|
|
Скачати 161.92 Kb.
|
| Історична довідка Мелітопольського району Меліто́польський райо́н розташований у південно-східній частині Запорізької області. Загальна площа — 1780 квадратних кілометрів, що складає 7% території області. Районний центр: Мелітополь. Межі району: на півдні Якимівський район, на заході — Веселівський, на півночі — Михайлівський, на сході Токмацький та Приазовський райони. До адміністративного складу району входять 67 населених пунктів, які підпорядковані одній селищній та 15 сільським радам. Всього на території Мелітопольського району проживає 56 033 ос. Людина залишила сліди свого перебування на території нинішньої Мелітопольщини більш 10000 років тому. Первісні люди тут жили, збираючи їстівні рослини, полюючи на оленів, бізонів та ін. Біля села Терпіння знаходиться унікальний пам'ятник природи й історії — Кам'яна Могила. Це накопичення пісковикових плит. На деякі ще в 1890 р. археолог Н. І. Веселовський знайшов наскальні зображення (ієрогліфи), нанесені первісною людиною. Це зоряні символи, зображення на мисливську, рибальську, скотарську і землеробську тематику. З огляду на важливе наукове значення Кам'яної Могили, вона в 1954 р. оголошена державним історико-археологічним заповідником. В епоху неоліту (8-3 тис. років до н. е.) в Мелітопольських краях, як і на всьому просторі степів Євразії, йде становлення і розвиток землеробства і скотарства. До пам'ятників цього періоду відносяться поселення, розкопані археологами біля сіл Терпіння і Семенівка. В епоху бронзи край заселяли різні кочові племена, про життя яких відомо небагато. З настанням залізного віку (1 тис. років до н. е.) їх перемінили киммерійці. У VII в. до н. е. у Приазов'я вторглись скіфи. Після них залишились численні кургани. Один з найвідоміших — Мелітопольський курган, де в 1954 р. були виявлені поховання скіфської знаті. Наприкінці 1 тис. до н. е. скіфів перемінили сармати. Доліна ріки Молочної була одним з основних районів їхніх зимівель. Про це свідчать кургани в с. Новопилипівка. У IV в. Північне Приазов'я зайняли гуни. Так почався «тюркський» період у житті краю. У першій половині XIII в. територія попадає під владу татаро-монголів і входить в один з улусів Золотої Орди. У 1443 р. феодальна знать Криму за підтримкою Великого князівства Литовського створила незалежне від Золотої Орди Кримське ханство. У його склад ввійшов і Мелітопольский край. Після мирного договору між Росією і Туреччиною (1774 р.) Кримське ханство перейшло під панування Росії. Це створило передумови для появи в Мелітопольскому краї осілого населення. 1783 рік став важливим рубежем в історії Мелітопольщини. 8 квітня Катерина II підписала маніфест «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Мелітопольский край увійшов до складу Росії. У цьому ж році тутешній кочовий народ ногайці були переселені «на Уральський степ», і в Мелітопольских краях постійного населення не стало. Постійне населення стало з'являтися в 1790 р. Г. Потьомкін переселив сюди, у межиріччя Молочної і Берди, ногайців. У 1795 р. на «Молочні води» дозволили перебратися ногайцям з Північного Кавказу. Їм відвели близько 400 тис. га. Тут оселилися 8391 чоловіків і 7127 жінок. На початку XIX ст. територія Мелітопольского району починає інтенсивно заселятися вихідцями з інших регіонів Росії і Західної Європи. До середини 60-х рр. на території Мелітопольского району було 47 поселень, у яких проживало 24222 чоловік. Самими великими були Терпіння (2262 чол.), Вознесенка (2092 чол.), Новомиколаївка (1960 чол.), Семенівка (1924 чол.), Костянтинівка (1834 чол.). У 1923 р. продовжилося перекроїння адміністративної карти. Територія Мелітопольщини виявилася розділеної між Більше-Токмакським, Вознесенським і Кизиярським районами Мелітопольского округу. У 1924 р. частина районів з переважним німецьким населенням виділили в Молочанський район і створили Терпіннівський район. У 1930 р. округи були ліквідовані. З 15 вересня центр Кизиярського району переноситься в Мелітополь і район перейменувався в Мелітопольський. Постановою всеукраїнського центрального виконавчого комітету та ради народних комісарів УРСР № 23 від 1930 р. «Про ліквідацію округів та переході на двоступеневу систему управління» перенесено центр Кизиярського району з села Кизияр в місто Мелітополь, перейменувавши Кизиярський район в Мелітопольський. 