і людських ресурсів, збільшити кількість розглянутих справ за інтервал часу, скоротити терміни розгляду справ. Для практичного судочинства застосування відеоконференц-зв'язку дає такі можливості: - проведення касаційних і наглядових судових процесів із використанням відеотехнології для взаємодії суддів, прокурорів і адвокатів, що знаходяться в залі судового процесу, з одним або декількома засудженими в одній або декількох виправних установах в реальному масштабі часу; - опит свідків за програмою їх захисту (із спотворенням голосу і приховуванням очей) за кримінальним або іншим судовим діловодством відповідно до українських і міжнародних правових актів; - консультації, наради, семінари суддів і співробітників апарату суду з колегами з одного або декількох судів; - інтерактивне дистанційне навчання співробітників судів загальної юрисдикції і виправних установ служби виконання покарань. |
| 1. Загальна характеристика провадження у справі до судового розгляду України також передбачає не обов'язок, а право судді проводити попереднє судове засідання (п. 4 ч. 2 ст. 110 КАС). Питання про необхідність... |
Практика розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні Верховний Суд України здійснив узагальнення практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні, а також перегляду апеляційними... |
| ПЛАН Поняття та види підсудності у кримінальному провадженні. Поняття,... Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний... |
Реферат на тему: ОФОРМЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ Про день розгляду кримінальної справи в розпорядчому засіданні секретар судового засідання згідно зі ст. 239 КПК України сповіщає... |
| 2. Принцип змагальності кримінального судочинства та рівності процесуальних... КПК державне обвинувачення процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення... |
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Позивач «Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим... |
| План Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення... Негайне виконання рішення суду, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання рішення. Звернення рішення... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Провадження у справі до судового... |
| 4. Звязок кримінології з правовими та суспільними науками Згодом це поняття набуло більш широкого значення, і сьогодні поняття "кримінологія" трактується як наука про злочинність |
Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених... ... |