20 травня 1933 р. до нього приєднався Терпіннівський район. З 1930 по 1939 р. Мелітопольщина входила в Дніпропетровську область. 10 січня 1939 р. була утворена Запорізька область. З тих пір Мелітопольський район — у її складі. Датою утворення Мелітопольського району вважається 15 вересня 1930 року. Мелітопольський район: Смт: Мирне Села: Арабка, Астраханка, Берегове, Борисівка, Верховина, Високе, Відрадне, Вознесенка, Данило-Іванівка, Долинське, Зеленчук, Золота Долина, Кам`янське, Кирпичне, Костянтинівка, Лазурне, Лугове, Мар`ївка, Маяк, Мордвинівка, Новгородківка, Новобогданівка, Новомиколаївка, Новопилипівка, Новоякимівка, Обільне, Оленівка, Орлове, Першостепанівка, Першотравневе, Південне, Північне, Полянівка,Привільне (Новобогданівська сільська рада), Привільне (Промінівська сільська рада), Прилуківка, Промінь, Рівне, Ромашки, Світлодолинське, Свободне, Семенівка, Совєтське, Спаське, Східне, Тамбовка, Тащенак, Терпіння, Тихонівка, Травневе, Троїцьке, Удачне, Федорівка, Широкий Лан, Ясне. Мелітопольський район: Села: Борисівка – село, Астраханської с.р., біля л. бер. Арабки (л. Молочної), примикає до пд.-зх. околиці с.Астраханки. В селі Борисівка також простягається б. Калмикова (л. Арабки). Засноване у 1892р. на ділянці Буркут, на якій раніше було болгарське с.Оленівка. З 1930-х рр. назва Ворошилова (Ворошилівське), на честь сталінського наркома К.Є. Ворошилова. На карті 1949 р. позначена як Борисівка.14.05.1958 р. Ворошиловське перейменувалось на Борисівку [2, с.92]. Назва відантропонімічна. Утворилася від слов`янського чоловічого імені Борис, що означає «малий» [1, с.38]). Спосіб творення – суфіксація (Борис + івк(а)). Данило-Іванівка – село, Новенської с. р., на л. і п. бер. рч. Тащенак, за 3 км на південь від ц.с.р. Засноване як селище у 1921 р. на місці колишнього хутора Тащенак Корніса [2, с.98]. Назва подвійна, відантропонімічна. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Данило, що означає «божий суд» [1, с.48]) та від давньоєврейського чоловічого імені Іван, що означає «божа благодать», «дар богів» [1, с.54]. Спосіб творення – складання двох слів, суфіксація (Данило + Іван + івк(а)). Зеленчук – село, Новомиколаївської с. р., за 5 км на пн.-зх. Від ц.с.р. Виникло як хутір (економія) Вінса у 1880-і рр. Належала до Кизіярскої волості. В ході революції і громадянської війни землі економії (750 дес.) були націоналізовані. У 1921 р. йшлося про колишнього власника Вінса Є.Є. 22.05.1921 р. виникла артіль «Зеленчук». Західну половину сучасного села складає територія колишнього селища (хутора) клг. Шлях до Соціалізму [2, с.103]. Назва за прізвищем. Костянтинівка – село, ц.с.р., на л. бер. р. Молочної навпроти м. Мелітополя. Заселене у 1861 р. державними селянами із с. Андріївка (тепер с.м.т. Бердянського р-ну), а також поселенцями з Полтавської, Харківської і Воронезької губерній [2, с.108]. Назва за ім`ям одного з першопоселенців, відантропонімічна. Утворилася від латинського чоловічого імені Костянтин, що означає «постійний», «стійкий» [1, с.61]. Спосіб творення – суфіксація (Костянтин + івк(а)). Мар`ївка – село, Новгородківської с.р., за 8 км на пд.-зх. від ц.с.р., біля п. бер. рч. Малий Утлюк. Засноване у 1860 р. як німецька колонія (селище) Марієнфельд на запасних землях Молочанської колоністської округи. Назва перекладається як «Поле Марії», на честь дружини імператора Олександра ІІ Марії Олександрівни. 21.05.1915 село перейменувалось на Мар`ївку[2, с.112]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського жіночого імені Марія, що означає «гірка», «кохана», «бажана» [1, с.140]. Спосіб творення – суфіксація (Мар + ївк(а)). Мордвинівка – село, Костянтинівської с.р., на п. бер. рч. Молочної, за 4 км на пд.-зх. від ц.с.р. Заселене в останній чверті ХVIII ст. Після 1783 р. земля, на якій було засноване село, була подарована капітану І рангу Лабро-Качоні. У 1805 р. невелике на той час село (7 родин) купив державний діяч, граф, адмірал М.С. Мордвинов (1754-1845). У 1811 р. село отримала як посаг дочка Мордвинова Віра Миколаївна, яка одружилася з Аркадієм Олексійовичем Столипіним. З 1847 р. село належало лейб-гвардії ротмістру Дмитру Аркадійовичу Столипіну. У 1835 р. і 1847 р. населення поповнювалось переведеними селянами з пензенських маєтків Столипіних [2, с.115]. Назва утворена за прізвищем. Новобогданівка – село, ц.с.р. Засноване у 1862 р. переселенцями з Полтавської та Чернігівської губерній [1, с.37]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від слов`янського чоловічого імені Богдан, що означає «даний богами»[1, с.37]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Богдан + івк(а)). Новомиколаївка – село, ц.с.р., по бер. рч. Тащенак. Засноване у 1818 р. 38 родинами переселенців із с.Шульгівки Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (тепер с. Царичанського р-ну Дніпропетровської області). 1819 р. населення поповнилось 10 сім`ями уродженців Курської губернії. У 1840 р. прийшло ще 5 родин Білгородського повіту Курської губернії. Спочатку називалось Миколаївкою, згодом перейменувалася на Новомиколаївку [2, с.118]. Назва на честь великого князя Микола Павловича (з 1825 р. імператора Миколи І). Назва є відантропонімічною. Утворилась від грецького чоловічого імені Микола, що означає «переможець народів» [1, с.68]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Микола + ївк(а)). Новопилипівка – село, ц.с.р. біля п. бер. р. Молочної. Засноване у 1860 р. переселенцями з різних місць, в тому числі з с. Андріївки і с. Берестового (тепер Бердянського р-ну). У літературі є й інша дата заснування села – 1862р. Започатковане на місці колишнього ногайського селища (аулу) Акнокас та його земельній ділянці. Тому перші два десятиріччя існування офіційна назва села Акнокас, за назвою колишнього ногайського селища. У 1880-х рр. вже згадується як Новопилипівка[2, с.118]. Назва відантропонімічна, за ім`ям зятя І. Корніса Пилипа Вібе – засновника Бердянського лісництва. Утворилась від грецького чоловічого імені Пилип, що означає «який любить коней» [1, с.80]. Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Пилип + івк(а)). Новоякимівка – село, Новгородківської с.р., на п. бер. балки – притоки рч. Великий Утлюк, за 15 км на пн.-зх. від ц.с.р. [2, с.119]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Яким, що означає «Ягве (бог) споруджує» [1, с.97]. Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Яким + івк(а)). Першостепанівка – село, Новобогданівської с.р., за 4 км на пн.-сх. від ц.с.р. Засноване як селище в 1920-і рр. [2, с.120]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від грецького чоловічого імені Степан, що означає «вінок» [1, с.88]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (першо + Степан + івк(а)). Семенівка – село, ц.с.р., біля п. бер. р. Молочної і вздовж б. Семенівської (п. Молочної). Започатковане у 1813 р. вихідцями із с.Чернігівки (тепер с.м.т. районний центр Запорізької області) і с. Андріївки (тепер Кам`янсько-Дніпровського р-ну) і у 1823 р. – із с. Малої Білозерки (нині Василівського р-ну). У 1830-1832 рр. в село прийшли поселенці з Миргородського і Бєлгородського повітів. В 1850-і рр. в селі поселились поселенці із Орловської губернії. Заселення села тривало до 1863 р. Назва перших років існування – Слобідка – номенклатурний термін в ролі власної назви. Назва Семенівка стала основною ще у 1830-і рр. [2, с.126]. Вона є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Семен, що означає «той (бог) чує»[1, с.86]). Спосіб творення – суфіксація (Семен + івк(а)). Тихонівка – село, Новопилипівської с.р., на п. бер. б. Арабки. Засноване у 1863 р. переселенцями з Воронезької і Таврійської губернії. Назва за прізвищем. [2, с.133] Федорівка – село, Терпіннівської с.р. Село знаходиться в 10 км від с.Терпіння [2, с.136]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від грецького чоловічого імені Федір, що означає «божий дар»[1, с.91]). Спосіб творення – суфіксація (Федір + івк(а)). Висновки: Отже, проаналізувавши запропанований перелік с.м.т.,сіл, селищ Мелітопольського району Запорізької області можна зробити такі висновки: - тільки села є відантропонімічними назвами (14 сел); - тільки одне село утворено від жіночого імені, більшість утворено від чоловічих імен; - є й такі села, які утворилися шляхом називання на честь першого поселенця; - деякі назви сел утворились від прізвищ або імен реальних людей, тобто є реаліонімами; - назви сел переважно творилися за допомогою додавання суфіксів (івк, ївк) до власної назви, але є й такі назви, які утворилися шляхом складання двох слів (двох імен), а також складанням основ. Історична довідка Михайлівського району Михайлівка — селище міського типу, адміністративний центр Михайлівського району Запорізької області, колишній центр Михайлівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії. Заселення території нинішньої Михайлівщини припадає на перше десятиріччя ХІХ століття. Розселені хуторами в урочищах на північно-західному боці балки Єдикорень (Ядик Кургень), яка перетинає сьогодні Михайлівку з півдня на північ, поселенці називалися єдикорівськими хуторянами і були приписані до Великотокмацької парафії. У 1810 році громада купила дерев’яну церкву в Токмаку і 30 травня того ж року відбулось урочисте її освячення. З того дня поселення єдикорівців стало називатися Михайлівкою на честь одного з перших поселенців, багатого селянина, колишнього козака з Полтавщини Михайла Чудновського, який заснував 1805 року свій хутір на старовинному чумацькому шляху. З освячення церкви розпочинається відлік часу літопису Михайлівки і 30 травня 1910 року широко святкувалось її 100-ліття. За даними на 1886 рік у селі мешкало 9160 осіб, налічувалось 1415 дворів, існували православна церква, синагога, 3 школи, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, трактир, залізнична станція Михайлівка, проходило 2 ярмарки на рік та базар по середах. За 7 верст — лісова пристань. Станом на 1915 рік Михайлівка була великим торговельним центром, налічується близько сотні торговельних підприємств із загальним річним оборотом понад 750 тисяч карбованців, ваграночний, бричковий і миловарний заводи, кондитерська фабрика, паровий млин, дві олійниці, склад лісоматеріалів. Фінансував заклади і підприємства приватний комерційний банк. Особливе значення мала хлібна торгівля (до 250 тисяч карбованців), працює борошномельний млин, який перемелює зерна на суму до 3 тисяч карбованців. В селі є поштово-телеграфне відділення. За статистикою тут проживало 26657 чоловік. у тому числі 12742 чоловіки і 13915 жінок. Побудовано три православні церкви, єврейська синагога, до півтора десятка початкових навчальних закладів. Із завершенням будівництва залізниці від Олександрівська до Севастополя побудована залізнична станція у Пришибі, а потреба у фахівцях змусила відкрити тут залізничне училище. Міністерське училище функціонувало в Михайлівці. Періодично в селі влаштовувалися ярмарки, на яких був великий вибір великої рогатої худоби і коней. Славилися ярмарки широким асортиментом сільськогосподарських продуктів, зокрема високоякісною пшеницею. У власності господарств перебувало 10500 коней, 3655 корів, 2740 овець, багатої іншої худоби та птиці. З ініціативи сільських учителів наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в Михайлівці було відкрито три земські бібліотеки із загальним фондом 3250 книг - головним чином релігійного та пригодницького змісту. 1888 року відкрилася перша земська лікарня на 10 ліжок, організовано хірургічне відділення, амбулаторію, трупарню, зведено будинок для медичного персоналу. Лікарня обслуговувала не лише мешканців Михайлівки, а й ще 5 населених пунктів. Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості був ліквідований і на території колишньої Запорізької губернії було створено 3 округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський, що входили до складу Катеринославської губернії. Цією ж Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року в складі Мелітопольського округу було створено Михайлівський район з центром в с. Михайлівка. Михайлівський район: Смт: Пришиб, Михайлівка Села: Абрикосівка, Барвінівка, Братське, Бурчак, Виноградівка, Високе, Вишнівка, Вовківка, Водне, Володимирівка, Дніпровка, Жовтневе, Завітне, Зразкове, Кавунівка, Лиманівка, Любимівка, Мар`янівка, Миколаївка, Молодіжне, Нове Поле, Нововолодимирівка, Новомиколаївка, Олександрівка, Першотравневе, Петрівка, Підгірне, Плодородне, Показне, Радісне, Рівне, Роздол, Розівка, Садове, Слов`янка, Смиренівка, Солов`ївка, Солодке, Старобогданівка, Суворе, Тимошівка, Тракторне, Трудовик, Трудолюбимівка, Українка, Шевченка. Михайлівський район: Смт: Михайлівка – с.м.т., ц.с.р., районний центр, за 7 км на захід від залізничної станції Пришиб. Засноване у 1807 р. (за іншими свідченнями у 1809 р.), коли першопоселенець козак Полтавської губернії Михайло Чудновський створив на території майбутнього села свій хутір. Зберігся колодязь, який, за переказами, викопав М. Чудновський. Колодязь свідчить про місце знаходження оселі першопоселенця. У 1815 р. хутір перетворився на слободу, в яку переселились сотні родин з Курської і Полтавської губерній. У 1817 р. у Михайлівці було вже 1756 жителів. На початку ХХ ст. Михайлівка перетворилась на найбільше велике за чисельністю населення село Мелітопольського повіту. Тому, михайлівці у ХІХ ст. заснували близько 40 хуторів, багато з яких перетворились на села. За переказами, у ХІХ – на поч. ХХ ст. Михайлівка в адміністративному відношенні поділялась на двадцять кварталів. Квартали були частинами села, розрізнялись за номерами, а також мали власні народні назви.[3, с.121]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Михайло,що означає «хто як бог», «рівний богові»[1, с.70]. Спосіб творення – суфіксація (Михайл + івк(а)). Cела: Володимирівка – село, Любимівської с.р., у верхів`ях відгалуження б. Попова, за 8 км на пн.-сх. від с. Любимівки. Засноване як хутір (виселок) у другій пол. 1920-х рр. У 1920-і рр.[3, с.116]. Назва з`явились на честь В.І.Леніна. Володимир – слов`янське ім`я, що означає «силою великий» [1, с.43]. Спосіб творення – суфіксація (Володимир + івк(а)). Мар`янівка – село, ц.с.р., за 5 км на пд.-зх. від залізничної станції Плодороддя. Засноване як німімецька лютеранська колонія (селище) Кронсфельд у 1825 р. Назва перекладається як «Поле Корони» («Королівське Поле»). Неофіційна назва ХІХ ст. – Новий Нумер, пов`язане з обставинами виникнення населеного пункту. З 12.05.1915 р. назва – Просяне, за назвою рослини (фітонімічна). На поч.1920-х рр. була повернена назва Кронсфельд. 21.05.1945 р. було перейменовано на Мар`янівку [3, с.120]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського жіночого імені Мар`яна (Маріамна) , що означає «гірка», «кохана», «бажана»[1, с.140]. Спосіб творення – суфіксація (Мар`ян + івк(а)). Миколаївка – село, Мар`янівської с.р., за 4 км на пд.-зх. від ц.с.р. Засноване як німецька лютеранська колонія (селище) Миколайфельд на запасних землях вихідцями з сусідніх колоній (Молочанської округи) у 1864 – 1865 рр. [3, с.120]. Назва відантропонімічна. Утворилася від грецького чоловічого імені Микола, що означає «переможець народів»[1, с.68]. Спосіб творення – суфіксація (Микола + ївк(а)). Нововолодимирівка – село, Михайлівської с.р., за 10 км на зх. від пн.-зх. околиці р.ц.. с.м.т. Михайлівки. Засноване як селище у 1921 р. У 1920-і рр. Назва з`явилась на честь В.І. Леніна. Володимир – слов`янське ім`я, що означає «силою великий»[1, с.43]. Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Володимир + івк(а)). Новомиколаївка – село, Мар`янівської с.р., за 0,5 км на пн.-зх. від ц.с.р. Засноване як хутір (виселок) в другій половині 1920-х рр [3, с.122]. Назва відантропонімічна. Утворилася від грецького чоловічого імені Микола, що означає «переможець народів»[1, с.68]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Микола + ївк(а)). Олександрівка – село, Мар`янівської с.р., за 10 км на зх. від ц.с.р. Засноване як німецька католицька колонія (селище) Олександргейм у 1860 р. на запасних землях вихідцями з Молочанської колоністської округи [3, с.123]. Назва відантропонімічна, на честь російського царя Олександра І. Олександр – грецьке ім`я, що означає «мужній оборонець, «захисник людей»[1, с.74]). Спосіб творення – суфіксація (Олександр + івк(а)). Старобогданівка – село, ц.с.р., на п. бер. рч. Молочної. Засноване у 1802 р. селянами-духоборами переважно з Тамбовської губернії, а також з Катеринославської та Харківської губерній. У 1844 р. духобори були депортовані на Кавказ, село було знов заселено вихідцями з Таврійської, Катеринославської, Курської, Орловської і Полтавської губерній. У 1860- 1862 рр. більш як 40 родин селян переселились у Богданівку з Полтавської і Чернігівської губерній, з ініціативи уряду[3, с.128]. Назва відантропонімічна. Утворилася від чоловічого слов`янського імені Богдан, що означає «даний богами»[1, с.37]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (старо + Богдан + івк(а)). Тимошівка – село, ц.с.р., за 8 км на пд.-зх. від південної околиці р.ц. с.м.т. Михайлівки. Раніше було розташоване на чумацькому шляху, який зник після побудови залізниці.Засноване у 1810 р. як слобода селянами з кількох повітів Курської губернії, а також переселенцями з Полтавської, Чернігівської і Харківської губерній. Назва за прізвищем першопоселенця козака Тимофія Тимошенка[3, с.129]. Шевченка – село, Роздольської с.р., за 5 км на пн.-зх. від ц.с.р. Засноване як хутір (виселок) Шевченка №1 в другій половині 1920-х рр. Назва за назвою колгоспу на честь Т.Г.Шевченка. 21.05.1945 р. хутір Шевченка Перший перейменовано на Шевченка.[3, с.131] Висновки: Отже, проаналізувавши запропонований перелік с.м.т. і сіл Михайлівського району Запорізької області можна зробити такі висновки: - 9 сіл і 1с.м.т. є відантропонімічними назвами; - назви населених пунктів утворились як від чоловічих, так і від жіночих імен; - декілька назв населених пунктів утворилися на честь реальних людей, тобто є реаліонімами; - назви населених пунктів переважно творилися за допомогою додавання суфіксів (івк, ївк)до власної назви, але є й такі назви, які утворилися шляхом складання основ. Список використаних джерел: 1) Скрипник Л.Г. Власні імена людей: Словник-довідник/ Л.Г.Скрипник, Н.П.Дзятківська; за ред В.М.Русанівського. – 3-тє вид., виправ. – К.: Наукова думка, 2005. – 335с. 2) Князьков Ю.П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник. – Вип. 3 (Бердянський, Веселівський, Мелітопольський, Приазовський, Приморський, Чернігівський, Якимівський райони) – Запоріжжя: «Тандем-У», 2009. – 358 с. 3) Князьков Ю.П. Запорізька область. Історико-географічний і топонімічний словник. – Вип. 2 (Великобілозерський, Кам`яно-Дніпровський, Куйбишевський, Михайлівський, Оріхівський, Пологівський, Розівський, Токмацький райони) – Запоріжжя: «Тандем-У», 2006. – 339 с.+додатки. 4) http://www.zotic.zp.ua/melit_r01.html 5) http://www.zotic.zp.ua/mix_r01.html |
|
Додаток 1 Історична довідка Винахідниками останнього вважають братів Янсенсів (кінець 16 ст.), або Галілео Галілея (поч. 17 ст.) |
ІІ. Історична довідка (вчитель) Кавалер де Мере – пристрасть; гра в кості – закономірність – звернення до Б. Паскаля: «…з 4-ох підкидань кубика, що … найімовірніше... |
|
“Харківський політехнічний інститут” Факультет військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (історична довідка) |
Діофант Історична довідка Діофант – видатний давньогрецький математик. Рік народження і дата смерті точно не встановлені. Вважають, що він жив в ІІІ ІІ ст... |
|
Історична довідка Мати Карла була дочкою каменяра; від природи вона була жінкою розумною, розважливою, доброю і веселою. Карл був її єдиною дитиною,... |
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
|
Історична довідка про місце Ярослава Мудрого в історії Київської Русі Володимир Великий. При Володимирі Русь досягла найбільшої політичної могутності. Але в 1015 році найвидатніший діяч Київської держави... |
Довідка Про стан та перспективи використання земельних ресурсів Земельний фонд Коломийського району становить 102606,9 га з яких 67945,6464 га займають сільськогосподарські землі, 25754,5058 га... |
|
Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад:-протягом 5роб дн з дня що настає за днем закінч установл для проведення... |
Аналітична довідка про роботу Новомиргородської районної державної... У звітному періоді кількість звернень громадян Новомиргородського району до установ вищого рівня становить від загальної кількості... |